Рішення № 81976396, 28.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 року м. Київ Справа № 810/3394/17

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Харченко С.В., суддів Василенко Г.Ю., Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 доДержавної фіскальної служби Українипровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 14.06.2017 № 7645/п/99-99-04-04-01-14, викладене у формі листа, яким позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій; зобов`язати відповідача визнати за ним статус учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він як особа, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, має право відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII та Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, на визнання за ним статусу учасника бойових дій та отримання посвідчення встановленого зразка.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, відмовляючи позивачу у наданні йому статусу учасника бойових дій, діяла цілком обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, яким передбачено вичерпний перелік суб`єктів, яким надано право на отримання статусу учасника бойових дій, зокрема, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

На думку відповідача, позивач не має права претендувати на визнання за ним статусу учасника бойових дій, оскільки до Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов`янськ) Державної фіскальної служби України не відряджався.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/3394/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до колегіального судового розгляду.

У судовому засіданні, призначеному на 28.11.2017, судовий розгляд справи відкладено на підставі пункту 2 частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

У судових засіданнях, призначених на 11.01.2018 та 01.03.2018, судовий розгляд справи було відкладено на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

У чергове судове засідання, призначене на 25.05.2018, позивач та представник відповідача не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення за допомогою засобів телефонного та електронного зв`язку у відповідності до приписів статей 124, 126 та 129 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 181, 182).

Матеріали справи містять клопотання позивача та представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (а.с. 172, 185).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з жовтня 2011 року перебував на службі в органах податкової міліції.

Наказами Державної фіскальної служби України "Про відрядження працівників податкової міліції" від 04.02.2016 № 237-о, 04.03.2016 № 721-о та 29.04.2016 № 1831-о позивач був відряджений до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області та Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області.

У травні 2017 року позивач звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України із заявою та доданими до неї документами, в якій просив надати йому статус учасника бойових дій (а.с. 11).

Листом від 14.06.2017 № 7645/п/99-99-04-04-01-14 позивача повідомлено про те, що Державною фіскальною службою України розглянуто його заяву та матеріали, які надійшли до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, та відмовлено за результатами їх розгляду у визнанні за ним статусу учасника бойових дій з посиланням на Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, яким передбачено надання статусу учасника бойових дій, зокрема, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України, до яких позивач не відноситься.

Обставини, на які посилається відповідач у своєму листі від 14.06.2017 № 7645/п/99-99-04-04-01-14 як на підставу для відмови у наданні йому статусу учасника бойових дій, позивач вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до статті 4 цього Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Статтею 5 Закону № 3551-XII передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

В силу приписів пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Аналогічні положення містяться у пункті 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 413).

Так, відповідно до пункту 21 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

При цьому підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення як: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення (абзац 2 пункту 4 Порядку № 413).

У свою чергу порядок розгляду матеріалів та надання статусу учасника бойових дій у Державній фіскальній службі визначений Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 № 957 (далі - Положення № 957).

Пунктом 2 розділу ІІ Положення № 957 передбачено, що у разі відсутності підстав Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій.

Так, Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення; надання недостовірних даних про особу; виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції (пункт 7 розділу ІІ Положення № 957).

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що необхідною умовою, за наявності якої у особи з`являється право на визнання за нею статусу учасника бойових дій, є її безпосередня участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у складі підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України не менше ніж протягом 30 календарних днів.

При цьому серед підстав для відмови у наданні статусу учасника бойових дій, перелік яких є вичерпним, така підстава як неналежність особи до рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України відсутня.

Пунктом 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалось судом вище, в якості підстави для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України у своєму рішенні (листі) від 14.06.2017 № 7645/п/99-99-04-04-01-14 посилається на те, що він не брав участь у складі підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України, а саме: у складі Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов`янськ).

Водночас з матеріалів справи вбачається, що наказами Державної фіскальної служби України "Про відрядження працівників податкової міліції" від 04.02.2016 № 237-о, 04.03.2016 № 721-о та 29.04.2016 № 1831-о з метою реалізації Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 № 415ог, старшого лейтенанта податкової міліції Панченка Дмитра Геннадійовича, який перебував на посаді старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань Слідчого управління фінансових розслідувань у Білоцерківській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області, у період з 04.02.2016 - 03.03.2016 та 04.03.2016 - 16.05.2016 відряджено до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області та Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області.

Судом також встановлено, що у період з 04.02.2016 по 16.05.2016 позивач перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань, що підтверджується витягом із наказу першого заступника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 11.06.2016 № 163дск (а.с. 17).

У вказаний період ОСОБА_1 безпосередньо підпорядкувався керівнику антитерористичної операції в Донецькій та Луганських областях, про що свідчать наявні у матеріалах справи витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 28.03.2016 № 016 та 09.05.2016 № 022 (а.с. 20, 21).

16.05.2016 позивач був відкликаний з району проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях до місця постійної дислокації та виведений з підпорядкування керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях (а.с. 22).

11.05.2017 позивачу начальником Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов`янськ) Державної фіскальної служби України видано довідку про його безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за № 644/99-99-21-10-01-188.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, будучи підпорядкованим керівнику антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, не міг виконувати інші функції та завдання, окрім тих, які покладені на учасників антитерористичної операції у складі підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції. Таким чином, виконання позивачем спеціальних (бойових) завдань здійснювалось на рівні з працівниками оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України, у тому числі, у складі добових нарядів на контрольних пунктах в`їзду/виїзду та на стаціонарних постах, розташованих на першій лінії оборони, у складі зведених мобільних груп, які пересувались вздовж лінії розмежування з метою недопущення незаконного переміщення вантажів.

Жодних доказів на спростування наведених вище обставин із зазначенням виключних підстав, передбачених пунктом 7 розділу ІІ Положення № 957, для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, представником відповідача суду не надано.

При цьому, відмовляючи позивачу у визнанні за ним статусу учасника бойових з посиланням на обіймання ним посади старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань Слідчого управління фінансових розслідувань у Білоцерківській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області, відповідачем порушено принцип рівності громадян, закріплений статтею 24 Конституції України.

Так, положеннями цієї статті передбачено необхідність застосування однакових стандартів прав і обов`язків до всіх осіб без винятку, а відтак кожний громадянин України має і може користуватися на рівних підставах з іншими громадянами всім обсягом конституційних прав і свобод без дискримінації з боку держави або інших осіб за будь-якими ознаками.

У свою чергу згідно з приписами статей 3 та 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, у відповідності до якого людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Таким чином, недосконале правове регулювання спірних правовідносин не повинно позбавляти позивача права на отримання пільг та переваг, гарантованих Законом № 3551-XII, з огляду на підтвердження ним факту його участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності та територіальної цілісності України на території Донецької області під час виконання покладених на оперативні підрозділи зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України завдань.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 01.03.2018 в адміністративній справі № 810/1897/17.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що лист Державної фіскальної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 № 01730/02/05.1-17, який суб`єкт владних повноважень використав в обґрунтування відмови у визнанні за позивачем статусу учасника бойових дій, не є нормативно-правовим актом, носить лише інформаційно-роз`яснювальний характер та не утворює підстав для встановлення чи відмови у наданні статусу учасника бойових дій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 14.06.2017 № 7645/п/99-99-04-04-01-14, викладене у формі листа, яким позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, є протиправним.

Що стосується позовних вимог позивача про надання йому статусу учасника бойових дій та зобов`язання відповідача видати йому посвідчення учасника бойових дій, суд враховує наступне.

Як вже зазначалось судом вище, надання статусу учасника бойових дій є виключною компетенцією Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України.

В силу приписів частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб`єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.

Разом з тим за наявності у позивача документів, які підтверджують його безпосереднє залучення більш ніж на 30 днів до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення та у виконанні завдань, що покладені на підрозділи оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України, у суб`єкта владних повноважень є лише один можливий варіант вчинення дій - надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Суд констатує, що задоволення вимоги про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити передбачені чинним законодавством дії, відступити від яких він не мав права, однак незаконно відмовився їх вчиняти, чим порушив конституційні права людини і громадянина, не є втручанням у його компетенцію.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

За таких обставин суд вважає за необхідне зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.

Водночас відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що "Посвідчення учасника бойових дій" і нагрудний знак видаються Мін`юстом, органами Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДПС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв`язку, а також Держспецтрансслужбою за місцем реєстрації ветерана (абзац 1 пункту 7 Положення № 302).

Враховуючи, що видачі посвідчення учасника бойових дій передує надання особі статусу учасника бойових дій, з огляду на те, що позивач не звертався до суб`єктів владних повноважень, визначених пунктом 7 Положення № 302, із заявою про видачу посвідчення учасника бойових дій та не отримував за наслідками такого звернення відмови, позовні вимоги про видачу ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій є передчасними, у зв`язку з чим в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 14.06.2017 № 7645/п/99-99-04-04-01-14, викладене у формі листа, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.

3. Зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Головуючий суддя: С.В. Харченко

Судді: Г.Ю. Василенко

Г.В. Панова