Рішення № 81970025, 15.05.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2019 р. Cправа № 902/263/19

за позовом:Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради (вул. Соборна,59, м. Вінниця, 21100)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління № 7" (вул. Зодчих, 24, м. Вінниця, 21037)

про стягнення 217482,18 грн.

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: Никонюк А.В.

відповідача:Жейда Г.І.

В С Т А Н О В И В :

28.03.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління № 7" про стягнення 217482,18 грн. збитків.

В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: відповідно до п.2.3.4.1 Плану проведення заходу державного заходу фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2018 року Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради за період з 01.01.2015 по 31.08.2018 р. Під час ревізії було проведено зустрічну звірку, за результатами якої складено довідку від 14.11.2018 №06-30/90-з. Результати ревізії викладені в Акті ревізії від 14.12.2018 №06-30/4. Згідно Акту, при виконанні робіт за Договором № 337 з нового будівництва дороги по вул. Тимофіївській в м. Вінниці від 01.09.2017 р. укладеного між ТОВ "Будівельне управління № 7" та Департаментом комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, відповідно до актів виконаних будівельних робіт за вересень, жовтень та грудень 2017 року, в порушення п. 6.2.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 "Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 №405,, п.6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 за даними бухгалтерського обліку документально не підтверджено використання окремих машин та механізмів та допущено процентування робіт за ціною вищою, ніж передбачено договором, що призвело до зайвих видатків (що оплачені Департаментом комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради в повному обсязі) та нанесення матеріальної шкоди (збитків) Департаменту.

Ухвалою суду від 01.04.2019 р. Відкрито провадження у справі № 902/263/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.04.2019 р.

За наслідками судового засідання 22.04.2019 р. судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.05.2019 р., про що поставлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

В судове засідання призначене на 15.05.2019 р. з`явились представник позивача та представник відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Натомість представник відповідача позов не визнав, з огляду на його безпідставність, зазначивши про належне виконання взятих на себе договірних зобов`язань та прийняття й оплату виконаних робіт зі сторони позивача, як замовника робіт.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на наступне: Між ТОВ «Будівельне управління № 7» та Департаментом комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради було укладено договір від 01.09.2017 р. №337 з нового будівництва дороги по вул. Тимофіївській в м. Вінниці.

Умовами договору було встановлено, що Підрядник гарантує якісне та своєчасне виконання робіт відповідно до вимог Замовника та існуючих нормативів: «Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів» (наказ Держжитлокомунгосп України від 23.09.2003 року № 154 із змінами, внесеними наказом Міністерства з питань ЖКГ № 94 від 24.07.2007 р. та наказом Мінрегіону від 28.11.2013 р. № 589) з дотриманням «Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів» (Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України № 54 від 14.02.2012 р.) (п.2.1. договору).

Загальна сума договору визначена згідно додатку до договору та складає 7317 000,00 грн в тому числі ПДВ 1219500,00 грн.

Пунктами 5.1., 5.2. договору строк виконання робіт: 31.12.2017 р. відповідно орієнтовного графік виконання робіт. Місце виконання робіт: м.Вінниця, вул. Тимофіївська (від ПК0 до ПК7).

20.12.2017 р. сторони уклали додаткову угоду №567, згідно якої п. 3.2 викладено в наступній редакції: «Загальна сума договору визначена згідно додатку до Договору та складає 7135622,91 грн., в тому числі ПДВ 1189270,48 грн.

Судом встановлено, що відповідачем виконано, а позивачем прийнято обумовлені договором підрядні роботи в обсягах та в сумі вказаних в договорі та підписаній (погодженій) сторонами на його виконання підрядній документації, яка міститься в матеріалах даної справи.

Факт виконання відповідачем підрядних робіт, обсяг виконаних робіт, прийняття без зауважень та будь-яких застережень в тому числі в частині вартості виконаних робіт та оплати вказаних робіт зі сторони позивача у повному обсязі підтверджується сторонами в ході надання пояснень по справі, відтак в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України останній є таким, що не потребує доказуванню.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи відповідно до п.2.3 .4.1 Плану проведення заходу державного заходу фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2018 р. Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області було проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради за період з 01.01.2015 р. по 31.08.2018 р.

Під час ревізії було проведено зустрічну звірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління № 7», за результатами якої складено довідку від 14.11.2018 р. №06-30/90-з. Результати ревізії викладені в Акті ревізії від 14.12.2018 р. № 06-30/4.

Згідно Акту, при виконанні робіт за договором, відповідно до актів виконаних будівельних робіт за вересень, жовтень та грудень 2017 р., в порушення п. 6.2.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 №405, п.6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «правила визначення вартості будівництва», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. №293 за даними бухгалтерського обліку документально не підтверджено використання окремих машин та механізмів та допущено процентування робіт за ціною вищою, ніж передбачено договором, що призвело до зайвих видатків (що оплачені Департаментом в повному обсязі) та нанесення матеріальної шкоди (збитків) Департаменту.

Загалом, згідно Акту ревізії, відповідачем завищено вартість виконаних робіт на суму 217482,18 грн, чим завдано шкоди (збитків) позивачу на вказану суму.

Як встановлено матеріалами справи. управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області 02.01.2019 р. за №26-02-06-14/5 на адресу Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради направлено вимогу про усунення виявлених під час ревізії порушень. З метою відшкодування збитків, завданих Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради керуючись ст. 222 Господарського кодексу України, на адресу відповідача направлено претензію №19-00-006-3366 від 21.01.2019 р. про відшкодування, збитків в розмірі 217482,18 грн.

Відповідачем надано відповідь на претензію (31.01.2019 р. № 10), згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» повідомило, що вважає претензію не обґрунтованою.

Несплата відповідачем шкоди в добровільному порядку стала підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Приймаючи до уваги встановлені обставини суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом з моменту укладення сторонами договору, беручи до уваги їх зміст, характер взятих на себе сторонами зобов`язань між ними виникли правовідносини з договору будівельного підряду, регулювання яких здійснюється главою 61 "Підряд" § 3 "Будівельний підряд", ст.ст.875-886 ЦК України.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Сторонами у договорі та додаткової угоди узгодили договірну ціну на виконання підрядних робіт та підписали відповідну кошторисну документацію.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Таким чином. обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору та/або їх окремих положень суду не надано.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Порядок оплати виконаних за договором підрядних робіт передбачений умовами розділу 4 договору.

Позивачем в даному позові з посиланням на ст. 611 ЦК України заявлено про стягнення завданої позивачу шкоди в розмірі 217482,18 грн у вигляді завищеною відповідачем вартістю виконаних робіт за договором, тобто причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми шкоди.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

У відповідності до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов`язок з відшкодування збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

В той же час з урахування встановлених обставин справи та наявних в ній доказів, позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов`язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

При цьому, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за виконання робіт за договором, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави.

З огляду на вказане заявлена до стягнення з відповідача перерахована йому як виконавцю будівельних робіт за договором сума коштів не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України.

Посилання позивача на Акт ревізії від 14.12.2018 р. №06-30/4 як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договору і не можуть його змінювати.

При цьому Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором.

Таким чином, Акт ревізій Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містять лише думку органу, який їх склав.

Зазначений Акт ревізії не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто Акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Верховним Судом України у постанові від 10.09.2013 р. у справі № 21-237а13 зазначено, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає зазначений Акт ревізії як належний та допустимий доказ на підтвердження завищення ціни та вартості будівельних робіт за договором, оскільки встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту органів виконавчої влади, факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Аналогічні висновки стосовно стягнення шкоди у зв`язку із завищення вартості підрядних робіт виконаних згідно договору заявленої на підставі довідки (акту) контрольно-фінансових органів викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі № 910/12793/17.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що укладання сторонами по справі договору підряду, дії сторін по виконанню його умов, у тому числі проведення відповідних робіт відповідачем та їх оплата позивачем є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах підряду.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість, як зазначалось вище, позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірних зобов`язань щодо виконання робіт за договором, доказів визнання якого недійсним або його розірвання матеріали справи не містять.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вказане в своїй сукупності, заявлений позов з визначених в ньому підстав задоволенню судом не підлягає.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

15.05.2019 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 травня 2019 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна,59, м. Вінниця, 21100)

3 - відповідачу (вул. Зодчих, 24, м. Вінниця, 21037)