Рішення № 81977213, 27.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1737/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Транссервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 86043,42 грн, -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Приватного підприємства «Транссервіс» (далі - відповідач) в якому позивач простить суд, стягнути з Приватного підприємства «Транссервис» (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 16, кв. 14, код ЄДРПОУ 31291987), на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13396264, 93003, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Слов`янська, 28) адміністративно- господарську санкцію за 2017 рік у сумі 85940,30 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2019 року по 17 квітня 2019 року у розмірі 103,12 грн, разом 86 043,42 грн на розрахунковий рахунок 31217230012080 УК у м. Сєвєродонецьк, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37944909, код доходу 50070000 «Надходження до Фонду соціального захисту інвалідів, сплата АГС за 2018 р.».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач надав Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою 10-ПІ ВХ. № 1285 від 25 лютого 2019 року.

08 квітня 2019 року позивачем направлено до державної служби зайнятості запит про надання відповідачем інформації про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування інвалідів, а також про випадки відмови у працевлаштуванні осіб, направлених для працевлаштування та здійснення роботодавцем замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед застрахованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю. На 17 квітня 2019 року відповідь на запит Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за від 08.04.2019 вих. № 04-02/349 стосовно подачі відомостей від роботодавця ПП «Транссервис» про вільні робочі місця (вакансії) від Сєвєродонецького міського центру зайнятості не надійшла.

Позивач зазначає, що у разі подання державній службі зайнятості лише інформації про попит на робочу силу (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю (форма 3-ГШ), не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю.

На думку позивача, відповідач не виконав усіх вище перелічених заходів щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Державна служба зайнятості в своєму листі від 14 вересня 2016 року № ДЦ-01-6415/0/616 «Щодо обов`язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів», також надала аналогічне пояснення щодо заходів, які є обов`язковими для роботодавців при виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Враховуючи інформацію за Звітом 10-ПІ за 2018 рік, який був надісланий на адресу позивача відповідачем, на думку позивача, вбачається не виконання нормативу роботах місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році, у зв`язку з цим нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 85940,30 грн, яку відповідач, враховуючи норму частини четвертої статті 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України», повинен був сплатити до 15 квітня 2019 року, про що був повідомлений позивачем листом від 27.02.2019 № 03-10/181. Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції з 16.04.2019 по 17.04.2019 з урахуванням облікової ставки НБУ у розмірі 18 % річних за кожен день прострочення в сумі 103,12 грн.

Відповідач 11.05.2019 надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (арк. спр. 36-39), у якому зазначив, що ПП «Транссервис» вжило усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Підприємством впродовж 2018 року створювалися робочі місця для працевлаштування інвалідів. З січня 2018 року на підприємстві обліковувалися 1 вільне робоче місце для працевлаштування інвалідів. В лютому - червні 2018 року створено та не зайнято інвалідами 2 робочі місця. Починаючи з липні 2018 року на підприємстві були готові працевлаштувати 4-ох працівників-інвалідів. На жодне зі створених робочих місць впродовж року особи з інвалідністю центром зайнятості не спрямовувалися. Створені підприємством робочі місця залишилися незайнятими у зв`язку з тим, що підприємство самотужки не змогло знайти осіб-інвалідів здатних та бажаючих працювати на підприємстві. 11 січня 2018 року, 06 лютого 2018 року, 02 березня 2018 року, 05 квітня 2018року,02 травня 2018 року, 04 червня 2018 року, 02 липня 2018 року, 14 серпня 2018 року, 10 вересня 2018 року, 02 жовтня 2018 року, 06 листопада 2018 року, 05 грудня 2018 року ПП «Транссервис» згідно Порядку подання форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 подавало до Сєвєродонецького міського центру зайнятості звіти «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою 3- ПН (далі - Звіт 3-ПН). Згідно зі Звітами 3-ПН підприємством створено робочі місця для працевлаштування інвалідів: - прибиральник виробничих приміщень; - виробник м`ясних напівфабрикатів; - технолог з виробництва та переробки продукції тваринництва; - двірник. Впродовж 2018 року як зі сторони Сєвєродонецького міського центру зайнятості, так і з боку ПП «Транссервис» здійснювалися заходи направлені на пошук та працевлаштування осіб з інвалідністю. ПП «Транссервис» впродовж 2018 року регулярно розміщував об`яви зокрема в газеті «Проспект объявления».

Відповідач зазначив, що частина створених ПП «Транссервис» робочих місць не потребують спеціальної підготовки та кваліфікації. Працевлаштування можливо без проведення навчання або перепідготовки. Впродовж 2018 року на ПП «Транссервис» працював один працівник-інвалід ОСОБА_1 працевлаштований 17 серпня 2015 року згідно з Наказом № 84/1-к.

Створюючи робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю ПП «Транссервис» орієнтувалося на середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу визначену відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 28.

Відповідач зауважує, що Сєвєродонецьким міським центром зайнятості впродовж 2018 року не здійснено в повній мірі добір та не запропоновано працевлаштуватися на підприємстві достатній кількості осіб, що мають інвалідність. ПП «Транссервис» впродовж року створило необхідну кількість вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів та жодного разу не відмовило в працевлаштуванні інваліду направленому державною службою зайнятості.

Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд відмовити у задоволені адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ПП «Транссервис» адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 86043,42 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні 13.05.2019 оголошено перерву до 27.05.2019.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 27.05.2019, не прибув, у п. 4 позовних вимог зазначив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази, суд встановив таке.

Приватне підприємство «Транссервис» (далі - ПП «Транссервис»), код ЄДРПОУ 31291987, є юридичною особою та зареєстроване як роботодавець Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 12.03.2018 за № 44/129/219, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 12.03.2018 № 95 (арк. спр. 16).

На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ПП «Транссервис» подано до ЛОВФСЗІ 25.02.2019 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 67 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 3; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 2879; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 42970,15; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - відсутня (арк. спр. 17).

27.02.2019 за вих. № 03-10/181 позивачем на адресу ПП «Транссервис» направлено лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році до 15 квітня 2019 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк. спр. 18).

Позивачем 08.04.2019 за вих. № 04-02/349 на адресу Сєвєродонецького міського центру зайнятості населення направлено запит про надання інформації про отримання від ПП «Транссервіс» за 2018 рік відомостей про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови вказаним роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості (арк. спр. 19).

Відповідь Сєвєродонецького міського центру зайнятості населення на зазначений запит позивачем до суду не надано.

За несвоєчасну сплату ПП «Транссервис» адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік ЛОВФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 103,12 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 20).

На виконання вимог ухвали суду від 23.04.2019 Сєвєродонецький міський центр зайнятості листом від 07.05.2019 № 13/06-1383 повідомив, що протягом 2018 року від Приватного підприємства «Транссервис» надходила інформація про наявність вільних робочих місць для осіб інвалідністю за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», а саме: 11.01.2018 - 1 вакансія, 08.02.2018 - 2 вакансії, 02.03.2018 - 2 вакансії, 05.04.2018 - 2 вакансії, 02.05.2018 - 2 вакансії, 04.06.2018 - 2 вакансії, 02.07.2018 - 4 вакансії, 10.07.2018 - 4 вакансії, 17.07.2018 - 4 вакансії, 27.07.2018 - 4 вакансії, 14.08.2018 - 4 вакансії, 10.09.2018 - 4 вакансії, 03.10.2018 - 4 вакансії, 06.11.2018 - 4 вакансії, 05.12.2018 - 4 вакансії. При наданні звітності за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» надавалась інформація про осіб, що відповідають профілю підприємства. Відмов підприємства у працевлаштуванні інвалідів за направлення центру зайнятості не було. У 2018 році Приватне підприємство «Транссервис» для вирішення питання працевлаштування осіб з інвалідністю приймало участь у проведенні «Ярмарки вакансій .для осіб з інвалідністю», а саме: 02.03.2018, 08.06.2018, 21.09.2018, 30.11.2018 (арк. спр. 31).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 (далі - Положення), є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Згідно з пунктом 6 Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю; організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; обліку підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тощо.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (далі - Закон № 875).

Відповідно до статті 7 Закону № 875 законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875).

Статтею 18-1 Закону № 875 визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця(частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 825/699/17.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення», звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов`язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров`я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875.

Судом встановлено, що ПП «Транссервис» подавало у 2018 році до Сєвєродонецького міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щомісячно у період з січня 2018 року по грудень 2018, у яких роботодавцем визначено потребу робочій силі (вакансії) у кількості від 1 до 4 вакансій (арк. спр. 41-70).

Факт подачі вказаної звітності підтверджено листом Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 07.05.2019 № 13/06-1383, у якому зазначено про надання відповідачем звітності за формою № 3-ПН, крім того інформація надавалась про осіб, що відповідають профілю підприємства. Відмов підприємства у працевлаштуванні інвалідів за направлення центру зайнятості не було.

Також, відповідно до листа Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 07.05.2019 № 13/06-1383 ПП «Транссервис» у 2018 році для вирішення питання працевлаштування осіб з інвалідністю приймало участь у проведенні «Ярмарки вакансій для осіб з інвалідністю», а саме: 02.03.2018, 08.06.2018, 21.09.2018, 30.11.2018 (арк. спр. 31).

Крім того, про наявність вакансій на підприємстві подавались оголошення в газеті «Проспект» (арк. спр. 114-139).

Відповідно до наказу про переведення на посаду на підприємстві відповідача з 18 серпня 2018 року працевлаштовано особу, якій згідно із інформацією зазначеною у довідці МСЕК встановлена інвалідність (арк. спр. 72).

Таким чином, відповідачем приймалися заходи з працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

Твердження позивача про невжиття відповідачем протягом 2018 року всіх обов`язкових заходів для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, наведених в листі Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616 «Щодо обов`язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів», суд при вирішенні адміністративної справи не враховує, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не за невжиття заходів по пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування, про які йдеться у зазначеному листі.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Зважаючи на вжиття ПП «Транссервис» усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місце знаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Слов`янська, будинок 28, код ЄДРПОУ 13396264) до Приватного підприємства «Транссервіс» (місце знаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 16, квартира 14, код ЄДРПОУ 31291987) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 86043,42 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя Т.В. Смішлива