Рішення № 81976483, 27.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. справа № 300/926/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) 25.04.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов`язати Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за віком позивача із врахуванням підвищення в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на підставі рішення Рожнятівського районного суду від 08.09.2010, починаючи з 08.09.2010 та продовжувати виплату 30 % прожиткового мінімуму на майбутнє (пожиттєво).

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 має статус дитини війни і на нього поширюються державні соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Позивач вважає, що він має передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Так, Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області рішенням від 08.09.2010 в справі № 2-1100 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та провести відповідні доплати за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007, починаючи з 22.05.2008 з урахуванням виплаченої пенсії за ці періоди. Позивач зазначив, що наведене рішення від 08.09.2010 в справі № 2-1100 не виконано в повному обсязі, оскільки виплачено одноразову виплату у березні - квітні 2010 року, а перерахунок пенсії з підвищення її на 30 % мінімальної пенсії за віком на майбутнє (пожиттєво) так і не здійснено. Позивач отримує підвищення до пенсії у фіксованому розмірі, який є меншим аніж 30 % мінімальної пенсії за віком. За вказаних обставин ОСОБА_1 , вважаючи неправомірними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 26.04.2019 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.05.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що на виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 в справі № 2-1100 позивачу проведено перерахунок пенсії з нарахуванням підвищення як дитині війни, за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по липень 2011 року. Виплата ОСОБА_1 таких коштів проведена у березні - квітні та у травні, червні, липні 2011 року. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 встановлено підвищення дітям війни у розмірі 49,80 грн., який протягом відповідних років змінювався та зараз становить 66,43 грн. Також відповідача зазначив, що підвищення до пенсії дітям війни ОСОБА_2 щомісячно виплачується в розмірі, встановленому чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позову (а.с.24-27).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.07.2002 (а.с.9). Позивач перебуває на обліку в Калуському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком.

Також судом встановлено, що Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

08.09.2010 Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області за результатом розгляду за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі про стягнення невиплаченої доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни прийняв рішення, яким задовольнив позов: визнав протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області по не нарахуванню ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, та провести відповідні доплати за періоди: з 09.07.2007 по 31.12.2007 та починаючи з 22.05.2008 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплаченої пенсії за ці періоди (а.с.10-12).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31.01.2011 залишено без задоволення апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 без змін (а.с.13).

На виконання вищевказаного рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 позивачу проведено перерахунок пенсії з нарахуванням підвищення, як дитині війни за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по липень 2011. Сума доплати до пенсії ОСОБА_1 склала всього 5561,19 грн., яка виплачена у березні - квітні 2011 року за період по березень 2011 року включно в розмірі 2541,99 грн., та помісячні суми доплат в квітні-липні 2011 року, в розмірі 2481 грн. Наведене підтверджується розпорядженнями Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області № 112452 від 21.02.2011 року, № 112452 від 18.03.2011 року (а.с. 30, 31), довідками Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області від 22.02.2011 року та від 23.03.2011 року (а.с. 33, 34) та листом Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області №04-31/1153 від 11.04.2019 (а.с.15).

Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за результатом розгляду усного звернення ОСОБА_1 про здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком із врахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, направило позивачу листа за № 127/Р-15 від 08.04.2019, в якому повідомило, що Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів доплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою було встановлено з 01.08.2011 року підвищення дітям війни в розмірі (49,80 грн.). Також відповідач зазначив, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії дітям війни виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що на час звернення позивача становить 66,43 грн. Таке підвищення включено в розмір пенсії позивача та щомісячно йому виплачується (а.с.14).

Згідно довідки Рожнятівського відділу Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 3035 від 24.05.2019 позивач отримував підвищення як дитина війни щомісячно в таких розмірах: з серпня 2011 року по грудень 2011 року - 49,80 грн.; з січня 2012 року по березень 2012 року - 57,54 грн.; з квітня 2012 по червень 2012 року - 58,66 грн.; з липня 2012 року по вересень 2012 року - 59,08 грн.; з жовтня 2012 року по листопад 2012 року - 59,92 грн.; в грудні 2012 року - 61,88 грн.; з січня 2013 року по листопад 2013 року - 62,58 грн.; з грудня 2013 року по травень 2019 року - 66,43 грн. (а.с.48-51).

Вищевказані розміри отриманих ОСОБА_1 підвищення як дитина війни підтверджуються копіями відповідних розпоряджень Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі за пенсійною справою позивача № 112452 від 26.08.2011, від 01.01.2012, від 01.04.2012, від 01.07.2012, від 01.12.2012, від 24.11.2013 та від 01.12.2013 (а.с.52-58).

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовий статус дітей війни встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки (надалі - Закон № 2195-IV).

Згідно статті 1 Закону № 2195-IV дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Стаття 6 Закону № 2195-IV встановлює державну соціальну підтримку дітей війни.

Так, відповідно до вказаної статті 6 Закону № 2195-IV (в редакції до 01.01.2015) - дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Суд звертає увагу на те, що позивач в позовних вимогах вказав на підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не 30 % мінімальної пенсії за віком, як було передбачено в статті 6 Закону № 2195-IV (в редакції до 01.01.2015).

Що стосується доводів позивача про невиконання в повному обсязі рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 в справі № 2-1100, яким зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та провести відповідні доплати за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007, та починаючи з 22.05.2008 з урахуванням виплаченої пенсії за ці періоди, то суд вказує на таке.

Питання контролю за виконанням судових рішень регламентовано Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає три способи судового контролю за виконанням рішення суду: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення; здійснення розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в порядку, визначеному в статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд встановив, що позивач неодноразово звертався до органів державної виконавчої служби з питань виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 в справі № 2-1100, що підтверджується копією постанови Відділу державної виконавчої служби Рожнятівського районного управління юстиції Івано-Франківської області про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2011 №05-21/463 (а.с.28-29), копією листів Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 10.11.2015 № 04-17/5508/52 та від 14.01.2019 № 04-20/97 (а.с.36-40).

Також Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі листом від 22.01.2016 № 479/03 та Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом від 07.02.2019 № 2138/03р повідомили Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 в справі № 2-1100 в повному обсязі: борг виплачено ОСОБА_1 у березні-квітні 2011 року та проведено щомісячні доплати в квітні-липні 2011 року (а.с.40-41). В підтвердження вказаних обставин подано копії розпоряджень Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області № 112452 від 21.02.2011 року, № 112452 від 18.03.2011 року (а.с. 30, 31), довідок від 22.02.2011 та від 23.03.2011 року (а.с. 33, 34) про розмір пенсії з доплатою дитині війни по вищевказаному рішенні суду за період з липня 2007 року по березень 2011 року, та квітень-липень 2011 року.

Однак, суд при оцінці позову в цій частині позовних вимог, вважає, що першочергове значення має з`ясування обставин щодо дотримання позивачем способу захисту його права в огляду на підставу позову, яка полягає у невиконанні відповідачем, на думку позивача, рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 в справі № 2-1100.

В даному випадку позивач, звернувшись до суду з цим позовом, вибрав помилковий спосіб захисту своїх прав, оскільки судовий контроль за виконанням судового рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 в справі № 2-1100 може бути здійснено судом лише в межах провадження у справі в якій це рішення прийнято. В цій адміністративній справі обраний позивачем спосіб захисту його прав як пенсіонера за віком, який має статус дитини війни, що полягає в оскарженні відмови Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі рішення Рожнятівського районного суду від 08.09.2010, фактично спрямований на здійснення судом контролю за виконанням вказаного рішення від 08.09.2010 року. Однак обраний позивачем спосіб захисту його прав є помилковим, оскільки судовий контроль за виконанням рішення суду не може бути вчинено в окремому адміністративному провадженні, та робить неможливим застосування вищевказаних способів судового контролю за виконанням рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 в справі № 2-1100.

Таким чином, адміністративний позов в частині вимог про зобов`язання Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за віком позивача із врахуванням підвищення в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на підставі рішення Рожнятівського районного суду від 08.09.2010, за період з 09.07.2007 року по липень 2011 року включно, задоволенню не підлягає.

Щодо періоду нарахування позивачу підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з серпня 2011 року, то суд зазначає таке.

З 19.06.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI, пунктом 7 частини першої якого Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

В свою чергу, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів доплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 грн.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції до 24.04.2014), дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 7 % прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб які втратили працездатність.

Згідно із абзацом восьмим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Крім того, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік", встановлено, що у 2012, 2013 роках відповідно, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2012, 2013 роках делеговано Кабінету Міністрів України.

Поряд із цим, Законом України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було встановлено будь-яких обмежень щодо застосування положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Лише з прийняттям Закону України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 03 серпня 2014 року, внесені зміни до Прикінцевих положень Закону України № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

Прикінцеві положення Закону України №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено статтею 6-7, за змістом якої установлено, що, норми і положення статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Вказана правова норма набрала законної сили з 03 серпня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, до 03.08.2014 законодавчих підстав для відмови в застосуванні положень статті 6 Закону № 2195-IV не було, оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлював обмежень щодо виплати підвищення до пенсії дітям війни, а тому нарахування та виплата цього підвищення в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 особам, що мають право на таке підвищення, повинно здійснюватись відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Такі висновки Верховного Суду вказані в постанові від 20.03.2018 у справі №466/1072/15-а.

При цьому, згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На залежність розмірів соціальних виплат і соціальних послуг від фінансових можливостей держави Конституційний Суд України зазначав й у своїх рішеннях від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001 та від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008.

В рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Таким чином, встановлення розміру щомісячної соціальної виплати дітям війни Кабінетом Міністрів України, відповідно до наданих законодавством повноважень, не суперечить положенням законодавства.

Згідно довідки Рожнятівського відділу Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 3035 від 24.05.2019 позивач отримував підвищення як дитина війни щомісячно в таких розмірах: з серпня 2011 року по грудень 2011 року - 49,80 грн.; з січня 2012 року по березень 2012 року - 57,54 грн.; з квітня 2012 по червень 2012 року - 58,66 грн.; з липня 2012 року по вересень 2012 року - 59,08 грн.; з жовтня 2012 року по листопад 2012 року - 59,92 грн.; в грудні 2012 року - 61,88 грн.; з січня 2013 року по листопад 2013 року - 62,58 грн.; з грудня 2013 року по травень 2019 року - 66,43 грн. (а.с.48-51).

ОСОБА_1 в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 отримував щомісячну надбавку до пенсії за віком як дитина війни в розмірі 66,43 грн., замість встановлених 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки до 03.08.2014 законодавчих підстав для відмови в застосуванні положень статті 6 Закону № 2195-IV не було, а Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлював обмежень щодо виплати підвищення до пенсії дітям війни.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити в частині вимог про протиправність бездіяльності відповідача щодо виплати в належному розмірі щомісячного підвищення до пенсії за віком як дитині війни та зобов`язання Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказане підвищення до пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позову, а саме в частині вимог за період з 01.08.2011 року по 01.01.2014 року, та з 03.08.2014 року по 01.01.2015 року, належить відмовити.

Щодо позову в частині вимог за період з 01.01.2015 по день подання позову - 25.04.2019 року, то суд додатково зазначає таке.

Пунктом 34 Розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, який набув чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: у частині першій статті 6 цього Закону слова «у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» замінено словами «у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, з 01.01.2015 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції від 24.04.2014), дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 66,43 грн.

З огляду на зміст листа №127/Р-15 від 08.04.2019 та відзиву на позовну заяву Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначило, що підвищення до пенсії позивачу проводиться у розмірі 66,43 грн. відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» та виплачується разом з основним розміром пенсії, а тому на даний час нараховувати підвищення до пенсії немає підстав.

В даному випадку, суд вважає, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплати у визначеному Кабінетом Міністрів Україні розмірі, діє з урахуванням вимог законодавства, та не може застосовувати не чинну норму закону в спірному періоді. Питання щодо розміру доплат є переважним правом держави. Законодавцем визначено, що саме Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями визначати порядок та розмір виплат дітям війни. Відповідач не є особою, яка сама встановлює та визначає правове регулювання цих питань. Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень, який є виконавцем в межах цих відносин.

Відповідач при виплаті позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в період з 01.01.2015 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а тому не порушив прав та законних інтересів позивача.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області має обов`язок виплачувати ОСОБА_1 підвищення в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі рішення Рожнятівського районного суду від 08.09.2010 пожиттєво, оскільки вказане судове рішення не встановлювало такого зобов`язання для пенсійного органу. Натомість вказаним судовим рішенням зобов`язано пенсійний орган провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком в розмірі 30 % мінімальної пенсії за періоди: з 09.07.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням виплаченої пенсії. Тобто суд зобов`язав пенсійний орган не проводити виплати позивачу вказаної надбавки пожиттєво, що було б втручанням в дискреційні повноваження вказаного суб`єкта владних повноважень, а провести перерахунок та виплату відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто в порядку та розмірі встановленому законодавством, що буде чинним на час такої виплати.

З огляду на вказане, в позові в частині вимог за вказаний період належить відмовити.

Щодо доводів відповідача про те, що Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі листом від 11.08.2011 № 03-71/560 повідомило ОСОБА_1 про зміну розміру підвищення дітям війни з 01.08.2011 в сумі 49,80 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745, а тому позивач знав про зменшення розміру підвищення дітям війни та пропустив строк звернення до суду без поважних причин, то суд зазначає таке.

В матеріалах справ наявна копія листа Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі від 11.08.2011 № 03-71/560 про зміну розміру підвищення дітям війни з 01.08.2011 в сумі 49,80 грн., який адресований ОСОБА_1 (а.с.35). Однак жодних доказів направлення наведеного листа від 11.08.2011 № 03-71/560 позивачу та доказів отримання його ОСОБА_1 суду не надано.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З огляду на вимоги статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України доводи відповідача про те, що позивач дізнався про зменшення розміру підвищення дітям війни з листа від 11.08.2011 № 03-71/560, є безпідставними, оскільки не обґрунтовані жодними доказами.

Також суд звертає увагу на те, що зі змісту поданих сторонами копій листів Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 10.11.2015 № 04-17/5508/52, від 14.01.2019 № 04-20/97, від 11.04.2019 № 04-31/1153 (а.с. 15, 36, 38), копій листів Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі від 22.01.2016 № 479/03 та Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 07.02.2019 № 2138/03р (а.с. 40, 41) не можна встановити, що позивач знав про порушення свого права на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії. В той же час, в матеріалах справи є поданий позивачем лист Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 08.04.2019 № 127/215, яким повідомлено позивача про те, що йому виплачується підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745. Будь-яких інших доказів того, що відповідач повідомляв позивача про розмір нарахованого йому щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за спірний період відповідачем суду не подано. З огляду на вказане, в суду немає підстав для висновку про те, що до 08.04.2019 року позивач знав про перерахунок йому з 01.08.2011 року доплати до пенсії за віком як дитині війни.

Схожий висновок щодо обрахунку перебігу строків звернення до суду викладено в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 466/1072/15-а.

Підсумовуючи вищевикладене, керуючись наданими частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноваженнями, суд дійшов висновку, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення, позов належить частково задовольнити у спосіб: визнати протиправною бездіяльність Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії за віком як дитині війни за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні решти позову відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Згідно з копією посвідчення № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи (а.с.16). Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частинами 3, 5 статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код - 37824000, вул. Біласа і Данилишина, 2, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300) щодо невиплати ОСОБА_1 (код - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1) щомісячного підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно.

Зобов`язати Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код - 37824000, вул. Біласа і Данилишина, 2, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код – НОМЕР_3, АДРЕСА_1) щомісячне підвищення до пенсії за віком як дитині війни за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні решти позову відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , код - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код - 37824000, вул. Біласа і Данилишина, 2, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.