Рішення № 81980045, 27.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/841/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за адміністративним позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка» до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка» до Чернігівського об`єднаного управління пенсійного Фонду України про зобов`язання Чернігівського об`єднаного управління пенсійного Фонду України зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди її роботи з 23.07.1985 по 20.08.1992 та з 23.12.1993 по 23.12.1998 та призначити з 08.11.2018 пенсію на пільгових умовах за списком № 2 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позов мотивовано тим, що Чернігівським об`єднаним управлінням пенсійного Фонду України відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Розділу ХІУ та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю пільгової довідки, яка відповідає вимогам чинного законодавства, необхідного страхового стажу не менше 22 років та необхідного пенсійного віку на день подання заяви (08.11.2018). Однак таку відмову позивач вважає безпідставною, оскільки має необхідний пільговий страхових стаж та звернулась за призначенням пенсії у 52 роки, що передбачено пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і підтверджується відповідними відомостями у трудовій книжці та даними паспорта. Тому, не проведення відповідного перерахунку пенсії позбавляє її конституційного права на соціальний захист.

Ухвалою суду від 29.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.04.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому позиція відповідача обґрунтована тим, що на день звернення до відповідача ОСОБА_1 досягла віку 51 рік та пільговий стаж позивача з урахуванням довідки №88 від 27.11.2018 буде складати 6 років 5 місяців 8 днів, що не дає право на пільгову пенсію за віком за Списком №2. Відсутність копії наказу про проведення на підприємстві атестацію робочого місця, також не дає підстави для призначення пільгової пенсії за віком.

22.04.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що загальний трудовий стаж становить 29 років 09 місяців 17 днів, звернулась за призначенням пенсії коли їй виповнилось 52 роки, вказане підтверджується, що позивач має необхідний вік для призначення пенсії, як передбачено статтями 12,13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Із даних паспорту позивача видно, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

08.11.2018 позивач звернулась до Чернігівського об`єднаного управління пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії, що визнається відповідачем. Тобто на день звернення до відповідача, позивачу виповнилось 52 роки.

Факт роботи позивача у період з 23.07.1985 по 20.08.1992 та з 23.12.1993 по 23.12.1998 на Публічному акціонерному товаристві виробничо-торгової фірмі «Сіверянка» підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.11.2018 № 88, копією наказу Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірмі «Сіверянка» від 23.12.1993 № 168, довідкою Державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення (а.с.16-18,19,20, 21).

В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням періоду роботи з 23.07.1985 по 20.08.1992 та з 23.12.1993 по 23.12.1998.

За результатами розгляду звернення позивача, Чернігівським об`єднаним управлінням пенсійного Фонду України надано відповідь від 12.03.2019 № 6861/06, позивача повідомлено, що у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Розділу ХІV та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено, у зв`язку з відсутністю пільгової довідки, яка відповідає вимогам чинного законодавства, необхідного страхового стажу не менше 22 років та необхідного пенсійного віку на день подання заяви (08.11.2018), (а.с. 12).

Вважаючи викладену позицію такою, що порушує права на соціальний захист, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», який гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій та встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Таким чином, якщо особа має не менше половини стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 та за наявності, передбаченого загального стажу роботи, - пенсії за віком призначаються із зменшенням пенсійного віку, а саме, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

При цьому, статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

У відповідності до пункту 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, до такої категорії працівників віднесені, серед іншого, робітники та інженерно-технічні робітники, безпосередньо зайняті в цехах, виробництвах (на правах цехів) и окремих установках нижченаведених виробництв, зокрема, гумового та шинного в цехах, ділянках: каландрових, збірних, рукавних, транспортерних стрічок та приводних ременів, автокамерних та шинних, формової та неформової техніки (за виключенням обробки гумових формових та неформових деталей), гумового взуття (за виключенням ділянок сортування та упаковки), закройно-намазочних, маканних виробів, ебоніту та виробів з нього, повітроплавного та інженерного майна, губчатих виробів, засобів хімічного захисту, прогумованих тканин, гумування закритих ємностей та хімічної апаратури, валів та інших виробів; регенерата (за виключенням ділянок старої гуми та підготовчих цехів); гутаперчі (розділ ХІ «Хімічне виробництво», підрозділ 1 «Основне виробництво», п.4).

Відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, до такої категорії працівників відносяться робітники, зайняті у виготовленні засобів хімічного захисту (розділ ХХ. Легка промисловість 2211000а-17541).

Як вбачається з копії трудової книжки позивача (а.с.16-17), ОСОБА_1 прийнято на Чернігівську фабрику гумо-технічних виробів швачкою-мотористкою швейного цеху № 2, з 19.03.1990 переведена завгоспом гуртожитку, з 02.01.1991 переведена швачкою експериментальної дільниці, 18.03.1992 Чернігівську фабрику гумо-технічних виробів перейменовано в Чернігівську швейну фабрику «Сіверянка», з 25.02.1991 по 07.11.2002 займала посаду швачка швейного цеху № 3, 28.12.1993 орендне підприємство переформовано в акціонерне товариство закритого типу виробничо-торгову фірму «Сіверянка», 07.11.2002 звільнена за власним бажанням у зв`язку з доглядом за дитиною віком до 14 років, ст.38 КЗпП України.

Відповідно до довідки ПАТ «ВТФ «Сіверянка» від 27.11.2018 №88 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працювала повний робочий день на Чернігівській фабриці гумо-технічних виробів за період з 23.07.1985 по 31.12.1991 та виконувала роботи безпосередньо у виробництві засобів хімічного захисту за професією, посадою швачка, що передбачена списком №2 розділ 11 підрозділ 1 пункт 4 Постанови Ради Міністрів України СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 вищенаведеного Порядку визначено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Трудовою книжкою позивача підтверджується її робота швачкою на ділянці зі шкідливими умовами праці в період з 23.07.1985 по 18.03.1990 та з 25.02.1991 по 20.08.1992 та довідкою ПАТ «ВТФ «Сіверянка» від 26.12.2017 № 88 підтверджується, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день та виконувала роботи безпосередньо у виробництві засобів хімічного захисту, які згідно постанов Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Суд зазначає, що довідка ПАТ «ВТФ «Сіверянка» від 26.12.2017 №88 уточнює саме характер виконуваної ОСОБА_1 роботи, в той час, як період роботи, що зараховуються до спеціального стажу, підтверджується саме трудовою книжкою позивача.

Таким чином, виходячи з меж позовних вимог, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується робота позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за періоди з 23.07.1985 по 18.03.1990 та з 25.02.1991 по 20.08.1992, то відповідний період має бути зарахований до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, в силу пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Враховуючи, що на періоди роботи з 23.07.1985 по 18.03.1990 та з 25.02.1991 по 20.08.1992 зі шкідливими умовами праці був чинним Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, саме він і був зазначений в довідці.

Щодо позовних вимог про зарахування періоду роботи позивача з 19.03.1990 по 01.01.1991 до пільгового стажу, то в задоволенні їх слід відмовити, оскільки згідно копії трудової книжки позивача у вказаний період позивач працювала на посаді завгоспом гуртожитку, яка не підпадає до посад зі шкідливими умовами праці.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих секторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

В силу пункту 6 вищезазначеного Порядку атестація робочих місць передбачає, серед іншого, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах.

Суд зазначає, що згідно копії наказу від 23.12.1993 № 168 первинна атестація робочих місць проведена, яким підтверджено право на пенсію за віком і за списком № 2 працівникам, які вказані у переліку професій до вищевказаного наказу до 23.12.1998. Відповідно до переліку право на пільгове пенсійне забезпечення підтверджено по хімічному виробництву гумовотехнічних виробів, цех гумотехнічних виробів. Станом на день проведення атестації робочих місць позивач працювала швачкою швейного цеху № 3, жодних уточнюючих довідок, що підтверджували проведення атестації робочого місця позивача за вказаний період матеріали справи не містять.

Наказом Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» від 23 грудня 1993 року №168 (а.с.20) затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням, згідно спискам №1, №2.

Відповідно до листа Державної експертизи Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 05 червня 2001 року №306/13 (а.с.21) експертизою матеріалів атестації робочих місць, наданих ЗАТ «Сіверянка», встановлено, що первинна атестація робочих місць проведена відповідно з вимогами нормативних документів по цьому питанню, за її результатами видано наказ від 23 грудня 1993 року №168, яким підтверджено право на пенсію за списком №2 працівникам слідуючих підрозділів, які вказані в переліку професій вищевказаного наказу про результати атестації. Умови оплати праці, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 для професій, приведених в наказі №168, працівникам ЗАТ «Сіверянка» підтверджено на термін до 23 грудня 1998 року.

В той же час, згідно з додатком до наказу Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» від 23 грудня 1993 року №168 «Перелік робочих місць, виробництв, професій та посад, працівникам яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення», до Списку №2 не віднесено посади швачки, яку в цей період обіймала позивач, що зазначається відповідачем у відзиві та позивачем не спростовано.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, обов`язковою умовою наявності у працівника права на пенсію за віком на пільгових умовах, крім іншого, є підтвердження такого права результатами атестації робочих місць. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації), та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації). Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у врегулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації визначають, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закон № 1788-ХІІє встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 6-21183а13.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд доходить висновку зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати позивачу період роботи з 23.07.1985 по 18.03.1990 та з 25.02.1991 по 20.08.1992 до пільгового стажу, в той же час, позовні вимоги в частині зарахування періодів роботи до пільгового стажу з 19.03.1990 року по 01.01.1991 та з 23.12.1993 по 23.12.1998 задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині призначення з 08.11.2018 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки відповідно до статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Відтак, позов слід задовольнити частково.

Так, згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Чернігівське об`єднане управління пенсійного Фонду України зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди її роботи з 23.07.1985 по 18.03.1990 та з 25.02.1991 по 20.08.1992.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення складено 27.05.2019.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа: Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка» (вул. Малиновського, буд. 36, м. Чернігів, 14020, код ЄДРПОУ 00310143).

Відповідач: Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, 44,м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 40378209).

Суддя І.І. Соломко