Ухвала суду № 81964130, 02.05.2019, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 704/16/16-к

провадження № 1-кп/691/214/19

У Х В А Л А

02 травня 2019 рокум.Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Синиці Л.П., суддів Подороги Л.В., Черненко В.О., за участю секретаря судових засідань Кочетової І.І., прокурорів Яшник Б.С., Дидич В.В., захисників (адвокатів) Добраниці В.М., Шадріна О.С., Михайленка І.А., Петрощук К.В., потерпілої ОСОБА_1 , обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .,

розглянувши, у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання щодо дії запобіжних заходів обвинуваченим, за матеріалами кримінального провадження за №12014250190000090, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2014 року, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.146 КК України, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.1 ст.255 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні суду на розгляді по суті пред`явленого обвинувачення, підготовче судове засідання, перебувають матеріали кримінального провадження 04.04.2014 року внесені до ЄРДР за №12014250190000090, щодо ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.146 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.1 ст.255 КК України.

На розгляд у підготовче засідання прибули прокурори прокуратури Черкаської області Дидич В.В., Яшник Б.С., потерпіла ОСОБА_1 , обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 доставлені під вартою, та захисники (адвокати) Добраниця В.М., Шадрін О.С., Михайленко І.А., Петрощук К.В., обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції). Не з`явилися потерпіла ОСОБА_8 .А., представник Закревська Є.О., повідомлені належним чином, клопотали про проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні за їх відсутності.

Колегія суддів, після виконання вимог, передбачених статтями 342 – 345 КПК України, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до думки про можливість проведення підготовчого судового засідання, за відсутності потерпілої, представника потерпілої, з продовженням вирішення питання можливості призначення судового розгляду, та ураховуючи ч.6 ст.22 КПК України, згідно якої суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, вирішує питання дії запобіжних заходів щодо обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які утримуються під вартою.

В судовому засіданні сторони обвинувачення і захисту користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

СУТЬ ПИТАННЯ ТА ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ.

15.04.2019 заступник начальника відділу управління прокуратури Черкаської області молодший радник юстиції Дидич В.В. надала суду клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за матеріалами кримінального провадження №12014250190000090 від 04.04.2014 року,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави на 60 днів (Вх.№2428/19), зазначає, що обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_2 та причетність його до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень за ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України свідчать матеріали кримінального провадження у їх сукупності, які зібрані під час досудового розслідування. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватись від суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати вчиняти злочин проти життя та здоров`я особи, у яких є достатні підстави його обвинувачувати, та може вчинити інші злочини. В обгрунтування ризика передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України слід зазначити, що враховуючи вагомість доказів причетності ОСОБА_2 зібраних у ході досудового розслідування до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень, міру покарання, яка загрожує йому в разі визнання винуватим, свідчить те, що він продовжить переховуватись від суду, в разі застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, враховуючи той факт, що під час затримання працівниками поліції 11.07.2015 ОСОБА_2 намагався втекти від правоохоронних органів.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, на 60 днів (Вх.№2429/19), зазначає, в тому числі, що обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_3 та причетність його до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень за ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України свідчать матеріали кримінального провадження у їх сукупності, які зібрані під час досудового розслідування. На обгрунтування ризика передбаченого: п.1 ч.1 ст.177 КПК України вказує, що враховуючи вагомість доказів причетності ОСОБА_3 зібраних у ході досудового розслідування до скоєння йому кримінальних правопорушень, міру покарання, яка загрожує йому у разі визнанняя винуватим, свідчить про те, що він може переховуватись від суду, в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу; п.3 ч.1 ст.177 КПК України щодо незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів, покладається та обставина, що на це час у межах судового розгляду кримінального провадження недопитані ні свідки, ні потерпілі, ні експерти, також двоє з співучасників вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень оголошені в розшук, а тому перебуваючи на свободі ОСОБА_3 може вплинути на них та їхні подальші покази у разі їхнього затримання; п.4 ч.1 ст.177 КК України щодо перешкоджати кримінальному правопрушенню іншим чином покладається та обставина, що двоє з співучасників вчинення вищевказаних кримінальних правопрушень оголошені в розшук, а тому перебуваючи на свободі ОСОБА_3 може повідомити наявну йому інформацію, сприяти їхньому переховуванню; п.5 ч.1 ст.177 КПК України щодо вчинення інших злочинів покладається та обставина, що ОСОБА_3 обвинувачується у викрадені журналіста та громадського діяча ОСОБА_10 у 2014 році та на досягнутому не зупинився, а у липні 2015 року приймав участь у іншому тяжкому кримінальному правопорушенні, а саме замах на підпал майна Приходьків.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, на 60 днів (Вх.№2430/19), зазначає, в тому числі, що обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_4 та причетність його до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень за чч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України свідчать матеріали кримінального провадження у їх сукупності, які зібрані під час досудового розслідування. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватись від суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати вчиняти злочин проти життя та здоров`я особи, у яких є достатні підстави його обвинувачувати, та може вчинити інші злочини. В обгрунтування ризика передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України вказує, що ОСОБА_4 перебував у розшуці з 2015 року та затриманий 16.05.2017, тобто переховувався від органів досудового розслідування, що дає підсави вважати, що при обранні більш м`якого запобіжного заходу останні і в подальшому буде уникати кримінальної відповідальності. ОСОБА_4 достовірно було відомо те, що йому 10 листопада 2015 року була оголошена підозра ч.3 ст.27 ч.2 ст.194 КК України та що він перебував у розшуці.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, на 60 днів (Вх.№2431/19), зазначає, в тому числі, що останні перебував у розшуці з 2015 року та затриманий 12.04.2017, тобто переховувався від органів досудового розслідування, що дає підсави вважати, що при обранні більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_5 , який обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.1 ст.255 КК України, і в подальшому буде уникати кримінальної відповідальності.

25.04.2019 на адресу суду надійшло заперечення на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката Шадріна О.С. (Вх.№2702/19, Вх.2703/19), з посиланням на те, що прокурором в клопотанні не зазначено, які ризики відповідно до ст.177 КПК України, наявні при продовженні запобіжного заходу ОСОБА_4 , що є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.146 КК України (органзація викладення людини, організованою групою, що спричинило тяжкі наслідки), ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України (організація вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті людини, вчинене на замовлення за попередньою змовою організованою групою), ч.3 ст.23, ч.3 ст.28, ч.2 ст.194 КК України (організація умисного знищення чужого майна, шляхом підпалу, організованою групою), ч.1 ст.255 КК України (створення злочинної організації з метою тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією) є необгрунтованим та невмотивованим. Діяння у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 не містить складу злочинів вищезазначених статтей, а тому до обвинуваченого може бути обраний більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою. Розшук ОСОБА_4 в період з 2014 року по 2017 рік здійснювався формально, що призвело до того, що ОСОБА_4 не знав про існування кримінального провадження проти нього. За весь час знаходження у розшуку ОСОБА_4 не отримував повістки, у 2016 році звертався до другого віділу обслуговування громадян Департаменту з надання послуг та отримав закордонний паспорт, проходив лікування, регулярно знаходився за адресою громадської організації, приватизував земельну ділянку, що свідчить про те, що він не переховувався. Формальна постанова слідчого про оголошення у розшук не є достатнім дотриманням процедури оголошення особи у розшук. На думку сторони захисту, належну поведінку ОСОБА_4 можливо забезпечити шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби, який полягає у забороні залишати ним житло за місцем його фактичного проживання та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України або у вигляді особистої поруки. ОСОБА_4 не має будь-якого наміру переховуватися від суду, має ряд захворювань, та згідно медичних висновків лікаря-кардіолога, терапевта ОСОБА_11 стан хворого оцінюються як ближче до важкого і вимагає негайної госпіталізації в багатопрофільний стаціонар (наявність кардіології, неврології) з метою надання необхідної медичної допомоги, уточнення діагнозу, підбору ефективної базової терапії (ІХС, ДЕП, епісиндром), щоб уникнути фатальних ускладнень, зміна умови утримання, так як нинішні умови сприяють подальшому погіршенню стану пацієнта з можливістю регулярного контролю артеріального тиску і ЧСС, спостереження (до госпіталізації) медичним персоналом (хоча б тим, що є в наявності в медчастині СІЗО).

25.04.2019 до суду надійшло заперечення на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про зміну запобіжного заходу захисника обвинуваченого ОСОБА_12 . ОСОБА_13 . адвоката Михайленка І.А. (ЕП-824/19-Вх, ЕП-827/19-Вх), згідно якого останній вказує, що клопотання прокурора є незаконним, необгрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. Прокурор звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у порядку, який не передбачено КПК України. Звертає увагу суду на тривалість строку перебування ОСОБА_3 під вартою. Згідно до протоколу затримання ОСОБА_3 фактично було затримано близько 01год. 00хв. 11.07.2015 року. Сукупність злочинів при складанні покарань, згідно обвинвального акта ОСОБА_3 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних праворушень передбачених ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, суд може призначити остаточне покарання за у межах максимального строку, встановленого для інкримінованих йому покарань, до 10 років позбавленння волі. На даний час ОСОБА_3 фактично відбув 7 років 6 місяців 28 днів та мав би право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки фактично відбув не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин. Попереднє увязнення не повинно передбачати покрання у вигляді позбавлення волі, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку. Сторона захисту вважає, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України мінімальні та на даний час не має обставин, що переважують правило поваги до особистої свободи, а сама тільки тяжкість можливого покарання не є підставою застосування відносно ОСОБА_3 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч.1 ст.177 КПК України. Однак, враховуючи те, що деякі з ризиків можуть мати місце під час судового розгляду, однак вони не можуть впливати на доцільність саме тримання під вартою, вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_3 можливо застосувати більш м`який запобіжний захід не повязаний із позбавленням волі. Наводить дані, що характеризують ОСОБА_3 виключно з позитивного боку, та про наявність хвороб. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_3 є потерпілим у кримінальному провадженні №42018250000000029 від 28.02.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.371, ч.1 ст.372, ч.1 ст.373, ч.1 ст.374 КК України. На думку сторони захисту буде доцільним дослідити можливість обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час.

25.04.2019 до суду надійшло заперечення на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про зміну запобіжного заходу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 . адвоката Михайленка І.А. (ЕП-825/19-Вх, ЕП-826/19-Вх), мотивує тим, що клопотаня прокурора незаконне, необгрунтоване та таке, що не підлягає задоволенню. В котрий раз звертає увагу суду на тривалість строку перебування ОСОБА_2 під вартою, що порушує п.3 ст.5, п.1 ст.6 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод. ОСОБА_2 згідно протоколу затримання, фактично було затримано, близько 06год. 00хв. 11.07.2015 року. На даний час ОСОБА_2 фактично відбув 7 років 6 місяців 28 днів. Сторона захисту вважає, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України мінімальні та на даний час не має обставин, що переважують правило поваги до особистої свободи, а сама тільки тяжкість можливого покарання не є підставою застосування відносно ОСОБА_2 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_2 не має будь-якого наміру переховуватися від суду, у нього наявні соціальні зв`язки, є зареєстрований та має постійне місце проживання, де проживав разом з матірю, яка є пенсіонеркою та особою з інвалідністю першої групи. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 є потерпілим у кримінальному провадженні №42018250000000029, відомості щодо якого було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.371, ч.1 ст.372, ч.1 ст.373, ч.1 ст.374 КК України. Ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитьсь з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. ОСОБА_2 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та як такі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені. ОСОБА_2 не має потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, так як зазначених осіб було допитано. Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях. ОСОБА_2 не має необхідності перешкоджати криммінальному провадженню іншим чином. зазначений ризик є неконкретним і не підтверджується будь-якими доказами. ОСОБА_2 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення. Ризик того, що особа повторно вчинить злочин. з огляду на минуле останнього не може бути достатнім для виправдання відмови у звільненні. Прокурор звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у порядку, який не передбачено КПК України. ОСОБА_2 на даний час є обвинуваченим, відповідно у нього є право вважатися невинним доти, доки вину не буде доведено у законному порядку (п.2 ст.6 Конвенції, ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України), однак він фактично відбув покарання за інкриміновані йому злочини. На думку сторони захисту доцільним буде дослідити можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу, та за важливе врахувати медичну довідку від 18.06.2018 року щодо стану здоров`я ОСОБА_2 ..

У судовому засіданні прокурор прокуратури Черкаської області Дидич В.В. заявлені клопотання про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримала в повному обсязі, з підстав, що викладені письмово. Вказує, що про обґрунтованість підозр оголошених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та причетність останніх до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень свідчать матеріали кримінального провадження у їх сукупності, які зібрані під час досудового розслідування. Встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, щодо ОСОБА_2 - може переховуватися від судового розгляду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків; щодо ОСОБА_3 - може переховуватися від судового розгляду, вчиняти тиск на свідків, підозрюється в іншому кримінальному правопорушенні; щодо ОСОБА_5 - може вчиняти інші кримінальні правопорушення, вчиняти тиск, як на свідків так і потерпілих і обвинувачених, які перебувають у розшуку; щодо ОСОБА_4 - може переховуватися від подальшого судового розгляду, був офіційно в розшуку півтора року, та на підставі ухвали був затриманий, вказана обставина є головною, може впливати на свідків та підозрюваних, які перебувають у розшуку. Вважає, що саме такий запобіжний захід забезпечить належну поведінку обвинувачених. Доводить до відома суду те, що ОСОБА_4 був обізнаний з тим, що здійснюється досудове розслідування про що свідить, в тому числі, його клопотання про вчинення процесуальних дій, розшук був не формальний, сторона захисту вводить суд в оману.

Прокурор прокуратури Черкаської області Яшник Б.С. підтримав клопотання прокурора Дидич В.В., та просив продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 строком на 60 діб, оскільки розгляд кримінального провадження знаходиться лише на стадії підготовчого провадження, та існують ризики, письмово викладені, що обвинувачені можуть перешкодити розгляду справи.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вказав, що текст який озвучує прокурор не змінюється, просить аргументувати його подальше утримання під вартою, прокурор не може обгрунтувати свої звинувачення, просить щоб відпустили додому, змінили запобіжний захід на менш суворий, та вказує, що ризики, які передбачені КПК України у його поведінці відсутні.

Захисник обвинуваченого Недибалюка Р.В. – адвокат Петрощук К.В., вказує, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може бути розглянуто, та під час виступу вийшла за межі питання, що вирішується. Після декількох зауважень головуючого, її виступ був зупинений, оскільки колегія суддів прийшла до висновку, що захисник Петрощук К.В. не бажає висловлювати свою думку із зазначеного питання.

Обвинувачений ОСОБА_14 , адвокат Михайленко І.А. клопотали про зміну запобіжного заходу на інший більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі, підтримують доводи наведені в клопотанні про зміну запобіжного заходу, ризики передбачені ст.177 КПК у даний час відпали, так як обвинувачений перебуває під вартою 3,5 років, і це суд повинен мотивувати. Право особистої свободи не може переважати так довго. Обвинувачений ОСОБА_14 вказує, що не має будь-якого наміру переховуватися від суду, позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі докази були вилучені, не має потреби впливати на потерпілих, свідків так, як зазначених осіб було допитано, є раніше не судимий, тому не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати те, в якому підозрюється.

Обвинувачений ОСОБА_2 , адвокат Михайленко І.А. підтримали доводи клопотання про зміну запобіжного заходу на інший більш м`який, що викладено письмово. Обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що його змусили все підписати, підкинули гранату, проти нього були сфабриковані всі звинувачення, справа не розслідується, все сплановано, просить змінити міру запобіжного заходу на більш м`який, не має будь-якого наміру переховуватися від суду, зобов`язується з`являтися на всі засідання, є всі характеристики про його життєвий шлях, нормальна адекватна людина, може працювати та приносити користь своїй родині, злочини, які йому інкримінують не вчиняв.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокати Добраниця В.М., Шадрін О.С., клопотали відмовити в задоволенні клопотання прокурора, та змінити ОСОБА_4 на інший запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави, врахуваваши письмово надевені доводи у запереченні на клопотаня прокурора, у клопотанні про зміну запобіжного заходу, та вказують на необґрунтованість клопотання прокурора, вважають його таким, що не підлягає до задоволення. Прокурор не навів ризиків, клопотання є аналогічними. Не можуть існувати ризики, які існували раніше. Взагалі немає доказів, які б давали право на продовження міри запобіжного заходу, обґрунтованість підозри, також не розглянута. Всі відомості фальсифікуються. Суди ідуть в нарадчу кімнату під тиском, під тиском активістів. Згідно статистики особи які перебувають під вартою помирають, підзахисний потребує медичного нагляду та лікування, потрібно враховувати його стан здоров`я та те, що має міцні соціальні зв`язки, працював, отримував заробітну плату, проходив стаціонарне лікування.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити прокурору в задоволенні клопотання про тримання під вартою, та змінити на домашній арешт, вказує, що знаходиться на межі життя та смерті, жодного стосунку до злочинів не має, всі ті обставити на які посилається прокурор це дублювання матеріалів, які є сфальсифікованими. Стан здоров`я постійно погіршується. Жодного разу суд не дослідив доказів на які посилається сторона захисту. Жодних намірів вчиняти будь які злочини не мав намірів, має дружину, трьох дітей, є керівником підприємства, має всі позитивні характеристики. Медична допомога не надається, вважає, що його тримають лише щоб фізично знищити. Розшук про який говорить прокурор був формальний, не знав що розслідувається кримінальне провадження, адвоката Нестернека не знав. Коли був проведений обшук за адресою проживання, не було, в ході були вилучені речі, тому через півтора місяця писав листа слідчому про повернення майна.

Обвинувачений ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_7 висловили думку про необхідність зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на такий, що не передбачає утримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала думку прокурора, та заперечила щодо зміни запобіжних заходів обвинуваченим на більш м`які, що не пов`язані з триманням під вартою, вважає, що обвинувачені винні, розглядали справу по суті майже рік, бачили, що є докази по справі, боїться, що якщо їх випустити, будуть впливати на людей, які не дали свідчення, впливати на неї або взагалі виїхати за межі України.

МОТИВИ СУДУ ЩОДО ПИТАННЯ ДІЇ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ.

Колегія суддів погоджується на посилання сторони захисту про те, що будь-яке позбавлення волі повинне здійснюватися не тільки згідно з основними процесуальними нормами національного права, але й відповідати цілям ст.5 Конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод, захищаючи людину від свавілля представників влади, та бути пропорційним необхідності такого втручання у права особи (1), сторони обвинувачення про те, що тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особисої свободи, встановлений ст.5 Конвенції (п.110 Рішення ЄСПЛ "Кудла проти Польщі").

Вирішення питання щодо дії запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Розділу ІІ КПК України, в тому числі, з урахуванням положень статей 199, 200, 201, 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 131, 132 КПК України.

Підставою для застосування запобіжного заходу, за нормами ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

За нормами ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конституції України передбаачє, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За нормами ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, та, ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 § 1(c) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення О`Нага v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34). Підозра є обґрунтованою лише у випадку, якщо ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного, обвинуваченого із вчиненим кримінальним правопорушенням. Європейський суду з прав людини у рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, зазначає, що термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити дане правопорушення.

За нормами п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема серед іншого законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, за нормами ч.3 ст.199 КПК України, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

У рішенні №1-р/2017 від 23.11.2017 року Конституційний Суд України наголосив, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Пункт 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожній особі, яку було позбавлено волі в результаті арешту або затримання, право через деякий час подавати скаргу з вимогою перегляду законності позбавлення свободи.

Обвинувачений до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, за нормами ч.1, ч.3 ст.201 КПК України, має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу, з наданням в тому числі, копії матеріалів, якими обґрунтовує доводи клопотання.

Доцільність продовження строку тримання під вартою, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Пункт 3 ст.9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року закріплює вимогу про те, що тримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не має бути загальним правилом, але звільнення може ставитись у залежність від подання гарантій явки на суд, явки на судовий розгляд у будь-якій іншій його стадії і, в разі необхідності, явки для виконання вироку.

Приймаючи рішення дії запобіжних заходів, колегія суддів бере до уваги поняття "обгрунтована підозра", що сформульоване у правових позиціях ЄСПЛ, та ураховуює вимоги пунктів 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

ОСОБА_4 ікримінується створення злочинної організації, яка діяла з березня 2014 року, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, якою керував протягом трьох років, а саме, кримінальні правопорушення за ч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України.

За період діяльності злочинної організації її учасникам інкримінується вчинення кримінальних правопорушеннь, а саме, викрадення та умисне вбивство людини; замах на знищення чужого майна, що відносяться до категорії особливо тяжких та тяжких злочинів.

ОСОБА_2 інкримінують кримінальні правопорушення за ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України.

ОСОБА_3 інкримінують кримінальні правопорушенн за ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України.

ОСОБА_5 інкримінують кримінальні правопорушення за ч.3 ст.146, ч.1 ст.255 КК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , закінчує свою дію 06.05.2019 року.

Підготовче судове засідання у об`єднаному кримінальному провадженні внесеному 04.04.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014250190000090, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ч.1 ст.255 КК України, не проведено, судовий розгляд не розпочато, потерпілі, свідки недопитані.

Колегія суддів ураховує, що жоден із визначених КПК запобіжних заходів (тримання під вартою, домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не є санкцією чи покаранням за скоєну дію. Такі заходи є попереджувальними, і їх метою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків в разі, якщо є побоювання здійснення підозрюваним будь-яких дій, що заважають встановленню істини чи виявленню винних осіб у кримінальному провадженні.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

В кожному випадку обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Стороною обвинувачення доведено та не спростовано стороною захисту, що менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам: - переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), враховуючи той факт, що 11.07.2015 року ОСОБА_2 під час затримання працівниками поліції намагався втекти від правоохоронних органів; що з 2015 року ОСОБА_15 (до ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_5 (до 12.04.2017) перебували у розшуку; - незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів (п.3 ч.1 ст.177 КПК України) покладається та обставина, що у межах судового розгляду кримінального провадження недопитані ні свідки, ні потерпілі, ні експерти, та двоє з співучасників вчинення кримінальних правопорушень оголошені в розшук, у зв`язку з чим обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перебуваючи на свободі можуть вплинути на їхні подальші покази у разі їхнього затримання, як і повідомити наявну їм інформацію, сприяти їхньому переховування – перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України); - вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Ризики, які були враховані судом 08.03.2019 року при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності.

Доводи, наведені стороною захисту про те, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не були обізнані про кримінальне переслідування та розшук, а тому не вчиняли дії щодо переховування від слідства стростовані стороною обвинувачення.

Приймаючи рішення про доцільність продовження застосування щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів, керуючись вимогами ст.2 КПК України, які регламентують завдання кримінального судочинства, враховує всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам, які зазнчаені у клопотані прокурора та наведені в судовому засіданні, на даній стадії розгляду кримінального провадження в суді, та вважає недостатнім застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі і домашнього арешту, як клопоче сторона захисту.

Європейський суд підкреслив, що пункт 3 статті 5 Конвенції зобов`язує органи влади розглянути можливість застосування альтернативних заходів забезпечення явки обвинуваченого до суду при вирішенні питання про те, звільнити його чи залишити під вартою. Дана норма не тільки проголошує право на „судовий розгляд у розумний строк або звільнення до суду“, але й встановлює, що „звільнення може бути обумовлене гарантіями явки в суд“ (рішення у справі „Сулаойа проти Естонії „ (Sulaoja v . Estonia) від 15 лютого 2005р., скарга N55939/00, §64 in fine, Постанова Європейського суду у справі “Яблонскі проти Польщі„ (Jablonski v . Poland) від 21 грудня 2000р., скарга N33492/96, §83).

Підстави, на які посилається сторона захисту, щодо можливості зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , були вивчені при розгляді клопотань та не доводять підстав для обрання інших більш м`яких запобіжних заходів.

Гарантій явки в суд обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 при звільнені, колегія суддів не вбачає, з урахуванням вибраної тактики захисту на затягування судового розгляду даного кримінального провадження.

Ризик втечі обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , колегія суддів оцінює у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та бере до уваги, що

обвинувачений ОСОБА_2 має вік 46 років, не працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, до кримінальної відповідальності притягується не вперше, був раніше судимий за вчинення злочинів проти життя особи, та йому знову висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення пов`язаного з викраденням та умисним вбивством людини, за попередньою змовою групою осіб, замаху на знищення чужого майна, незаконному поводженні зі зброєю, вчиненого у період умовно-дострокового звільнення від кримінальної відповідальності,

обвинувачений ОСОБА_4 має вік 48 років, одружений, має на утриманні трьох дітей, працюючий, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, обвинувачується у створенні організованої злочинної групи, діяльність якої, за змістом обвинувачення була пов`язана із викраденням та вбивством людини, що законодавцем віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, що дає підстави не виключати ризик можливого незаконного впливу, як керівника на інших обвинувачених, дії яких кваліфіковані згідно обвинувального акта, як участь в організованій злочинній групі, так і інших учасників процесу, при цьому враховуює, що доказів, належних і допустимих, про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, який би унеможливлював його перебування в місцях обмеження волі не надано,

обвинувачений ОСОБА_3 є особою молодого віку, має 29 років, не одружений, не має неповнолітніх дітей, не працюючий, має постійне місце проживання і реєстрації, раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які віднесені до категорії тяжких і особливо тяжких злочинів, зі слів фізично здоровий, під вартою знаходиться близько 3,5 років,

обвинувачений ОСОБА_17 є особою молодого віку, має 26 років, не одружений, дітей на утриманні не має, не працюючий, має постійне місце проживання та реєстрації, перебував у розшуку, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які віднесені законодавцем до категорії тяжких і особливо тяжких.

Вирішуючи питання можливості застосування до обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , застави, при прийнятті рішення про продовження дії запобіжного заходу, що є альтернативним до тримання під вартою, колегія суддів, ураховує п.3 ст.9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ст.6 Мінімальних стандартних правил Організації Об`єднаних Націй у відношенні заходів, не пов`язаних з триманням під вартою (Токійські правила), прийнятих Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 року, Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 65 (11) від 9 квітня 1965 року «Взятя під варту» та Рекомендації 80 (11) від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду», та п.2 ч.4 ст.183 КПК України, згідно якого суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що підсудний не з`явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (справи Тирон проти Румунії, Смирнова проти Росії Пірузян проти Вірменії).

Колегія суддів ураховує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_17 обвинувачуються у викраденні та вбивстві людини, що вчинене організованою злочинною групою, тобто у діях, які спринили загибель ОСОБА_10 , та приходить до думки, що для відмови у звільненні під заставу при продовженні дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, наявний ризик того, що обвинувачені вживатимуть заходів для запобігання відправленню правосуддя, і це підтверджує той факт; що ОСОБА_2 під час затримання працівниками поліції 11.07.2015 року намагався втекти від правоохоронних органів; що ОСОБА_3 усвідомлюючи можливу міру покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення за ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України може вжити заходів до її уникнення; що ОСОБА_4 тривалий час перебував у розшуку; що ОСОБА_17 на протязі 1,5 року переховувався від органів досудового розслідування та був затриманий за результатами оперативних (розшуковий) дій, тобто переховувались від органу досудового рослідування перешкоджаючи кримінальному провадженню.

Обставини справи, що розглядаються, дають підстави не сумніватись, що межі та порядок застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , з його продовженням, на сьогодні, є достатньо чітко визначеними, щоб не допускати свавілля.

Колегія суддів приймає до уваги, що тримання під вартою не повинно бути занадто довгим, оскільки це може порушувати презумпцію невинуватості, та те, що ОСОБА_2 утримується під вартою з 11.07.2015, ОСОБА_3 утримується під вартою 11.07.2015, ОСОБА_4 утримується під вартою з 16.05.2017, ОСОБА_17 утримується під вартою з 12.04.2017, та вважає, що доводи про стан здоров’я обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_2 є такими, що заслуговують на увагу, проте, на даний час не можуть бути підставою для звільнення їх з-під варти.

Європейський суд неодноразово вказував на існування презмупції на користь звільнення особи, друга частина пункту 3 статті 5 Конвенції не дає судовим органам можливості вибору між доставкою обвинуваченого до судді протягом розумного строку або його звільненням до суду (рішення у справі "Алєксандр Макаров проти Росії" від 12.03.2009). До визнання його винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета розглянутого положення полягає в тому, щоб забезпечувати його тимчасове звільнення, як тільки його утримання під вартою перестає бути розумним (рішення від 12 червня 2008 р. у справі „Власов проти Російської Федерації„ (Vlasov v . Russia), скарга N 78146/01, § 104, з додатковими посиланнями).

В разі внесення, у подальшому, клопотання про продовження дії запобіжних заходів обвинуаченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., слід нагадати органам держави, які ініціюватимуть це питання, про існування презумпції на користь звільнення особи.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що продовжують існувати ризики переховування обвинувачених від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя, та виходячи з викладених вище міркувань ризики, що передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України є реальними та існуючими, тому враховуючи, що запобіжний захід може бути змінений, якщо суттєво змінилися обставини, які були взяті до уваги при обранні запобіжного заходу, або ж виникли нові обставини після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу про які не було відомо на час прийняття рішення, а також, що продовження строку тримання під вартою можливе тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справах «Белевитський проти Росії» від 01 березня 2007 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, "Кудла проти Польщі"), з урахуванням особистості обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх поведінки під час розслідування кримінальних правопорушень та під час судового провадження, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченим діянь, як вони сформульовані в обвинувальному акті, їх чисельності, є виправданим подальше їх тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Керуючись ст. ст. 314, 315, 350, 199, 183, 369, 392 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою, без можливості внесення застави, обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, до 24 години 00 хвилин 30.06.2019 року, в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».

Продовжити строк тримання під вартою, без можливості внесення застави, обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українцю, громадянину України, до 24 години 00 хвилин 30.06.2019 року, в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».

Продовжити строк тримання під вартою, без можливості внесення застави, обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українцю, громадянину України, до 24 години 00 хвилин 30.06.2019 року, в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».

Продовжити строк тримання під вартою, без можливості внесення застави, обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , українцю, громадянину України, до 24 години 00 хвилин 30.06.2019 року, в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».

У задоволенні клопотань щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на більш м`який – відмовити.

Копію ухвали, негайно вручити обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , та прокурору прокуратури Черкаської області.

Ухвалу суду направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», для виконання.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Повідомити родичів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про продовження дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л. П. Синиця Судді Л.В. Подорога В.О.Черненко