Ухвала суду № 81978482, 24.05.2019, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/544/16-ц

Номер провадження 2/530/2/19

У Х В А Л А

"24" травня 2019 р. м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Дем`янченка С.М., секретарі Тараненко Т.І., розглянувши зустрічні позовні заяви приватного підприємства “Агроекологія ” до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства “Агроекологія ” третя особа: відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавській області про розірвання договору оренди землі.

12.10.2017 року до Зіньківського районного суду Полтавської області від представника відповідача ПП ‘Агроекологія’ за довіреністю Мельникова Д.О. надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі ( т.2 а.с.19-20).

Ухвалою суду від 12.10.2017 року зустрічну позовну заяву ПП ‘Агроекологія’ від 12.10.2017 року залишено без руху ( т.2 а.с.21). Як вбачається з поштового повідомлення ПП ‘Агроекологія’ отримало 17.10.2017 року ухвалу суду від 12.10.2019 року (т.2 а.с.41).

20.10.2017 року до Зіньківського районного суду Полтавської області від представника відповідача ПП ‘Агроекологія’ за довіреністю Мельникова Д.О. надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі ( т.2 а.с.34-36).

Ухвалою суду від 23.10.2017 року зустрічну позовну заяву ПП ‘Агроекологія’ від 20.10.2017 року залишено без руху ( т.2 а.с.38). Як вбачається з поштового повідомлення ПП ‘Агроекологія’ отримало 26.10.2017 року ухвалу суду від 23.10.2019 року ( т.2 а.с.52).

Ухвалою суду від 11.01.2018 року зустрічні позовні заяви ПП “Агроекологія” від 12.10.2017 року та 20.10.2017 року до ОСОБА_1 - визнано неподаними і повернуто позивачу ( т.2 а.с.124).

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 11.04.2018 року ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 11.01.2018 року залишено без змін ( т.3 а.с. 41-42).

Постановою Верховного Суду від 17.10.2018 року постанову Апеляційного суду Полтавської області від 11.04.2018 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20.06.2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції ( т.4 а.с. 25-27).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06.12.2018 року ухвалу судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 11.01.2018 року скасовано, а справу направлено до Зіньківського районного суду Полтавської області для продовження розгляду ( т.4 а.с.43-46).

23.05.2019 року справа повернута до Зіньківського районного суду Полтавської області, але на даний час не вирішено питання по зустрічних позовних заявах ПП ‘Агроекологія’ до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі від 12.10.2017 року та 20.10.2017 року, оскільки Постановою Полтавського апеляційного суду від 06.12.2018 року ухвалу судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 11.01.2018 року скасовано, а справу направлено до Зіньківського районного суду Полтавської області для продовження розгляду ( т.4 а.с.43-46). Зі змісту постанови Полтавського апеляційного суду від 06.12.2018 року вбачається, що ухвалу суду першої інстанції скасовано з підстав того, що ПП ‘Агроекологія’ усунено недоліки зазначені в ухвалі Зіньківського районного суду Полтавської області від 12.10.2017 року, оскільки на виконання її вимог сплачено судовий збір, але разом з цим суд вважає , що недоліки усунені з порушенням вимог ст. 119-120 ЦПК України ( в редакції , що діяла на час подачі зустрічного позову), які не взяв до уваги суд апеляційної та касаційної інстанцій, а тому суд приходить до висновку про відмову в прийнятті зустрічних позовних заяв ПП “Агроекологія” від 12.10.2017 року та 20.10.2017 року до ОСОБА_1 з наступних підстав:

Згідно п.26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 Законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами). Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

На виконання вимог ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 12.10.2017 р. ПП «Агроекологія» направило Зіньківському районному суду Полтавської області засобами поштового зв`язку зустрічну позовну заяву та оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 1600 грн. за подання зустрічного позову (т. 3, а.с. 54-55-59). Зазначені документи зареєстровані судом 26.10.2017 р., але суд вважає що ПП ‘Агроекологія’ не усунуло недоліки зазначені в ухвалі суду від 12.10.2017 року та 20.10.2017 року, оскільки з поштового повідомлення вбачається, що ПП ‘Агроекологія’ отримало 17.10.2017 року ухвалу суду від 12.10.2017 року ( а.с.41), термін на усунення недоліків становив 5 днів, тобто останнім днем строку для усунення недоліків є 23.10.2017 року, а не 26.10.2017 року, крім цього квитанція додана на виконання ухвали суду від 12.10.2017 року ( а.с.55) про сплату судового збору не може вважатися належним доказом по справі № 530/544/17, оскільки сплачена по іншій цивільній справі № 530/343/17, на підтвердження цього у справі мається скріншот з автоматизованої системи документообігу суду ( т.2 а.с.58), а тому не може вважатися належним доказом у даній справі.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України ( в редакції що діяла на час звернення до суду з зустрічним позовом 12.10.2017 року та 20.10.2017 року) відповідач має право пред`явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

У відповідності до п.9 1.1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року (пп.22-29) право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Згідно ж усталеної прецедентної практики ЄСПЛ закон повинен бути прогнозованим для учасників провадження.

Відповідно до ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПП «Агроекологія», третя особа: відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавській області про розірвання договору оренди землі. 12.10.2017 року та 20.10.2017 представник відповідача ПП «Агроекологія» за довіреністю Мельников Д.О. звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі, прийняти до спільного розгляду та об`єднати в одне провадження зустрічних позовних заяв є не можливим, оскільки вони не взаємопов`язані між собою, предмет позову різний і задоволення зустрічного позову не виключить повністю або частково задоволення первісного позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12,13, 27, 193,194,247,259-260 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В прийняті зустрічних позовних заяв ПП “Агроекологія” від 12.10.2017 року та 20.10.2017 року до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі – відмовити та повернути ПП «Агроекологія».

Роз`яснивши представнику ПП «Агроекологія», що він має право звернутись до суду з позовною заявою на загальних підставах.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя -