Рішення № 81976213, 08.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2019 року 17:24Справа № 280/1314/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників

позивача: Шкабуро О.В.

відповідача: Ковальок О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.03.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.04.2018 №0000181-5002-0829, №0000179-5002-0829, №0006210-5002-0829.

Ухвалою суду від 01.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/1314/19 та призначено судове засідання на 22.04.2019.

Протокольною ухвалою суду від 22.04.2019 відкладено розгляд справи до 08.05.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями ОСОБА_1 . визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 - 2017 роки. Вказує, що оскільки податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов`язання за 2015, 2016 роки, прийнято 21.04.2018, а зміни у пункті 266.10. статті 266 Податкового кодексу України, якими зазначений пункт доповнено підпунктом 266.10.3, що надає можливість нарахування зобов`язання протягом 1095 днів, внесено лише 07.12.2017, відповідач був зобов`язаний надсилати позивачу податкові повідомлення-рішення за місцем його податкової адреси до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом. Крім того, під час нарахування податку за 2017 рік відповідачем взято для розрахунку площу будинку ОСОБА_1 у розмірі 506,4 кв.м., проте фактично площа будинку становила 455,1 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності реєстрацію права власності від 20.12.2018. За таких обставин, вважає оскаржувані рішення протиправними та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 18.04.2019 №15572), в якому, посилаючись на норми Податкового кодексу України, наполягає на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та просить відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 08.05.2019 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2014 по справі №335/446/14-ц визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. Е, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 09.09.2014.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 29.10.2014, за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок, літ. Е, розташований у АДРЕСА_1 , загальною площею 506,4 кв.м.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб, після державної реєстрації якого прізвище останньої - ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про шлюб від 19.11.2015 серії НОМЕР_2 .

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової, нежитлової нерухомості, а саме:

- від 21.04.2018 №0000181-5002-0829, яким визначено зобов`язання за 2015 рік у розмірі 6 245,90 грн.;

- від 21.04.2018 №0000179-50002-0829, яким визначено зобов`язання за 2016 рік у розмірі 35 649,18 грн.;

- від 21.04.2018 №0006210-5002-0829, яким визначено зобов`язання за 2017 рік у розмірі 37 364,80 грн.

Позивач, не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржила їх до Державної фіскальної служби України, листом якої від 18.02.2019 №1167/С/99-99-11-05-01-25 скаргу залишено без розгляду у зв`язку із пропущенням строку, після чого ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Розглянувши спір по суті, суд зазначає наступне.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

У пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України зазначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Як зазначено у п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 24.12.2015 за №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

У ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України).

У пп. 266.6.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України зазначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що преребувають у власності фізичних та юридичних осіб, на 2015 рік становить 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №5 у 2016 році ставка податку залишилася незмінною, а рішенням Запорізької міської ради від 21.12.2016 №49 з 01.01.2017 ставку податку встановлено на рівні 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

Тобто, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що преребувають у власності фізичних та юридичних осіб, за 1 кв.м. становить: у 2015 році - 24,36 грн. (1 218,00 грн. мінімальної зарплати, встановленої на 01.01.2015х2%); у 2016 році - 27,56 грн. (1 378,00 грн. мінімальної зарплати, встановленої на 01.01.2016х2%); у 2017 році - 32 грн. (3 200,00 грн. мінімальної зарплати, встановленої на 01.01.2016х1%).

Враховуючи зазначене, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватись «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», є 2016 рік.

Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України є принцип стабільності - коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

Оскільки рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 встановлено «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у 2015 році та дане рішення оприлюднене до 15.07.2015, то, виходячи з вимог п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, воно набирає чинності з 01.01.2016, а тому встановлені таким рішенням місцеві податки підлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.

Звідси, правила визначення податкового зобов`язання з «податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості», встановлені ст. 266 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України), не можуть застосовуватися раніше 2016 року.

Таким чином, у контролюючого органу відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.04.2018 №0000181-5002-0829, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової, нежитлової нерухомості, за 2015 рік у розмірі 6 245,90 грн.

Разом з тим, як зазначено у пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пп. 266.10.3 п. 266 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України).

Враховуючи, що наведені норми статей 54, 102 Податкового кодексу України були чинними у 2015, 2016, 2017 роках, то, відповідно, суд вважає, що відповідач міг нарахувати у 2018 році податкові зобов`язання за 2016, 2017 рік за платежем: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової, нежитлової нерухомості.

Доповнення п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України пп. 266.10.3 лише удосконалило правовий механізм регулювання суспільних правовідносин.

У суду відсутні зауваження щодо нарахування, калькуляцій податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової, нежитлової нерухомості, здійсненого контролюючим органом відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України за податковими повідомленнями-рішеннями від 21.04.2018 №0000179-50002-0829, яким визначено зобов`язання за 2016 рік у розмірі 35 649,18 грн.; від 21.04.2018 №0006210-5002-0829, яким визначено зобов`язання за 2017 рік у розмірі 37 364,80 грн.

Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що площа будинку фактично становила 455,1 кв.м. суд зазначає наступне.

У відповідності до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвентаризації об`єктів» від 17.12.2018 №055, 30.11.2018 проведено поточну інвентаризацію нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно замовлення ОСОБА_1 та встановлено, що за рахунок утеплення, оздоблення стін будинку із середини утеплювачем із мінеральної вати, обшивки стін гіпсокартоном по каркасу із металевого профілю загальна площа будинку зменшилась та становить 455,1 кв.м.

Зменшення площі будинку підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 20.12.2018.

Разом з тим, суд наголошує, що зменшення площі будинку відбулося у 2018 році - доказів протилежного позивачем не надано, а податковими повідомленнями-рішеннями від 21.04.2018 №0000179-50002-0829 та від 21.04.2018 №0006210-5002-0829 визначено податкові зобов`язання за інші періоди - 2016 та 2017 рік відповідно, у які будинок за адресою: АДРЕСА_1 мав площу 506,4 кв.м. (відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 29.10.2014) та був об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З урахуванням приписів ч .2 ст. 2 КАС України суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21.04.2018 №0000179-50002-0829 та від 21.04.2018 №0006210-5002-0829 прийнято відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.04.2018 №0000181-5002-0829.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 62 (шістдесят дві) гривні 45 копійки присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 13.05.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко