Рішення № 81980215, 14.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2019 року 11:24 № 826/845/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

за участі представників сторін:

від позивача - Горлатий О.В.,

від відповідача - Шаповал О.В.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (далі по тексту - позивач, ДП ДНДПВІ "НДІпроектреконструкція") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 жовтня 2017 року №0091151213.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним за спірний період (2016-2017 роки) здійснено своєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підтверджується відповідними платіжними документами. Позивач стверджує, що він фактично здійснив сплату податків в повному обсязі і відповідні суми надійшли до державного бюджету.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зазначив, що у позивача обліковувався податковий борг, отже кошти, сплачені ДП ДНДПВІ «НДІпроектреконструкція» в рахунок погашення податкових зобов`язань по деклараціях з податку на додану вартість, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі до одержання Окружним адміністративним судом міста Києва результатів судової економічної експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року поновлено провадження у справі №826/845/18 та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

05 жовтня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», за результатом якої складений акт №9664/26-15-12-13-20 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення Інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за період 2016-2017 роки, передбачених пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0091151213, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку від 71 до 211 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 14 006 621,75 грн позивача зобов`язано сплатити штраф в сумі 20%, що становить 2 801 324,35 грн за платежем податок на додану вартість.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28 грудня 2017 року №31979/6/99-99-11-03-01-25 скаргу Інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 08 листопада 2017 року на податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №00991151213 залишено без задоволення.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 25 жовтня 2017 року зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці першому пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов`язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Дана норма пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов`язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що позивачем у визначений Податковим кодексом України строк подано декларації з податку на додану вартість та сплачено визначені у таких деклараціях грошові зобов`язання з податку на додану вартість.

В матеріалах справи містяться розрахункові КОР платника 4653199 (Інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ») код класифікації 14010100 за 2016-2017 рік код класифікатор податку до бюджету - податок на додану вартість (том 1 а.с. 99-128), згідно якої за Інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» з податку на додану вартість обліковується сальдо на початок року (31 грудня 2015 року) недоїмки 3 930 996,26 грн, залишок несплаченої пені 303 917,78 грн, заборгованість - 4 234 913,04 грн та зазначено дати сплати Інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» коштів до бюджету з податку на додану вартість. Так, за 2016 рік відображено надходження коштів в сумі 11 178 623,70 грн з них: зараховано сплата грошових зобов`язань визначених за результатом камеральної перевірки - 8 026,05 грн, зараховано кошти в межах одного бюджетного рахунку - 59 029,00 грн, зараховано надходження до бюджету ПДВ - 9 147 060,00 грн, зараховано надходження до бюджету коштів в рахунок боргу з єдиного внеску - 2 031 563,70 грн.

Також, за період з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2017 року відображено надходження коштів в сумі 9 088 163,58 грн, з них: зарахована сплата грошових зобов`язань визначених за результатом камеральної перевірки - 2 901,08 грн., зараховано надходження до бюджету ПДВ - 8 995 356,89 грн, зараховано надходження до бюджету коштів у рахунок боргу з єдиного внеску - 89 905,61 грн.

Отже, Інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» за період січень 2016 року - серпень 2017 року (період охоплений перевіркою) нараховано ПДВ в сумі 16 452 811,00 грн та сплачено ПДВ в сумі 16 541 402,66 грн.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що позивачем не порушено граничного терміну подання податкових декларацій, адже, зважаючи на вказане вище, Інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» надав достатні та допустимі докази того, що ним сумлінно та вчасно подавались декларації у встановлений законодавством термін та вчасно сплачувались узгоджені суми, вказані у податкових деклараціях.

Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Зважаючи на вказане, позивачем не було порушено ані строку подання декларацій, ані строку сплати, який встановлено Податковим кодексом України.

В постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року по справі №21-377а15 зазначено, що Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Крім того, на думку суду, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету.

Відповідно до пункту 87.1 статі 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З матеріалів справи вбачається, що податковий борг позивача з податку на додану вартість в сумі 2 216 547,28 грн виник за період з 31 грудня 2013 року по 02 жовтня 2014 року.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року по справі №826/ 16180/14 задоволено позов Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Державного підприємства «Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» та стягнуто з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», код 04653199 (податкова адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26), суму податкового боргу в розмірі 2 216 547,28 грн шляхом перерахування коштів з відкритих розрахункових рахунків, що відкриті в установах банків: в рахунок погашення боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, а саме - 2 216 547,28 грн. на бюджетний рахунок № 31112029700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, код 38004897, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100).

Постанова набрала законної сили 29 січня 2015 року.

Тобто, податковий борг позивача з податку на додану вартість виник до 01 липня 2015 року.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Як вказано вище, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року призначено судову економічну експертизу, за результатом проведення якої експертом Науково дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України складений висновок №195/18 від 01 березня 2019 року про наступне.

В об`ємі наданих документів у висновку Акту №9664/26-15-12-13-20 від 05 жовтня 2017 року про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на додану вартість Інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», складеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, проведена перевірка за період з січня 2016 року по червень 2017 року та не встановлено періоду виникнення заборгованості по сплаті ПДВ, згідно із Податковим кодексом, а саме: пунктом 87.1 статті 87, пунктом 95.3 статті 95 із коштів, які перераховувались підприємством на сплату податку на додану вартість, які формувались за деклараціями у 2016 році та у 2017 році, не могли відраховуватись кошти з системи електронного адміністрування на погашення боргу, що виник до 01 липня 2015 року (без рішення суду), за даними рахунку №6412 Інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» станом на липень 2015 року мав заборгованість по сплаті податку на додану вартість, в зв`язку із вищезазначеним не вдається за можливе підтвердити документально та номінально висновки акту №9664/26-15-12-13-20 від 05 жовтня 2017 року.

При цьому, матеріали справи містять докази своєчасності сплати самостійно визначених сум податкового зобов`язання, а відтак суд приходить до висновку про протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Державного підприємства "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25 жовтня 2017 року №0091151213.

3.Стягнути на користь Державного підприємства "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 04653199) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 42 019 (сорок дві тисячі дев`ятнадцять) гривень 88 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 27 травня 2019 року.