Рішення № 81983793, 24.05.2019, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/444/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Гічиновська Я.В.

з участю

представника позивача Конечного М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестзерно" про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень

встановив :

в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ТОВ "Агроінвестзерно" про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень звернувся ОСОБА_1

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 Після смерті спадкодавця залишилась спадщина, яка складалась з земельних ділянок площею 1,6028 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 0,3703 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , які призначені для ведення особистого селянського господарства та розташовані на території Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області. Вказує, що є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2

Зазначає, що 29 липня 2016 року отримав свідоцтва № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 про право на спадщину за законом, на земельну ділянку площею 0,3703 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та на земельну ділянку площею 1,6028 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Після отримання вказаних свідоцтв виявив бажання передати в оренду успадковані земельні ділянки, однак зробити це не зміг, оскільки вони вже перебували у оренді у ТОВ "Агроінвестзерно". Витребувавши договори оренди землі згідно яких земельні ділянки було передано в оренду, виявив, що договори складені 30.12.2014 року та орендодавцем у даних договорах значився ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що жодних договорів його батько ОСОБА_2 не підписував, оскільки у договорах оренди від 30.12.2014 року та актах приймання-передачі земельних ділянок в оренду і у актах визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) значиться не його підпис.

Враховуючи наведені обставини вказує, що договір оренди землі б/н від 30.12.2014 року, який був укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Агроінвестзерно» на земельну ділянку площею 1,6028 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , призначену для ведення особистого селянського господарства та договір оренди земельної ділянки б/н від 30.12.2014 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроінвестзерно» на земельну ділянку площею 0,3703 га. кадастровий номер НОМЕР_2 , призначену для ведення особистого селянського господарства, являються не дійсними оскільки оформлені з грубими порушеннями законодавства України, підписані не власником земельних ділянок, а іншою особою.

Зазначає, що оспорювані договори оренди були зареєстровані в реєстрі речових прав на нерухоме майно та просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.02.2015 (ндексний номер 19675635), прийняте державним реєстратором Октович О.П. Реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.03.2015 (індексний номер 19781903), прийняте державним реєстратором Вольською І.В. Реєстраційної служби Острозького районної управління юстиції Рівненської області.

Вказуючи на те, що передача в оренду земельних ділянок відповідачу не відповідає дійсності, оскільки спадкодавець договори оренди від 30.12.2014 року не підписував, довіреність від свого імені щодо оформлення договору нікому не надавав, просить визнати недійсним договір оренди землі б/н від 30.12.2014 року, який був укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Агроінвестзерно» на земельну ділянку площею 1,6028 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , призначену для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.02.2015 (індексний номер 19675635), прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Октович О.П. та договір земельної ділянки б/н від 30.12.2014 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроінвестзерно» на земельну ділянку площею 0,3703 га. кадастровий номер НОМЕР_2 , призначену для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.03.2015 (індексний номер 19781903), прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Острозького районної управління юстиції Рівненської області Вольською І.В.

Ухвалою Острозького районного суду від 14.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Представник відповідача ТОВ «Агроінвестзерно» в судові засідання не з"явився без повідомлення причин. Про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Клопотань про відкладення розгляду справи, заперечень проти позову відповідач не подав.

Ухвалою Острозького районного суду від 14.06.2018 за клоптанням представника позивача було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності та взаємозв"язку, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом №453, №454 від 29.07.2016, Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна №64925678, №64923859 встановлено, що ОСОБА_1 , як спадкоємцю ОСОБА_2 , належать земельна ділянка площею 0,3703 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельна ділянка площею 1,6028 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , які призначені для ведення особистого селянського господарства та розташовані на території Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із ч.4 ст.32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до договору оренди землі в судовому засіданні встановлено, що 30.12.2014 року між ТОВ "Агроінвестзерно" та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,37 га кадастровим номером НОМЕР_2 , який 04.03.2015 року згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19781903 зареєстрований Реєстраційною службою Острозького районного управління юстиції Рівненської області, що підтверджується відповідним Витягом та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_2 надав, а орендар ТОВ "Агроінвестзерно" прийняв в строкове платне користування, а саме терміном на 5 років зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначений договір оренди землі, як і акт приймання-передачі земельної ділянки, підписані від імені орендодавця та представника орендаря.

Відповідно до договору оренди землі в судовому засіданні встановлено, що 30.12.2014 року між ТОВ "Агроінвестзерно" та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6028 га кадастровим номером НОМЕР_1 , який 27.02.2015 року згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19675635 зареєстрований Реєстраційною службою Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, що підтверджується відповідним Витягом та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_2 надав, а орендар ТОВ "Агроінвестзерно" прийняв в строкове платне користування, а саме терміном на 5 років зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначений договір оренди землі, як і акт приймання-передачі земельної ділянки, підписані від імені орендодавця та представника орендаря.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, а згідно ст.90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Орендодавцем земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи (ст.93 ЗК України).

Відповідно до ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громади і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки із орендарем.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Так, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст. 14. 18, 20 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частина 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", кореспондується із положеннями ч.1 ст.638 ЦК України, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом, як істотні.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, а саме: обов`язкову наявність в договорі певних істотних умов та обов`язкову державну реєстрацію цих договорів, суд вважає, що підтвердження відсутності особистого підпису сторони в договорі оренди землі, на що позивач посилається, як на підставу своїх вимог, може свідчити про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом.

Оскільки перевірка належності підпису ОСОБА_2 та встановлення зазначеної обставини потребує спеціальних знань, за клопотанням представника позивача було призначено судово-почеркознавчу експертизу на вирішення якої ставились питання: чи належить підпис, який міститься в договорі оренди земельної ділянки площею 1,6028 га., кадастровий номер НОМЕР_1 укладеному між ТОВ "Агроінвестзерно" та ОСОБА_2 від 30.12.2014, ОСОБА_2 чи іншій особі; чи належить підпис, який міститься в договорі оренди земельної ділянки площею 0,37 га., кадастровий номер НОМЕР_2 укладеному між ТОВ "Агроінвестзерно" та ОСОБА_2 від 30.12.2014, ОСОБА_2 чи іншій особі.

Як вбачається з висновку експерта №1.1-331/18 від 14.01.2019 року, встановити чи виконані підписи від імені ОСОБА_2 , в графі «Орендодавець»: (підпис) в примірнику договору №б/н оренди земельної діялнки площею 1,6028 га., кадастровий номер НОМЕР_1 укладеному між ТОВ "Агроінвестзерно" та ОСОБА_2 від 30.12.2014; в графі «Орендодавець»: (підпис) в примірнику договору №б/н оренди земельної діялнки площею 0,37 га., кадастровий номер НОМЕР_2 укладеному між ТОВ "Агроінвестзерно" та ОСОБА_2 від 30.12.2014, самим ОСОБА_2 чи іншою особою не виявляється можливим.

Отже, висновком експерта не підтверджено, що під час укладання договорів оренди землі текст договору було підписано сторонньою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд виходить з того, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв"язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі після отримання висновку експертизи не подавались.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, а згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.2, п.4, п.6 п.7 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на те, що спадкодавець не підписував осопрювані договори оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 цієї статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ч.1 ст.218 ЦК України, заперечення однією стороною факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу.

Водночас, позивач відповідно до ст.81 ЦПК України не зазначив та не надав будь-яких доказів, котрі б об`єктивно та з достовірністю підтверджували його твердження про те, що ОСОБА_2 не підписував спірні договори оренди, чи у момент укладення цих правочинів його волевиявлення не було вільним та не відповідало його волі, що свідчить про недоведеність позовних вимог. Твердження позивача грунтуються лише на його особистих суб`єктивних припущеннях, а доводи позивача про неподання відповідачем заперечень проти позову не звільняють його від обов`язку доказування позовних вимог.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відстність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог і визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроінвестзерно», відсутні, оскільки позовні вимоги не доведені.

Одночасно, оскільки позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію оспорюваних договрів оренди є похідними від основних вимог, то вони також задовленню не підлягають.

На підставі ст. ст. 202, 203, 207, 210, 215, 218, 236, 626, 638, 792 ЦК України, ст. 90, 93, 124 ЗК України, ст. ст. 2, 6, 13, 15, 16, 17, 34, 35 Закону України "Про оренду землі", керуючись ст. ст. 76--83, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

в позові ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестзерно" (місцезнаходження: м.Хмельницький, вул.Грушевського, 62, код ЄДРПОУ 39140299) про визнання недійсним договору оренди землі від 30.12.2014 року між ТзОВ "Агроінвестзерно" та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки розміром 1,6028 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.02.2015 року (індексний номер 19675635), прийнятого державним реєстратором Октович О.П. Реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області та про визнання недійсним договору оренди землі від 30.12.2014 року між ТзОВ "Агроінвестзерно" та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки розміром 0,37 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.03.2015 року (індексний номер 19781903), прийнятого державним реєстратором Вольською І.В. Реєстраційної служби Острозького районного управління юстиції Рівненської області відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.05.2019.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.