Рішення № 81979350, 17.05.2019, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3069/18

Провадження № 2/539/81/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі : головуючого судді – Іващенка Ю.А.,

при секретарях – Мирна Т.Ф., Карпенко Т.П.,

з участю : позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача Іващенка О.Г.,

третьої особи ОСОБА_4 .В.,

представника третіх осіб Коряк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Лубенської міської ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до територіальної громади в особі Лубенської міської ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення, мотивуючи тим, що вона проживає в АДРЕСА_1 . По сусідству, за адресою АДРЕСА_2 знаходиться будинок, що належав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою вона знайома більше 20 років з 1996 року. Більше 5 років, а саме після смерті чоловіка ОСОБА_7 в жовтні 2012 року, вона стала по проханню ОСОБА_7 , проживати постійно у її будинку. Вони разом вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, за спільні кошти купували продукти харчування, деякі речі домашнього вжитку, одежу, ліки, разом готували їжу, обробляли огород, за спільні кошти здійснювали поточний ремонт будинку, сплачували комунальні послуги. Останні два роки ОСОБА_7 , в зв`язку з хворобою, перебувала в безпорадному стані, потребувала сторонньої допомоги. Вона доглядала за ОСОБА_7 , опікувалася та турбувалася за стан її здоров`я, повністю здійснювала оплату за її лікування, годувала її, прибирала за нею. ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 79 років ОСОБА_7 померла. Вона провела її поховання повністю за свій рахунок. Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями, розташованими на приватизованій земельній ділянці площею 0,1000 га в АДРЕСА_2 . Спадкоємців у померлої не має, так як її чоловік помер в 2012 році, дітей у них не було.

ОСОБА_1 просить постановити рішення, яким встановити факт її проживання однією сім`єю, не менше 5 років до часу відкриття спадщини з ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в квартирі АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, прохала його задовольнити, обґрунтовувала його обставинами викладеними в позовній заяві. Зазначила, що за життя ОСОБА_7 казала, що після її смерті все достанеться їй ОСОБА_1 , однак ніяких документів ОСОБА_7 не підписувала. Померла ні з ким не товаришувала, була одноосібником. Вони разом спільно проживали однією сім`єю з 2012 року до її смерті в 2017 році. Між ними була домовленість, що вона догляне ОСОБА_7 , а потім майно ОСОБА_7 дістанеться їй. Судовому засіданні визнала, що грошові кошти по накладній від 10.11.2017 року ПП Стрекаловський не сплачувала, однак в подальшому кошти, вказані у цій накладній віддала Васільєвим.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав, прохав його задовольнити.

Згідно відзиву від 25.09.2018 року відповідач територіальна громада в особі Лубенської міської ради Полтавської області проти позову заперечувала, прохала в задоволенні позову відмовити. (а.с. 31-32)

Представник відповідача територіальної громади в особі Лубенської міської ради Полтавської області Іващенко О.Г. в судовому засіданні пояснив, що відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 визнає.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та пояснив, що постійно однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_7 не проживала. Була розмова, щоб запросити нотаріуса, однак ОСОБА_7 не бажала нічого оформляти. Ніяких перешкод, щоб ОСОБА_1 не допомагала ОСОБА_7 він не чинив.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена в порядку ч.5 ст. 130 ЦПК України.

В судовому засіданні представник третіх осіб ОСОБА_8 А ОСОБА_9 проти задоволення позову заперечував, зазначив, що термін «сім`я» визначений в СК України. Сама ОСОБА_1 . сказала, що між нею та ОСОБА_7 була домовленість, що вона доглядатиме її, а потім майно ОСОБА_7 їй перейде. Таким чином, фактично між ними склались відносини, що характерні для договору довічного утримання. Надання допомоги не є підставою для констатації факту сім`ї. Так, ОСОБА_7 багато хто допомагав, ОСОБА_5 теж ходила і допомагала ОСОБА_7 Людина не може бути одночасно членом декількох сімей, як у даному випадку намагається довести позивач. В судовому засіданні після допиту свідків не знайшли свого підтвердження обставини, викладені у акті вуличного комітету.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих учасниками справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.06.2013 року спадкоємцем майна ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є його дружина ОСОБА_7 , на яку видано це свідоцтво складається з права власності на 9/25 часток житлового будинку з господарчими побудовами №17, що знаходиться в АДРЕСА_4 на приватизованій земельній ділянці площею 0,1000 га. (а.с. 6).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.11.2017 року (а.с. 5).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 надала покази про те, що вона проживає за адресою АДРЕСА_5 . Знає ОСОБА_7 давно, ОСОБА_1 допомагала їй постійно, від неї не відходила, готувала їсти, прибирала у неї вдома. Чоловік ОСОБА_7 давно помер. ОСОБА_7 потрібен був догляд і ОСОБА_1 погодилась її доглядати. Не знає чи ОСОБА_1 там ночувала. Не знає чи ОСОБА_7 потребувала сторонньої допомоги. Приблизно чотири роки назад була розмова, щоб ОСОБА_1 її доглядала. У ОСОБА_7 дітей не було. Які були відносини між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вона не знає.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 надала покази про те, що до ОСОБА_7 ходили всі та допомагали їй, останній рік вона хворіла. Вона також до неї ходила. ОСОБА_1 сказала ОСОБА_7 , що буде доглядати за нею, однак ОСОБА_7 цього не хотіла. ОСОБА_1 ніколи у ОСОБА_7 не проживала. ОСОБА_7 була її сусідкою, її вікна навпроти будинку ОСОБА_13 А.. ОСОБА_1 теж живе на АДРЕСА_4 . ОСОБА_7 сказала, що віддасть хату тому, хто її поховає. 09.10.2017 р., за день до смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_1 сказала, що хоче викликати нотаріуса щоб ОСОБА_7 відписала їй хату. ОСОБА_1 привела нотаріуса та ще одного свідка, щоб ОСОБА_7 склала заповіт, однак коли всі були на місці, остання відмовилась посвідчувати заповіт на ОСОБА_1 Чоловік ОСОБА_7 помер близько шість років назад. Родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не було. Спільного бюджету і спільного господарстві вони не мали. За все, що купувала ОСОБА_1 , ОСОБА_7 їй віддавала гроші.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_14 , яка зазначила, що вона живе по АДРЕСА_4 . ОСОБА_7 сусідка через паркан. ОСОБА_1 також сусідка по АДРЕСА_6 ОСОБА_7 помер чоловік і вона спілкувалась з сусідами, що мешкали поряд. ОСОБА_1 ходила до ОСОБА_7 , як і всі сусіди ходили і допомагали ОСОБА_7 ОСОБА_1 у ОСОБА_7 ніколи не проживала і не ночувала там. Спільних коштів у них ніколи не було. ОСОБА_7 давала ОСОБА_1 кошти за послуги. До ОСОБА_7 соціальні працівники не ходили, бо вона сама себе обслуговувала. У ОСОБА_7 був огород, який вона сама обробляла.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що живе в квартирі АДРЕСА_7 . Вона невістка третіх осіб по справі. ОСОБА_1 ні одного дня не проживала по АДРЕСА_2 у ОСОБА_7 .. З 2013 року вона проживає там, ОСОБА_7 є її сусідкою. Останній рік ОСОБА_1 приходила нав`язливо до ОСОБА_7 , остання її постійно виганяла. ОСОБА_1 у ОСОБА_7 не залишалась ночувати, спільно вони не проживали, спільного бюджету у них не було. ОСОБА_1 інколи купувала продукти для ОСОБА_7 , але остання їй завжди віддавала за них гроші. ОСОБА_1 дізналась, що у ОСОБА_7 немає дітей і хотіла за нею доглядати. Сусіди, які мешкали поряд ОСОБА_7 допомагали їй, ОСОБА_1 також допомагала.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 надав покази про те, що він був сусідом померлої ОСОБА_7 ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_7 коли та залишилась одна. Білила, фарбувала, допомагала по господарству, варила їсти. Вважає, що вони спільно проживали. ОСОБА_1 носила продукти ОСОБА_7 Він також допомагав ОСОБА_7 ОСОБА_7 казала, що хто її похоронить тому дістанеться спадкове майно. Йому здалось, що ОСОБА_1 там ночувала та проживала. Він не може сказати, за які гроші ОСОБА_1 купувала продукти харчування для ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомив, що живе по сусідству із ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_7 Вважав, що ОСОБА_7 поступила з ОСОБА_1 не гарно, оскільки не залишила на неї заповіту. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вели спільне господарство. ОСОБА_1 організувала та оплатила похорони ОСОБА_7 ОСОБА_1 доглядала її більше п`яти років. Вони проживали разом, ОСОБА_1 ночувала у ОСОБА_7

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_18 , яка зазначила, що вона живе по АДРЕСА_8 . Коли помер ОСОБА_19 лишилась його дружина ОСОБА_7 , ОСОБА_1 почала ходити до неї. Вона пропонувала ОСОБА_7 скористатись допомогою соціального працівника, однак та відмовилась. Померла їй казала, що ОСОБА_1 здійснює за нею догляд, допомагає їй. Вона думала, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_7 був спільний побут. За чий кошт поховали ОСОБА_7 вона не знає. Чи залишалась ОСОБА_1 ночувати у ОСОБА_7 вона сказати не може. ОСОБА_1 купувала продукти харчування померлій, але їй не відомо за чий кошт ці продукти купувала ОСОБА_1 Хто оплачував ліки для ОСОБА_7 вона не знає. Чи укладався між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 договір довічного утримання сказати не може. ОСОБА_7 заповіту не складала. Їй не відомо хто обробляв земельну ділянку ОСОБА_7

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_20 , яка зазначила, що вона живе по АДРЕСА_9 . Вона спілкувалась з ОСОБА_7 , та їй повідомила, що хоче щоб за нею доглядала ОСОБА_1 Після смерті чоловіка ОСОБА_7 почала ходити до ОСОБА_7 і доглядати її. ОСОБА_1 купувала ліки, продукти харчування, обслуговувала ОСОБА_7 Земельну ділянку померлої обробляла ОСОБА_1 Померла їй казала, що хто її догляне тому і залишиться її господарство. Померла також їй повідомила, що ОСОБА_1 їй допомагає приблизно п`ять років. Про заповіт ОСОБА_7 казала, що ще встигне його скласти. Договір довічного утримання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не складали. Вона вважає, що договір не складали через складний характер ОСОБА_7 , бо вона всього боялася, боялася, що її обманять. ОСОБА_1 продукти купувала за гроші ОСОБА_21 , а коли у померлої не було коштів ОСОБА_1 купувала продукти за свої.

Таким чином, проаналізувавши показання вищезазначених свідків, які є суперечливими, а тому суд вважає, що ці показання свідків не є достатніми доказами на підтвердження обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, а саме на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_7 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно акту вуличного комітету від 30.05.2018 року ОСОБА_22 та ОСОБА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_10 , в жовтні 2012 року проживали у квартирі АДРЕСА_3 . Разом вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, за спільні грошові кошти купували продукти харчування, ліки, сплачували комунальні послуги. Останні два роки ОСОБА_7 в зв`язку із хворобою пересувалась за допомогою палиць, з дому не виходила. ОСОБА_1 доглядала її, опікувалась та турбувалась про стан її здоров`я. Вони разом готували їсти, садили, пололи та вбирали огород, займалися заготовленням на зиму, здійснювали поточний ремонт, білили і фарбували будинок. Сидоренко ОСОБА_23 . за власні кошти зробила поховання ОСОБА_7 та оплатила ритуальні послуги. (а.с. 18).

Зміст акту вуличного комітету від 30.05.2018 року частково спростовується показами свідків наданими в судовому засіданні, зазначених в ньому, а саме свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_18 , які зазначали, що їм не відомо про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю. Свідок ОСОБА_18 також повідомила, що їй не відомо за чий кошт поховали ОСОБА_7 , купувались продукти харчування для померлої, хто оплачував ліки для ОСОБА_7 , хто обробляв земельну ділянку ОСОБА_7 вона не знає.

В судовому засіданні ОСОБА_1 визнала те, що гроші в сумі 1275 грн. по накладній №960 від 10.11.2017 року нею не сплачувались, позивач вказала, що гроші вона віддала Васільєвим.

Суд вважає, що обставини щодо надання допомоги та піклування позивачем про ОСОБА_7 не підтверджують факт наявності між ними відносин, притаманних сім`ї.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчать про проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю щонайменше п`ять років, що давало б підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги після її смерті, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між нею та ОСОБА_7 протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини склалися відносини, що притаманні сім`ї, не доведено наявності усіх наведених вище фактів у їх сукупності, а отже відсутні передбачені статтею 1264 ЦК України підстави для визнання позивача спадкоємцем останньої четвертої черги.

Доводи позивача ОСОБА_1 , що обставини на які вона посилалась як на підставу своїх вимог підтверджуються договором-замовлення про організацію та проведення поховання, накладною на поминальний обід, товарним чеком на ритуальні товари, понесеними нею у зв`язку із цим витратами тощо, не заслуговують на увагу, оскільки вони датовані 10.11.2017 р., тобто в день смерті ОСОБА_7 та не є доказами, що підтверджують факт проживання однією сім`єю з останньою протягом п`яти років до дня відкриття спадщини. (а.с. 19-21).

При вирішенні спору суд також враховує, що позивач як станом на час розгляду справи, так і на період 2012-2017 років, фактично зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Позивач із 1.10.1977 року одружена із ОСОБА_24 , який є членом її сім`ї. (а.с. 3-4).

Встановлені в судовому засіданні обставини щодо надання допомоги та піклування ОСОБА_1 про ОСОБА_7 не підтверджують факту наявності між ними відносин, притаманних сім`ї.

Дані висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 року по справі №461/4689/15-ц.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем не надано достатніх доказів того, що ОСОБА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним бюджетом, побутом, що вони мали взаємні права та обов`язки.

Щодо пояснень представника відповідача в судовому засіданні про те, що відповідач заявлені позовні вимоги визнає, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ч. 1 ст. 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При вирішенні правової позиції відповідача територіальної громади в особі Лубенської міської ради Полтавської області щодо заявлених позовних вимог суд враховує те, що в заяві по суті справи, а саме у відзиві, відповідач проти позову заперечував, інших заяв по суті справи передбачених ч. 2 ст. 174 ЦПК України відповідач до суду не надавав.

Таким чином, усні пояснення представника відповідача про те, що відповідач позов визнає не являються підставою для вирішення справи з урахуванням положення ч. 4 ст. 206 ЦПК України про те, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Крім цього, відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 293-294, 315 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до територіальної громади в особі Лубенської міської ради Полтавської області (місце знаходження м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 33, Полтавської області, ЄДРПОУ 21053182), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_10 , РНОКПП – НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_10 , РНОКПП – НОМЕР_4 ) про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення 27.05.2019 року.

Суддя Ю.А. Іващенко