Вирок № 81984851, 24.05.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 707/537/18

Провадження № 1-кп/711/85/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

суддів: Позарецької С.М., Кондрацької Н.М.

при секретарі Бак М.А.,

за участі прокурора Дробот І.Л., потерпілого ОСОБА_1 , захисників Ткаченка В.Л., Гнатюк Г.І. та Єременка С.Г., обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_4 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження № 12017250270001336 за звинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вергуни Черкаського району Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 09.07.2018 року за ст.ст. 125 ч.1, 342 ч.2, 345 ч.2 КК України до позбавлення волі строком 2 роки, мешканця АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Вергуни Черкаського району Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, працюючого слюсарем ПАТ «Азот», не судимого, мешканця АДРЕСА_2 ,

в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена п.12 ч.2 ст. 115 КК України, суд

в с т а н о в и в:

Підсудний (обвинувачений) ОСОБА_2 вчинив умисне кримінальне правопорушення (злочин) за наступних обставин.

Біля 12 години 02 грудня 2017 року неповнолітній ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння в приміщенні сторожки, що розташована поряд з недобудованою церквою навпроти будинку № 85 по вул АДРЕСА_3 Свято АДРЕСА_4 , в якій тимчасово проживав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, під час розпивання з останнім спиртних напоїв, у ході конфлікту на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, з метою умисного заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень умисно наніс йому множинну кількість ударів ногами і руками в область голови, грудної клітини, верхніх і нижніх кінцівок, заподіявши ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя - черепно-мозкову травму у виді крововиливів в м`які мозкові оболонки півкуль головного мозку та мозочка, крововиливів у правий скроневий м`яз та лобну ділянку, синця та ран в лобній ділянці, подряпин в правій лобній області, синців на повіках обох очей, синця та саден на спинці носа, садна в правій привушній ділянці, від яких настала смерть ОСОБА_5 , а також середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини у вигляді згинального перелому 2,3 ребер зліва по середньо-ключичній лінії, та легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на тильній поверхні обох кистей, подряпин на тильній поверхні правої кисті, садна на тильній поверхні середньої третини правого передпліччя, садна та синця на зовнішній поверхні правого колінного суглоба, садна на передній поверхні середньої третини правої гомілки, синців на передній поверхні обох колінних суглобів, саден на зовнішній поверхні лівого колінного суглоба з переходом на зовнішню поверхню лівої гомілки та тильну поверхню лівої стопи.

Цими умисними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст. 121 КК України.

У кримінальному провадженні ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у вчиненні умисного злочину за наступних обставин.

Біля 12 години 02 грудня 2017 року ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння в приміщенні сторожки, що розташована поряд з недобудованою церквою навпроти будинку № 85 по АДРЕСА_5 Свято АДРЕСА_4 , в якій тимчасово проживав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, під час розпивання з останнім спиртних напоїв, у ході конфлікту на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, з метою умисного вбивства ОСОБА_5 за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2 , реалізуючи свій єдиний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті (вбивство) ОСОБА_5 , умисно наніс йому множинну кількість ударів ногами і руками в область голови, грудної клітини, верхніх і нижніх кінцівок, заподіявши ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя - черепно-мозкову травму у виді крововиливів в м`які мозкові оболонки півкуль головного мозку та мозочка, крововиливів у правий скроневий м`яз та лобну ділянку, синця та ран в лобній ділянці, подряпин в правій лобній області, синців на повіках обох очей, синця та саден на спинці носа, садна в правій привушній ділянці, від яких настала смерть ОСОБА_5 , а також середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини у вигляді згинального перелому 2,3 ребер зліва по середньо-ключичній лінії, та легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на тильній поверхні обох кистей, подряпин на тильній поверхні правої кисті, садна на тильній поверхні середньої третини правого передпліччя, садна та синця на зовнішній поверхні правого колінного суглоба, садна на передній поверхні середньої третини правої гомілки, синців на передній поверхні обох колінних суглобів, саден на зовнішній поверхні лівого колінного суглоба з переходом на зовнішню поверхню лівої гомілки та тильну поверхню лівої стопи.

Ці дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений п.12 ч.2 ст. 115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе не визнав і пояснив, що приблизно о 12 год. 02.12.2017 р. він у стані алкогольного сп`яніння за ініціативою ОСОБА_3 , який хотів дізнатись про особи будівельників, які влітку 2017 року побили його, разом із Старовим зайшов до сторожки біля недобудованої церкви в с. Вергуни, де перебував раніше йому невідомий ОСОБА_5 , і вони утрьох вживали пиво. Між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 виникла сварка, в ході якої Турутін взяв до руки ніж, але ОСОБА_8 наніс Турутіну удар рукою в обличчя і той упав і випустив ніж, а потім ногами наніс 3-4 удари ОСОБА_9 в голову. Він ( ОСОБА_10 ) вийшов із сторожки, звідки невдовзі вийшов і Старов, а потім ОСОБА_10 повернувся щоб забрати недопите пиво і побачив закривавленого ОСОБА_11 , на його прохання дав напитися.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного у вироку злочину доведена наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що зі своїм братом-близнюком ОСОБА_5 тривалий час не підтримував жодних зв`язків і не знав, де той перебував. Про смерть брата дізнався від працівників правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що біля 17 години 03.12.2017 р. виявив тіло ОСОБА_5 без ознак життя біля будівельного вагончика (сторожки), а в самій сторожці - сліди крові, про що повідомив у поліцію.

Під час огляду місця події увечері 03.12.2017 р. в парку с. Вергуни Черкаського району Черкаської області недалеко від недобудованої церкви поруч із вагончиком виявлено труп ОСОБА_5 з ознаками насильницької смерті, а у вагончику – сліди речовини, схожої на кров (т.2 а.с.10-22).

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що біля 11 години 02.12.2017 р. підсудні ОСОБА_10 і Старов разом зі свідком ОСОБА_14 намагались зайти до школи, де проходили змагання, але їх не пустили, тому що вони перебували у стані алкогольного сп`яніння.

Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 і ОСОБА_17 Останній доповнив, що увечері цього ж дня мати обвинуваченого Старова свідок ОСОБА_18 по телефону цікавилась про якусь бійку в селі, про що свідку не було відомо.

Свідок ОСОБА_19 показав, що вчителі із школи с. Вергуни по телефону розповіли про те, що обвинувачені намагаються зайти до школи у стані сп`яніння. Свідок перебував у іншому місці, тому по телефону попросив ОСОБА_17 навести порядок і той повідомив, що обвинувачені вже пішли зі школи в напрямку магазину. Ввечері того ж дня свідок ОСОБА_20 по телефону розповіла йому, що обвинувачений ОСОБА_10 нібито когось побив і його розшукує міліція, але про такий випадок йому не було відомо.

Свідок ОСОБА_21 повідомив, що 02.12.2017 р. дізнався від ОСОБА_17 про те, що обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_10 з іншими особами у стані алкогольного сп`яніння біля 11 години цього дня намагались зайти до школи і їх туди не пустили. Приблизно о 13 годині свідок як дільничний інспектор міліції заїхав додому до матері ОСОБА_22 , куди невдовзі прийшов у стані алкогольного сп`яніння обвинувачений ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_23 показав, що тривалий час вживав спиртні напої разом з обвинуваченими, а біля 11 години 02.12.2017 р. разом із ними хотів зайти до школи, але їх не пустили, тоді ОСОБА_10 запропонував зайти в будівельний вагончик і вжити там пиво, але він відмовився і біля 11 год. 40 хв. Матвієнко із ОСОБА_6 направились удвох до цього вагончика, розташованого біля недобудованої церкви. Через деякий час він побачив, що Старов стоїть неподалік вагончика сам, а невдовзі до нього підійшов ОСОБА_10 і вони удвох підійшли до магазину, де перебував свідок, а також свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 і батько ОСОБА_26 . При цьому обвинувачений ОСОБА_10 повідомив свідку, що «побив діда», не розповідаючи подробиць, і свідок помітив на лівій руці ОСОБА_26 свіжу подряпину, а на його куртці – плями червоного кольору. Старов показав йому ножа, пояснивши, що Матвієнко наказав його забрати. Про цей випадок свідок розповів ОСОБА_27 і ОСОБА_28 .

Свідок ОСОБА_25 підтвердив, що біля 12 год. 02.12.2017 р. перебував поблизу магазину в с. Вергуни, бачив свідків ОСОБА_29 і ОСОБА_30 . Останній повідомив батькові обвинуваченого ОСОБА_26 , що його син разом із Старовим залишились біля школи.

Свідок ОСОБА_24 пояснила, що в указаний час вона вийшла з автобуса біля магазину, де перебували свідки ОСОБА_31 , ОСОБА_32 і батько ОСОБА_26 , після чого направилась додому, але бачила, що в напрямку магазину йшли підсудні ОСОБА_10 і Старов зі сторони парку, в якому розташована недобудована церква.

Свідок ОСОБА_33 показала, що 02.12.2017 р. свідок ОСОБА_34 повідомив їй по телефону, що ОСОБА_10 і ОСОБА_8 убили людину і вона намагалась вияснити подробиці у матері ОСОБА_22 , але та по телефону повідомила, що у них все в порядку. Свідок ОСОБА_20 також у телефонній розмові повідомила ОСОБА_33 , що ОСОБА_26 розшукує міліція.

Свідок ОСОБА_35 показав, що 01 і 02.12.2017 р. обвинувачені перебували у нього вдома і вживали спиртні напої, а вдень він разом із ними та свідком ОСОБА_14 зайшли до магазину, де вжили пиво, після чого свідок пішов додому, а ОСОБА_10 , ОСОБА_8 і ОСОБА_31 пішли до школи. Увечері обвинувачений ОСОБА_10 прийшов до нього і сказав, що він, напевно, біля церкви убив людину.

Свідок ОСОБА_36 дала показання, що біля 11 год. 02.12.2017 р. вона була дома разом із своїм братом ОСОБА_37 , куди невдовзі прибув ОСОБА_31 і повідомив, що його разом із ОСОБА_38 і Старовим не пустили до школи, тому обвинувачені направились у парк. Приблизно о 17 годині до них додому прийшов ОСОБА_10 , який був схвильований і розповів, що напевно когось вбив. Свідок по телефону поцікавилась про цю подію у дільничного інспектора поліції Охріменка, але той повідомив, що ніякого вбивства не відбулось, тому свідок вирішила, що Матвієнко видумав історію, про яку розповів. Не звернула увагу на те, чи були на видимих ділянках його тіла якісь тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що її син обвинувачений ОСОБА_8 в ніч з 01 на 02.12.2017 р. не ночував удома, а вдень до них заїжджав дільничний інспектор Усов і зразу ж після цього приблизно о 12 год. 30 хв. додому прийшов у стані алкогольного сп`яніння син і ліг спати. Увечері вона перебувала в гостях у Кондратенка, куди біля 16-17 год. прийшов у стані алкогольного сп`яніння обвинувачений ОСОБА_10 , який переживав, що когось убив, на руках у нього були свіжі подряпини і кров.

Свідок ОСОБА_39 показав, що в ніч на 02.12.2017 р. разом із обвинуваченим ОСОБА_6 ночував у ОСОБА_40 , після 10 години він разом з підсудними, ОСОБА_37 і ОСОБА_14 пішли до магазину, ОСОБА_41 купив пиво і разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_14 пішли до школи, а свідок разом з ОСОБА_37 повернулись додому до останнього. Увечері того ж дня туди прийшов ОСОБА_10 , на його руках були подряпини і він був шокований тим, що убив людину.

Свідок ОСОБА_42 пояснила, що її син обвинувачений ОСОБА_10 в ніч з 01 на 02.12.2017 р. не ночував удома, а прийшов додому біля 14 години і був одягнутий в чорну куртку, яку потім вилучили під час обшуку.

Батько обвинуваченого ОСОБА_26 свідок ОСОБА_2 дав такі ж показання і доповнив, що в день події біля магазину зустрів Сердюка, а невдовзі зі сторони церкви підійшли обвинувачені.

Проаналізувавши зазначені докази, суд встановив наступні обставини: протягом 01 грудня 2017 року обвинувачені разом з іншими особами вживали спиртні напої і ночували у ОСОБА_40 . Вранці 02.12.2017 р. вони знову вживали спиртне і після 11 години намагались потрапити до школи, куди їх не пустили, тому вони біля 12 години направились до будівельного вагончика (сторожки), в якому тимчасово проживав ОСОБА_5 Через деякий час обвинувачені повернулись до магазину, при чому на руці ОСОБА_26 була свіжа подряпина, на куртці – плями червоного кольору, і обвинувачений ОСОБА_10 повідомив Сердюку, що побив ОСОБА_11 . У обвинуваченого ОСОБА_22 при собі був ніж, який, згідно з його повідомленням свідку, він забрав за вказівкою ОСОБА_26 . Увечері цього ж дня Матвієнко повідомив у присутності ОСОБА_40 , ОСОБА_18 , ОСОБА_39 і ОСОБА_43 про те, що він убив людину біля церкви. Наступного дня біля будівельного вагончика поблизу недобудованої церкви в с. Вергуни знайдено труп ОСОБА_5 з ознаками насильницької смерті.

Труп ОСОБА_5 оглянуто 04.12.2017 р. (т.2 а.с.25) і при цьому виявлено зовнішні пошкодження у вигляді саден і ран, вилучено одяг з трупа.

За висновками судово-медичної експертизи на трупі ОСОБА_5 виявлено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя - черепно-мозкову травму у виді крововиливів в м`які мозкові оболонки півкуль головного мозку та мозочка, крововиливів у правий скроневий м`яз та лобну ділянку, синця та ран в лобній ділянці, подряпин в правій лобній області, синців на повіках обох очей, синця та саден на спинці носа, садна в правій привушній ділянці, а також середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини у вигляді згинального перелому 2,3 ребер зліва по середньо-ключичній лінії, та легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на тильній поверхні обох кистей, подряпин на тильній поверхні правої кисті, садна на тильній поверхні середньої третини правого передпліччя, садна та синця на зовнішній поверхні правого колінного суглоба, садна на передній поверхні середньої третини правої гомілки, синців на передній поверхні обох колінних суглобів, саден на зовнішній поверхні лівого колінного суглоба з переходом на зовнішню поверхню лівої гомілки та тильну поверхню лівої стопи. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих предметів. Смерть ОСОБА_5 наступила внаслідок черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів в м`які мозкові оболонки півкуль головного мозку та мозочка (т.2 а.с.29-31).

Під час проведення судово-медичної експертизи на тілі Матвієнка виявлено тілесні ушкодження, у тому числі й садна і крововиливи на пальцях руки та кисті (т.2 а.с.140), що об`єктивно підтверджує показання свідка ОСОБА_30 про те, що після повернення ОСОБА_26 з вагончика біля церкви на його руках були подряпини, яких декілька десятків хвилин до цього не було, а також показання свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_39 про наявність таких пошкоджень на руках Матвієнка в той час, коли він розповідав про те, що вбив людину.

При обшуку житла Матвієнка на підставі ухвали слідчого судді вилучено предмети його взуття і одягу (т.2 а.с.36-43, 46).

Також на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук житла Старова, під час якого вилучено предмети його одягу і взуття (т.2 а.с.47-52,55).

Оглядом вилучених під час обшуків предметів за участю спеціаліста виявлено сліди речовини, схожої на кров (т.3 а.с.48-51).

Проведеними судово-медичними експертизами встановлено групову належність крові ОСОБА_5 і обвинувачених ОСОБА_22 і ОСОБА_26 (т.3 а.с.12, 17, 22, 27, 31), в піднігтьових вмістах обвинувачених крові не виявлено, але кров людини знайдено в піднігтьовому вмісту Турутіна.

На вилучених при огляді вагончика предметах виявлено кров людини, походження якої згідно з висновками судово-медичної експертизи можливо як від ОСОБА_26 , так і від ОСОБА_11 і не виключено домішки крові Старова (т.3 а.с.80-82).

Вилучені під час обшуків житла обвинувачених ОСОБА_26 і Старова предмети їх одягу і взуття піддавались судово-медичним дослідженням і за висновками експертиз на одягу та взутті Матвієнка крові не виявлено, але виявлено кров на кофті Старова, походження якої можливо від самого ОСОБА_22 і виключено походження від Матвієнка чи Турутіна; на штанах – кров, походження якої можливо від Турутіна або Матвієнка і не виключено домішки крові Старова (т.3 а.с. 64-67, 75-76).

На вилучених при огляді вагончика предметах слідів, залишених пальцями рук обвинувачених, не виявлено, що встановлено висновками судово-дактилоскопічних експертиз (т.3 а.с.88-95, 101-112), що не свідчить про непричетність ОСОБА_26 до вчинення злочину, тому що обвинувачені не заперечують факту свого перебування у вагончику.

Незважаючи на те, що при дослідженні під час проведення судово-медичних експертиз предметів одягу і взуття обвинувачених виявлено сліди крові людини, але при цьому не встановлена її належність, ці предмети були піддані молекулярно-генетичним дослідженням і проведеними експертизами встановлено наступне: на куртці Матвієнка виявлено кров, походження якої можливе тільки від ОСОБА_11 , а не від ОСОБА_26 , а на калошах Старова – кров Турутіна, а не Старова (т.3 а.с.118-133, 139-152). Висновки вказаних молекулярно-генетичних експертиз не суперечать висновкам судово-медичних експертиз, а доповнюють їх. Ці експертизи є більш точними, а їх висновки - категоричними, тому суд вважає доведеним, що на куртці ОСОБА_26 і на калошах Старова виявлено кров саме ОСОБА_5 , а не обвинувачених чи інших осіб. У зв`язку з цим суд вважає недостовірними показання свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_39 про те, що на калошах обвинуваченого Старова могла бути його кров.

Суд не погоджується з позицією сторони захисту про те, що обшук проведено з порушенням закону і що наявність на калошах Старова крові Турутіна була сфальсифікована. Суд допитав понятих, які брали участь у проведенні обшуку. Свідок ОСОБА_44 підтвердив вилучення в приміщеннях будинку і прибудов одягу та взуття Старова, у тому числі й калош, які були опечатані за участю понятих. Свідок ОСОБА_45 пояснив, що залучався понятим, але заявив, що в будинку обшук не проводився і в його присутності нічого не вилучалось. Суд вважає, що показання цього свідка не відповідають дійсності з огляду на таке. Свідок ОСОБА_46 підтвердив наявність його підпису у відповідних місцях протоколу, а також не заперечував наявності його підпису на бирці, за допомогою якої були опечатані калоші ОСОБА_22 . Його показання в суді спростовуються змістом протоколу обшуку і показаннями іншого понятого. Суд не вбачає умислу свідка ОСОБА_47 дати неправдиві показання, хоча він є сусідом Старова, а вважає, що свідок в силу певних особливостей свого організму щодо сприйняття і відтворення подій міг не запам`ятати і відтворити обставини проведення слідчої дії, адже він спочатку стверджував, що ставив підписи тільки в протоколі, але потім визнав, що підписав і пакування вилучених предметів, хоча ця обставина не відобразилась в його пам`яті.

Очевидців подій, які відбулись в сторожці (вагончику) біля недобудованої церкви між обвинуваченими і ОСОБА_5 , немає.

Обвинувачений ОСОБА_10 заперечує заподіяння ним Турутіну тілесних ушкоджень і пояснює, що того побив ОСОБА_8 . Під час слідчого експерименту він відтворив обставини події, під час якої він був очевидцем того, що ОСОБА_8 нібито наносив удари Турутіну (т.4 а.с.4-16).

Обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе не визнав і пояснив, що після вживання спиртних напоїв на пропозицію Матвієнка продовжити вживати спиртне в вагончику направився туди разом із ним. Перебуваючи в вагончику, Матвієнко вчинив конфлікт із раніше невідомим йому Турутіним, під час якого наказав йому (Старову) забрати кухонний ніж, що той і зробив. ОСОБА_48 наніс Турутіну по голові кілька ударів: рукою в обличчя і двічі ногою, коли ОСОБА_49 упав, після чого ОСОБА_8 вийшов із вагончика і на відстані очікував ОСОБА_26 , а потім удвох направились до магазину, де зустріли Сердюку, якому він показав ножа, а потім викинув його.

Таким чином, згідно з формулюванням висунутого обвинувачення обвинувачені удвох наносили Турутіну удари, заподіявши йому тілесні ушкодження, від яких наступила смерть потерпілого, але обвинувачені заперечують свою участь у побитті Турутіна і звинувачують у цьому один одного.

Суд, проаналізувавши докази в їх сукупності, встановив, що версія ОСОБА_26 про те, що він разом із Старовим направився до вагончика за пропозицією Старова вияснити причину його побиття іншими особами, і що ОСОБА_11 побив ОСОБА_8 , а він в цей час перебував за межами вагончика, спростовується наступним. ОСОБА_50 пояснив, що ініціатором направитись у вагончик був ОСОБА_10 , який запропонував там вжити спиртне. До вагончика першим увійшов не він, а ОСОБА_51 Свідок ОСОБА_31 також підтвердив, що саме ОСОБА_10 , а не Старов, запропонував вжити спиртні напої в вагончику, а ОСОБА_8 пристав на цю пропозицію. Матвієнко під час слідчого експерименту також продемонстрував, що у вагончик першим увійшов він, а не Старов, тобто суд робить висновок про те, що ініціатива зайти до вагончика, в якому перебував Турутін, походила від ОСОБА_26 , а не від ОСОБА_22 , який за версією Матвієнка нібито відчував неприязнь до осіб, які можуть там знаходитись. Свідок ОСОБА_31 , перебуваючи біля магазину, бачив Старова, який стояв неподалік вагончика, а ОСОБА_10 потім вийшов із вагончика і разом із ОСОБА_6 направився до магазину, ОСОБА_41 повідомив про те, що він «побив діда», приклавши палець до вуст, даючи зрозуміти тим самим, що ця інформація не для розголосу. При цьому свідок помітив свіжі пошкодження на руці ОСОБА_26 , яких до цього не було. Також в присутності свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_39 , ОСОБА_18 і ОСОБА_40 обвинувачений ОСОБА_10 розповів про те, що він когось побив, а може й убив, біля церкви, і свідки Плетінь бачили пошкодження на його руці. За висновками судово-медичної експертизи у Матвієнка виявлено декілька тілесних ушкоджень, зокрема – садна і крововиливи на руках, а за висновками судової молекулярно-генетичної експертизи на його одягу виявлено кров Турутіна.

Батько обвинуваченого ОСОБА_26 свідок Матвієнко дав показання про те, що біля магазину свідок ОСОБА_31 повідомив йому, що обвинувачені пішли до сторожки біля церкви, тому що Старов хотів розібратись із невідомими, які його тиждень назад побили. Невдовзі зі сторони церкви підійшли обвинувачені і Старов продемонстрував ножа, пояснивши, що тих людей, які його побили, не було, а з вагончика «вибіг мужик» з ножем. Старов відібрав ніж і вдарив цю особу ножем, тому просив викинути ніж. Вказані показання суд вважає неправдивими. Так, обвинувачений ОСОБА_10 висунув версію про те, що Старов хотів вияснити, хто його побив улітку, тобто кілька місяців до події, а його батько повідомив про те, що зі слів ОСОБА_52 хтось побив за тиждень до події. Крім того, свідок ОСОБА_31 заперечує те, що обвинувачені направились до сторожки для того, щоб розібратись із особами, які нібито побили Старова, і що Старов, повернувшись до магазину, повідомив, що він застосував до когось насильство, тим більше, вдарив ножем. Як встановлено судом, на тілі ОСОБА_11 не виявлено колото-різаних тілесних ушкоджень. Свідок є батьком обвинуваченого і зацікавлений у результаті розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд вважає доведеним, що саме обвинувачений ОСОБА_10 умисно наніс ОСОБА_5 множинну кількість ударів ногами і руками, заподіявши ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких наступила його смерть.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації вчиненого обвинуваченим Матвієнком діяння, суд виходить з такого.

Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Суд встановив, що ОСОБА_10 не був знайомим із Турутіним до подій 02.12.2017 року, тобто у нього не було причин і підстав умисно позбавляти його життя. Разом з тим, він був фізично сильніший від ОСОБА_5 , 1948 року народження, і був обізнаний про його вік, тому що назвав його «дідом». Він наніс потерпілому хоча й множинні, але хаотичні удари руками і ногами, які були спрямовані не тільки у життєво важливі місця (голову і грудну клітину), а й у кінцівки. Матвієнко не заперечує того, що він, покидаючи вагончик, залишив Турутіна живим. При огляді місця події Турутіна виявлено за межами вагончика, в якому до нього було застосовано фізичне насильство. Сам ОСОБА_10 зразу після події розповів ОСОБА_53 про те, що він «побив діда», а увечері того ж дня розповідав іншим свідкам про те, що він, мабуть, когось вбив. Тобто, у Матвієнка, якщо він би переслідував мету позбавити Турутіна життя, була можливість довести злочинний умисел до кінця в приміщенні вагончика, але він залишив його живим, а потім переживав те, що від його дій настала смерть потерпілого.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи виявлені на трупі ОСОБА_5 тілесні ушкодження могли бути заподіяні йому від ударів руками чи ногами біля 12 години 02.12.2017 року і виникли більш, ніж за 45 хвилин до настання смерті. При цьому Турутін після заподіяння тілесних ушкоджень міг виконувати цілеспрямовані дії, а саме рухатись і говорити при умові перебування у свідомості (т.4 а.с.60-66). Проаналізувавши наведені докази, суд робить висновок, що потерпілий після заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень прожив не менше 45 хвилин і перебував у свідомості, тому що самостійно покинув місце вчинення злочину і вибрався з вагончика.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного в частині 2 статті 121 КК діяння настає смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що в ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_10 , наносячи множинні удари руками і ногами фізично слабшому потерпілому похилого віку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілого, хоча у своїй свідомості не конкретизував, якою буде така шкода. При цьому суд приходить до висновку, яким би умислом не охоплювався вчинений Матвієнком злочин - прямим чи непрямим, відповідальність для нього повинна настати за фактично заподіяну шкоду здоров`ю, а це в зазначеному випадку умисне заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень. При цьому дії винного, що призвели до смерті потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК) характеризуються необережністю, що передусім і відрізняє цей злочин від умисного вбивства.

З урахуванням конкретних фактичних обставин, які суд вважає доведеними, дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. В цій частині висунуте йому обвинувачення перед судом доведено і на підставі ч.3 ст.337 КПК України суд виходить за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, що покращує становище обвинуваченого ОСОБА_2

Проведеною судовою психолого-психіатричною експертизою встановлено, що ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого правопорушення, а виявляє прояви акцентуації особистості емоційно-нестійкого типу, що при збереженні у нього процесів мислення, пам`яті, інтелекту, вольового контролю свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, у ОСОБА_2 не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, він знаходився в стані простого алкогольного сп`яніння, в його поведінці не відображалося психопатологічної поведінки. Разом з тим в його емоційно-вольовій сфері виявлено виражені акцентуйовані риси характеру гіпертимного (афективно-нестійкого) типу у вигляді активної особистісної позиції, домінантності, схильності до протидії зовнішніх проявів, виражена реакція емансипації, а також групування з підлітками (т.3 а.п. 156-161).

Призначаючи покарання за вчинений ОСОБА_2 злочин, суд враховує його тяжкість та обставини скоєння, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Згідно з класифікацією злочинів, яка міститься в ст. 12 КК України, ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин. Він судимий за вчинення умисних злочинів, на час вчинення злочину навчався, за місцем навчання і проживання характеризується негативно і судом встановлено, що він схильний до зловживання спиртними напоями (т.2 а.с.153, 156, 160). Матвієнко проживав і виховувався у повній сім`ї, але батьки не наділяли належної уваги його вихованню. Із досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації вбачається, що перевиховання ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства неможливе (т.1 а.с. 105).

Обтяжує його покарання вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння і щодо особи похилого віку; пом`якшує – вчинення злочину неповнолітнім.

Враховуючи викладене, суд в межах санкції ч.2 ст. 121 КК України призначає обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі. Судом також встановлено, що на підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. ОСОБА_2 відбув покарання у виді позбавлення волі за вироком, винесеним Черкаським районним судом Черкаської області від 09.07.2018 року, тому не застосовує положення ч.4 ст. 70 вказаного Кодексу.

Відповідно до положень ст. 124 КПК України з засудженого на користь держави потрібно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експертів у розмірі 22 819 грн. 26 коп.

Водночас суд вважає, що висунуте ОСОБА_3 обвинувачення не доведене. Сторона обвинувачення обґрунтовує його винуватість показаннями ОСОБА_2 , який як під час слідчого експерименту, так і в судовому засіданні стверджував, що тілесні ушкодження ОСОБА_5 наніс ударами рук та ніг обвинувачений ОСОБА_8 ; наявністю на взутті Старова слідів крові ОСОБА_5 ; тим, що Старов виніс із приміщення сторожки кухонний ніж, а також виявленими при судово-медичному обстеженні тілесними ушкодженнями на руках Старова.

Як вказано вище, судом встановлено, що Старов дійсно біля 12 години 02.12.2017 року перебував у стані алкогольного сп`яніння в приміщенні сторожки, що розташована поряд з недобудованою церквою навпроти будинку № 85 по АДРЕСА_5 Свято АДРЕСА_4 , в якій тимчасово проживав ОСОБА_5 , і на його калошах виявлено кров ОСОБА_5 не заперечує того, що він за пропозицією ОСОБА_26 забрав зі сторожки кухонний ніж, який біля магазину продемонстрував ОСОБА_53 , а потім викинув. 03.12.2017 р. при огляді місця події в с. Вергуни неподалік парку (більш точне місце в протоколі не зазначено) виявлено ніж (т.2 а.с.32-34). Як встановив суд, ОСОБА_9 не причинено жодного тілесного ушкодження від дії ножа, тому факт перебування ножа у Старова не доводить його причетності до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи на тильних поверхнях обох кистей Старова 04.12.2017 р. виявлено крововиливи, які виникли від дії тупих предметів за 1-3 доби до огляду. Старов не зміг суду переконливо пояснити виникнення цих ушкоджень.

Допитані свідки, які спілкувались із Старовим після 12 години 02.12.2017 р., у тому числі ОСОБА_54 і ОСОБА_55 , не бачили на його руках жодних тілесних ушкоджень, але суд не погоджується з доводами прокурора, що ця обставина доводить винуватість ОСОБА_22 , тому що якби тілесні ушкодження на його кистях виникли від нанесення ударів Турутіну руками, то свідки би їх помітили. Зокрема, свідок ОСОБА_31 , який через незначний проміжок часу, протягом якого обвинувачені перебували у вагончику, знову з ними зустрівся, відмітив появу тілесних ушкоджень тільки у ОСОБА_26 , а не у Старова.

Дослідивши протоколи огляду місця події і слідчих експериментів (т.4 а.с.4-16, 28-42), протокол огляду трупа і висновок судово-медичної експертизи, суд встановив, що злочин вчинено в приміщенні будівельного вагончика (сторожки) невеликого розміру в умовах обмеженого простору, де розміщені раковина, металева шафа, холодильник, стіл, ліжко. Сліди крові виявлено біля раковини (біля входу у вагончик). Із протоколу слідчого експерименту та додатку до нього суд встановив, що ОСОБА_8 перебував біля входу у вагончик у той момент, коли ОСОБА_49 упав від нанесеного Матвієнком удару в сторону на вихід із вагончика головою на відстані кількох десятків сантиметрів від ніг Старова, після чого ОСОБА_10 наніс Турутіну ще мінімум два удари ногою в голову. При огляді на голові трупа виявлено кілька ран з виділенням крові. З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що кров Турутіна могла потрапити на взуття Старова у той момент, коли той стояв біля виходу з вагончика, де упав Турутін головою біля його ніг. На відміну від ОСОБА_26 , ОСОБА_8 не повідомляв жодній особі про свою участь у заподіянні тілесних ушкоджень Турутіну.

Судом встановлено винуватість ОСОБА_26 у вчиненні злочину, тому він зацікавлений у перекладенні своєї вини на Старова з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.

За таких обставин у суду виникають обґрунтовані сумніви в доведеності винуватості Старова у пред`явленому обвинуваченні, тому що суду не надано безспірних доказів того, що він поза всяким розумним сумнівом вчинив вказаний злочин. Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. З урахуванням викладеного суд виносить відносно ОСОБА_3 виправдувальний вирок.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази у справі: папілярний візерунок – необхідно зберігати в матеріалах кримінального провадження, вилучені під час обшуку у ОСОБА_2 предмети – передати його батькам, вилучені під час обшуку у ОСОБА_3 предмети – потрібно йому повернути, інші речові докази – знищити, як такі, що не мають цінності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. З урахуванням того, що суд призначає ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, підстав для зміни або скасування застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. Застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту необхідно скасувати у відповідності до положень ст. 203 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком 8 (вісім) років.

Строк покарання обчислювати з 24 травня 2019 року. Зарахувати ОСОБА_2 у строк відбутого покарання термін тримання під вартою з 03 грудня 2017 року по 24 травня 2019 року у співвідношенні один день попереднього ув`язнення до одного дня позбавлення волі згідно з положеннями ст. 72 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 22 819 грн. 26 коп.

Визнати ОСОБА_3 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину (кримінального правопорушення), передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України.

Скасувати застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Речові докази: слід папілярного візерунку – зберігати в матеріалах кримінального провадження; куртку чорно-синього кольору, штани сіро-синього кольору, кросівки і черевики чорного кольору, дві пари валянок з калошами, мобільний телефон «Леново» чорного кольору, мобільний телефон «Бравіс» – передати батькам засудженого ОСОБА_42 або ОСОБА_2 ; валянки і калоші чорного кольору, бушлат зеленого кольору, штани спортивні і кофту спортивну – повернути ОСОБА_3 ; змиви речовини бурого кольору, 3 скляні пляшки, 2 чашки, металеву сокиру, молоток, напірник, вирізку з матрацу, кухонний ніж, зрізи нігтів та волосся, одяг з трупа ОСОБА_5 , які зберігаються в камері схову речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області – знищити, як такі, що не мають цінності.

Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченим негайно після проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку, а обвинуваченим ОСОБА_2 – з дня отримання копії вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук

Судді: Позарецька С.М.

Кондрацька Н.М.