Ухвала суду № 81987972, 24.04.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/1136/19

Справа № 760/16930/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Мелешко О.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування.

Ухвалою судді від 06 липня 2018 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

Одночасно з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 71 018, 80 грн., що належать ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА" ( ідентифікаційний код юридичної особи 35265086) і знаходяться у товариства на усіх виявлених рахунках.

Позивач посилався на те, що вона звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА" страхового відшкодування у розмірі 71 018, 80 грн., станом на 26.06.2018 вона страхового відшкодування не отримала.

При цьому, на запити позивача щодо отримання інформації стосовно стану та перспектив виплат, call-центр ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА" щоразу інформує, що виплати перенесено на наступний календарний місяць у зв`язку зі скрутним становищем компанії. Під час останнього звернення, зокрема 25.06.2018, оператор повідомив, що усі страхові справи передано ТОВ "Фінанс-Лайн", а ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА" найближчим часом розпочне процедуру банкрутства. Позивач вказав, що більше того, наразі згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП, вбачається, що стосовно ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА" відкрито ряд виконавчих проваджень (більше 55-ти). Також на її запит про доступ до публічної інформації Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (НАЦКОМФШПОСЛУГ), повідомила, що прийнято рішення про анулювання ліцензій ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА".

Заявник вважає за необхідне у найкоротші терміни накласти арешт на кошти, виявлені у ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА", оскільки, типи таких заходів унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.

На підставі вищенаведеного, просила задовольнити заяву.

Ухвалою суду від 09.07.2018 у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.03.2019 скасовано ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 09.07.2018, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб , забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Крім того, згідно абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Суд акцентує увагу заявника на те, що саме на суд покладено обов`язок перевірки обґрунтованості накладення арешту на те чи інше майно задля недопущення порушення прав інших осіб і свавілля в цьому питанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Предметом спору у справі є стягнення страхового відшкодування у розмірі 71 018,80 грн.

Так, заявник у своїй заяві про забезпечення позову просить суд накласти арешт на грошові кошти у розмірі 71 018, 80 грн., що належать ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА" ( ідентифікаційний код юридичної особи 35265086) і знаходяться у товариства на усіх виявлених рахунках.

Суд приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обраним заявником способом не обґрунтована, оскільки, повідомлені ним обставини не дають підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову і якщо такий буде задоволено, то виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим в майбутньому, як і не зазначено, на які саме рахунки відповідача слід накласти арешт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: