Рішення № 81979333, 27.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27 травня 2019 р. справа № 2040/5726/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

встановив:

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення до бюджету України з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг у сумі 119.408,68 грн.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку за зобов`язаннями за рішеннями контролюючого органу. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ОСОБА_1 , у розумінні ч. 11 ст. 126 КАС України, був належним чином сповіщений про дату, час та місце судового засідання, проте правом на висловлення своєї правової позиції по суті заявлених вимог не скористався, до суду свого представника не направив.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи незмінність завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.1 та ч.4 ст.242 КАС України незалежно від категорії спору, імперативно встановлену законодавцем мету адміністративного судочинства у вигляді захисту прав та інтересів невладного суб`єкта, зміст та характер спірних правовідносин, обсяг доказів, котрі повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній письмовими документами.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявлена суб`єктом владних повноважень вимога про стягнення коштів ґрунтується на податковому повідомленні-рішенні №005156170120 від 06.11.2015р. про визначення податку з фізичних осіб у загальному розмірі 102.906,63грн. (основний платіж - 82325,30 грн., штраф - 20581,33 грн.) та на самостійно нарахованій контролюючим органом пені у розмірі 16.502,05грн. за недоплату (заниження) податку.

Означене рішення контролюючого органу було оскаржено платником у межах справи №820/8534/18.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019р. по справі №520/8534/18 (дата набрання законної сили - 08.04.2019 р.) позов платника було відхилено у зв"язку з підтвердженням обставин відповідності закону податкового повідомлення-рішення від 06.11.2015 р. №0051561701.

З огляду на викладене, строк проведення платежів за згаданим рішенням контролюючого органу слід обраховувати за правилами п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України з дати узгодження податкового зобов`язання, котра співпадає із датою набрання судовим рішенням законної сили, що у даному випадку мало місце 08.04.2019р.

Матеріалами справи підтверджено, що 29.12.2015 р. належним суб`єктом права (ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, котре у розумінні ст. 41 Податкового кодексу України до 01.01.2017 р. мало правовий статус контролюючого органу) було складено податкову вимогу №21869-17.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019р. по справі №520/8534/18 підтверджені обставини відповідності закону названої податкової вимоги.

Таким чином, обставини відповідності закону і обізнаності платника із зазначеними вище податковим повідомленням - рішенням і податковою вимогою не потребують доказування по цій справі у силу ч.4 ст.78 КАС України.

Заявлена контролюючим органом до стягнення сума коштів відповідає визначенню податкового боргу у розумінні п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України.

Вимога про стягнення боргу заявлена контролюючим органом в межах строку згідно з ст.102 Податкового кодексу України (від дати узгодження податкового зобов`язання) та за формулюванням цілком узгоджується з приписами п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України.

Таким чином, вимоги владного суб"єкта про стягнення податкового боргу за податком з доходів фізичних осіб та штрафом, котрі визначені рішенням контролюючого органу, підлягають до задоволення.

Продовжуючи розгляд справи, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу нарахування пені унормовані приписами ст. 129 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 129.1 ст. 129 означеного кодексу нарахування пені розпочинається: у порядку п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України - при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у порядку п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України - при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України - при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

З процитованої норми закону чітко та однозначно випливає, що законодавцем передбачено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку п. 129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими по результатам податкової перевірки; 2) у порядку п. 129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, винесеним у випадках коли податкове зобов`язання визначається органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України за самостійно поданими платником деклараціями.

При цьому, у кожному з окреслених випадків нарахування пені розпочинається виключно після настання події узгодження грошового зобов`язання з податку (збору).

Можливість нарахування пені на недоїмку (або на недоплату, тобто на занижене платником грошове зобов"язання) від календарної дати закінчення того звітного податкового періоду, у якому платник занизив податок (збір), нормами Податкового кодексу України чітко не передбачена.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Оскільки положеннями Податкового кодексу України не встановлено чіткого порядку нарахування пені на занижене грошове зобов`язання платника (недоплату) до моменту настання події узгодження такого зобов`язання за рішенням контролюючого органу, то у цій частині позов до задоволення не підлягає.

Додатково суд зважає на наявні у справі роздруківки картки особового рахунку платника податків, з яких вбачається, що в даному випадку нарахування контролюючим органом пені проведено на підставі п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України.

Між тим, суд зазначає, що у спірних правовідносинах контролюючим органом була проведена податкова перевірка діяльності платника, складено акт податкової перевірки, видано податкові повідомлення-рішення.

Тому нарахування пені могло бути проведено лише за процедурою п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України.

Визначення контролюючим органом пені за іншою підставою зумовлює відмову у позові в цій частині.

При цьому, суд зважає, що картка особового рахунку платника податків є електронним документом, в якому відображається лише подія нарахування пені контролюючим органом.

Відтак, відомості картки особового рахунку платника самі по собі об`єктивно не здатні підтвердити правильність та підставність обчислення пені.

Матеріалами справи не підтверджено існування події узгодження того грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на яке контролюючим органом була нарахована пеня у розмірі 16502,05 грн. до моменту видання контролюючим органом податкового повідомлення - рішення.

Указане також зумовлює відмову у позові в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб`єктом владних повноважень вимогою прав, свобод та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи в частині стягнення податкового боргу за основним платежем та штрафними санкціями, то позов належить частково задовольнити.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 102.906 (сто дві тисячі дев`ятсот шість) грн. 63 коп. податкового боргу.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.

Суддя Сліденко А.В.