Ухвала суду № 81986953, 21.02.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2589/19

1-кс/755/1357/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федосєєв С.В. при секретарі Неділько Л.Л., за участю слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Балюка О.Л., розглянувши матеріали клопотання у кримінальному провадженні, відомості відносно якого внесені до ЄРДР № 42019101040000017 від 11.02.2019 року про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Балюк О.Л. звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження ЄРДР № 42019101040000017 від 11.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактами викладеними у змісті клопотання.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, просив задовольнити з наведених у клопотанні підстав.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного: відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Враховуючи те, що слідчим не обґрунтовано наявності ризиків передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне у клопотанні слідчого про накладення арешту на майно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Балюка О.Л. про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя: