Ухвала суду № 81967302, 24.05.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

№ 1-кп/760/1519/19

760/2912/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2019 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді: Зелінської М.Б.

при секретарі: Чеботаренка А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальних провадженнях, що зареєстровані в ЄРДР 06.12.2018 року за № 12018100090013850 та 23.06.2018 року за № 12018100100005876,-

за участю прокурора: Кулініча Д.Ю.

потерпілого: ОСОБА_3

захисника: Юрченка А.Ф.

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 06.12.2018 року за № 12018100090013850 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України та кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 23.06.2018 року за № 12018100100005876 по обвинуваченню ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.03.2019 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 24.05.2019 року, по провадженню судовий розгляд не розпочато і остаточне рішення не прийняте судом.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на існуючі ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Потерпілий підтримав думку прокурора.

Захисник заявив клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, оскільки обвинувачений тяжко хворий, має постійне місце проживання в м. Києві, одружений, має дитину.

Обвинувачені заперечували проти доводів прокурора. Підтримали клопотання захисника , просили звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з під варти та застосувати більш м`які запобіжні заходи.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від клопотань суд обов`язаний розглянути питання доцільності продовження строку тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу.

Заслухавши прокурора, потерпілого, захисника, обвинувачених, дослідивши матеріали справи, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення в якому обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , особу обвинувачених, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у обвинувальному акті, дають достатні підстави суду вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Окрім того, відсутність у обвинуваченого ОСОБА_2 міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання та реєстрації в м. Києві та Київській області, не маючого постійного місця роботи та офіційного засобу для існування, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція за вчинення якого в разі доведення вини, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років, наявність кількох обвинувальних актів, що перебувають в суді, а тому інший запобіжний захід не буде сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого.

Щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , суд не погоджується із твердженням прокурора про наявність на теперішній час ризику вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, відсутність родини, можливість впливати на потерпілого та свідків, оскільки будь-яких мотивованих доводів цього не надано.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.8 КПК України).

Відповідно до вимог діючого законодавства тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України (ст.183 КПК України).

До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховує, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.

Таким чином, національні суди зобов`язані переглядати правомірність попереднього ув`язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства).

Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140).

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу.

Зокрема, у справі "Волосюк проти України" ("SergeyVolosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі впливом певного часу ця умова перестає бути достатньою…

Крім того, відповідно до ст.5 п.3 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання» (п.37, п.38).

І, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 року)"особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймі протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

Разом з тим, у контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини, суд вважає що доводи прокурора відносно того, що лише подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, на даний час не можна вважати належно обґрунтованим, оскільки з огляду на рішення Європейського суду, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку (Панченко проти Росії § 106), і зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії §10), і вагомість наявних доказів не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини §38), відсутність роботи або сімї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Сулаоя против Єстонії§ 64).

Суд також виходить із правової позиції Європейського суду з прав людини, а саме те, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Однак, сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року).

Отже, прокурором не доведено, що застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання ризикам, на які він посилається, а захисниками не доведено необхідність застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби.

Так, при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п. 137 рішення ЄСПЛ у справі «Невмержицький проти України», п. 80 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

Суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_1 тримається під вартою з 08.12.2018 року, що становить 5 місяців.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий в силу ст..89 КК України, має постійне місце проживання в м. Києві за адресою : АДРЕСА_1 , хворіє, про що надав суду направлення/ордер №56 на екстрену госпіталізацію, має родину, тобто, тісні соціальні зв`язки.

За викладених обставин, суд вбачає достатні підстави для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, що буде пропорційним, помірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме даний запобіжний захід дасть можливість уникнути встановлених судом ризиків та забезпечить виконання покладених обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Отже, суд вважає, що в результаті застосування даного запобіжного заходу буде забезпечена належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_1

З огляду на наведене, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а обвинуваченому ОСОБА_1 змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів.

Керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, статтями 331, 177, 178 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника Юрченка А.Ф. - задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, з покладенням обов`язків:

- не відлучатися з місця проживання без дозволу, прокурора або суду;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на них обов`язків, до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти в залі суду, негайно.

Строк дії запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді цілодобового домашнього арешту до 22.07.2019 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою особи підозрюваної, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Виконання доручити органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №9.

Продовжити запобіжний захід ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 22.07.2019 року до 17 год. 00 хв.

Строк дії даної ухвали закінчується 22.07.2019 року о 17 год. 00 хв.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: М.Б. Зелінська