Рішення № 81983344, 23.05.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2019 Справа №607/21745/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого судді Братасюка В.М.

- за участі секретаря с\з Созанської Т.І.

позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС в Тернопільській області про визнання правочину недійсним ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Тернопільський міськрайонний суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Регіональний сервісний центр МВС в Тернопільській області про визнання недійсним договору купівлі - продажу легкового автомобіля марки Тойота Кемрі 2.5L, номер шасі НОМЕР_1 , 2012 р.в., об`єм двигуна 2494 см.куб., тип пального - бензин, укладеного 11.10.2018 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4 .

На обґрунтування позовних вимог посилається на ту обставину, що спірний автомобіль було придбано в інтересах сім`ї в період спільного проживання однією сім`єю в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проте відповідач ОСОБА_3 самовільно здійснила відчуження автомобіля на користь ОСОБА_4 , з яким перебуває у родинних відносинах, без отримання попередньої згоди від ОСОБА_1 . З врахуванням обставин пов`язаних із судовим спором щодо поділу майна подружжя, відчуження автомобіля було здійснено виключно з однією метою - виключити його з об`єктів поділу та здійснити неможливим чи ускладнити ефективний захист цивільних прав ОСОБА_1 .

Оскільки відповідачі спільно вчинили недобросовісно, і за змовою здійснили відчуження спірного автомобіля з метою уникнення поділу спільного майна подружжя і за відсутності згоди позивача, як співвласника транспортного засобу, на переконання сторони позивача правочин слід визнати недійсним.

В судовому засіданні позивач та його представник вимогу підтримали і просять задовольнити.

Відповідачі в судове засідання в судове засідання не з`явилися, хоча своєчасно були повідомлені про час і місце судового розгляду, заперечень на позов не подали, про причини неявки суд не повідомили, а, відтак, за зазначених обставин, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення в порядку ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа на адресу суду скерувала письмові пояснення й клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

26 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в Тернопільський міськрайонний суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_3 про поділу майна подружжя (справа № 607/19330/18), в складі якого поділу підлягав легковий автомобіль марки Toyota, моделі Camry 2.5L, номер шасі НОМЕР_1 , 2012 року випуску, об`ємом двигуна 2494 см.куб., тип пального - бензин.

В Єдиному державному реєстрі МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів автомобіль був зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 , що доводиться копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 26 травня 2012 року.

Позивач стверджує, що автомобіль було придбано в інтересах сім`ї в період спільного проживання однією сім`єю в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що засвідчується відміткою про сімейний стан в копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 .

Станом на 17 жовтня 2018 року згідно Витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_3 транспортні засоби вже не значилися.

Листом № 31/19-Г-88а.з. від 19.10.2018 р. Регіональним сервісним центром МВС в Тернопільській області позивачу було надано відповідь на адвокатський запит його представника № 35 від 17.10.2018 р., з якого вбачається, що 11 жовтня 2018 року відбулась перереєстрація вищевказаного автомобіля у зв`язку із втратою свідоцтва про реєстрацію. Того ж числа даний автомобіль був перереєстрований на нового власника на підставі договору купівлі-продажу.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 суду показав, що ОСОБА_3 самовільно здійснила відчуження спірного автомобіля на користь ОСОБА_4 , з яким перебуває у родинних відносинах, без отримання попередньої згоди від ОСОБА_1 , при цьому відчуження не було здійснене в інтересах сім`ї, адже на дату відчуження сторони справи сімєю не проживали і мали місце судові спори між ними. З врахуванням обставин пов`язаних із судовим спором щодо поділу майна подружжя, відчуження автомобіля було здійснено виключно з однією метою - виключити його з об`єктів поділу та здійснити неможливим чи ускладнити ефективний захист цивільних прав ОСОБА_1 .

За таких обставин, на переконання позивача, правочин по відчуженню автомобіля слід визнати недійсним.

З приводу обраного стороною позивача способу захисту шляхом визнання недійсним правочину щодо відчуження майна одним з подружжя, за відсутності згоди іншого, суд зазначає наступне.

В постанові від 12.10.2016 року у справі №522/2038/14, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходила з такого.

«…Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.

Законодавством не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з підстави його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку можна дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя…»

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 31 Цивільного кодексу України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Як вбачається із довідки про ринкову вартість транспортного засобу (додаток № 7) ринкова вартість колісного транспортного засобу Toyota Camry 2.5L, 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 2494 см , середньорічним нормативним пробігом 24.8 тис. км. станом на 23 жовтня 2018 року складає без ПДВ 427 380 грн., що засвідчує про її високу вартість. З врахуванням ціни автомобіля, договір по його відчуженню виходить за межі дрібного побутового.

В суду відсутні докази отримання згоди на відчуження автомобіля, який є об`єктом права спільної сумісної власності, ОСОБА_3 від ОСОБА_1 , навіть в будь якій формі усній чи письмовій.

Суд також вважає доведеним факт, що відчуження спірного транспортного засобу здійснювалося не в інтересах сім`ї ОСОБА_1 , адже дослідженням ЄДРСР вбачається, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля на розгляді суду перебували декілька спорів між подружжям ОСОБА_1 – про розірвання шлюбу у справі №607/17433/18 (провадження відкрите згідно ували суду 21.09.2018 року) та цивільний спір № 607/19330/18 (провадження відкрите згідно ували суду 02.10.2018 року з оприлюдненням ухвали про відкриття провадження 08.10.2018 року) щодо поділу майна подружжя, в тому числі і відчуженого автомобіля.

Відсутність згоди на відчуження автомобіля доказується тією обставиною, що на момент укладення договору купівлі-продажу оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу знаходився в ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 заявила недостовірну інформацію про його втрату і отримала дублікат для перереєстрації транспортного засобу і подальшого його відчуження.

На переконання суду стороною позивача також доведено ознаки недобросовісності контрагента ОСОБА_3 за спірним договором - відповідача ОСОБА_4 , адже останній дійсно є рідним братом ОСОБА_3 , дівоче прізвище котрої ОСОБА_3 , по батькові відповідачів є однаковим і співпадає місце народження м. Шепетівка Хмельницької області, а відтак за обставинами справи ОСОБА_4 не міг не знати, що автомобіль було придбано сестрою під час шлюбу з позивачем ОСОБА_1 , а тому на майно поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, й те, що сестра відповідача не отримувала згоди чоловіка не відчуження майна в силу напружених відносин та наявних спорів щодо розірвання шлюбу і поділу майна.

З огляду на наведене суд дійшов переконання про підставність позовних вимог, адже позивачем належними, допустимим та достатніми доказами за європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом» доведено, що спірний правочин було вчинено внаслідок недобросовісної поведінки відповідачів з метою уникнення поділу спільного майна подружжя і за відсутності згоди позивача, як співвласника транспортного засобу.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. 60, 65 СК України, ст. 3, 369 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу легкового автомобіля марки Тойота Кемрі 2.5L, номер шасі НОМЕР_1 , 2012 р.в., об`єм двигуна 2494 см.куб., тип пального - бензин, укладений 11.10.2018 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках 704, 80 гривень сплаченого при зверненні до суду суму судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою

заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України , до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня з дня складання повного тексту, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач ОСОБА_1 АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_3 АДРЕСА_2

Відповідач ОСОБА_4 АДРЕСА_3 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк