Рішення № 81972189, 24.05.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/549/19

ЄУН 226/549/19

Провадження № 2/226/336/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Орлової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Мирноградської міської ради, третя особа – Давидюк Наталія Анатоліївна, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мирноградської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , який проживав в АДРЕСА_1 . Після смерті батька залишилось спадкове майно – житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 . Будинок належав померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Красноармійською державною нотаріальною конторою 09.04.1962, реєстровий № 2244, зареєстрованого в Красноармійському БТІ 11.04.1962, реєстр № 208. Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після померлого батька, інших спадкоємців ані за законом, ані за заповітом немає. В передбачений законом шестимісячний строк 16.06.2007 позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до Димитровської (нині Мирноградської) державної нотаріальної контори, де нотаріусом згідно його заяви була заведена спадкова справа № 165, номер у Спадковому реєстрі № 42629541, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру № 10066360 від 16.06.2007. 04.02.2019 позивач звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до Мирноградської державної нотаріальної контори, йому постановою № 130/02-31 від 04.02.2019 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Причиною відмови послужила розбіжність в документі, який підтверджує право власності, та в технічному паспорті. Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого Красноармійською державною нотаріальною конторою 09.04.1962 реєстровий № 2244, померлому батькові позивача належить 1/2 частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації» Мирноградської міської ради станом на 22.03.2018, ОСОБА_2 належить весь житловий будинок за вказаною адресою. Це стало можливим внаслідок того, що домоволодіння за вказаною адресою фактично складалось з двох житлових будинків. Власник іншої 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зруйнував належний йому житловий будинок (1/2 частина домоволодіння) і в 1978 році збудував новий будинок, якому була присвоєна вже нова адреса – АДРЕСА_2 . Згідно із роз`ясненнями, наданими КП «Бюро технічної інвентаризації» Мирноградської міської ради в листі № 1091/543 від 18.12.2018, за реєстраційними даними БТІ домоволодіння (два житлових будинку) АДРЕСА_3 ) міста Мирнограда (колишнє місто АДРЕСА_1 ) Донецької області належало ОСОБА_3 на підставі договору на востановлення права забудови, посвідченого Красноармійською державною нотаріальною конторою 23 грудня 1948 року, реєстр № 6720. Загальна площа земельної ділянки складала 1492,6м2. 1/2 частину домоволодіння (один житловий будинок) ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державною нотаріальною конторою 29 грудня 1950 року, реєстр № 1022. ОСОБА_4 продала дану частину домоволодіння ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу Ѕ частини домоволодіння, посвідченого Красноармійською державною нотаріальною конторою 2 травня 1966 року, реєстр № 4211.

За даними БТІ до 01.01.2013, вищевказана 1/2 частина домоволодіння належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Красноармійською державною нотаріальною конторою 9 квітня 1962 року, реєстр № 2244, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 купив 1/2 частину домоволодіння, яка складається з одного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями. Договір купівлі-продажу зареєстровано в Красноармійському БТІ 11 квітня 1962 року, реєстр № 208.

Інша 1/2 частина домоволодіння (другий житловий будинок) залишався у власності ОСОБА_3 , який згодом зруйнував належний йому житловий будинок (1/2 частину домоволодіння), і в 1978 році на цій же земельній ділянці збудував новий житловий будинок, якому було присвоєно вже новий номер – не № 39, а № 41. Згідно рішень виконавчого комітету Димитровської міської Ради № 448 від 15.11.2000 «Про розгляд громадян щодо питань індивідуального будівництва» та № 450 від 15.11.2000 «Про затвердження актів закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуальних домобудов громадян» ОСОБА_3 22 листопада 2000 року видано свідоцтво про право власності на жилий будинок за адресою АДРЕСА_2 . За даною адресою згідно вищевказаного рішення № 451 закріплена земельна ділянка площею 761м2. За даними БТІ до 01.01.2013, житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Богатовим С.Г., приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області 24 грудня 2004 року, реєстр № 7400.

Право спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складалось з двох житлових будинків, фактично припинено. Натомість кожний житловий будинок, який складав 1/2 частину цього домоволодіння, має окремий номер: № 39 та № 41, та є самостійним об`єктом нерухомого майна.

За цих обставин позивач позбавлений можливості оформити свідоцтво про право на спадщину після смерті батька у нотаріальній конторі і вимушений звернутись з цим позовом до суду. Враховуючи відсутність у померлого інших спадкоємців, позивач просить визнати за ним право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 .

Позивач та представник позивача до судового засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Представник відповідача Мирноградської міської ради до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що проти позовних вимог не заперечує.

Третя особа до судового засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с.8).

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 (а.с.7).

Згідно довідки Відділу ведення Реєстру територіальної громади Мирноградської міської ради ОСОБА_2 був зареєстрований з 16.05.1962 та проживав по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Красноармійською державною нотаріальною конторою 09.04.1962, реєстровий № 2244, зареєстрованого Красноармійським Бюро технічної інвентаризації 11.04.1962 року за реєстровим № 208, ОСОБА_2 належала 1/2 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ) (а.с. 11-12).

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації» Мирноградської міської ради станом на 22.03.2018, ОСОБА_2 належав увесь житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-15).

Згідно постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.02 2019, державним нотаріусом Мирноградської державної нотаріальної контори було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через розбіжність в документі, який підтверджує право власності, та в технічному паспорті. Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого Красноармійською державною нотаріальною конторою 09.04.1962 реєстровий № 2244, померлому ОСОБА_2 належала 1/2 частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації» Мирноградської міської ради станом на 22.03.2018, ОСОБА_2 належав весь житловий будинок за вказаною адресою (а.с.25).

Згідно листа КП «Бюро технічної інвентаризації Мирноградської міської ради» від 18.12.2018 домоволодіння (два житлових будинку) АДРЕСА_3 ) міста Мирнограда (колишнє місто Димитров) Донецької області належало ОСОБА_3 на підставі договору на востановлення права забудови, посвідченого Красноармійською державною нотаріальною конторою 23 грудня 1948 року, реєстр № 6720. Загальна площа земельної ділянки складала 1492,6м2. 1/2 частину домоволодіння (один житловий будинок) ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державною нотаріальною конторою 29 грудня 1950 року, реєстр № 1022. ОСОБА_4 продала дану частину домоволодіння ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння, посвідченого Красноармійською державною нотаріальною конторою 2 травня 1966 року, реєстр № 4211. За даними БТІ до 01.01.2013, вищевказана 1/2 частина домоволодіння належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Красноармійською державною нотаріальною конторою 9 квітня 1962 року, реєстр № 2244, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 купив 1/2 частину домоволодіння, яка складається з одного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями. Договір купівлі-продажу зареєстровано в Красноармійському БТІ 11 квітня 1962 року, реєстр № 208. Інша 1/2 частина домоволодіння (другий житловий будинок) залишався у власності ОСОБА_3 , який згодом зруйнував належний йому житловий будинок (1/2 частину домоволодіння) і в 1978 році на цій же земельній ділянці збудував новий житловий будинок, якому було присвоєно вже новий номер – не № 39, а № 41. Згідно рішень виконавчого комітету Димитровської міської Ради № 448 від 15.11.2000 «Про розгляд громадян щодо питань індивідуального будівництва» та № 450 від 15.11.2000 «Про затвердження актів закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуальних домобудов громадян» ОСОБА_3 22 листопада 2000 року видано свідоцтво про право власності на жилий будинок за адресою АДРЕСА_2 . За даною адресою згідно вищевказаного рішення № 451 закріплена земельна ділянка площею 761м2. За даними БТІ до 01.01.2013, житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Богатовим С.Г., приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області 24 грудня 2004 року, реєстр № 7400 (а.с.16).

Згідно рішень виконавчого комітету Димитровської міської Ради № 448 від 15.11.2000 «Про розгляд громадян щодо питань індивідуального будівництва» та № 450 від 15.11.2000 «Про затвердження актів закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуальних домобудов громадян» ОСОБА_3 22 листопада 2000 року видано свідоцтво про право власності на жилий будинок за адресою АДРЕСА_2 . За даною адресою згідно вищевказаного рішення № 451 закріплена земельна ділянка площею 761м2 (а.с.17-18).

Житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Богатовим С.Г., приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області 24 грудня 2004 року, реєстр № 7400 (а.с.20-22).

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, оскільки у встановлений строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

У зв`язку з тим, що на даний час наявні розбіжності у правовстановлюючому документі та технічному паспорті на нерухоме спадкове майно, що позбавляє позивача можливості оформити право на спадщину у нотаріуса, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню і за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі ст.ст.1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Мирноградської міської ради, місцезнаходження: 85322, м.Мирноград Донецької області, вул.Центральна, буд.9, код ЄДРПОУ 04052956, третя особа: ОСОБА_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 24.05.2019 року.

Суддя О.А.Рибкін