Ухвала суду № 81994658, 17.05.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3283/19

№ провадження 1-кс/208/1476/19

УХВАЛА

Іменем України

17 травня 2019 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Ізотов В.М., за участю секретаря судового засідання Стомаченко О.В., прокурора Монатко Д.С., слідчого Дубини Д.П., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Піцика Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України в межах кримінального провадження № 12019040160001038 від 16.05.2019 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

встановив:

Слідчий звернувся до суду вищезазначеним клопотанням, пославшись на те, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєні тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні слідчий підтримав своє клопотання, просила застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав, наведених у його мотивувальній частині. Зазначив, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов`язків.

Підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, пояснив, що підозра є необґрунтованою, оскільки колонки, які він взяв 16.05.2019р., належать йому, а не його матері. Просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя, вислухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 16.05.2019 приблизно о 12.45 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де також перебувала його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 почав вимагати у ОСОБА_2 ноутбук «НР» який належить останній, та ОСОБА_2 відмовилась надавати йому ноутбук «НР». Тригубенко О.Г. підійшов до своєї матері ОСОБА_2 та, з метою придушення її волі до супротиву його протиправним діям, схопив її лівою рукою за верхній одяг, після чого ОСОБА_1 наніс один удар кулаком правої руки в область голови, та два удари правою ногою в область живота, після чого ОСОБА_1 взяв зі столу в кухні музикальні колонки «Hiraliy H1» чорного кольору, вартістю 800 грн., які належать ОСОБА_2

З метою отримання реальної можливості розпоряджатись викраденим майном та доведення свого протиправного умислу до кінця ОСОБА_1 забрав зазначені вище речі та вийшов з квартири, після чого піхов до приміщення ломбарду «ОНІКС», що за адресою м. Кам`янське пр. Свободи, 61, чим отримав реальну можливість розпоряджатись викраденим майном.

За даним фактом 16.05.2019р. були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040160001038 за ч.2 ст. 186 КК України.

17.05.2019 ОСОБА_1 у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення затримано та повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

17.05.2019р. слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи вимоги ч.1 та ч.2 ст.177 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя вважає, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показанням потерпілої ОСОБА_2 , протоколом огляду квитанції, вилученої у ОСОБА_1 , протоколом огляду музикальних колонок, вилучених в приміщенні ломбарду «ОНІКС», протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , та двома протоколами слідчого експерименту.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, що забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, доходить до висновку про наявність достатньої кількості доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

З приводу тверджень підозрюваного щодо того, що підозра є необгрунтованою, суд звертає увагу на те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі "Мюрей проти Сполученого Королівства" (п.55 Рішення), факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Слідчий у своєму клопотанні та прокурор у судовому засіданні, як на наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, послались на те, що ОСОБА_1 може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як підозрюваний ОСОБА_1 , вчинив тяжке кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що останній не дотримується суспільних норм поведінки та моралі, порушує обов`язки, покладені на нього чинним законодавством, що вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_1 , й у подальшому буде порушувати покладені на нього обов`язки, в тому числі й обов`язки, покладені на нього нормами КПК України; окрім того підозрюваний ОСОБА_1 , не має сталих соціальних зв`язків, а саме дружини, дітей, місця роботи, що вказує на те, що він може у будь-який момент залишити межі міста та області з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду;

-незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, так підозрюваний ОСОБА_1 , вчинив зазначений злочин у відношенні своєї матері ОСОБА_2 , при цьому застосувавши до неї насильство, при цьому він раніше неодноразово застосовував до неї насильство.

-вчините інше кримінальне правопорушення, так як підозрюваний

ОСОБА_1 , не маючи постійного місця роботи та заробітку, тому може вчинити нове кримінальне правопорушення з метою заробітку коштів.

Слідчий суддя вважає реальними, обґрунтованими та доведеними ризики, перелічені в п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КК України та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч.1 ст.121 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, слідчий суддя не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання слідчого про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дійшов висновку за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення у скоєні якого підозрюється ОСОБА_1 , вчинено із застосуванням насильства.

Керуючись статтями 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 липня 2019 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Ізотов В. М.