Рішення № 81979687, 23.05.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1092/19

РІШЕННЯ

іменем України

23 травня 2019 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.

за участю:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. представника позивача Карєпової Г.А. представника відповідача Зозулі В.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області у якому просить визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Хмельницькій області у направленні її документів для призначення одноразової грошової допомоги та бездіяльність Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо неподання до Державної фіскальної служби України висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до її заяви, зобов`язавши відповідача повторно прийняти документи та надіслати їх до ДФС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 27.02.2019 року згідно висновку Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії їй встановлено II групу інвалідності, причиною інвалідності є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

21.03.2019 року ОСОБА_1 подала до Головного управління ДФС у Хмельницькій області заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності. 03 квітня 2019 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області листом № 13421/11/22-01-04-02-23 відмовило позивачу у виплаті грошової допомоги та повернуто документи у зв`язку з тим, що заява може бути розглянута тільки після внесення змін до нормативно-правових актів щодо правового та соціального захисту осіб начальницького та рядового складу податкової міліції та членів їх сімей.

Позивач вважає, що така відмова є протиправною, що і стало підставою для звернення до суду.

11 квітня 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

18 квітня 2019 року відповідачем поданий відзив на адміністративний позов, де зазначається про незгоду з позовними вимогами. Відповідач вважає, що Закон України "Про міліцію" та дія постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 не поширюється на позивача, а тому у відповідача був відсутній обов`язок готувати та подавати до ДФС України висновок за результатами розгляду наданих позивачем документів. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, справу розглянути за участю представника відповідача.

З метою всебічного дослідження доказів та з`ясування обставин справи, суд призначив у справі судове засідання з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представники сторін посилались до доводи і заперечення, викладені у позові та відзиві на позов. Заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління ДФС у Хмельницькій області 504-о від 30.10.2018 року ОСОБА_1 звільнено з органів податкової міліції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області у запас з 30 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1 пройшла обстеження у Вінницькій обласній медико-соціальній експертній комісії 27.02.2019 року, згідно з висновком якої їй було встановлено ІІ групу інвалідності ( довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААБ № 096517, а.с. 10) Згідно з висновком МСЕК захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що також підтверджується Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА №030339 та Постановою №1 від 24 січня 2019 року військово-лікарської комісії (а.с.11,12)

21.03.2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою (рапортом) про виплату грошової допомоги у зв`язку з встановленням групи інвалідності.

Листом Головного управління ДФС у Хмельницькій області №13421/11/22-01-04-02-23 від 03.04.2019 року ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги відмовлено, оскільки з 07.11.2015 року Закон України "Про міліцію" втратив чинність, а тому відсутні підстави готувати висновки про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням групи інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції після вказаної дати. Також повідомлено, що питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності може бути розглянуте тільки після внесення змін до нормативно-правових актів щодо правового та соціального захисту осіб начальницького та рядового складу податкової міліції та членів їх сімей.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з п. 356.1 ст. 356.1 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Як відомо, Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII. Разом з тим, пунктом 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Частиною 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога у відповідному розмірі в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги в спірних правовідносинах визначені нормами Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року (далі - Порядок № 850).

В пункті 1 Порядку № 850 визначено, що цей Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку № 850 від 21.10.2015 року днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що оскільки позивачу встановлено інвалідність протягом трьох місяців після звільнення її зі служби внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби, у неї виникає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".

Отже, відповідачем безпідставно відмовлено у розгляді питання про призначення позивачу грошової допомоги з посиланням на втрату чинності Законом України «Про міліцію».

Пунктом 7 Порядку № 850 передбачено, що працівник, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви (рапорту) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності позивач надала ГУ ДФС України в Хмельницькій області необхідні документи, визначені Порядком № 850. Згідно з пунктом 8 Порядку № 850 керівник органу, у якому проходив (проходить) службу працівник, подає до вищестоящого органу управління в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Таким чином, на керівника органу, у якому проходив службу працівник податкової міліції, покладено обов`язок подання висновку щодо виплати грошової допомоги.

Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що ГУ ДФС у Хмельницькій області не може направляти висновок щодо виплати грошової допомоги ДФС України. У справі, яка розглядається, інвалідність позивачу встановлено після набрання чинності Законом № 280-VIII та Порядку № 850.

Згідно пункту 9 Порядку № 850, уповноважений орган в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу, у якому проходив (проходить) службу працівник, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний був прийняти рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали відносно ОСОБА_1 , ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення (висновку) Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 06.03.2019 року у справі № 822/1616/18, від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах № 361/7249/17 та № 361/7249/17.

На думку суду дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області щодо повернення документів щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи, і не прийняття висновку вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суд обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому адміністративний позов необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та такими, що не відповідають вимогам Закону, підстави повернення ОСОБА_1 поданої нею до Головного управління ДФС у Хмельницькій області заяви про нарахування одноразової грошової допомоги з доданими документами, викладені у листі Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 03.04.2019 року № 13421/П/22-01-04-02-23.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо неподання до Державної фіскальної служби України у встановлений строк заяви ОСОБА_1 та висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області прийняти документи ОСОБА_1 та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 травня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя І.С. Козачок