Рішення № 81975441, 27.05.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Житомир справа № 240/5439/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати пункт 98 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 19.08.2013 внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2019 №32;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу як особі звільненій з військової служби, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на дату встановлення інвалідності, а саме 19.08.2013.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що у проходив кадрову військову службу в Збройних Силах України та звільнений у запас за станом здоров`я 25.07.2005. Після проходження військової служби, 21.08.2007 під час первинного огляду МСЕК позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 03.08.2007 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. В подальшому, 11.09.2013 Житомирською міською медико-соціальною експертною комісією №1 позивачу при повторному огляді встановлено 2 групу інвалідності з 19.08.2013, яка настала внаслідок травми пов`язаної з виконанням військової служби. 08.11.2018 він звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку із встановленням 2-ої групи інвалідності, яка настала внаслідок травми пов`язаної з виконанням військової служби. Разом із тим, за наслідками розгляду його звернення комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з з тим, що позивачу інвалідність встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", він не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Крім того, зазначено, в порушення п.4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_1 . групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 27 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Житомирський обласний військовий комісаріат відмовлено.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні, адже з дня виникнення у позивача права на отримання допомоги до моменту його звернення із заявою про її виплату минуло більш ніж три роки.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України за контрактом по 25.07.2005 та звільнений в запас за станом здоров`я, про що свідчить витяг з наказу №78 від 25.07.2005 (а.с.12).

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії №070158 від 21.08.2007, позивачу з 03.08.2007 встановлено 3 групу інвалідності, яка пов`язана з проходженням військової служби (а.с.15).

В подальшому, згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 10 ААБ №656626 від 11.09.2013, позивачу з 19.08.2013 до 01.09.2015 встановлено 2 група інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (а.с.16).

У зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності з 19.08.2013, позивач 08.11.2018 звернувся із заявою до Міністерства оборони України через Військовий комісаріат Житомирського ОМВК про виплату одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду 2 групи (а.с.17).

Проте, пунктом 98 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 березня 2019 року № 32, затвердженим Міністром оборони України 18 березня 2019 року, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивачу інвалідність встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", він не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Крім того, зазначено, в порушення п.4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_1 . групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності (а.с. 18).

Вважаючи, що відповідачем порушено його конституційне право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п`ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності 2 групи) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги (станом на 10.04.2019), механізм розгляду таких заяв та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Судом встановлено, що позивач отримав право на призначення вказаної допомоги з 19 серпня 2013 року, а тому має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (надалі-Порядок № 499).

Абзацом 7 пп. 2 п. 2 зазначеного Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби, зокрема інвалідам II групи, виплачується у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Суд, зазначає, що подання позивачем заяви до Військового комісаріату Житомирського ОМВК та доданих до неї документів повністю узгоджується із вимогами пункту 3 Порядку № 499.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що діяла на час звернення позивача з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги) особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

08 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності з 19 серпня 2013 року.

Тобто, з дня встановлення інвалідності до дня звернення позивача з заявою до Військового комісаріату Житомирського ОМВК пройшло більше ніж три роки. Вказана позиція висвітлена в постанові Сьомого апеляційного суду по справі №0240/3692/18-а).

Таким чином, позивачем своєчасно не реалізовано його право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, а тому, на думку суду, відповідач цілком правомірно відмовив ОСОБА_1 у її призначенні та виплаті.

Щодо посилання відповідача в п. 98 оскаржуваного рішення на пропуск дворічного строку зміни групи інвалідності позивача, як на одну із підстав відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, то суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Застосування даної норми можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності після первинного встановлення інвалідності з 01.01.2017, тобто з дати набрання чинності Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", і не має зворотної сили згідно із положеннями ст. 58 Конституції України.

Однак, незважаючи на те, що в спірному пункті протоколу № 32 від 15.03.2019 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум як одна із підстав відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу безпідставно вказано на сплив двох років між встановлення груп інвалідності позивачу, в цілому, з урахуванням вказівки іншої підстави - відсутність права на отримання такої допомоги, відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 19 серпня 2013 року діяв правомірно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на все викладене вище, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що в даній справі відсутні обставини, за наявності яких необхідно було б з метою захисту прав позивача визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 березня 2019 року №32 п. 98 та зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу як особі звільненій з військової служби, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на дату встановлення інвалідності, а саме 19.08.2013.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 159, 242-246, 250, 255, 261-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6,Київ 168,03168. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022) про визнання дій протиправними, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 27 травня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова