Рішення № 81980042, 27.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1162/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУ ПФУ), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Чернігівського ОУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язати Чернігівське ОУ ПФУ призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправну відмову Чернігівського ОУ ПФУ у призначенні і виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, оскільки вона з 1978 року по 2016 рік працювала на посадах, які дають право на отримання грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і має загальний страховий стаж 36 років.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову - 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Чернігівським ОУ ПФУ, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позовну заяву, в якому останнє проти задоволення позовних вимог заперечувало у повному обсязі, посилаючись на той факт, що згідно з наданими позивачем документами неможливо встановити її посаду, яка була основною (викладач чи методист), а тому в Управління відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 01.09.2001 до стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а відтак відсутні підстави і для призначення та виплати такої допомоги, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж (30 років), який дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в період: з 13.01.1978 по 27.08.1980 у Кладьківській середній школі Куликівського району Чернігівської області на посаді вихователя групи продовженого дня; з 05.09.1980 по 10.10.1980 у Чернігівському заводі автозапчастин на посаді вихователя дитячого комбінату; з 13.10.1980 по 16.10.1980 у Дитячому комбінаті №19 м. Чернігова на посаді вихователя; з 16.10.1980 по 04.04.1983 у Дитячому яслі-садку №65 м. Чернігова на посаді вихователя; з 06.04.1983 по 22.08.1984 у Дитячому комбінаті №74 на посаді вихователя; з 25.08.1984 працює у Куликівському професійно-технічному училищі №30, яке наказом Міністерства освіти і науки України від 04.08.2006 №598 «Про перейменування професійно-технічних навчальних закладів Чернігівської області» перейменовано у Державний професійно-технічний навчальний заклад «Куликівський професійний аграрний ліцей», на посадах: вихователя (з 25.08.1984 по 24.08.1985), викладача біології, етики і психології сімейного життя (з 25.08.1985 по 31.08.1986), викладача естетики (з 01.09.1986 по 31.08.1990), майстра виробничого навчання за спеціальністю лаборантів - хімічно-бактеріологічного аналізу (з 01.09.1990 по 31.08.1992), заступника директора з навчальної роботи (з 01.09.1992 по 28.02.2001), методиста (з 01.03.2001 по 31.08.2001), викладача (з 01.09.2001 по теперішній час), що підтверджується трудовою книжкою позивача від 07.10.1975 (а.с.12-14).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у Чернігівському ОУ ПФУ та з 04.09.2015 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.49-52).

14.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського ОУ ПФУ з заявою про виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 18.10.2018 №815/09 відповідачем відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначено, що виплата такої допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі 10 місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. При призначенні позивачу пенсії за віком було встановлено, що, починаючи з 2001 року остання працювала на посадах і викладача, і методиста, а згідно з первинними документами, які були надані на перевірку, неможливо встановити робота на якій посаді була основною, тому даний період неможливо зарахувати як роботу, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.11).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Так, згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та Закон України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищенаведеного випливає, що право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких умов: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; наявність відповідного страхового стажу; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року .

Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійного віку (57 років) досягла ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсія за віком призначена з 04.09.2015.

У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 було затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»; переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Як встановлено пунктом 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункти 6, 7 Порядку №1191).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).

В розділі 1 «Освіта» Переліку №909 встановлено, що на пенсію за вислугу років мають право громадяни, які працювали, зокрема, у вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 Порядку №637 передбачає, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З трудової книжки позивача від 07.10.1975 (а.с.12-14) слідує, що остання працювала в період: з 13.01.1978 по 27.08.1980 у Кладьківській середній школі Куликівського району Чернігівської області на посаді вихователя групи продовженого дня; з 05.09.1980 по 10.10.1980 у Чернігівському заводі автозапчастин на посаді вихователя дитячого комбінату; з 13.10.1980 по 16.10.1980 у Дитячому комбінаті №19 м. Чернігова на посаді вихователя; з 16.10.1980 по 04.04.1983 у Дитячих яслах-садку №65 м. Чернігова на посаді вихователя; з 06.04.1983 по 22.08.1984 у Дитячому комбінаті №74 на посаді вихователя; з 25.08.1984 працює у Куликівському професійно-технічному училищі №30, яке наказом Міністерства освіти і науки України від 04.08.2006 №598 «Про перейменування професійно-технічних навчальних закладів Чернігівської області» перейменовано у Державний професійно-технічний навчальний заклад «Куликівський професійний аграрний ліцей», на посадах: вихователя (з 25.08.1984 по 24.08.1985), викладача біології, етики і психології сімейного життя (з 25.08.1985 по 31.08.1986), викладача естетики (з 01.09.1986 по 31.08.1990), майстра виробничого навчання за спеціальністю лаборантів - хімічно-бактеріологічного аналізу (з 01.09.1990 по 31.08.1992), заступника директора з навчальної роботи (з 01.09.1992 по 28.02.2001), методиста (з 01.03.2001 по 31.08.2001), викладача (з 01.09.2001 по теперішній час).

При цьому підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» став той факт, що при призначенні позивачу пенсії за віком було встановлено, що, починаючи з 2001 року остання працювала на посадах і викладача, і методиста, а згідно з первинними документами, які були надані на перевірку, неможливо встановити робота на якій посаді була основною, тому даний період неможливо зарахувати як роботу, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.11).

Отже відповідачем визнається період роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до 01.03.2001, який складає більше 22 років, та не зараховується період роботи з 01.09.2001 на посадах викладача, методиста з підстав неможливості встановлення робота на якій посаді була основною.

Відповідно до пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України від 28.06.1993 №43 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за №76 (далі - Положення №43), сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно. Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення.

Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи (пункт 9 Положення №43).

Пунктом 3 Додатку до Положення №43 - Перелік робіт, які не є сумісництвом визначено, що педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік відноситься до робіт, які не є сумісництвом.

З копії трудової книжки, яка подана позивачем відповідачу під час призначення пенсії за віком, слідує, що ОСОБА_1 у Куликівському професійно-технічному училищі №30 з 01.03.2001 переведена на посаду методиста, а з 01.09.2001 переведена на посаду викладача, методиста (а.с.53-55).

Разом з тим, як випливає з Відомостей педагогічного навантаження штатних викладачів Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей», режим роботи ОСОБА_1 з 2001 по 2015 роки - 40 годин на тиждень з таким навантаженням: на 2001-2002 навчальний рік - 363 педагогічні години (тижневе педагогічне навантаження - 9 годин), на 2003-2004 навчальний рік - 355 педагогічних годин (тижневе педагогічне навантаження - 8,9 годин), на 2004-2005 навчальний рік - 360 педагогічних годин (тижневе педагогічне навантаження -9 годин), на 2005-2006 навчальний рік - 274 педагогічні години (тижневе педагогічне навантаження - 6,85 годин), на 2006-2007 навчальний рік - 240 педагогічних годин (тижневе педагогічне навантаження - 6 годин), на 2007-2008 навчальний рік - 311 педагогічних годин (тижневе педагогічне навантаження - 7,8 годин), на 2008-2009 навчальний рік - 413 педагогічних годин (тижневе педагогічне навантаження - 10,3 годин), на 2009-2010 навчальний рік - 301 педагогічна година (тижневе педагогічне навантаження - 7,5 годин), на 2010-2011 навчальний рік - 799 педагогічних годин (тижневе педагогічне навантаження - 20 годин), на 2011-2012 навчальний рік - 989 педагогічних годин (тижневе педагогічне навантаження - 24,7 годин), на 2012-2013 навчальний рік - 360 педагогічних годин (тижневе педагогічне навантаження - 9 годин), на 2013-2014 навчальний рік - 292 педагогічні години (тижневе педагогічне навантаження - 7,3 годин), на 2014-2015 навчальний рік - 276 педагогічних годин (тижневе педагогічне навантаження - 6,9 годин) (а.с.21-37).

Також з наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача від 07.10.1975 вбачається, що ОСОБА_1 з 01.03.2001 переведена на посаду методиста (запис №22); з 01.09.2001 переведена на посаду викладача, методиста (запис №23); 24.11.2016 інспектором кадрів внесено запис №24, відповідно до якого запис №23 вважати недійсним, та запис №25, відповідно до якого позивач з 01.09.2001 переведена на посаду викладача (а.с.14).

За таких обставин період роботи позивача на посаді викладача, починаючи з 01.09.2001, підлягає зарахуванню до її спеціального (педагогічного) стажу роботи.

Суд відхиляє посилання Чернігівського ОУ ПФУ на акт від 06.11.2015 №76 зустрічної перевірки факту роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя, викладача, методиста у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Куликівський професійний аграрний ліцей», оскільки у вказаному акті за спірний період перевіркою встановлено в особових рахунках по оплаті праці нарахування позивачу педагогічної заробітної плати, доплати за години та доплати за спеціальний стаж. При цьому суд враховує, що перевірка проводилась до внесення 24.11.2016 інспектором кадрів до трудової книжки позивача запису №24 про недійсність запису №23 і до внесення запису №25 про переведення позивача з 01.09.2001 на посаду викладача (а.с.56-57).

Крім того суд враховує, що відповідно до Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам зараховується час роботи на посадах, передбачених переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, а також посади, визначені пунктом 2 даного порядку.

Згідно з пунктом 4 порядку працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилась викладацька робота.

Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом робіт не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди роботи на цих посадах.

Також суд зауважує, що ні Перелік №909, ні постанова, якою він затверджений, не містять жодних положень, з яких би вбачалось, що зарахування роботи на посаді викладача (який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах) ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом.

З аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку про відсутність прямої заборони зараховувати до стажу роботи, який дає право на отримання пенсії за вислугу років працівникам освіти, роботу за сумісництвом, що свідчить про необґрунтованість відмови Чернігівського ОУ ПФУ у виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з неможливістю встановити робота на якій посаді була основною та не зарахування роботи з 01.09.2001 на посаді викладача, як роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Отже відповідачем не доведено належними доказами, що період роботи позивача викладачем, починаючи з 01.09.2001, не є підставою для врахування стажу працівника освіти, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, для призначення одноразової грошової допомоги.

Оскільки відповідачем визнається період роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до 01.03.2001, який, як встановлено судом складає більше 22 років, то, зарахувавши період роботи з 01.09.2001 на посаді викладача, спеціальний (педагогічний) стаж роботи ОСОБА_1 перевищуватиме необхідних 30 років.

За таких обставин суд дійшов висновку, що період роботи позивача на посаді викладача, починаючи з 01.09.2001, повинен зараховуватись Чернігівським ОУ ПФУ до спеціального педагогічного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. На день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач працювала у закладі державної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, і має страховий стаж понад 30 років на таких посадах; до призначення пенсії за віком позивач не отримувала будь-яку пенсію.

З урахуванням сукупності вищевказаних обставин позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та Порядком №1191.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, правомірності своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» належним чином не довів.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що, відповідачем, у оскаржуваних правовідносинах, було допущено саме протиправні дії щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати протиправними такі дії.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Чернігівського ОУ ПФУ призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то остання також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від основної позовної вимоги, яку судом задоволено.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського ОУ ПФУ на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 40378209.

Суддя В.В. Падій