Ухвала суду № 81973152, 16.04.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6599/19

Провадження № 1-кс/234/2963/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

16 квітня 2019 року м.Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

слідчого судді Нейло І.М.

при секретарі Ридош Г.Ю.

за участю прокурора Магера В.В.

слідчого Теличко М.С.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Теличко М.С., погоджене прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Цяпа Ю.О., в межах кримінального провадження № 12018050390003975, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2018 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в селі Просторе Білокуракинського району Луганської області, громадянина України, військовослужбовцю військової служби за контрактом, номера обслуги - радіотелефоністу зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини А2120, солдата, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчими Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050390003975 від 22.11.2018 за фактом самовільного залишення військової частини А2120 військовослужбовцем ОСОБА_1 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини А2120 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов`язків військової служби, повторно самовільно залишив розташування військової частини А2120 без поважних причин протягом року, яка дислокується в місті Краматорську Донецької області, та ухиляється від несення обов`язків військової служби по теперішній час, при цьому проводячи вільний час на власний розсуд на пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби в умовах особливого періоду.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

На підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року, в Україні з 18.03.2014 розпочався особливий період, який діє по даний час.

28.11.2017 ОСОБА_1 уклав з Міністерством оборони України контракт про проходження військової служби за контрактом терміном на три роки.

Наказом командира військової частини А2120 № 80 від 15 березня 2018 солдата ОСОБА_1 , який прибув з військової частини А2900, зараховано до списків особового складу військової частини А2120 поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги - радіотелефоніста зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зазначеної військової частини.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом солдат ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Проте солдат ОСОБА_1 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.

28.09.2018 солдат ОСОБА_1 виявив небажання проходити військову службу та вирішив самовільно залишити місце дислокації військової частини А2120.

Близько 09.00 години 28.09.2018 солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, в умовах особливого періоду, порушив вимоги зазначеного вище законодавства та самовільно залишив місце служби - територію розташування військової частини А2120, яка дислокується за адресою: Донецька область , місто Краматорськ, вул. Дмитра Мазура, 17.

Цього ж дня, солдат ОСОБА_1 , діючи з метою тимчасово ухилитись від обов`язків військової служби, убув за місцем проживання своїх рідних та своїм фактичним місцем проживанням до АДРЕСА_1 .

Незаконно перебуваючи поза місцем служби у вказаному населеному пункті солдат ОСОБА_1 проводив час вільно, на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Протягом всього часу незаконного перебування за межами військової частини А2120, солдат ОСОБА_1 переховувався від правоохоронних органів та приховував від оточуючих свою належність до Збройних Сил України. Крім того, усвідомлюючи всю протиправність своїх дій та маючи можливість повернутися на місце служби, останній ніяких заходів для цього не вжив.

На теперішній час солдат ОСОБА_1 припинив ухилятися від військової служби, та з`явився до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.

Таким чином, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини А2120 солдат ОСОБА_1 за вище викладених обставин підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

В ході досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України є тяжким злочином, за який передбачено відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

21.03.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

Причетність ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:

-актом службового розслідування від 26.10.2018, згідно якого встановлено, що номер обслуги - радіотелефоніст зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї ОСОБА_1 , 28.09.2018 діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби за контрактом, самовільно залишив розташування військової частини А2120;

-допитом свідка ОСОБА_4 від 23.01.2019, який показав, що 28.09.2018 приблизно о 08.00 годині солдат ОСОБА_1 в ході ранкової фізичної підготовки, самовільно залишив розташування військової частини А2120 та направився в невідомому напрямку та до військової частини не повертався. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 і раніше вчиняв самовільне залишення військової частини, однак силами поліції повертали до військової частини;

-допитом свідка ОСОБА_5 від 23.01.2019, який показав, що 28.09.2018 приблизно о 08.00 годині солдат ОСОБА_1 в ході ранкової фізичної підготовки, самовільно залишив розташування військової частини А2120 та направився в невідомому напрямку та до військової частини не повертався. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 і раніше вчиняв самовільне залишення військової частини, однак силами поліції повертали до військової частини;

-допитом свідка ОСОБА_6 від 11.02.2019, яка показала, що являється сестрою ОСОБА_1 , який проживає разом з нею та матір`ю. Показала, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем за контрактом та повідомила, що ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину та пояснив, що йому не подобається проходити службу тому і втік;

-допитом свідка ОСОБА_7 від 11.02.2019, яка показала, що являється матір`ю ОСОБА_1 , який являється військовослужбовцем військової частини А2120. Показала, що ОСОБА_1 приїхав додому в липні 2018 року і по теперішній час проживає вдома за адресою: АДРЕСА_1 та повідомила, що ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину та пояснив, що йому не подобається проходити службу тому і втік.

Відповідно до відповіді з УІАП ГУ НП в Донецькій області за № 221/247/01-2019 від30.01.2019 вбачається, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме за вчинення насильства в сім`ї.

Більш того, відповідно до інформації Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області за № 1500/301/02-2019 від 25.01.2019 вбачається, що ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення та спрямовано 28.07.2018 та 27.09.2018 обвинувальні акти до суду за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, у зв`язку з чим вбачається систематичне вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 407 КК України, тобто тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Вважаю, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вказаний запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також має запобігти спробам підозрюваного:

1). незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний може незаконно, шляхом погроз або підкупу впливати на свідків з метою зміни ними своїх показів або відмови від них.

2). переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний ухиляється від явки до слідчого та прокурора, на повідомлення працівників органів Національної поліції про необхідність явки до органів досудового розслідування не реагує.

Крім того, сам факт перебування військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину та ухиляється від військової служби, призведе до негативного резонансу у суспільстві в частині формування думки про безкараність військовослужбовців Збройних сил України за вчинені ним кримінальні правопорушення.

Вказане свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Окрім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке на підставі п. 3 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого кримінального правопорушень, зокрема санкція ч. 4 ст. 407 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Також ОСОБА_1 , усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує за його протиправні діяння, будучи звільнений з-під варти, з метою уникнення покарання, може з великою вірогідністю переховуватися від органів досудового розслідування або суду.

З метою запобігання солдатом ОСОБА_1 переховування від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні прокурор просив обрати ОСОБА_1 . запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з визначенням установи для тримання підозрюваного, на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що він причетний до злочину в якому його підозрюють, не заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання підлягає задоволенню за таких підстав.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

Надані прокурором докази,свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 за вказаним кримінальним правопорушенням.

Санкція ст. 407 ч. 4 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 7 років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

21.03.2019 р . ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

Слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування у клопотанні та прокурором у судовому засіданні обґрунтовано наведений перелік ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, 2) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне провадження, оскільки підозрюваний має вільний доступ до вогнепальної зброї, боєприпасів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії», затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

В інших рішеннях «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28.10.1994), факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та наведені норми Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 слідчий суддя враховує: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, його вік, задовільний стан здоров`я, не одружений, дітей на утриманні не має, особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст.407 КК України, вагомість наведених доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, та приходить до висновку про те, що є всі підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м`якого, в тому числі домашнього арешту, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. За наведених вище обставин, враховуючи інтереси суспільства у відношенні суспільної безпеки більш м`який запобіжний захід застосований бути не може, саме такий запобіжний захід сприятиме забезпеченню виконанню підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, наявні по справі реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи підозрюваного.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців», затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.09.2013 №656 гауптвахта Служби правопорядку - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку) для виконання покарання щодо військовослужбовців (військовозобов`язаних), засуджених до арешту, військовослужбовців (військовозобов`язаних), на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту з триманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців (військовозобов`язаних), або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому місцем його утримання під час арешту необхідно визначити гауптвахту Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваної, наявних ризиків, майнового стану підозрюваного, суд визначає ОСОБА_1 . розмір застави в 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 30*1921,00 =57630,00 грн. (п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять гривень), з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатньою мірою гарантувати виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає м. Краматорськ Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованих йому злочинів;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 196, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Теличко М.С., погоджене прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Цяпа Ю.О., в межах кримінального провадження № 12018050390003975, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2018 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, на строк 60 днів, тобто з 17 год. 00 хв. 16.04.2019 року до 17 год. 00 хв. 14.06 2019 року включно.

Ухвала втрачає силу 14 червня 2019 року о 17 год. 00 хв., якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.

Одночасно визначити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 57630,00 грн. (п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять гривень 00 копійок), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку - 820172, код ЄДРПОУ 26288796.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із військової частини, в якій він проходить службу без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованих йому злочинів;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення грошових коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі гауптвахти Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа гауптвахти Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово Другий слідчий відділ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, військову прокуратуру Донецького гарнізону та слідчого суддю Краматорського міського суду Донецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до гауптвахти Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено 19 квітня 2019 року.

Слідчий суддя І.М. Нейло