Рішення № 81987259, 14.05.2019, Оболонський районний суд міста Києва

14.05.2019 Справа № 756/2829/18

Ун.756/2829/18

Пр.2/756/939/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М.

секретаря судових засідань Ковган О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності за набувальною давністю на частину квартири.

Свої вимоги обґрунтувала наступним. Позивачу, її дочці ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3 належала на праві спільної сумісної власності в рівних долях квартира АДРЕСА_1 , яка була приватизована ними у липні 1997 року. На підставі договору дарування від 28 січня 2010 року позивач набула право власності на 1/3 частину вказаної квартири, яка належала ОСОБА_2 2007 року померла бабуся позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири, однак її ніхто не прийняв, про свій намір успадкувати цю частку нерухомості ніхто не заявляв, жодних вимог про витребування даної частки або набуття на неї права власності також ніхто не пред`являв. Позивач вказує, що вона постійно проживає у спірній квартирі, самостійно сплачує рахунки за житлово-комунальні послуги, проводить поточні ремонті роботи у ній, тобто більше 10 років добросовісно, правомірно, відкрито та безперервно володіє 1/3 часткою квартири, яка належала ОСОБА_3

Посилаючись на положення ст. 344 ЦК України, позивач просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 16 березня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

До закінчення підготовчого провадження у справі за клопотанням позивача замінено неналежного відповідача Оболонську районну в м. Києві державну адміністрацію на Київську міську раду.

Від представника позивача Степанського С.О. надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та її представника.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

09 червня 1997 року Головним управлінням житлового забезпечення КМДА на ім`я ОСОБА_4 та членів її сім`ї: дочки ОСОБА_2 та бабусі ОСОБА_3 видано ордер на жиле приміщення № 501 на право зайняття квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 03 липня 1997 року, виданого Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам її сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках (а.с. 22).

У зв`язку із укладенням шлюбу з ОСОБА_5 у квітні 1999 року позивач ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 14 листопада 2007 року серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 є бабусею позивача, що підтверджується свідоцтвами про народження від 14 червня 1968 року, укладення шлюбу від 03 червня 1989 року, розірвання шлюбу від 01 лютого 1996 року, а також рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2008 року у справі № 2-о-108/2008 за заявою ОСОБА_8 , зацікавлені особи: ОСОБА_9 , Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, про встановлення факту родинних відносин, яким встановлено факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється матір`ю ОСОБА_8 (батько позивача), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі спадкової справи, заведеної Радомишльською державною нотаріальною конторою Житомирської області щодо майна померлої ОСОБА_3 вбачається, що свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 липня 1997 року, нікому видано не було.

29 січня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, за умовами якого позивач прийняла в дар 1/3 частину квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 липня 1997 року.

У відповідності до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

У пункті 9 постанови №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що «При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Судом встановлено, що на час розгляду справи позивачу на праві власності належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 Інша 1/3 частина квартири належала бабусі позивача ОСОБА_3 , яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач постійно проживає у вказаній квартирі, своєчасно та в повному обсязі оплачує житлово-комунальні послуги, які у ній надаються, заборгованості за надані послуги не має, що підтверджується відповідними договорами про надання послуг, квитанціями та відповідями постачальників цих послуг.

Відтак, суд вважає, що позивач добросовісно володіє з моменту смерті ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), тобто більше десяти років, 1/3 часткою квартири АДРЕСА_1 .

При цьому факт проживання позивача у даній квартирі по теперішній час та відсутність заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг свідчать про відкритість та безперервність володіння позивачем чужим майном, яке в даному випадку є безхазяйною нерухомою річчю, оскільки ніким не успадковане, а рішення про передачу цієї нерухомої речі у комунальну власність в установленому законом порядку не приймалось.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1-19, 23,76-113, 128-132, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності за набувальною давністю на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М.Майбоженко