Рішення № 81964819, 24.05.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9733/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

позивача ОСОБА_1 , адвоката Станчука М.Г.,

представників відповідачів Завгороднього О.О., Фурдуй С.О.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовомпредставника позивача ОСОБА_1 - адвоката Станчука Михайла Григоровича до Державної казначейської служби України, прокуратури Черкаської області, Черкаської місцевої прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями прокуратури,-

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 адвокат Станчук М.Г. звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Черкаської області, Черкаської місцевої прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями прокуратури. Свій позов мотивує тим, що 10.02.2009 слідчим прокуратури міста Черкаси Згібловим С.О. порушено кримінальну справу № 4510900006 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Позивач обвинувачувався органами досудового розслідування у тому, що він, працюючи на посаді головного державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, являючись службовою особою, умисно, протягом лютого 2009 року вимагав та 10.02.2009, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, одержав в якості хабара грошові кошти в сумі 2000 грн. за прискорення виконання судового рішення щодо повернення боргу, а також за не створення штучних перешкод по даному провадженню. Того ж дня Руднічука Д ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 115 КПК України (1960 року) за підозрою у вчиненні злочину та поміщено до ізолятора тимчасового тримання у м. Черкаси. 13.02.2009 слідчим прокуратури м. Черкаси винесено постанову про притягнення позивача як обвинуваченого по справі та цього ж дня Соснівським районним судом м. Черкаси строк затримання продовжено до 10 діб. 20.02.2009 Соснівським районним судом м. Черкаси винесено постанову про обрання позивачу міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, унаслідок чого позивача було поміщено до Черкаського слідчого ізолятора №30, де він і перебував 19 днів. 04.03.2009 ухвалою апеляційного суду Черкаської області постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.02.2009 скасовано і позивача звільнено з-під варти. З 04.03.2009 відносно позивача обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який було скасовано лише 12.12.2013. 10.03.2009 слідчим винесено постанову про відсторонення позивача від посади на термін проведення слідства без збереження заробітної плати. На виконання даної постанови слідчого начальником Головного управління юстиції в Черкаській області видано наказ №157/к від 10.03.2009, який було скасовано лише 12.12.2013. 21.05.2009 кримінальну справу з обвинувальним висновком згідно ст. 232 КПК України (1960 року) направлено до Соснівського районного суду м. Черкаси. Судовий розгляд справи тривав понад 3 роки, а саме до 26.06.2012. 26.06.2012 постановою Соснівського районного суду м. Черкаси кримінальну справу №4510900006 направлено прокурору для проведення додаткового розслідування, яку Апеляційним судом Черкаської області залишено без змін. 14.03.2013 старшим слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області Полудненком В.І. відомості за матеріалами вказаної кримінальної справи внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250040001152. Під час досудового розслідування слідчим тричі виносилися постанови про закриття кримінального провадження за відсутності у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Але вказані постанови скасовувалися процесуальними прокурорами. 07.10.2013 кримінальне провадження було в черговий раз закрито, але не виконано відповідні дії, пов`язані з реабілітацією позивача, в зв`язку з чим до Соснівського районного суду м. Черкаси було направлена скаргу на бездіяльність слідчого та процесуального прокурора. В ході розгляду цієї скарги прокурором визнано законність та обґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження від 07.10.2013. Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду від 12.12.2013 постанову про закриття кримінального провадження від 07.10.2013, визнано такою, що набрала законної сили, а всі раніше обрані відносно позивача заходи процесуального примусу було скасовано. Цією ж ухвалою суд скасував постанову слідчого про відсторонення ОСОБА_1 від посади, зобов`язавши старшого слідчого ОСОБА_3 В.І. винести додаткову постанову про розмір завданої шкоди, яку ним винесено 27.01.2014. 23.12.2013 прокурор, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинив незаконні дії, а саме в порушення ч. 5 ст. 284 КПК України, виніс постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 07.10.2013, проігнорувавши рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.12.2013. У подальшому, постановою від 21.02.2014 прокурором, в порушення п.п. 7, 8, 9, 11, 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», визнано незаконною та скасовано постанову слідчого від 27.01.2014 про відшкодування завданої шкоди.Вказані постанови прокурора були оскаржені до суду та 30.04.2014 Соснівським районним судом м. Черкаси їх було скасовано (справа №712/5329/14-к). Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04.07.2014 ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси залишено без змін. 30.10.2014 Державна казначейська служба України надіслала позивачу листа, яким повідомила, що 10.07.2014 прокурором знову скасовано ті ж самі постанови слідчого. Працівники прокуратури в черговий раз, зловживаючи своїми правами, скасували законні та обґрунтовані постанови слідчого, які вже до цього були предметом оскарження. Зазначені постанови прокурора від 10.07.2014 було також оскаржено до суду та 03.02.2015 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси скаргу задоволено у повному обсязі. Таким чином рішення про закриття кримінального провадження було прийнято слідчим ще 07.10.2013, проте, лише з 03.02.2015 його можливо вважати таким, що вступило в законну силу. В даному разі закриття кримінального провадження відбулось на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати». Отже, ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому незаконними діями, рішеннями прокуратури та органів досудового розслідування, в розмірах і в порядку, передбачених Законом. Позивач упродовж 4 років 9 місяців не мав змоги працевлаштуватись, так як на час слідства він був відсторонений від офіційного місця роботи без виплати заробітної плати, а звільнення позивача було юридично неможливим, тому весь цей час він був вимушений рахуватись в штаті Соснівського відділу виконавчої служби. За таких обставин позивач не мав юридичної можливості виконувати будь-яку іншу роботу на умовах договору, оскільки перебував у трудових відносинах з державою як державний службовець. Позивач зазнав значних душевних хвилювань від утвердження правоохоронними органами в очах оточуючих абсолютної недовіри до його слів. Намагання органів досудового розслідування будь-якими засобами запроторити позивача під варту значно впливало на його нервову систему та сприяло її істотному розладу. Від триваючих душевних хвилювань і переживань він не здатен був займатись будь-якими звичними для життя справами, нормально спілкуватись з рідними, друзями, колегами та іншими людьми, під час спілкування з якими позивач почував себе невпевненим, так як у нього з`явилось почуття постійного переслідування, тотального контролю, що викликало відчуття неповноцінності по відношенню до інших людей. Позивач, остерігаючись безпідставного громадського осуду, упродовж декількох років намагався уникати будь-якого спілкування зі своїми знайомими та колегами. У нього з часом виникали постійні хвилювання за неправильне сприйняття ними цих подій та появу у них негативного ставлення, що, як він вважає, непоправно зашкодило його репутації як справедливої, добропорядної та законослухняної людини. Ці хвилювання не зникли і до цього часу, так як позивачу неприємно усвідомлювати, що досудове розслідування цієї справи ще не завершилось, матеріали кримінального провадження йому не надають, а тому він не може бути впевнений у тому, що розслідування кримінального провадження наразі не проводиться, а матеріали з часом не будуть передані до суду, а отже на сьогодні ОСОБА_1 не може отримати повну реабілітацію та відновлення його порушених прав. Крім того, деякі співробітники, з якими позивач до того часу був у дружніх стосунках, в подальшому були визнані свідками подій, а отже спілкування з ним було повністю заборонено та розцінювалось як вплив на їх думку. Це сприяло виникненню у позивача своєрідного почуття тривоги, він повинен був уникати будь-якого спілкування з оточуючими його до цього часу людьми та повністю розривати з ними стосунки, за що він почував себе відповідальним. Порушення даної кримінальної справи супроводжувалось вчиненням співробітниками міліції та прокуратури ряду неправомірних дій, таких як застосування негласного прослуховування та аудіо-відео зйомки позивача, проведення обшуків та виїмок за місцем його роботи та проживання, що є втручанням у особисте життя особи та завдає шкоди його немайновим правам. За вказаних обставин є зрозумілим, що подальше проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12013250040001152 є незаконним, а позивач має повне право на отримання будь-яких документів, які були зібрані органами досудового розслідування та містяться в матеріалах кримінального провадження. 15.04.2016 позивач звернувся із заявою до старшого слідчого ВП ГУНП України в Черкаській області Полудненка В.І., у якій просив повідомити чи здійснюється слідство по матеріалам даного кримінального провадження, після винесення ухвали Соснівським районним судом м. Черкаси від 03.02.2015, а також просив надати ці матеріали для ознайомлення та зняття копій. 21.04.2016 слідчий за результатами розгляду заяви виніс постанову про відмову у її задоволенні. Підставою для такої відмови було вказано те, що у ОСОБА_1 відсутній відповідний процесуальний статус, який за законом зобов`язував би слідчого надавати матеріали кримінального провадження. З вказаної постанови також вбачалась інформація про те, що досудове розслідування даного кримінального провадження надалі продовжується. 18.05.2016 позивачем оскаржено вказану постанову слідчого до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси, який 03.06.2016 погодився з висновками слідчого та відмовив у її задоволенні. Подальше вчинення дій з досудового розслідування даного кримінального провадження після того, як набула законної сили постанова про її закриття, не дає можливості довести невинуватість позивача у вчиненні злочину та бути впевненим у своїй правоті, вимагати повної реабілітації та визнання зарахування втраченого трудового стажу, а також додає невизначеності та провокує негативні наслідки. 06.06.2016 вважаючи, що постанова про закриття провадження вчергове була незаконно скасована прокуратурою, позивач звертається з клопотанням до слідчого про надання йому копії чинної постанови прокурора про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 07.10.2013, для її подальшого оскарження. 08.06.2016 слідчий знову відмовив у задоволенні цього клопотання, з підстав відсутності у позивача необхідного процесуального статусу, який за законом зобов`язував би його надати матеріали кримінального провадження. 29.07.2016 позивач в судовому порядку просить витребувати відповідну постанову прокурора про скасування постанови слідчого, з одночасним її скасуванням, про що звертається до слідчого судці Соснівського районного суду м. Черкаси. 20.09.2016 слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси відмовив в задоволені скарги, так як під час дослідження матеріалів кримінального провадження було встановлено, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження, після того як було ухвалено рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.02.2015, прокуратурою вже не скасовувалась. Таким чином, суд не вбачаючи предмета оскарження, відмовив в задоволені скарги. Тобто, досудове розслідування триває. За вказаних обставин є зрозумілим, що здійснення досудового розслідування кримінального провадження є незаконним, а позивач має право на отримання будь-яких його документів. Відповідно, до цього часу він продовжує зазнавати моральної шкоди, яка полягає у несприйнятті ним безкарності та безвідповідальності правоохоронних органів, через що існує психологічний дискомфорт. Відомості про закриття кримінального провадження до ЄРДР слідчим, прокурором не вносяться без наявних для цього законних підстав, а з цього приводу триває тяганина та невизначеність. 25.04.2017 позивач звернувся з відповідною скаргою до Черкаської місцевої прокуратури у якій просив зобов`язати слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області внести відомості до ЄРДР про закриття кримінального провадження. 24.05.2017 прокуратурою надано відповідь на скаргу, у якій було вказано, що згідно даних ЄРДР за СВ Черкаського відділу поліції рахується кримінальне провадження № 12013250040001152 від 14.03.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, яким не внесено відомості про закриття кримінального провадження на підставі постанови від 07.10.2013. У зв`язку з викладеним прокуратурою на адресу керівництва ГУНП в Черкаській області скеровано відповідний лист про проведення службового розслідування. З того часу позивач не отримував жодних відомостей від Черкаської місцевої прокуратура чи ГУНП про результати проведення службового розслідування та інформації щодо внесення відомостей про закриття кримінального провадження до ЄРДР, а отже слід виходити з того, що органами досудового розслідування продовжується здійснюватись розслідування закритого кримінального провадження.

Моральна шкода полягає в систематичному перенесенні позивачем протягом надмірно тривалого часу нервових потрясінь та страждань, з 2009 року ОСОБА_1 постійно перебуває в ситуації певної правової невизначеності, непередбачуваності, неможливості будувати та планувати своє майбутнє. Моральна шкода також полягає у безпідставному триманні його під вартою протягом 25 днів, що негативно вплинуло на моральний стан позивача, так як такі події з ним трапились вперше і він не був до них морально підготовленим. Позивач був вимушений пристосовуватись до життя в незрозумілих умовах, без належного харчування, за відсутності необхідного одягу та білизни, в оточенні незнайомих осіб, які є до того ж злочинцями. Упродовж всього часу знаходження під вартою позивач мав небезпідставні побоювання за своє життя та здоров`я, знаходився в умовах постійного очікування певних неприємностей та знущань з боку оточуючих. Ці події вплинули на порушення його нормальних життєвих зв`язків, які були до цього добре налагоджені. Відсутність надії на повернення до звичайного способу життя та роботи вплинуло на порушення нормальних відносин позивача з оточуючими людьми, погіршення стану здоров`я. Через здійснення активного кримінального переслідування була завдана непоправна шкода репутації позивача як сумлінного, чесного та добропорядного державного службовця, яке вплинуло на кар`єрне зростання позивача. Зокрема, 03.10.2011 року позивач був попереджений про проведення реорганізації органів виконавчої служби та в подальшому був переведений на нижчу посаду. Тривале відсторонення від роботи значно вплинуло на фаховий рівень позивача, який вже не міг виконувати одночасно декілька завдань, з якими раніше міг впоратись без жодних проблем. Для відновлення колишніх навиків позивачу необхідно було б витратити багато часу, що за наявних обставин було недоцільним, а тому ОСОБА_1 звільнився з державної служби. З лютого 2009 року до цього часу позивач відстоює свої права, продовжуючи зазнавати особливого та надмірного тягара через психологічні страждання, які він зазнає від хвилювань та невизначеності, переживання та розчарування, через емоційні травми, що отримує він від очікування логічного завершення триваючих процесів, в той час як органи слідства та прокуратури продовжують нехтувати його правами, не бажаючи надавати матеріали кримінального провадження та вносити відомості про його закриття до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону «Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), відшкодуванню підлягає шкода, яка завдана громадянинові внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою, проведення неправомірних обшуків та виїмки, незаконне застосування запобіжного заходу, незаконне відсторонення від посади та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У п. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди...», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року, передбачено, що відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених законодавством. Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди...», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного суду України №6-2203цс15 від 02.12.2015. Виходячи з наведеного при наявності підстав для відшкодування шкоди спричиненої особі діями (рішеннями) органів прокуратури така шкода відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету, операції з якими віднесено до повноважень Державного казначейства. У даному випадку вважають за необхідне рахувати розмір моральної шкоди за період часу з 10.09.2009 (дата затримання) по день подачі цього позову - за 08 років 08 місяців, то відповідно даний період (104 місяці) і є тим мінімальним строком за який слід здійснювати нарахування розміру моральної шкоди. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2017 року - 3200 гривень. Тому, до стягнення на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди за весь час здійснення досудового розслідування даного провадження, має складати не менше 332 800 грн.. Відповідно до ст. 1176 ЦК України, ст. 1 Закону про відшкодування шкоди, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу тримання під вартою чи підписки про невиїзд, незаконне затримання, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Відповідно до п. 9 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішення нього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При такому визначенні розміру моральної шкоди слід керуватись п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4, який містить загальну рекомендацію щодо визначення розміру моральної шкоди, тобто використання кратного співвідношення мінімального розміру заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Проте Законом про відшкодування шкоди та п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 не передбачено використання кратності розміру відшкодування, а зазначено, що моральна шкода розраховується з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, ураховуючи характер, тривалість та обсяг моральних страждань, просять стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з державного бюджету на користь позивача на відшкодування моральної шкоди в сумі 500000 грн..

Ухвалою судді від 17.11.2017 відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.07.2018 призначена по справі судово-психологічна експертиза, провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 21.11.2018 провадження по справі поновлено у зв`язку з проведенням судово-психологічної експертизи.

Ухвалою суду від 19.02.2019 продовжено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 до початку судового засідання подав заяву про збільшення позовних вимог. Вказав, що згідно висновку судово-психологічної експертизи від 15.11.2018 № 4456/4457/18-26 внаслідок зазначених у позовній заяві подій та обставин справи позивачу спричинено моральну шкоду, еквівалент грошового відшкодування за яку, з урахуванням психологічних коефіцієнтів в літерному позначенні складатиме матеріальний еквівалент 180 мінімальних заробітних плат установлених на момент розгляду справи судом, що в грошовому виразі складає 751 140 грн. (180 х 4173 = 751140, де 4173 – мінімальна заробітна плата з 01.01.2019), а тому просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 751 140 грн.

Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури подав до суду відзив на позовну заяву, в якому пояснив, що загальний строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом складає 05 років 04 місяці 06 днів, у тому числі під вартою - 13 днів, а саме з 20.02.2009 до 04.03.2009. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди заявленої позивачем у позовних вимогах. Також, за нормами ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 становить 3200 грн. Однак, згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн. У даному випадку, зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на цей час законодавцем не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди, слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017. ураховуючи вищевикладене, вважають, що розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_1 під слідством у розмірі 102400,318 грн. (1600грн.Х 64 місяці 06 днів) відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Представник Державної казначейської служби України за довіреністю Фурдуй С.О. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Позивачем не обґрунтовано та не надано жодних належних доказів того, що йому завдано моральну шкоду, в чому проявились наслідки такої шкоди, не доведено ніякими доказами саме чим він керувався та з яких міркувань виходив визначаючи розмір шкоди, а отже у такому разі відсутні передбачені законом підстави для стягнення компенсації за моральну шкоду. Крім того, розміри мінімальної заробітної плати на 2017 рік було установлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VІІІ у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 грн. Разом із тим, відповідно до п. 3 роз. II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ (набрав чинності з 01.01.2017) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди позивачу за один місяць перебування під слідством та судом не може бути більшим ніж 1600 грн. Відповідно до абзацу 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно до позовної заяви та додатків доданих до неї позивач перебував під слідством та судом у період з 13.02.2009 (дата притягнення позивача як обвинуваченого по справі № 45100900006) по 03.02.2015 (дата винесення ухвали апеляційним судом Черкаської області), що складає 05 років 11 місяців та 19 днів. Тобто, під слідством та судом позивач перебував 71 місяць та 19 днів, а не 104 місяці, як зазначається позивачем.

Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив Державної казначейської служби України, в якій пояснив, що органами слідства 10.02.2009 були вчинені процесуальні дії з затримання позивача, яке відбулось 10.02.2009 після чого у вказану дату була порушена кримінальна справа, а тому загальний строк перебування під слідством та судом слід рахувати не з 13.02.2009, як вказано у відзиві, а з 10.02.2009 - з дня порушення кримінальної справи та початку здійснення розслідування. Вказана у відзиві дата - 03.02.2015 року, як дата винесення ухвали апеляційного суду Черкаської області, зазначена невірно, так як фактично апеляційним судом рішення приймалось не 03.02.2015, а 13.02.2015. Тобто загальний строк перебування під слідством та судом вказаний у відзиві не визнається позивачем через те, що відповідач безпідставно початок його перебігу вказав не з початку фактичного здійснення слідства - дати порушення кримінальної справи, а з дня пред`являння обвинувачення, а тому строк досудового розслідування у період з 10.02.2009 року до 13.02.2009 необґрунтовано відкинув. Натомість відповідач помилково вказав 03.02.2015 як день винесення ухвали апеляційним судом Черкаської області, та рахував цю дату як строк закінчення слідства, так як фактично ухвала апеляційного суду Черкаської області була прийнята не 03.02.2015, а 13.02.2015. Отже позивач вважає, що загальний строк перебування під слідством та судом фактично тривав з 10.02.2009 (дата порушення кримінальної справи) по 03.02.2015 (дата винесення ухвали апеляційним судом Черкаської області), та складав 06 років 04 дні. Твердження представників прокуратури та держказначейства щодо обрахунку суми відшкодування позивачу, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для громадян в сумі 1600 грн. (із посиланням на положення п. 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2017) суперечать вимогам Закону, тому що у зазначеному пункті Закону йдеться мова про здійснення виплат заробітної плати та інших виплат, а в даному випадку суд вирішує питання стягнення суми відшкодування позивачу за підстав, передбачених спеціальним законом. У позовній заяві позивач детально викладає всі обставини, які вважаються ним такими, що завдали моральної шкоди, дані обставини підтверджуються матеріалами цивільної та кримінальної справи, іншими доказами, їх існування є доведеним та визнається прокуратурою, а сам факт їх виникнення внаслідок незаконного кримінального переслідування свідчить про спричинення позивачу моральної шкоди, розмір якої є значним та був позивачем обґрунтовано визначений. Крім того, для підтвердження факту наявності моральної шкоди та її розміру за клопотанням суд призначив судову психологічну експертизу, проведення якої доручив судовим експертам Хмельницького відділення КНДІСЕ. На виконання ухвали суду з Хмельницького відділення КНДІСЕ надійшов висновок за результатами проведення судової психологічної експертизи від 15.11.2018 № 4456/4457/18-26.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Станчук М.Г. в судовому засідання підтримали збільшені позовні вимоги та просили задовольнити.

Представник прокуратури Черкаської області та Черкаської місцевої прокуратури за довіреністю Завгородній О.О. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Вважає, що розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_1 під слідством у розмірі 102400,318 грн. (1600грн. Х 64міс.06днів) відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості.

Представник Державної казначейської служби України за довіреністю Фурдуй С.О.просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав вказаних у відзиві.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, кримінального провадження № 12013250040001152 від 14.03.2014, докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 10.02.2009 року слідчим прокуратури міста Черкаси порушено кримінальну справу № 4510900006 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України і в цей же день затримано в порядку ст.115 КПК України (1960р.) за підозрою у вчиненні злочину та поміщено до ізолятора тимчасового тримання м.Черкаси.

Слідчим прокуратури 13.02.2009 винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого по справі та цього ж дня Соснівським районним судом м. Черкаси строк затримання продовжено до 10 діб.

Соснівським районним судом м. Черкаси 20.02.2009 винесено постанову про обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, унаслідок чого його було поміщено до Черкаського слідчого ізолятора №30, де він і перебував 19 днів.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04.03.2009 постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 20.02.2009 року скасовано і ОСОБА_1 звільнено з під варти.

З 04.03.2009 відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який було скасовано лише 12.12.2013.

10.03.2009 слідчим винесено постанову про відсторонення позивача від посади на термін проведення слідства без збереження заробітної плати. На виконання даної постанови слідчого начальником Головного управління юстиції в Черкаській області видано наказ №157/к від 10.03.2009, який було скасовано лише 12.12.2013.

21.05.2009 кримінальну справу з обвинувальним висновком згідно ст.232 КПК України (1960р.) направлено до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.06.2012 кримінальну справу № 4510900006 направлено прокурору для проведення додаткового розслідування, яку ухвалою Апеляційного суду Черкаської області залишено без змін.

14.03.2013 старшим слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області відомості за матеріалами вказаної кримінальної справи внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013250040001125. Під час досудового розслідування слідчим тричі виносилися постанови про закриття кримінального правопорушення. Але вказані постанови скасовувалися процесуальними прокурорами.

Кримінальне провадження 07.10.2013 в черговий раз було закрито, але не виконано відповідні дії, пов`язані з реабілітацією позивача, в зв`язку з чим до Соснівського районного суду м. Черкаси було направлено скаргу на бездіяльність слідчого та процесуального прокурора. В ході розгляду цієї скарги прокурором визнано законність та обґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження від 07.10.2013.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.12.2013 постанову про закриття кримінального провадження від 07.10.2013 визнано такою, що набрала законної сили, а всі раніше обрані відносно позивача заходи процесуального примусу було скасовано. Цією ж ухвалою суд скасував постанову слідчого про відсторонення ОСОБА_1 від посади зобов`язавши старшого слідчого винести додаткову постанову про розмір завданої шкоди, яку ним винесено 27.01.2014.

23.12.2013 прокурор виніс постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 07.10.2013, проігнорувавши рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 12.12.2013.

Постановою старшого слідчого СВ Соснівського РВ м. Черкаси Полудненка В.І. від 27.01.2014 про відшкодування завданої шкоди встановлено, що загальна сума, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 складає 109780,19 грн., в т.ч. ЄСВ до Пенсійного фонду становить 5414,89 грн. та Податок на доходи фізичних осіб становить 17498,50 грн. Виплату грошових коштів покладено на Державну казначейську службу України.

Постановою прокурора прокуратури м. Черкаси Нестерчуком А.Ю. від 21.02.2014 скасовано постанову слідчого Полудненка В.І. від 27.01.2014 про відшкодування завданої шкоди.

30.04.2014 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04.07.2014, скасовано постанови прокурора прокуратури м. Черкаси Несторчука А.Ю. від 23.12.2013 про скасування постанови про закриття кримінального провадження та від 21.02.2014 про скасування постанови про відшкодування завданої шкоди.

Постановами заступника прокурора міста Черкаси Шляхова А.В. від 10.07.2014, постанови слідчого СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області Полудненка ОСОБА_4 І. від 27.01.2014 про відшкодування завданої шкоди та про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження № 12013250040001152 від 15.03.2013 скасовано.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.02.2015 скасовано постанови заступника прокурора міста Черкаси Шляхова А.В. від 10.07.2014 про скасування постанов слідчого СВ Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області Полудненка В.І. від 27.01.2014 про відшкодування завданої шкоди та про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження № 12013250040001152 від 15.03.2013. Як встановлено в судовому засіданні, лише у 2017 році внесені відомості у ЄРДР про закриття даного кримінального провадження.

Як вбачається з відповіді на відзив Черкаської місцевої прокуратури від 07.12.2018, Руднічук ОСОБА_5 рахує час його перебування під слідством і судом з дня порушення кримінальної справи по день остаточного закриття кримінального провадження, тобто з 10.02.2009 по 03.02.2015, що становить 72 місяці.

Як зазначається у висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 4456/4457/18-26 від 15.11.2018, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 61 місяць 22 дня у період з 10.02.2009 по 03.02.2015, з яких з 10.02.2009 по 04.03.2009 утримувався в Черкаському слідчому ізоляторі та ізоляторі тимчасового тримання м. Черкаси.

З висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 4456/4457/18-26 від 15.11.2018 вбачається, що зазначена у позовній заяві ситуація, яка пов`язана з притягненням до кримінальної відповідальності та кримінальним переслідуванням ОСОБА_1 для нього є психотравмуючою. Глибина та інтенсивність психотравмуючого впливу згідно зазначеної ситуації на особистість ОСОБА_1 носить легкий ступінь ситуації психологічного ураження, який відповідає короткочасним зміненим психічним станам не хворобливого рівня, незначним (неглибоким) змінам у психічній діяльності. Внаслідок зазначених подій у позовній заяві обставин справи ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду. Орієнтовний еквівалент грошового відшкодування за завдану моральну шкоду діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду Руднічуку Д.В. з урахуванням психологічних коефіцієнтів в літерному позначенні складатиме матеріальний еквівалент: 180 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства прокуратури або суду, встановлюється законом.

Стаття 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди.

Згідно з п. 1 ст. 1, п. 5 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури, суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладена арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інші: процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільний законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завдане громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Згідно з положенням п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач був позбавлений права працювати за спеціальністю і тільки у 2015 році отримав посвідчення на зайняття адвокатською діяльністю, жити повноцінним життям, спілкуватись з рідними та близькими, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 адресованими експерту, планувати своє життя, фінансово забезпечувати свою сім`ю. Після перебування в СІЗО, у зв`язку з проблемами здоров`я, вимушений був проходити лікування, що підтверджується випискою з історії хвороби ОСОБА_1 ..

Доводи представників прокуратури та Державної казначейської служби України щодо обрахунку суми відшкодування позивачу, строків перебування під слідством та судом ОСОБА_1 та те, що останнім не надано жодних належних доказів про спричинення йому моральної шкоди, судом до уваги не приймаються, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Крім того, суд погоджується з посиланням позивача на висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного суду, винесеної у справі № 686/23731/15-ц від 20.09.2018. Зокрема у вищевказаній постанові зазначено, що «…законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі».

З врахуванням перелічених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, висновків, викладених в судовій психологічній експертизі № 4456/4457/18-26 від 15.11.2018, суд вважає, що необхідним та достатнім за вказаних обставин розміром грошового відшкодування моральної шкоди є 751140 грн. (4173 грн. (мінімальна заробітна плата установлена на 2019 рік) Х 180).

Згідно зі ст. 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Державу у таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Згідно з пунктами 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Станчука Михайла Григоровича до Державної казначейської служби України, прокуратури Черкаської області, Черкаської місцевої прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями прокуратури задоволити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 751140 (сімсот п`ятдесят одну тисячу сто сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 .

Відповідач: прокуратура Черкаської області, місцезнаходження за адресою: м.Черкаси, бул. Шевченка, 286.

Відповідач Черкаська місцева прокуратура, місцезнаходження за адресою м. Черкаси вул. Б.Хмельницького,60

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул. Бастіонна, будинок № 6.

Головуючий: Н. М. Кондрацька