Рішення № 81971771, 22.05.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2019 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/338/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮА», вул. Гуторова, б.7, селище Троїцьке, Первомайський район, Харківська область, 64113

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА», вул. Богдана Хмельницького, б.1, с. Машеве, Семенівський район, Чернігівська область, 15460

про стягнення 86843грн.73коп.,

у присутності представників сторін:

від позивача: Горячева О.А. - адвоката (довіреність від 10.05.2019);

від відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні 22.05.2019 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 81867грн.36коп. боргу, 565грн.22коп. пені, нарахованої за період з 12.04.2019 по 19.04.2019, 47грн.10коп. 3% річних, нарахованих за період з 12.04.2019 по 19.04.2019, 4367грн.05коп. інфляційних нарахувань, нарахованих за період з грудня 2018 року по березень 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання в частині оплати сільськогосподарських робіт по збиранню сільськогосподарських культур, визначених в акті №1 прийомки-передачі виконаних робіт від 26.11.2018 та виконаних позивачем на підставі договору №18/10 від 18.10.2018 на виконання сільськогосподарських робіт.

Ухвалою господарського суду від 25.04.2019 про відкриття провадження у справі відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, а саме - протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту отримання цієї ухвали.

Як свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400043829035 вищевказана ухвала суду від 25.04.2019 вручена відповідачу 29.04.2019.

Враховуючи, що ухвала суду від 25.04.2019 отримана відповідачем 29.04.2019, тому останнім днем подання до суду відзиву є 14 травня 2019 року.

У вказаний строк відповідач відзив не надав, доказів наявності поважних причин його ненадання суду не представив.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400043829035.

20 травня 2019 року на електронну скриньку суду надійшла сканкопія заяви від 17.05.2019 про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Вказана заява не приймається судом до розгляду, оскільки в порушення вимог ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України не скріплена електронним цифровим підписом, і станом на момент проведення судового засідання примірник вказаної заяви в паперовій формі, скріплений власноручним підписом заявника, не надійшов.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи по суті за відсутності відповідача в судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи позивача, з`ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮА» (позивач у справі, виконавець за договором) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА» (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір №18/10 на виконання сільськогосподарських робіт (далі за текстом рішення - договір), за умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов`язання виконати сільськогосподарські роботи по збиранню сільськогосподарських культур комбайнами марки John Deer - 9500 в кількості 1шт., а відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти виконані сільськогосподарські роботи та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим договором.

Відповідно до п.1.3. договору види сільськогосподарських робіт, що підлягають виконанню за цим договором, їх обсяг (в гектарах), вартість та строки виконання сільськогосподарських робіт узгоджуються сторонами в додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи міститься підписана сторонами та скріплена їх печатками копія додатку №1 до договору на виконання сільськогосподарських робіт №18/10 від 18.10.2018, в якому сторони узгодили види сільськогосподарських робіт, що підлягають виконанню за договором, їх орієнтовний обсяг (в гектарах), вартість, а також терміни виконання сільськогосподарських робіт.

Зокрема сторони досягли домовленості, що за договором виконуватимуться роботи з прямого комбайнування кукурудзи на площі 112 га в термін до 25.11.2018 вартістю з ПДВ 123200грн.45коп.

Згідно із п.1.5. договору місце виконання робіт: Семенівський р-н, Чернігівська обл.

Відповідно до п.2.6. договору прийом-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, що надається виконавцем замовнику після кожних зібраних 300 (триста) га сільськогосподарських культур в день закінчення виконання робіт.

В силу п.5.3. договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору №18/10 на виконання сільськогосподарських робіт від 18.10.2018, договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір №18/10 на виконання сільськогосподарських робіт від 18.10.2018 є обов`язковими для виконання сторонами.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних відносин та визначаючи норму права, яка підлягає застосуванню при вирішенні спору, суд виходить з такого:

За змістом ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За своєю правовою природою спірні відносини, які виникли між сторонами на підставі договору №18/10 від 18.10.2018, є відносинами з надання послуг, оскільки їх об`єктом є вчинення виконавцем дій, які споживаються в процесі їх надання, та який не має новоствореного матеріального (речового) результату, що може бути переданий замовнику. Крім того, сторони у спірному договорі визначені як замовник та виконавець як в договорі про надання послуг, а не замовник та підрядник як в договорі підряду. Отже суд приходить до висновку, що до спірних відносин підлягають застосуванню норми глави 63 Цивільного кодексу України, якими врегульовано правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання договору позивачем надано відповідачу послуги зі збирання сільськогосподарських культур комбайнами, які полягають в прямому комбайнуванню кукурудзи, вартістю 123200грн.45коп., що підтверджується актом №1 від 26.11.2018 прийомки-передачі робіт по договору на виконання сільськогосподарських робіт №18/10 від 18.10.2018.

Як вбачається зі змісту вищевказаного акту, в ньому відсутнє застереження замовника щодо якості, обсягу та вартості наданих послуг, навпаки в актах зазначено, що "сторони посвідчують, що виконані роботи повністю відповідають умовам договору; зауважень та претензій по виконаній роботі замовник не має».

Факт надання позивачем послуг у визначених в акті №1 від 26.11.2018 обсягах та належної якості відповідачем під час розгляду справи не оспорювався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем взятих на себе за договором зобов`язань в частині надання замовлених послуг.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п.3.2.,3.3. договору замовник зобов`язаний здійснювати оплату виконаних робіт поступово після кожних 300 га прибраної площини на протязі трьох календарних днів із дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

З огляду на вищевикладену умову договору та правила обчислення строків, встановлені ст.253, 254 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач мав оплатити надані позивачем послуги до 29 листопада 2018 року включно.

За повідомленням позивача, відповідач отримані послуги оплатив частково, на підтвердження чого надано платіжні доручення №1126 від 10.01.2019 на суму 40000грн.00коп., №18 від 12.04.2019 на суму 14000грн.00коп., №59 від 12.04.2019 на суму 1200грн.45коп.

Крім того, після відкриття провадження у справі, за твердженням позивача, відповідачем платіжним дорученням №231 від 26.04.2019 сплачено ще 28000грн.00коп.

Вказані платіжні доручення не містять відміток банку про проведення платежу, а тому не приймаються судом до уваги.

Однак відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи, що позивачем визнається факт здійснення відповідачем часткової оплати послуг, визначених в акті №1 прийомки-передачі виконаних робіт від 26.11.2018 та наданих позивачем на підставі договору №18/10 від 18.10.2018 на виконання сільськогосподарських робіт, за платіжними дорученнями №1126 від 10.01.2019 на суму 40000грн.00коп., №18 від 12.04.2019 на суму 14000грн.00коп., №59 від 12.04.2019 на суму 1200грн.45коп. та №231 від 26.04.2019 на суму 28000грн.00коп., які надані до матеріалів справи самим позивачем, суд доходить до висновку, що вказані обставини не підлягають доказуванню.

Позивач стверджує, що станом на день подання позовної заяви за відповідачем рахується борг за отримані послуги зі збирання сільськогосподарських культур в сумі 81867грн.36коп., що визначений позивачем із застосуванням приписів ст.534 Цивільного кодексу України.

Суд не погоджується з розрахунком суми боргу позивача з огляду на таке:

Відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отримуючи кошти, перераховані відповідачем за вищевказаними платіжними дорученнями, позивач зараховував їх спочатку на погашення своїх вимог по пені та 3% річних, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, а залишок коштів направляв на погашення основного боргу.

Разом з тим, визначення поняття проценти міститься в ст.536 Цивільного кодексу України, яка має і відповідну назву. Відповідно до вказаної статті процентами є проценти, які боржник зобов`язаний сплачувати за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти річних, про які йдеться у ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст.536 цього ж Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст.536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст.1214 Цивільного кодексу України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст.536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Наведений висновок, щодо різної правової природи процентів, передбачених ст.536 Цивільного кодексу України, та процентів річних за ст.625 Цивільного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/639/18.

Договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами у випадку порушення зобов`язання з оплати послуг.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що позивачем помилково ототожнено проценти річні, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, та проценти за ст.536 Цивільного кодексу України, які кредитор у разі надходження коштів від боржника та недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі має право зараховувати відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України в другу чергу, перед зарахуванням залишку цих коштів в рахунок погашення основної суми боргу, яка зараховується в третю чергу.

Таким чином, суд не погоджується з позивачем, що станом на день подання позову сума боргу складала 81867грн.36коп.

З огляду на неправомірне зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів в рахунок сплати 3% річних, нарахованих позивачем на суму боргу, суд доходить висновку, що станом на 12.04.2019 та на день подання позову сума боргу фактично складала 80764грн.28коп.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів оплати вартості наданих послуг в повному обсязі, в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді також не надав.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем зобов`язання по сплаті наданих позивачем, та прийнятих відповідач послуг сплив, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати послуг, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань.

При цьому, оскільки частина коштів сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 28000грн. належить закрити в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманих від позивача послуг, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості по оплаті послуг відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу є правомірною, однак задовольняється судом частково в сумі 52764грн.28коп. з огляду на встановлену судом фактичну суму боргу, яка існувала на день подачі позову в розмірі 80764грн.28коп., та з урахуванням оплати у сумі 28000грн.00коп., здійсненої відповідачем після відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.4.2. договору за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення оплати.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 565грн.22коп. пені, нарахованої за період з 12.04.2019 по 19.04.2019.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов`язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Під час перевірки розрахунку пені, судом встановлено, що розрахунок не відповідає встановленим обставинам справи в частині фактичної суми боргу, яка існувала станом на 12.04.2019 (на день початку періоду нарахування пені).

Розмір пені, нарахований на встановлену судом суму боргу, яка фактично існувала станом на 12.04.2019, а саме на суму боргу у розмірі 80764грн.28коп., за визначений позивачем період з 12.04.2019 по 19.04.2019 становить 557грн.19коп.

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманих від позивача послуг, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідач пені є правомірною. Разом з тим, враховуючи вищевказаний недолік в розрахунку, ця вимога позивача підлягає частковому задоволенню у розмірі, встановленому судом, а саме у сумі 557грн.19коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на дану цивільно-правову норму позивач просить стягнути з відповідача 47грн.10коп. 3% річних, нарахованих за період з 12.04.2019 по 19.04.2019, 4367грн.05коп. інфляційних нарахувань, нарахованих за період з грудня 2018 року по березень 2019 року.

Під час перевірки розрахунку 3% річних, судом встановлено, що позивачем як і при обчислені пені нараховано проценті річні, на суму боргу, яка неправомірно визначена позивачем станом на 12.04.2019.

Розмір 3% річних, нарахованих на встановлену судом суму боргу, яка фактично існувала станом на 12.04.2019 та на день подачі позову, а саме на суму боргу у розмірі 80764грн.28коп., за визначений позивачем період з 12.04.2019 по 19.04.2019 становить 46грн.46коп.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем інфляційної складової боргу судом виявлено помилку, як і в розрахунку пені та процентів річних, пов`язану з неправомірним зарахуванням позивачем в порядку ст.534 Цивільного кодексу України сум, які надходили від відповідача в рахунок оплати послуг, на погашення вимоги про стягнення 3% річних.

Судом встановлено, що в період з 30.11.2018 по 09.01.2019 сума боргу складала вартість наданих послуг, а саме 123200грн.45коп., а в період з 10.01.2019 по 11.04.2019 сума боргу фактично складала 88060грн.96коп.

Розмір інфляційних нарахувань, обчислених на встановлені судом суми боргу, які фактично існували у визначений позивачем період нарахування інфляційної складової боргу, становить 4357грн.21коп.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи, а тому суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних нарахувань є правомірною, проте задовольняється судом частково через допущені недоліки в розрахунках в сумах встановлених судом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити частково і з відповідача на користь позивача належить стягнути 52764грн.28коп. боргу, 557грн.19коп. пені, 46грн.46коп. процентів річних та 4357грн.21коп. інфляційних втрат.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в абз.4 підп.4.1. п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» правило статті щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Як вбачається з платіжного доручення №68 від 18.04.2019 за подання даного позову до господарського суду позивачем сплачено судовий збір за мінімальної ставкою у сумі 1921грн.00коп.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог частково, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1896грн.26коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. При цьому судом враховується, що частина основного боргу на суму 28000грн.00коп., сплачена відповідачем лише після відкриття провадження у справі, а тому в цій частині спір виник через неправильні дії відповідача, а тому судовий спір за даною вимогою належить також покласти на відповідача. В іншій частині (24грн.74коп.) судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.74, 129, 165, 202, 231, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮА» (вул. Гуторова, б.7, селище Троїцьке, Первомайський район, Харківська область, 64113, ідентифікаційний код 32779854) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА» (вул. Богдана Хмельницького, б.1, с. Машеве, Семенівський район, Чернігівська область, 15460, ідентифікаційний код 30875677) задовольнити частково.

Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА», вул. Богдана Хмельницького, б.1, с. Машеве, Семенівський район, Чернігівська область, 15460 (ідентифікаційний код 30875677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮА», вул. Гуторова, б.7, селище Троїцьке, Первомайський район, Харківська область, 64113 (ідентифікаційний код 32779854) 52764грн.28коп. боргу, 557грн.19коп. пені, 46грн.46коп. процентів річних, 4357грн.21коп. інфляційних втрат та 1896грн.26коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 28000грн. основного боргу закрити.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮА» (вул. Гуторова, б.7, селище Троїцьке, Первомайський район, Харківська область, 64113, ідентифікаційний код 32779854) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА» (вул. Богдана Хмельницького, б.1, с. Машеве, Семенівський район, Чернігівська область, 15460, ідентифікаційний код 30875677) в частині стягнення 1103грн.08коп. основного боргу, 5грн.03коп. пені, 0,64грн. процентів річних та 9грн.84коп. інфляційних втрат ВІДМОВИТИ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 27 травня 2019 року.

Суддя Т. Г. Оленич