Рішення № 81994090, 17.05.2019, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/865/19

Провадження №2/173/715/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Новікова Лариса Володимирівна про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом ,-

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2019 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , з позовом про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом до відповідача Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Новікова Л.В.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 17 травня 2019 року .

Згідно поданого позову позивач просить визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною та продовжити йому строк для прийняття спадщини та визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 5.65, що розташована на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в книзі сертифікатів на земельне частку (пай) 03.02.1997 року за номером 249.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_3 , яка постійно проживала в АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина до складу якої входили всі права та обов`язки, які належали померлій на момент відкриття спадщини, зокрема право на земельну ділянку (пай) площею 5.65 га., що розташована на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

19.03.2019 його представник ОСОБА_2 , звернулася до державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори, в.о., державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Проте постановою нотаріуса від 19.03.2019 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що й стало підставою звернення до суду.

Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про народження.

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина до складу якої входили всі права та обов`язки, які належали померлій на момент відкриття спадщини, зокрема право на земельну ділянку (пай) площею 5.65 га., що розташована на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

19.03.2019 року представник позивача ОСОБА_2 , звернулася до державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори, в.о., державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Проте постановою нотаріуса від 19.03.2019 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджується копією постанови нотаріуса.

Судом встановлено, що за життя у бабусі позивача виникло право на земельну частку (пай) , що підтверджується повідомленням відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, згідно якого зазначається, що на ім`я ОСОБА_3 , був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 5.65 умовних кадастрових гектарів на території Ганнівської сільської Верхньодніпровського району серії ДП НОМЕР_1 , який зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 249 від 03.02.1997 року. Вказаний сертифікат був отриманий власником.

Так як відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 08.08.1995 року - право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Згідно з п. п. 3, 4, 7 вищевказаного Указу Президента України, вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначалася виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

За правилами статей 20, 21, 24 Закону України "Про власність" (чинного на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У майні, що належить кооперативу (колгоспу, радгоспу), визначалися частки членів цього кооперативу (колгоспу, радгоспу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати па право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/виданий районною /міською/ державною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.

Оцінюючи наведені вище докази судом встановлено, що у ОСОБА_3 , виникло право на земельну частку (пай) так як останній був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином право на земельну частку (пай), розташовану на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області існувало на час смерті ОСОБА_3 , та втрачене на даний час, так як втрата правовстановлюючого документу не є підставою для позбавлення права, яке виникло в особи.

Позивач реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки звернувся до державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори, в.о., державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті його бабусі ОСОБА_4 Проте, постановою державного нотаріуса від 19.03.2019 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину, так як позивачем не наданий правовстановлюючий документ на земельну ділянку (пай) та пропущений строк на подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини позивач обґрунтовує тим, що він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та як на час смерті бабусі був живий його батько ОСОБА_5 , який був спадкоємцем першої черги і він вважав, що спадщину після смерті бабусі в тому числі і на земельну ділянку прийняв його батько.

Також судом встановлено, що спадкування у позивача виникло на підставі положень ЦК України від 23.11.1966 року, так як спадкодавець померла до набрання чинності ЦК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 549 ЦК УРСР- якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР - Строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину

Враховуючи, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , живий був батько позивача, який був спадкоємцем першої черги і на час смерті ОСОБА_3 , у позивача право на спадщину не виникло, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини та продовжити його.

Згідно заключних та перехідних положень до ЦК України, що вступив в силу 1 січня 2004 року цей Цивільний кодекс застосовується до правовідносин, які виникли та продовжують існувати після вступу його в дію. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, що відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до вступу у силу цього Закону.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що батько позивача, ОСОБА_5 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 року спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , не прийняв.

Відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України - онуки та правнуки успадковують ту частку спадщини, яка б належала їх матері, батьку, якби вони були живі.

Таким чином позивач є спадкоємцем за законом першої черги за правом представлення, так як на час розгляду справи батько позивача ОСОБА_5 , помер не прийнявши спадщину, бажає прийняти спадщину після померлої бабусі та подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Згідно оглянутої спадкової справи, інші спадкоємці ні за законом, ні за заповітом із заявами при прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 , до нотаріальної контори не звертались.

Відповідно до довідки Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 18.03.2019 року № 193 земельна ділянка (пай), яка знаходиться на території с. Ганнівка, площею 5.65 га., та яка належала померлій ОСОБА_3 , відумерлою спадщиною не визнавалась. Рішення про відумерлу спадщину судом не ухвалювалось.

За наведених вище обставин судом встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб захисту порушених прав, обраним позивачем, який передбачений ст. 16 ЦК України. А саме визнати за позивачем право на земельну частку (пай) розміром 5.65, що розташована на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в книзі сертифікатів на земельне частку (пай) 03.02.1997 року за номером 249.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 768.40 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як не вбачає вини відповідача у порушенні права позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України , суд - .

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Новікова Лариса Володимирівна про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , право на земельну частку (пай) для ведення сільськогосподарського товарного виробництва без визначення меж земельної частки в натурі (на місцевості), розміром 5.65, що розташована на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої, ІНФОРМАЦІЯ_1 року на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в книзі сертифікатів на земельне частку (пай) 03.02.1997 року за номером 249.

Витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 768 грн. 40 коп., покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 17.05.2019 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 17.05.2019 року

Оприлюднене: 27.05.2019 року

Дата набрання законної сили: 19.06.2019 року