Рішення № 81979568, 27.05.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/744/19

РІШЕННЯ

іменем України

27 травня 2019 рокум. Хмельницький

розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці про визнання протиправними, скасування наказу та направлення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці №184 від 21.09.2018 та направлення №809/18 від 21.09.2018 на проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці на підставі наказу від 21.09.2018 року за № 184 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 21.09.2018 року за № 809/18 проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Зазначає, що з означеним вище наказом та із направленням про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не згідний.

Зазначає, що спірний наказ, а також направлення відповідача не містить чітких посилань на норми матеріального законодавства (абзаци, пункти, підпункти тощо), що стали підставою для проведення позапланової перевірки - інспекційного відвідування. А відсутність погодження центрального органу виконавчої влади - Державної служби України з питань праці або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки, ставить під сумнів достатніх підстав для проведення такого заходу контролю відповідачем. Крім того, підставою перевірки визначено відповідачем - службова записка інспекторів від 21.09.2018 за №150, однак згідно наданої позивачу копії службової записки, вона не відповідає тій, яка вказана у наказі на проведення інспекційного відвідування, оскільки відрізняється датою так як датована 20.09.2018. А тому позивач не погоджується з оскаржуваним наказом та направленням на проведення інспекційного відвідування та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, в зв`язку із чим звернувся до суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду 16.04.2019 від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній зазначає, що за результатами інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №22-01/2733/ІВ від 24.09.2018, та встановлено, що фактичні трудові відносини між ОСОБА_2 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 станом на 19.09.2018 належним чином не оформлені. Трудовий договір у письмовій формі належним чином із вищевказаною особою, як найманим працівником, відповідно до вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України станом на 19.09.2018 не укладено, до початку допуску працівника до роботи своєчасно не подано відповідне повідомлення до органів ДФС, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Відповідач вказує, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.10.2018 за №22/508 накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690 грн, на підставі абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України. Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звертався до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань праці Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.10.2018 за №22/508. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. 14 лютого 2019 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року - без змін.

Відповідач зазначає, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було допущено посадових осіб Управління Держпраці у Хмельницькій області до проведення заходу державного контролю у вигляді інспекційного відвідування. Позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення заходу державного контролю, тим самим втратив своє право на оскарження наказу Управління Держпраці у Хмельницькій області "Про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління" від 21.09.2018 №184, направлення на проведення інспекційного відвідування №809/19 від 21.09.2018, тому надалі предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених контролюючим органом порушень законодавства про працю. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що згідно з п. 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області проведено відвідування ФОП ОСОБА_1 , який здійснює підприємницьку діяльність у приміщенні спеціалізованого магазину за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Службової записки від 21.09.2018.

Відповідачем 21.09.2018 прийнято наказ за №184, згідно якого вирішено провести інспекційне відвідування по додержанню законодавства про працю, зокрема, у ФОП ОСОБА_1

Відповідно до Направлення на проведення інспекційного відвідування за №809/18 від 21.09.2018 доручено проведення інспекційного відвідування по додержанню законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 , згідно наказу №184 від 21.09.2018 інспекторам Ящук Оксані Володимирівні та Кухар Людмилі Петрівні .

ФОП ОСОБА_1 допущено посадових осіб Управління Держпраці у Хмельницькій області до проведення заходу державного контролю у вигляді інспекційного відвідування.

З 21.09.2018 року по 24.09.2018 року працівниками відповідача проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №22/01/2733-ІВ від 24.09.2018.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.10.2018 за №22/508 накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690 грн, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Суд встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звертався до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань праці Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.10.2018 за №22/508. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. 14 лютого 2019 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року - без змін.

Не погодившись з винесеним Наказом відповідача та направленням на проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за і одержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295) (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якого встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційне відвідування є формою заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю запровадженою Порядком №295, яка відрізняється від перевірки об`єкта нагляду за підстави та порядком проведення. Порядок проведення інспекційного відвідування регламентується виключно Порядком №295, яким не здійснено розподіл заходів контролю на планові чи позапланові та який не передбачає необхідності отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері на проведення інспекційних відвідувань.

Згідно з п. 8 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до пп.3 п.5 Порядку № 295, інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно, п. 33 Порядку №295 інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Суд встановив, на підставі інформації викладеної у службовій записці головних державних інспекторів Хурс В.А. , Ящук О.В. , начальником Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань виявлення неоформлених трудових відносин (наказ Управління Держпраці у Хмельницькій області від 21.09.2018 року № 184).

В направленні № 809/18 від 21.09.2018 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 вказана підстава для здійснення інспекційного відвідування наказ Управління Держпраці у Хмельницькій області від 21.09.2018 № 184 та предмет здійснення інспекційного відвідування додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.

Також суд зазначає, що оскаржуваний наказ №184 від 21.09.2018 містить інформацію, зокрема, щодо ФОП ОСОБА_1 про те, що останній прийнятий на підставі службової записки головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Хмельницькій області Ящук О.В. та Кухар Л.П. №150 від 21.09.2018.

Суд звертає увагу відповідача, що згідно копії службової записки виданої інспекторами праці Ящук О.В. та Кухар Л.І. , що міститься в матеріалах адміністративної справи, яка в подальшому стала підставою для прийняття оскаржуваного наказу та проведення перевірки позивача, встановлено, що остання така службова записка не відповідає тій, яка вказана у наказі на проведення інспекційного відвідування, оскільки відрізняється датою. В матеріалах адміністративної справи міститься службова записка яка датована 20 вересня 2018 року, з зазначенням виправлення на 21 вересня 2018 року, однак суд дослідивши вказану записку встановив, що у верхньому лівому кутку міститься віза начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області, яка датована 20.09.2018 із написом "в наказ".

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що посадова особа фактично не могла скерувати виконання службової записки раніше її складення, а тому суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи відсутня службова записка від 21.09.2018, а тому наказ від 21.09.2018 №184 прийнятий з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки службової записки від 21.09.2018, що стала підставою для проведення перевірки фактично не існує.

Посилання відповідача на позицію Верховного Суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі №805/3070/17-а стосовно втрати права на оскарження наказу внаслідок допущення посадових осіб до проведення перевірки не приймається судом до уваги, оскільки рішення у даній справі та справі що розглядається за предметом спору є абсолютно різними між собою.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V), заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому ним Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

Згідно статті 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного контролю - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до пунктів 2 та 5 Порядку №295, що були нормативними підставами у спірному наказі, передбачають, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією Держстату, ДФС, Пенсійного фонду України та їх територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно ст. 6 Закону №877-V, передбачено підстави здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю).

Суд звертає увагу, що вказана вище стаття визначає підстави та не розширює повноважень владними органами у тлумаченні та застосуванні її норм, а чітко встановлює такий перелік підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №877-V, під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Неможливість у застосуванні регламентованого цим Законом способу виконання відповідного повноваження Управлінням Держпраці у Хмельницькій області зумовлено необхідністю отримання ним копію погодження центрального органу виконавчої влади - Державної служби України з питань праці.

Спірний наказ відповідача не містить чітких посилань на норми матеріального законодавства, що став підставою для проведення інспекційного відвідування, а відсутність погодження центрального органу виконавчої влади - Державної служби України з питань праці або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки, ставить під сумнів підстави для проведення такого заходу контролю відповідачем.

Суд також звертає увагу відповідача, що основною нормативною підставою для проведення інспекційного відвідування по додержанню законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 слугував пункт 2, пункт 5 Порядку № 295.

Суд вважає за необхідне наголосити, що постанова КМ України №295 від 26.04.2017 за своєю суттю також суперечить вимогам чинного законодавства України , про що вірно було зазначено позивачем у позовній заяві.

А саме : пункт 1 Порядку №295 визначає, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їхні структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю" однак не відповідає вимогам частини першої статті 259 Кодексу Законів про працю України, відповідно до якого державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Закон №877-V, визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Проте, варто звернути увагу на частину 5 статті 2 Закону №877-V, якою встановлено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (далі - норми, дотримання яких є обов`язковим).

Відповідно до статті 1 Конвенції № 81 Міжнародної організації праці 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі - Конвенція № 81) кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція є чинною, повинен забезпечувати систему інспекції праці на промислових підприємствах.

Згідно статті 22 розділу II Конвенції № 81 кожний член Міжнародної організації праці, для якого цей розділ цієї Конвенції є чинним, повинен забезпечувати систему інспекції праці на торговельних підприємствах.

Суд звертає увагу відповідача, що КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Таким центральним органом виконавчої влади , що відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю є Державна служба України з питань праці, відповідно до покладених на неї завдань, що підтверджується пунктом 1 Положення "Про Державну службу України з питань праці", затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 11.02.2015 року за № 96.

Згідно статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1 Положення про Управління Держпраці у Хмельницькій області, Управління Держпраці у Хмельницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується, а відповідно до пункту 15 цього ж Положення, Управління Держпраці є юридичною особою публічного права, неприбутковою установою.

Крім викладеного, необхідно звернути увагу, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону №877-V, виключно законами встановлюються спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

За змістом статті 4 Закону №877-V орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

У разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Закони України на противагу підзаконним актам в тому числі і постанови Кабінету Міністрів України якими затверджуються порядки виконання норм законодавства мають вищу юридичну силу і застосовуються в першу чергу.

Враховуючи те, що вказана постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 року № 295 скасована на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 справа №826/8917/17, яка набрала законної сили 14.05.2019, а тому суд вважає, що під час проведення перевірки Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці повинно було керуватись нормами Закону, а не підзаконного нормативно-правового акту, а тому спірний наказ №184 від 21.09.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги стосовно визнання протиправним та скасування направлення №809/18 від 21.09.2018 на проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Cуд зазначає, що в силу вимог частини четвертої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" направлення є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Таким чином, направлення №809/18 від 21.09.2018 на проведення інспекційного відвідування зі строком проведення перевірки з 21.09.2018 по 30.09.2018 є нечинним в силу вимог Закону після закінчення зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Суд також звертає увагу, що вказане направлення не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ст.19 КАС України, тому, що не спричиняє будь-яких прав та обов`язків осіб чи суб`єктів владних повноважень, а отже не породжує правовідносини, що можуть бути предметом спору, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Перевіривши юридичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці про визнання протиправними, скасування наказу та направлення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці №184 від 21.09.2018 "Про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління" стосовно інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці (ідентифікаційний код - 39793137).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці (вул. Кам`янецька, 74,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)

Головуючий суддя О.П. Шевчук