Рішення № 81994022, 05.03.2019, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/4039/15-ц

№ 2/207/477/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Кам`янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

судді Погребняк Т.Ю.

при секретарі Білецькій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

03 вересня 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернувся в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить суд в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 358932 грн. 52 коп., з яких: тіло кредиту - 325488 грн. 32 коп., відсотки - 33444 грн. 21 коп. за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором № 2706/0708/71-434-Z-1 від 14.07.2008 року, а саме житловий будинок під номером 12 із господарськими будівлями, який знаходиться АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 10 вересня 2007 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В. та зареєстованого в реєстрі за № 3725, витяг 4579543 з Державного реєстру правочинів, виданому приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В. 10 вересня 2007 року, № правочину 2336144. Будинок має загальну площу 76,3 кв.м., житлову площу 38,4 кв.м. та складається з: А-1 - житлового будинку, шлакоблок; Б-1 - літньої кухні, шлакоблок; В-1 - навісу, цегла; Г-1 - вбиральні, дощата; Д-1 - гаражу, шлакоблок; Ж-1 - сараю, 1/3 цегла, 2/3 дощата, обшита толлю; 1 - водопроводу; 2-5, 7-9 - огорож; 6 - зливної ями; І, ІІ - тротуарів, шляхом визнання права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.09.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0311/0907/71-033, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти 30000 доларів США з розрахунку 12,50 % річних за користування кредитом на строк з 10.09.2007 року по 09.09.2032 рік. 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством " Сведбанк " та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та ідеального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1306, № 1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом Шевченко Д.Г.). Отже, відповідно до вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ "Дельта Банк" набув права вимоги по кредитному договору. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавці ОСОБА_1, ОСОБА_2 за договором іпотеки 0311/0907/71-033-Z-1, від 10.09.2007 р., передали у іпотеку нерухоме майно: житловий будинок під номером 12 із господарськими будівлями, який АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцям на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 10 вересня 2007 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В. та зареєстрованого в реєстрі №3725, Витягу 4579543 з Державного реєстру правочинів, виданому приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В. 10 вересня 2007 р., № правочину 2336144. Будинок має загальну площу 76,3 кв. м. і житлову площу 38,4 кв. м. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, про що повідомлявся неодноразово, в тому числі і шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов`язань згідно умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 28 липня 2015 року становить 358932 грн. 52 коп. і складається з заборгованості за кредитом в розмірі 325488 грн. 32 коп., заборгованості по відсотках в розмірі 33444 грн. 21 коп. Вказана заборгованість по кредитному договору залишається несплаченою до теперішнього часу, незважаючи на неодноразові повідомлення про факт виникнення заборгованості та її розмір, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 07.09.2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.02.2016 року апеляційну скаргу на ухвалу судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.09.2015 року повернуто ОСОБА_2 , як таку, що вважається неподаною.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.03.2016 року апеляційну скаргу на ухвалу судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.09.2015 року залишено без руху; ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.06.2016 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 , як таку, що вважається неподаною.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.07.2016 року апеляційну скаргу на ухвалу судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.09.2015 року повернуто ОСОБА_2 , як таку, що вважається неподаною.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.08.2016 року апеляційну скаргу на ухвалу судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.09.2015 року повернуто ОСОБА_4 , котра не є стороною договорів, як таку, що вважається неподаною.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи у звязку зі звільненням судді ОСОБА_5 23.09.2016 року справу переданого на розгляд даного складу суду.

Ухвалою судді від 05.10.2016 року справу призначено до судового розгляду на 02.11.2016 року.

22.11.2016 року справу направлено на розгляд до апеляційного суду Дніпропетровської області у звязку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу суду від 07.09.2015 року.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2017 року апеляційну скаргу на ухвалу судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.09.2015 року повернуто ОСОБА_2

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.09.2015 року, цивільну справу повернуто до суду першої інстанції 22.11.2017.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 16.01.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1. - ОСОБА_8, про залишення позову без розгляду. Судове засідання відбулось без участі представника позивача ОСОБА_7 , у звязку з надходженням від нього низки клопотань про розгляд справи без його участі; згідно клопотання від 09.07.2018 року представник позивача просить врахувати обмежений штат юристів банку та закінчити розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

16.01.2018 року до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , копію якого отримав 17.01.2018 представник позивача ОСОБА_2

Від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, позов не визнають та просять відмовити у його задоволенні.

В обгрунтування поданого відзиву представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 зазначено, що розмір заборгованості Позивач підтверджує своєю власною Довідкою від 28.07.2015, а будь яких інших доказів на обґрунтування пред`явлених вимог Позивачем на надано. На підтвердження своїх вимог Позивачем надано копію Витягу з договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «Сведбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк». Однак витяг є вибірковий, зокрема, позивачем долучено копії 1 - 4, 6, 28, 29 сторінок, з яких не вбачається істотних умов договору та взагалі відсутнє будь яке згадування щодо відповідачів або укладених з ними Договорів. Також Позивачем долучено Витяг нібито з Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 25 травня 2012 р., який на думку Позивача має Свідчити про передачу прав вимоги за Кредитним договором Відповідача 1. Натомість, у позовній заяві жодним чином не обґрунтовується те, що право вимоги за Кредитним договором Відповідача дійсно належить Позивачу, цю обставину залишено поза увагою. Проте додані до позовної заяви документи не свідчать про наявність права вимоги саме Позивача до Відповідачів, а тому за відсутності належних доказів такий позов не може бути задоволений, оскільки це суперечитиме чинному законодавству.

Всупереч ст. ст. 512-519 ЦК України ні Позивач як новий кредитор, а ні ПАТ «Сведбанк» як первісний, не надсилали Відповідачам повідомлення про відступлення прав вимоги з доказами дійсного переходу права таких прав. Позивач на підтвердження своїх вимог взагалі не надав доказів отримання Позичальником коштів, що є обов`язковою умовою, оскільки Позивач в даному випадку має довести зі свого боку, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав належним чином, докази чого відсутні в матеріалах справи.

Зазначене узгоджується з практикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема, в Ухвалі від 30 вересня 2015 року у справі № 6-22599св15, де колегія суддів судової палати у цивільних справах дійшла висновку, що "договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов`язку позичальника повернути грошові кошти. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що банком не надано ні оригіналу вказаного кредитного договору, ні доказів отримання відповідачем коштів за цим договором, а також не доведено, що копія цього договору, яка була надана до суду виготовлена з оригіналу". Отже, Позивач не обґрунтував належним чином свої вимоги до Відповідачів, при цьому не надано будь яких доказів на підтвердження прав вимоги, їх переходу до Позивача.

Крім того, позивач звернувся з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність АТ «Дельта Банк». При цьому звернення стягнення шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю на підставі рішення суду є неправильним застосуванням ст. 39 Закону України «Про іпотеку» (далі - ЗУ «Про іпотеку»), що вбачається з судової практики ( Верховний Суд України справа №6-2967цс16, постанова від 22 березня 2017 року), де також додатково наголошено на необхідності дослідження належних доказів переходу права вимоги.

Окрім того, що при пред`явленні позову Позивач застосував спосіб захисту, який не передбачено діючим законодавством, і взагалі порушив умови Кредитного договору в частині узгодженого сторонами порядку пред`явлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, згідно до п. 3.9. Кредитного договору Сторони узгодили, що При порушенні умов, передбачених п. 3.1. Цього договору (пункт передбачає щомісячне погашення Позичальником заборгованості), та/або у випадках, в яких чинним законодавством України (в тому числі у випадках, передбачених Законом України «Про Іпотеку») передбачено право дострокової вимоги виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою, Банк має права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а Позичальник зобов`язаний виконати зазначені зобов`язання в порядку передбаченому цим пунктом цього Договору. Вимога про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним направляється Позичальникові у порядку, передбаченому п. 3.10 цього Договору. Пунктом 3.10. Договору Сторони узгодили порядок направлення вимоги про виконання порушеного зобов`язання, зокрема, визначили, що така вимога надсилається Банком Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору.

Позивачем додано до позовної заяви два ідентичні за змістом листи-вимоги по одному на кожного з Відповідачів по справі, при цьому додані листи не містять вимоги про дострокове повернення кредиту, а стосуються лише вимоги про сплату начебто простроченої заборгованості у розмірі 1379,48 дол.США. Згідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредит надається на строк з 10 вересня 2007 року по 09 вересня 2032 р. Таким чином, відсутні підстави вважати, що Позивач, станом на день звернення з позовом, взагалі міг набути право вимагати дострокового виконання зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України (Постанова від 02 листопада 2016 року № 6-2457цс16 : "скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове, апеляційний суд не встановив, чи дотримався позивач цього порядку та чи виникло у зв`язку із цим у позичальника зобов`язання дострокового виконання кредитного договору. Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи").

Таким чином Позивач передчасно звернувся з позовом не виконавши при цьому умов Кредитного договору, та неправомірно намагається звернути стягнення на предмет іпотеки, не маючи на це правових підстав.

Як вбачається з Додатку № 1 до Кредитного договору, Сторони узгодили графік погашення заборгованості, згідно з яким, станом на 20 вересня 2015 року плановий залишок заборгованості має складати 20400 дол. США, в той час як з позовних вимог та листа-вимоги вбачається, що залишок заборгованості позивача станом на 28.07.2015 року становить 16 269,09 дол.США, з чого можна зробити висновок про відсутність завданих Позивачу збитків.

Згідно до Правової позиції Верховного Суду України, висловленої у Постанові від 02 листопада 2015 року по справі 6-340цс15, частиною третьою статті 39 цього Закону (ЗУ «Про іпотеку») передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Зазначене може бути враховано лише в разі, якщо порушенням основного зобов`язання іпотекодержателю не завдано збитків.

Суд, взявши до уваги позицію сторін, дослідивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено протягом судового розгляду, 10.09.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0311/0907/71-033, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти 30000 доларів США з розрахунку 12,50 % річних за користування кредитом на строк з 10.09.2007 року по 09.09.2032 рік (арк.с.5-8).

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством " Сведбанк " та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (арк.с.21-28), відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та ідеального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1306, № 1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом Шевченко Д.Г.).

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за договором іпотеки № 0311/0907/71-033-Z-1, від 10.09.2007 р., (арк.с.11-15), передали у іпотеку нерухоме майно: житловий будинок під номером 12 із господарськими будівлями, який АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцям на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 10 вересня 2007 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В. та зареєстрованого в реєстрі №3725, Витягу 4579543 з Державного реєстру правочинів, виданому приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В. 10 вересня 2007 р., № правочину 2336144. Будинок має загальну площу 76,3 кв. м. і житлову площу 38,4 кв. м. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, про що повідомлявся неодноразово, в тому числі і шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов`язань згідно умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 28 липня 2015 року становить 358932 грн. 52 коп. і складається з заборгованості за кредитом в розмірі 325488 грн. 32 коп., заборгованості по відсотках в розмірі 33444 грн. 21 коп.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В. (а.с.28-30).

Тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 08.04.2015 року № 71 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яким тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року включно(а.с.31).

21 серпня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" було направлено відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 досудову вимогу про повернення суми простроченої заборгованості, яка станом на 28.07.2015 року становить 1379,48 доларів США (а.с.15-16), з попередженням у разі незадоволення звернутись до позасудового врегулювання спору або до суду з вимогою про звернення стягнення на майно на загальну суму заборгованості 16269,06 дол.США станом на 28.07.2015 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України по кредитному договору банк зобов`язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася та сплати процентів.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) у разі коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не передбачено законом або договором. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. При цьому, право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року (справа № 6-1080цс15). Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України і передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний Кодекс України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки. Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у Постанові від 30 березня 2016 року (справа № 6-1851цс15).

Згідно наданої позивачем копії договору іпотеки № 0311/0907/71-033-Z-1, від 10.09.2007 р., (арк.с.11-15), відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 передали у іпотеку нерухоме майно: житловий АДРЕСА_1 із господарськими будівлями , за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцям на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 10 вересня 2007 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В. та зареєстрованого в реєстрі №3725, Витягу 4579543 з Державного реєстру правочинів, виданому приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В. 10 вересня 2007 р., № правочину 2336144. Будинок має загальну площу 76,3 кв. м. і житлову площу 38,4 кв. м.

Згідно ч.1, ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість, позивачем ПАТ «Дельта Банк» не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачі не визнають, заперечують або оспорюють наявне в позивача право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, неможливості у позасудовий спосіб врегулювати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а також неможливості реєстрації ним права власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому договором іпотеки від 10.09.2007 року. Також не надано і будь-яких доказів завдання збитків при пред`явленні вимог до іпотекодавця ОСОБА_2 , яка є відмінною від боржника ОСОБА_1 Адже статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні не надав доказів, що Банк звертався до відповідачів з метою передачі банку предмета іпотеки.

Враховуючи, що за рішенням суду можливо звернути стягнення на предмет іпотеки лише шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», право вибору якого, належить позивачу, відповідно до ст. 11 ЦПК України, у межах заявлених позивачем вимог, суд приходить до висновку про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений ПАТ «Дельта Банк» у позовній заяві, а саме шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, а тому позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 512-519, 526, 530, 509, 587, 590, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 33, 35, 38 39 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 10-13, 76-78, 81, 258-261, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на предмет іпотеки, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення, відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий у справі Погребняк Т.Ю.