Ухвала суду № 81978005, 24.05.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5687/19 1-кс/335/3671/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Хоми Д.М., прокурора Стариченка М.П., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Зелінської О.С., Шостак А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області Новосільської О.С., погоджене прокурором відділу прокуратури Запорізької області Стариченко М.П., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, не працюючого, не одруженого, дітей на утриманні не має, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України,

та скаргу захисників - адвокатів Зелінської О.С., Шостак А.П., в інтересах ОСОБА_1 , на незаконне затримання та тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Новосільська О.С. за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької області Стариченко М.П. звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовує тим, що СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019080000000006 від 30.01.2019 року, за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

22.05.2019 року о 16.39 годині ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

23.05.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

Слідчий зазначає, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами досудового слідства.

Також в клопотанні зазначено, що під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим у слідства виникла необхідність у застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наявність вказаних ризиків слідчий обґрунтовує тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , є тяжким, за який передбачено покарання до десяти років позбавлення волі.

Підозрюваний ОСОБА_1 не має джерела прибутку, тобто не працевлаштований, що свідчить про те, що він може продовжити займатися злочинною діяльність для незаконного отримання грошових коштів.

Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та невідворотність покарання, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування, чим перешкоджатиме встановленню істини у провадженні.

Крім того, у клопотанні зазначено, що застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_1 не можливо, оскільки він не зможе виконувати обов`язки покладені на особу при обрані особистого зобов`язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують на довіру і, які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Обрання запобіжного заходу у вигляді застави також є не можливим, оскільки у підозрюваного відсутнє постійне джерело доходів та офіційне місце працевлаштування.

Адвокати Зелінська О.С., Шостак А.П. в інтересах ОСОБА_1 звернулися до суду із скаргою в порядку ст.ст. 206, 208 КПК України щодо незаконного затримання ОСОБА_1 та тримання його під вартою.

В обґрунтування скарги адвокати Зелінська О.С., Шостак А.П. посилаються на те, що 22.05.2019 року ОСОБА_1 було незаконно затримано з тих підстав, що особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, та фактичне затримання ОСОБА_1 відбулося о 09-23 год., а не у 16-39 год., як зазначено у протоколі затримання, тому на підставі ч. 3 ст. 278 КПК України ОСОБА_1 має бути звільнений з під варти.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання з викладених в ньому підстав, просив його задовольнити, у задоволенні скарги захисників просив відмовити.

Захисники та підозрюваний кожний окремо проти задоволення клопотання заперечували, вважаючи підозру необґрунтованою та відсутніми в провадженні ризики. Вказали, що викладені у повідомленні про підозру та клопотанні про обрання запобіжного заходу твердження слідчого та прокурора не відповідають фактичним обставинам,ОСОБА_1 має постійне місце проживання та позитивні характеристики, раніше не судимий, займається волонтерською діяльністю, що на думку захисту, свідчить про соціальну адаптованість ОСОБА_1 та відсутність підстав, які б свідчили про можливість його переховування від органів досудового розслідування та суду. Ризики зазначені стороною обвинувачення, вважали такими, що нічим об`єктивно не підтвердженні. Просили застосувати запобіжний захід у вигляді особистої поруки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 До того ж вказували, що підозрюваного ОСОБА_1 було затримано в порушення вимог ст. 208 КПК України не під час вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення, а строк розгляду клопотання сплинув, оскільки затримання підозрюваного фактично відбулося об 09-23 год. 22.05.2019 року.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, його захисників, дослідивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, доводи скарги, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Під час судового розгляду встановлено, що СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019080000000006 від 30.01.2019 року за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

Відповідно до версії сторони обвинувачення ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, як керівник організованої злочинної групи спільно із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , узгоджено між собою, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 146 КК,яке кваліфікується як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинені з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, що спричинило тяжкі наслідки.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_1 затримано у порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України 22.05.2019 року о 16.39 годині

ОСОБА_1 є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, згідно повідомлення про підозру від 23.05.2019 року.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 статті 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Обґрунтовуючи висунути підозру ОСОБА_1 сторона обвинувачення послалася та надала слідчому судді наступні докази: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, яке надійшло від потерпілого ОСОБА_7 про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення; протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що 22.05.2019 року у ранковий час за місцем його мешкання три невідомих чоловіка, проти його волі посадили його до автомобіля та відвезли до будівлі реабілітаційного центру„Центр здорової молоді"; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, яке надійшло від потерпілого ОСОБА_8 про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення; протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 , який пояснив, що з 10.05.2019 по 22.05.2019 він утримався за адресою АДРЕСА_2, проти своєї волі; протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, за участі ОСОБА_8 ; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, яке надійшло від потерпілої ОСОБА_9 про вчинення стосовно неї кримінального правопорушення; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, яке надійшло від потерпілого ОСОБА_10 про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, яке надійшло від потерпілого ОСОБА_11 про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, яке надійшло від потерпілої ОСОБА_12 про вчинення стосовно неї кримінального правопорушення; протоколи допиту свідка ОСОБА_13 , свідка ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_15 , свідка ОСОБА_16

Аналізуючи наведені стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження можливо дійти висновку, що вони містять відомості про ймовірну причетність підозрюваного ОСОБА_1 до інкримінованого йому злочину, однак така причетність має бути перевірена органом досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження.

Представлені докази на даному етапі не можуть стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

З приводу доводів сторони захисту щодо відсутності в досліджених слідчим суддею доказів про причетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому злочинів, слідчий суддя вважає за доцільне зазначити наступне.

Якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому слідчий суддя нагадує, що обставини інкримінованих підозрюваному конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає передчасними вищенаведені доводи захисників підозрюваного ОСОБА_1 та вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів підтверджують існування фактів і інформації, які можуть свідчать про ймовірну причетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому дій, та ці факти та інформація мають бути перевірені під час досудового розслідування.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені Кримінального процесуального кодексу України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» («Cloot v. Belgium», § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Щодо обґрунтованості наведених стороною обвинувачення ризиків.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя не у повній мірі може погодитися з існуванням ризиків, про які вказує слідчий та прокурор, виходячи за наступного.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» (№ 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року), одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. А у справі «Мамедова проти Росії» (№ 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року) Європейський суд дійшов висновку, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Як вказує сторона обвинувачення, усвідомлюючи можливість реального позбавлення волі за вчинене кримінальне правопорушення, ОСОБА_1 , з метою уникнення відповідальності, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, що свідчить про наявний ризик, передбачений пунктом 1 частиною першою ст. 177 КПК України.

Ризик передбачений п. 1 ст. 177 КПК України доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування, що також відображено у рішенні ЄСПЛ у справі «Яжинський проти Польщі» («Jarzynski v. Poland», § 43).

Окрім цього, сторона обвинувачення вказує на ризик ймовірного впливу на потерпілих, проте вказане твердження можна уникнути шляхом покладення на підозрюваного обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні.

Також, є необґрунтованими доводи обвинувачення про ризики вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, оскільки як свідчать матеріали кримінального провадження останній раніше не судимий, отже вказаний ризик нічим не підтверджено.

Частиною 1 ст. 29 Конституції України, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Згідно практики ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справі «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX (витяги)). У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrenсev v. Serbia), заява № 2361/05, п. 76).

За викладених обставин, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до їх застосування.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_1 , встановлено, що він має постійну реєстрацію та місце проживання, займається волонтерською діяльністю, має позитивні характеристики, існують міцні соціальні зв`язки, соціально адаптований, раніше не судимий.

Отже, долучені до клопотання докази, в своїй сукупності не можуть переконливо свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, отже, вважає обґрунтованим застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчому судді від сторони захисту надійшла заява про те, що український правозахисник, громадський діяч, кандидат економічних наук, екс-депутат Запорізької районної ради, з 2015 року депутат Пологівської районної ради, штатний помічник народного депутата України від ВО «Батьківщина» ОСОБА_17 . - ОСОБА_18 виявив бажання про особисту поруку відносно підозрюваного, у зв`язку з чим просили заслухати в судовому засіданні заяву про особисту поруку.

Під час розгляду клопотання слідчому судді від сторони захисту надійшла заява про те, що заслужений майстер спорту України з легкою атлетики, громадський діяч ОСОБА_5 виявила бажання про особисту поруку відносно підозрюваного, у зв`язку з чим просили заслухати в судовому засіданні заяву про особисту поруку.

В судовому засіданні заслухано ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які зазначили, що мають особисті зв`язки з підозрюваним та моральний вплив на нього, завдяки чому зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного, також зазначили, що характеризують ОСОБА_1 позитивно і як людину, і як волонтера, та вони ознайомлені з обов`язками та наслідками порушення підозрюваним процесуальних обов`язків.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Відтак, слідчий суддя дійшов висновку про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, яка забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1

Визначаючи в якості поручителів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 слідчий суддя виходить з наступного.

ОСОБА_4 є українським правозахисником, громадським діячем, кандидатом економічних наук, екс-депутатом Запорізької районної ради, з 2015 року депутатом Пологівської районної ради, штатним помічником народного депутата України від ВО «Батьківщина» ОСОБА_17, а отже є особою, яка заслуговує на особливу довіру, має особисті зв`язки з підозрюваним ОСОБА_1 та моральний вплив на нього, завдяки чому зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, в його заяві містяться відомості, які характеризують позитивно підозрюваного та він ознайомлений з обов`язками та наслідками порушення підозрюваним процесуальних обов`язків.

ОСОБА_5 заслужений майстер спорту України з легкою атлетики, громадський діяч, має позитивний послужний список, зарекомендувала себе як відповідальний спортсмен, а отже є особою, яка заслуговує на особливу довіру, має особисті зв`язки з підозрюваним ОСОБА_1 та моральний вплив на нього, завдяки чому зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, в його заяві містяться відомості, які характеризують позитивно підозрюваного та він ознайомлений з обов`язками та наслідками порушення підозрюваним процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного слідчий суддя вважає законним і обґрунтованим застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як особиста порука.

Також, обираючи відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього декілька обов`язків.

Крім того, захисники - адвокати Зелінська О.С., Шостак А.П., в інтересах ОСОБА_1 , звернулися до суду зі скаргою на незаконне затримання та тримання під вартою підозрюваного.

Слідчий суддя вважає, що скарга захисників задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суд; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

За ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках; 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Протокол затримання ОСОБА_1 складений відповідно до вимог КПК України, містить посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до положень ст. 208 КПК України. Істотних порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя не приймає до уваги посилання захисників, проте, що підозрюваний незаконно затриманий 22.05.2019 року о 09-23 год., однак в протоколі затримання зазначено час затримання 16.39 год., з наступних підстав.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.05.2019 року підозрюваний ОСОБА_1 затриманий 22.05.2019 року о 16-39 год. в порядку ст. 208 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність. Як встановлено в судовому засіданні підозрюваний був затриманий після проведення обшуку, який згідно протоколу обшуку був проведений 22.05.2019 року з 09.23 год. по 16.35 год., таким чином доводи захисників не знайшли свого підтвердження за наданими матеріалами, тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Скаргу захисників - адвокатів Зелінської О.С., Шостак А.П., в інтересах ОСОБА_1 , на незаконне затримання та тримання під вартою - залишити без задоволення.

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області Новосільської О.С., погоджене прокурором відділу прокуратури Запорізької області Стариченко М.П., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Визначити поручителями підозрюваного ОСОБА_1 - громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими по даному кримінальному провадженню.

Встановити підозрюваному ОСОБА_1 строк виконання покладених на нього обов`язків два місяця, тобто до 24 липня 2019 року.

Роз`яснити поручителем ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу; роз`яснити їх право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою відповідальність, та необхідність у цьому разі забезпечення явки підозрюваного до органу досудового розслідування чи до суду з метою вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу; а також роз`яснити, що у разі невиконання ними взятих на себе обов`язків на них може бути накладено грошове стягнення від десяти до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя Ю.В.Геєць