Рішення № 81980018, 27.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 року Чернігів Справа № 620/837/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобан Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання винити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить:

- визнати дії Адміністрації Державної Прикордонної служби Україну в частині не виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 - протиправними;

- зобов`язати Адміністрацію Державної Прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Позов мотивовано тим, що 31.10.2018 після проходження експертизи, йому було вперше встановлено ІІІ-групу інвалідності він звернувся за відповідною грошовою допомогою, у виплаті якої йому було відмовлено рішенням відповідача від 22.02.2019 № 34. Вказане рішення позивач вважає протиправним, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи та встановлено відповідачу 15-ти денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов.

Протягом встановленого ухвалою суду строку відповідачем подано відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що група інвалідності позивачу встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, а тому останній в силу положень ст.16-3 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

13.05.2019 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 103, відповідно до пункту 5.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Чернігівського окружного адміністративного суду, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку з неможливістю участі судді Кашпур О.В. у розгляді справи та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Лобану Д.В.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 Лобаном Д.В. прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 - підполковник медичної служби запасу проходив військову службу за контрактом в Чернігівському прикордонному загоні на посад начальника відділення охорони здоров`я в період з листопада 1994 року по червень 2016 року.

На підставі наказу № 212-ОС від 24 серпня 2016 року у вересні 2016 року переведенні для подальшого проходження військової служби за контрактом до Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації ДПСУ в місто Київ.

Приймав участь в АТО з 09 червня по 08 липня 2014 року в межах відповідальності відділу прикордонної служби «Станично-Луганське» Луганського прикордонного загону 01 липня 2014 року під час мінометного обстрілу був поранений та отримав важку контузію.

У зв`язку з погіршенням здоров`я, згідно наказу Голови Державної прикордонної служби України від 04 червня 2018 року № 492-ос, звільнений з лав ДПСУ за станом здоров`я.

15 грудня 2015 року Чернігівська обласна медико-соціальна експертна комісія № 1 згідно з довідкою від 15.12.2015 серії АГ № 0010647 установила позивачу 25% втрати працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини (а.с. 49).

Наказом начальника Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби від 29.02.2016 № 269-АГ, про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та на виконання рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.01.2016 № 419 «Про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивачу зобов`язано виплатити одноразову грошову допомогу в сумі 24 115 грн шляхом перерахування на його картковий рахунок (а.с. 51).

31 жовтня 2018 року Чернігівська обласна медико-соціальна експертна комісія № 1 згідно з довідкою від 31.10.2018 серії АВБ № 068630, установила позивачу III групу інвалідності, внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини (а.с. 26).

09 листопада 2018 року позивач направив до Головного центру зв`язку, автоматизації та захисті інформації всі необхідні документи для виплати йому одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Листом від 05 грудня 2018 року № 11/2987 позивача було повідомлено, що його заява про призначення одноразової грошової допомоги разом із документами було направлено до Адміністрації прикордонної служби України для прийняття висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги або висновку про неможливість її виплати (а.с. 36).

Листом від 01.03.2019 № 62/ж-1669 Адміністрація прикордонної служби України повідомила позивача, що за результатами засідання комісії з питань призначення одноразової грошової допомоги Адміністрації прикордонної служби України ухвалено рішення про відмову у призначення позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до наданих позивачем довідок МСЕК від 15.12.2015 серії АІ № 0010647 та від 31.10.2018 серії АВБ № 068630 термін між первинним оглядом та в подальшому встановлення групи інвалідності складає понад дворічний термін (а.с. 39-40).

Вважаючи дії відповідача щодо не призначення та невиплати йому одноразової грошової допомоги протиправним звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на Підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А в силу ч.1 ст.46 Конституції України - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232), де ст. 41 встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, установлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

При цьому згідно ст. 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст.1-2 Закону №2011).

Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону № 2011 визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання і частиною 2 ст. 16 Закону № 2011 встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (п.5 ч.2 ст.16 Закону №2011).

Системний аналіз наведених правових норм (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) дає підстави зробити висновок, що застосування ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція вкладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 (справа № 288/349/17) та від 20.03.2018 (справа № 276/322/17).

Так, Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Підпунктом 1 п. 6 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин одноразова грошова допомога призначається та виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

При цьому, п. 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п. 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вишу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З наведеного слідує, що виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми провадиться у випадку зміни після повторного огляду групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, якщо первинно особі було встановлено менший ступінь втрати працездатності.

У своїй відмові на виплату позивачу одноразової грошової допомоги Міністерство оборони України посилається на абз.2 п.4 ст.16-3 Закону №2011 де передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що первинний огляд ОСОБА_1 , був проведений 15.12.2015 відповідно до довідки МСЕК від 15.12.2015 серії АГ № 0010647 установила позивачу 25% втрати працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини (а.с. 49).

При цьому огляд із встановленням III групи інвалідності був проведений 31.10.2018 відповідно до довідки МСЕК від 31.10.2018 серія АБВ № 0010999 (а.с. 27). Тобто, III група інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивачу встановлена первинно 31.10.2018.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було доповнено ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.

Так, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 01.01.2017 не може розповсюджуватись на спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17 (№ К/9901/5281/17).

Стаття 16-3 Закону України № 2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, то позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17 (№ К/9901/41104/18) та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 810/3994/18.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 20.03.2018 по справі № 295/3091/17.

Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення ст.1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п.74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними в справі доказами, невиплата позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання винити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати дії Адміністрації Державної Прикордонної служби Україну в частині не виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 - протиправними.

Зобов`язати Адміністрацію Державної Прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ).

Відповідач - Адміністрація Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039).

Повний текст рішення виготовлено 27 травня 2019 року.

Суддя Д.В. Лобан