Рішення № 81976621, 15.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року № 320/1193/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,

за участі: секретаря судового засідання Приходько Н.І.,

представника позивача - Лисенка Я.О.,

відповідача - Лича С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Київської міської митниці ДФС в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.12.2018 №UA100210/2018/000084/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.12.2018 №UA100210/2018/00449.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки митна вартість автомобіля була визначена законним чином, за ціною договору, а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи таку позицію зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та в них відсутні відомості, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, яка були фактично сплачена за нього.

Ухвалою суду від 18.03.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою від 15.05.2019 без виходу до нарадчої кімнати, суд закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті.

У судове засідання, призначене на 15.05.5019, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача з адміністративним позовом не погодився, наполягав на відмові у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, а саме Узгодженого замовлення автомобіля з гарантією, перекладеного з німецької мови на українську, 26.11.2018 ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу автомобіля з компанією Ауді Штутгарт ГмбХ - Філіал Феєрбах , що розташована за адресою Хейльброннер Штрасе 340, 70469 Штутгарт, Німеччина щодо придбання вживаного легкового автомобіля Audi A6 allroad 3.0 TDI Quattro ACC, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 18-19).

Відповідно умов Узгодженого замовлення, до сплати підлягало 39 820,00 євро, що становили собою: 33 462,18 євро - вартість автомобіля; 6357,82 євро - податок з обороту на території Євросоюзу, який підлягав поверненню на рахунок декларанта.

Позивачу було надано банківські реквізити з призначенням платежу F46515 ОСОБА_8, рахунок № НОМЕР_2 , сума 39 820,00 Євро.

27 листопада 2018 року ОСОБА_1 з власного банківського рахунку, відкритого у АТ КБ «Приватбанк», здійснила SWIFT-переказ у сумі 39 820,00 євро на розрахунковий рахунок компанії-продавця № DE37604400730730027000 з призначенням платежу - придбання автомобіля F46515 ОСОБА_8, що підтверджується SWIFT-переказом від 27.11.2018 (а.с. 27).

Ввезення товару на територію України та його митне оформлення в режимі імпорту, здійснювалось позивачем особисто в період з 06.12.2018 по 10.12.2018.

З метою митного оформлення автомобіля на митниці (ВМО митного посту «Спеціалізований» Київської митниці ДФС), позивачем через уповноваженого представника (митного брокера) ФОП ОСОБА_7 було подано митну декларацію від 10.12.2018 №UA100210.2018.445056 щодо митного оформлення автомобіля у режимі імпорту та документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України (а.с.39)

Для підтвердження визначення позивачем митної вартості автомобіля в сумі 33 462,18 євро, було надано наступні документи:

1. Замовлення на купівлю автомобіля та його підтвердження, що в повному обсязі підтверджують заявлені характеристики автомобіля, його вартість та за своєю правовою природою є зовнішньоекономічним контрактом.

2. Інвойси, що підтверджують вартість автомобіля (в тому числі з урахуванням сплаченого Декларантом податку з обороту на території Євросоюзу).

3. Документ від банківської установи декларанта АТ КБ «Приватбанк» про здійснення 27.11.2018 р. SWIFT-переказу в сумі 39 820,00 євро на користь компанії за купівлю Автомобіля.

4. Документ від банківської установи декларанта АТ КБ «Приватбанк» про здійснення 20.12.2018 р. SWIFT-переказу від компанії в сумі 6357,82 євро - повернення позивачу раніше сплаченого ним податку з обороту у зв`язку з експортом автомобіля з території Євросоюзу на територію України.

Під час оформлення автомобіля, його митна вартість у декларації була заявлена в сумі 33 462,18 євро, оскільки відповідно до вимог, зокрема п. 3 ст. 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка будь-якого імпортованого товару для митних цілей не повинна включати суми будь-якого внутрішнього податку, застосованого в країні походження чи експорту, від якого імпортований товар був звільнений або який був чи буде знятий шляхом повернення сплаченої суми.

За результатом розгляду поданих документів, 10.12.2018 старшим державним інспектором митного посту «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС Неренбергом Євгенієм Віталійовичем, було прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100210/2018/000084/2 та на його підставі видано картку відмови у митному оформленні товарів № UA100210/2018/00449 (а.с. 47-48).

У якості підстави для оформлення рішення про коригування та картки відмови, представником митного органу було зазначено, що декларантом не надано витребувані митницею документи. Отже, подані декларантом документи не містять належних об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до статті 64 МК України.

При цьому, митним органом під час прийняття оскаржуваних рішень, було застосовано резервний метод визначення митної вартості, та митну вартість автомобіля було визначено на підставі довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE у сумі 43 300, 00 євро, що на 9 837, 82 євро перевищує початкову митну вартість, визначену декларантом у поданій ним декларації.

Не погодившись із такими рішеннями відповідача, позивач скористалася своїм правом на випуск автомобіля у вільний обіг згідно положень частини сьомої статті 55 МКУ.

У подальшому, 13.02.2019 представник ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про подання додаткових документів в порядку статті 55 МКУ, якою просив за результатами розгляду доданих документів винести рішення щодо визначення митної вартості автомобіля, заявленої у митній декларації від 10.12.2018 та скасувати рішення про коригування митної вартості від 10.12.2018, у зв`язку із чим, повернути декларанту сплачену фінансову гарантію (а.с.49-50).

До даної заяви було надано:

1. Копія виписки з рахунку ОСОБА_1 в АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» НОМЕР_4 від 21.12.2019 № UHOV6F9BVIDI3S8G;

2. Скріншот оголошення про продаж автомобіля від 26.11.2018.

3. Копія узгодженого замовлення автомобіля з гарантією від 26.11.2018 (з перекладом).

4. Копія рахунку на 33462,19 євро від 29.11.2018 № 46515 (з перекладом).

5. Копія рахунку на 6357,82 євро від 29.11.2018 № 46515 (з перекладом).

6. Копія реквізитів продавця для зарахування коштів від продажу автомобіля (з перекладом).

7. Копія SWIFT-повідомлення від 27.11.2018 про зарахування 39820,00 євро на рахунок продавця (з перекладом).

У відповідь, листом від 19.02.2019 № 1671/10/26-70-19-01 відповідач повідомив, що відсутні підстави для скасування рішення про коригування митної вартості від 10.12.2018, оскільки документи, які подані для підтвердження заявленої вартості автомобіля, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, не надано: банківські платіжні документи, транспортні документи, митну декларація країни-відправлення (експорту) (а.с. 51-52).

На переконання позивача, оскаржувані рішення не базуються на приписах чинного законодавства та порушують його права та інтереси, тому він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК), митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Відповідно до статті 254 МК документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина пята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини пятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

З наведеного убачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 та інших.

Отже, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як встановлюється з матеріалів справи і з`ясовано у судовому засіданні, відповідач не вимагав надавати документи в перекладі, заявлена митна вартість підтверджується наданими документами, зокрема й сумою поверненого податку, автомобіль заїхав на митну територію України власним ходом.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи не надав.

Відтак, суд вказує на безпідставність витребування митницею від позивача перевізних документів, що підтверджують витрати, пов`язані з транспортуванням товару.

У той же час, згідно частини сьомої статті 54 МК, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого транспортного засобу, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за транспортний засіб. Але, виходячи з презумпції правомірності заявленої митної вартості, закріпленої в частині сьомій статті 54 МК, у митного органу є обов`язок доводити свою позицію.

Зі змісту спірного рішення відповідача від 10.12.2018 № UA100210/2018/000084/2 убачається, що митний орган не виконав свого обов`язку: не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість транспортного засобу базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і безперешкодно піддається обчисленню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної деларації.

З цих причин, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2018 № UA100210/2018/000084/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.12.2018 № UA100210/2018/00449, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1980,00 грн, що підтверджується наявним матеріалах справи меморіальним ордером від 06.03.2019 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.12.2018 №UA100210/2018/000084/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.12.2018 №UA100210/2018/00449.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888) судовий збір у сумі 1980 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення і підписання повного тексту рішення - 27 травня 2019 р.