Ухвала суду № 81992767, 27.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/11158/19

Провадження № 1-кс/520/5961/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Прохоров П.А., при секретарі Корой А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Яценко В.Є., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Зайковим Д.Б. про дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні № 12019160480001544 від 27.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого, погоджене прокурором про тимчасовий доступ до речей та документів.

Як вбачається з клопотання, 26.04.2019 року надійшла заява ОСОБА_1 про те, що службові особи ТОВ "ІСАГІС" 03.04.2019 року використовуючи свої права як кредитора відповідно до укладеного між ними та ОСОБА_1 іпотечного договору від 15.08.2008 року, який останньою у цивільному судочинсті скасований, діючи умисно, шляхом обману, заволоділи належним ОСОБА_1 об`єктом нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_1 , чим завдали майнову шкоду останній в особливо великому розмірі.

За вказаним фактом СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, 27.04.2019 року внесено відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12019160480001544 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Установлено, що 15.08.2008 року між ВАТ «СВЕДБАНК» в особі заступника директора Одеського відділення з роздрібного бізнесу – заступника керуючого Одеським регіональним департаментом ВАТ «Сведбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1501/0808/71-167 від 15.08.2008 року, відповідно до якого останньому було надано 45 000 доларів США. Вказаний договір було укладено на 20 років, тобто до 2028 року.

В якості гарантій виконання Рябоконь Є.В. взятих на себе зобов`язань відповідно до умов вказаного договору, 15.08.2008 року між останнім та ВАТ «СВЕДБАНК» було укладено іпотечний договір № 1501/0808/71-167-Z-1 відповідно до якого, ОСОБА_3 передав останнім в іпотеку належний йому на праві власності об`єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 11 вказаного договору встановлено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов`язанням, Іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з Основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов`язанням та цим Договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов`язання (як основного боргу так і процентів за ним).

В ході досудового розслідування була допитана в якості потерпілої ОСОБА_1 зі свідчень якої вбачається, що до березня 2012 року, її чоловіка ОСОБА_3 систематично щомісячно сплачував кредитну заборгованість, а 24.03.2012 року він помер, і вона з метою подальшого виконання кредитних зобов`язань свого чоловіка, звернулась до ВАТ «СВЕДБАНК», де їй стало відомо, що вказана фінансова установа закрита, та всі відносини з її клієнтами відповідно до укладеного між ними 25.05.2012 року договору купівлі-продажу прав вимоги, перейшли офіційно до ПАТ «Дельтабанк», які стали на той час, кредиторами по взаємовідносинам між її чоловіком та ВАТ «СВЕДБАНК». При цьому, останній не було надано реквізитів та не було роз`яснення подальший порядок виплати кредитних коштів.

В червні 2013 року, ОСОБА_1 стало відомо, що ПАТ «Дельтабанк» звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позов про стягнення на їх користь з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в якості заборгованості по кредиту грошові кошти у розмірі 28 840 доларів США та проценти у розмірі 410 доларів США, у задоволені чого їм було відмовлено.

Вказане рішення ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.04.2015 року було скасовано та зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сплатити ПАТ «Дельтабанк» заборгованість у розмірі 230 518 гривень.

У липні 2016 року ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси було подано позов до ПАТ «Дельта-Банк», треті особи приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В. та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк В.С. щодо скасування обтяження у вигляді іпотеки, які були внесені та зареєстровані вказаними вище реєстраторами 15.08.2008 та 19.11.2012 та повернення їй оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 .

В якості обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказала, що основне зобов`язання за вказаним вище кредитним договором було виконане своєчасно та в повному обсязі, що у свою чергу є підставою для припинення Іпотечного договору, предметом чого є зазначений об`єкт нерухомості.

Вказаний позов, 28.07.2016 року рішенням Київського районного суду м. Одеси вказаний позов було повність задоволено.

У травні 2017 року, ПАТ «Дельтабанк» не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав до Апеляційного суду Одеської області, апеляційну скаргу, відповідно до якої рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2016 року було скасовано та ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного суду України від 30.01.2019 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , рішення Апеляційного суду Одеської області від 18.05.2017 було скасоване, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2016 залишено без змін.

В рамках вказаного кримінального провадження було повторно в якості потерпілої допитано ОСОБА_1 зі свідчень якої вбачається, що у квітні 2019 року вона отримала від ТОВ «Ісагіс» повідомлення про те, що вони є новими власниками об`єкта нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_1 та остання має негайно звільнити зазначене приміщення.

Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було встановлено, що 03.04.2018 року ТОВ «Ісагіс» на підставі рекомендованих листів від 21.01.2019, 22.01.2019, договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 15.01.2019 та іпотечного договору № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008 стали власниками зазначеного об`єкта нерухомості.

В ході додаткового допиту ОСОБА_1 було долучено до матеріалів кримінального провадження копію договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 15.01.2019, який був посвідчений та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 . за № 13, відповідно до якого, ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору № 1103/К купівлі-продажу майнових прав від 15.01.2019 та на підставі протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-10-34-00204-b від 18.12.2018 передало ТОВ «Ісагіс» право вимоги за іпотечним договором № 1501/0808/71-167-Z-1 від 15.08.2008.

Разом з цим, з інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та долученим ОСОБА_1 копіями документів, встановлено, що зазначений вище об`єкт нерухомості, 19.04.2019 на підставі іпотечного договору, укладеного між ТОВ «Ісагіс» та ОСОБА_6 був останній переданий в іпотеку.

У травні 2019 року, ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси було подано заяву про забезпечення позову у цивільній справ шляхом накладення арешту на зазначений об`єкт нерухомості, який ухвалою суду від 07.05.2019 було задоволено.

Разом з цим з матеріалів кримінального провадження встановлено, що 03.05.2019 ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси було подано позовну заяву про визнання договорів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію, розгляд якої призначено на 07.06.2019 року.

Вищевикладене свідчить, що посадові особи ТОВ «Ремстрой-Україна», незважаючи на постанову Верховного суду України від 30.01.2019, яка набрала законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до якої їх зобов`язано повернути ОСОБА_1 всі правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_1 та скасованість відносно нього обтяження у вигляді іпотеки, у зв`язку з тим, що іпотечні взаємовідносини є такими, які припинені, у зв`язку із виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань, умисно вчинили незаконні дії, які виразились у відчуженні вказаного майна на їх користь, чим позбавили останню та її доньку ОСОБА_4 майнових прав, як спадкоємців першої черги, на зазначений об`єкт нерухомості, у спадкуванні належного їх родичу майна.

Слідчий зазначає, що з метою встановлення всіх обставин переходу права власності на об`єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_1 та надання відповідної правої оцінки незаконним діям осіб, що призвело до завдавання ОСОБА_1 майнової шкоди в особливо великому розмірі та з метою досягнення дієвості кримінального провадження та вирішення визначених ст. 2 КПК України завдань, по вказаному кримінальному провадженню наявна необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, передбаченого ст. 159 КПК України – тимчасового доступу до речей і документів, а саме отримання доступу до матеріалів реєстраційної справи на вищевказаний об`єкт нерухомого майна (з урахуванням корпусів, дробів та літер) із можливістю ознайомитись з ними, зробити їх копії.

Крім того слідчий вказує на те, що вищезазначені документи в електронному вигляді зберігаються в Державному реєстрі речових прав, тобто перебувають у володінні управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Черняхівського, 6.

В судове засідання слідчий не з`явилась надавши заяву про розгляд клопотання за її відсутність.

Вивчивши клопотання та матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Відповідно до вимог статті 160 КПК України, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

У клопотанні зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;

4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні;

6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю;

7) обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

Відповідно до приписів ч.5 ст.163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Як вбачається з клопотання слідчого, останній при зверненні до слідчого судді, обмежився загальними посиланнями на норми КПК України, що регулюють питання тимчасового доступу до речей і документів.

Однак, в клопотанні, крім загальних фраз, не зазначено, яке саме мають значення документи для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Матеріалами, наданими з клопотанням, слідчим не доведено достатніх підстав вважати, що зазначені в клопотанні документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Також, слідчим не доведено того, що зазначені в клопотанні речі і документи не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Таким чином, враховуючи, що слідчим в своєму клопотанні не було обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей та документів, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання задоволенню не підлягає.

Вказане клопотання можливо розглянути без виклику осіб, у володінні яких знаходяться зазначені у клопотанні слідчого документи.

Керуючись ст.ст. 160, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Яценко В.Є., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Зайковим Д.Б. про дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні № 12019160480001544 від 27.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Прохоров П. А.