Ухвала суду № 81961529, 24.05.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2425/19

Провадження № 1-кп/638/1064/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Соколенко Ю.О.,

за участю прокурора Клочко Н.О.,

захисника Дмітрієвої Л.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою за обвинувальним актом кримінального провадження № 12018220480005106 від 27.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст. 125 КК України,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт кримінального провадження № 12018220480005106 від 27.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст. 125 КК України.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 з посиланням на ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: може переховуватись від суду, може вчиняти тиск на потерпілих та свідків, крім того раніше засуджений.

Обвинувачений та захисник заперечували у задоволенні клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт зазначивши про відсутність ризиків вказаних прокурором, крім того обвинувачений одружений, має двох доньок та серйозне захворювання.

Потерпілий підтримав думку прокурора.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, тобто з метою запобігання спробам: переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_1 міру запобіжного заходу тримання під вартою, суд приймає до уваги, що обвинувачений підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований, наявність дітей та дружини не можна віднести до стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, документального підтвердження стосовно неможливості перебування в умовах ізоляції обвинуваченого суду не надано, а відтак у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає.

В той же час, потерпілі не допитані, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані ст. 177, п. п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу є дійсними.

Вказані обставини судом враховані при продовженні запобіжного заходу.

Одночасно суд вважає необхідним зазначити, що дійсно, відповідно до чисельних рішень ЄСПЛ, є неможливим продовження строку тримання особи під вартою на підставах, які не можна вважати достатніми. Після спливу певного часу судова влада зобов`язана привести інші вагомі підстави для подальшого утримання під вартою особи.

Висновок суду щодо необхідності продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою до вказаного строку ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання осіб під вартою.

У зв`язку з цим, суд проходить до висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики не зменшилися, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи суд продовжує строк тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 діб, а клопотання обвинуваченого та захисника – залишає без задоволення.

Керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 60 діб - до 22 липня 2019 року.

Клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу – залишити без задоволення.

Оголосити перерву у судовому засіданні до 11 год. 00 хв. 26 червня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий