Рішення № 81993496, 21.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/20501/18

Провадження № 2-а/520/83/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши в м.Одесі в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Ткаленко звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовує тим, що 27.11.2018р. відносно нього співробітником відповідача складено постанову АР №163703 про притягнення до адміністративної відповідальності, за те, що він керував а\м Хюндай в темну пору доби з вимкненим ближнім світлом фар. Вважаючи цю постанову незаконною, просив суд її скасувати та стягнути судові витрати у сумі 12750 грн. Незгода з постановою вмотивована тим, що він не порушував ПДР.

Представник позивача у судовому засідання позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як встановлено судом 27.11.2018р. відносно позивача відповідачем складено постанову АР №163703 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП з накладенням штрафу 425 грн., за те, що він 27.11.2018р. о 22 годині 55 хвилин в м.Одесі керував а\м Хюндай в темну пору доби з вимкненим ближнім світлом фар, чим порушила п.19.1 (а) ПДР.

Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення на транспорті, врегульовані главою 10 розділу ІІ КУпАП, а провадження у справах про адміністративні правопорушення проводиться у відповідності до вимог, визначених у розділі ІV КпАП України. Вимоги, стосовно дій працівників поліції при виявленні адміністративного правопорушення визначені, окрім КУпАП, у Законі України «Про національну поліцію» та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395.

У відповідності до вимог частин другої та четвертої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частина п`ята вищенаведеної статті також передбачає, що у випадках притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається і у тому разі, коли особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Відповідно до частини четвертої розділу першого «Інструкції» у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Пунктом п`ятим першого розділу «Інструкції» передбачено, що поліцейські складають протоколи виключно про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122,статтями 122-2,122-4,122-5, частинами другою і третьою статті 123,статтею 124, частиною четвертою статті 127,статтями 127-1,130,139, частиною четвертою статті 140,188-28КУпАП.

Згідно ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кіно- зйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також приладами працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

Враховуючи, що сторона відповідача не надала суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення (оскаржуваної постанови), то позов підлягає задоволенню, в частині скасування постанови відповідача та закриття провадження.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В судовому засідання представник відповідача заявив клопотання про не співмірність судових витрат сторони позивача, а тому просив, у разі задоволення позову, зменшити їх.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд з матеріалів справи вбачає, що на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 3.12.2018 р., акт наданих послуг від 4.02.2019р. та копію квитанції від 4.02.2019 р. на суму 12750 грн.

При цьому, у договорі про надання правничої допомоги від 3.12.2018 р. визначено, розмір гонорару адвоката з розрахунку 750 грн. за 1 годину роботи.

Згідно акту наданих послуг від 4.02.2018р. загальна кількість годин витрачених представником позивача - адвокатом Лужановим С.В. на надання правової допомоги позивачу складає 17 годин.

При цьому, суд звертає увагу, що справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, не є складними.

У зв`язку з цим, суд дійшла висновку, що витрачений адвокатом на справу час та сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є не співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги, а саме, 12750 грн., в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.

Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Суд враховує, що предметом розгляду у даній справі було встановлення правомірності постанови від 27.11.2018 року серії АР № 163703 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, якою на позивача накладено штраф у розмірі 425 грн.

У випадку доведеності не співмірності витрат позивача на правничу допомогу суд, за наявності відповідного клопотання іншої сторони, може тільки зменшити розмір витрат на правничу допомогу, а не відмовляти у її стягненні.

На підставі викладеного, з урахуванням співмірності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника відповідача, а тому вважає достатнім відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 1000 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, які підлягають стягненню з Управління патрульної поліції в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Таким чином порушене право позивач підлягає захисту, а адміністративний позов - частковому задоволенню.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову серії АР №163703 від 27.11.2018р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122 ч.2 КпАП України та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Київський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.