Вирок № 81959480, 24.05.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/84/2019

Справа № 534/1910/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2019 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Хіневич В.І.,

при секретарі - Гавриш А.Ю.,

за участю прокурора -Докучаєвої Р.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

захисника

обвинуваченого - Коротченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчук кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018170080001014 від 19.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Кременчуцького району Полтавської області українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, працюючого головою ОСББ «Дніпряночка 80» м. Горішні Плавні, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

19.09.2018 року, близько 12 години 20 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_2 , наніс останньому декілька ударів правою та лівою руками, стиснутими в кулак по голові та обличчю ОСОБА_2 та після падіння останнього на землю, схопив ОСОБА_2 за тем`яну частину голови рукою та почав бити його лівою частиною голови об переднє праве крило розташованого поруч автомобіля «Форд Куга», після чого ОСОБА_2 впав на землю, а ОСОБА_1 наніс декілька ударів правою ногою в область голови та обличчя останнього. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді синців, рани слизової оболонки нижньої губи, струсу головного мозку, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; синця тулуба, який за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями, що виразилися у спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є спричинення умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому злочині та цивільний позов потерпілого не визнав, стверджуючи, що його дії були самозахистом і показав, що 19.09.2018 року близько 12 години він вийшов з під`їзду будинку АДРЕСА_2 Плавні, в якому він працює головою ОСББ «Дніпряночка 80» і побачив на прибудинковій території будинку на газоні автомобіль «ДЕУ» під балконом квартири на відстані близько 3-х метрів. На той час газон вже був фактично відсутній. Як голова ОСББ він повинен доглядати прилеглу територію будинку і підтримувати в належному стані. Підійшовши до авто він ногою штовхнув колесо для включення сигналізації з метою спілкування з власником авто і щоб останній прибрав авто з газону. Власника авто - Володіна він знав в обличчя раніше як мешканця сусіднього будинку, який постійно ставив авто на газоні та їздить, як і інші по прилеглій території будинку. До цього на його зауваження ОСОБА_3 не реагував спілкування було без бійки, були тільки словесні перепалки. При цьому, він побачив власника авто ОСОБА_4 , який йшов з собакою на відстані близько 30 метрів, тримаючи повідок в руках. На його зауваження прибрати авто Володін відповів нецензурною лайкою і після словесною перепалки, яка тривала близько 1 хвилини, Плахотник розвернувся і пішов від Володіна, відповівши Володіну йти туди самому, куди Володін його посилав. Зробивши декілька кроків Плахотник почув топіт ніг від місця ОСОБА_5 стояв ОСОБА_3 до нього. Повернувшись до останнього обличчям Плахотник побачив як Володін замахнувся шкіряним чи шкір замінним повідком на кінці якого був металевий карабін і з відстані 0,5 -1 метр наніс правою чи лівою рукою Плахотнику два удари повідком по тілу зверху вниз, які прийшлися по спині: один удар – під праву лопатку, другий - в район почки лівого боку, на які він не встиг зреагувати. Чи бачили це інші особи не може сказати. Коли Володін замахнувся втретє, він почав відбиватися від останнього, а саме ставив блоки руками та наносив удари руками обох рук стиснутими в кулаки в область голови Володіна, нанісши всього близько 10 ударів, з яких 2-3 удари досягли цілі, в яку саме область голови були нанесені сказати не може. Після нанесення Володіну останнього удару кулаком в голову той пошатнувся і впав лівою частиною тіла – лівим плечем і лівою стороною голови на авто «Форд», яке стояло поряд і опустився на коліна на землю. Плахотник відійшов і підійшли свідки і почали їх розбороняти, сама сутичка тривала не більше 1 хвилини. Після того, як ОСОБА_3 впав, Плахотник йому удари ногами не наносив і останній свідомість не втрачав. Володін встав з землі, тілесні ушкодження у нього Плахотник не бачив, потім Плахотник залишив свідкам номер свого мобільного телефону і пішов з місця події. Повернувшись додому десь через 30 хвилин йому зателефонувала поліція і він вийшов на вулицю, де були поліцейські, свідки, ОСОБА_3 і тільки тоді він побачив у Володіна синці під обома очима, які фотографував поліцейський, інших ушкоджень чи крові не бачив. ОСОБА_6 Плахотник надав свої пояснення по суті конфлікту і про те, що Володін теж наносив йому удари і він бажає подати зустрічну заяву на що поліцейський відповів, що вам це не потрібно. В подальшому його допитував слідчий, якому він також казав про нанесення йому ударів ОСОБА_7 , однак слідчий не роз`яснив йому право на можливість проходження експертизи. Самостійно до медзакладу за медичною допомогою він не звертався, хоча два рази на рік проходить лікування в госпіталі, як учасник бойових дій. Поведінка і дії Володіна відносно нього його обурили. Він є доросла людина 55 років, не судимий, має двох доньок, все життя працював, проходив військову службу в Афганістані та внаслідок контузії є інвалідом війни ІІ групи, а Володін його ображав та наносив удари повідком.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що між ним та Плахотником до даної події були неприязні стосунки стосовно паркування належного йому авто біля будинку , де Плахотник працює головою ОСББ, при цьому останній неодноразово висловлювався на його адресу грубою нецензурною лайкою. 19.09.2018 року близько 12 години він поставив свій автомобіль «ДЕУ» на землі на відстані близько 10 метрів від будинку, де Плахотник працює головою ОСББ на прохання працівників теплокомуненерго, які розрівнювали землю після проведеного ремонту по заміні труб біля будинку. На вказаній ділянці відсутній газон чи насадження і там постійно ставлять авто інші власники будинків чи працівники ремонтних служб, яким Плахотник ніяких зауважень не робить. Повернувшись з прогулянки з собакою через 20 хвилин побачив, як Плахотник б`є ногою по колесу його авто та рукою по міждверній стойці кабіни, вже убачивши його. Підійшовши до авто зі словами «що ти робиш?» він звернувся до Плахотника, на що останній почав висловлюватися в його адресу нецензурною лайкою. Відстібнувши повідок від ошийника собаки, він сівши в авто від`їхав на 5 метрів. Плахотник при цьому продовжував висловлюватися в його бік нецензурною лайкою та казати образливі слова. Зачинивши авто Володін нахилився, намагаючись пристебнути повідок до ошийника собаки і в цей момент побачив, як Плахотник, який стояв поряд на відстані 50 см замахнувся однією рукою з метою нанести йому удар по потилиці, в іншій тримаючи велосипед. Він відскочив від ОСОБА_8 і можливо в цей момент ненавмисно інстинктивно взмахнув собачим повідком, який тримав в руці, і можливо ненавмисно міг вдарити ним ОСОБА_8 . Після цього ОСОБА_9 кинувся до нього і почав його бити кулаками обох рук по голові. Після нанесених перших шістьох ударів кулаками обох рук в обличчя, в тому числі у висок зліва, він впав на землю. При цьому, у нього потемніло в очах, запаморочилася голова, заклало вуха. Коли піднявся, Плахотник продовжував його бити і наніс ще близько п`яти ударів кулаками обох рук по голові, від яких він знову впав на землю. Піднявшись знову ОСОБА_3 відступив до авто «Форд», яке стояло поряд і Плахотник наніс ще один удар кулаком правої чи лівої руки в обличчя, від якого він знову впав на авто, а ОСОБА_9 підійшовши впритул і взявши його голову обома руками вдарив затилком та лівою стороною обличчя об крило авто, залишивши пошкодження, після чого ОСОБА_3 втратив свідомість. Прийшовши до тями на землі, Плахотника вже не було, поряд стояв свідок, зі слів якого після його падіння Плахотник продовжував його бити ногами по голові та тулубу. Також поряд стояла його дружина, яка допомогла відвести його додому. Потім приїхала поліція і швидка допомога, хто їх викликав йому не відомо. Після побиття в нього боліла голова, були розбиті та розсічені губи та слизова оболонка в ротовій порожнині, від чого він погано себе почував. При спілкуванні з поліцією він все розповів, як було. При цьому Плахотник в грубій формі спілкувався в поліцією, на що останні робили йому зауваження, також казав, що він є інвалідом і вони йому нічого не зроблять і всіх ображав. Після цього син відвіз його в лікарню, де йому надали першу допомогу і він пішов додому. Але на слідуючий день йому стало зле і його відвезли в лікарню, де він лікувався на стаціонарі близько 11 днів, купуючи ліки та медикаменти на позичені у знайомих кошти, зберігаючи чеки, які вказав в позові в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, який повністю підтримує. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нагороджений орденом «За воинскую доблесть», після побиття погано себе почуває, через це тривалий час не міг керувати авто та відвідувати і доглядати матір, якій 90 років і яка проживає поблизу м. Донецьк, до теперішнього часу часто крутиться голова, в лівому оці є опухоль, ліве око косить, тощо. Після побиття його життя змінилося через стан здоров`я. Цивільний позов підтримує в повному обсязі і прохає його задовольнити. Стосовно покарання Плахотника згоден з думкою прокурора.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що на початку вересня 2018 року близько 12 години він проїжджав на своєму авто повз будинок АДРЕСА_2 і побачив у дворі бійку, а саме одностороннє побиття обвинуваченим потерпілого, який є особою похилого віку, тобто останній отримує 2-3 удари кулаками по голові від обвинуваченого , після яких потерпілий падає на землю, що змусило його зупинитись і втрутитись з метою їх розборонити і зупинити бійку, потерпілий ударів обвинуваченому не наносив, він тільки відмахувався захищаючись. Однак на його вимогу обвинуваченому зупинитись так як потерпілий його не чіпає, обвинувачений не реагував. При цьому, обвинувачений продовжував бити потерпілого кулаками по тілу, в тому числі ногою по голові. Також він рукою схопив потерпілого за затилок і вдарив 2 чи 3 рази головою об переднє праве крило стоячого поряд автомобіля світлого кольору. Тому він був змушений ззаду охопити обвинуваченого за пояс і таким чином відтягнути від потерпілого. Це тривало кілька хвилин. Після цього обвинувачений заспокоївся і взявши велосипед від`їхав з місця події, а він зняв його на камеру свого мобільного телефону. Обвинувачений казав, що все сталося через удар його повідком та якісь зауваження від потерпілого. Чи втрачав потерпілий свідомість при побитті сказати не може , якщо і втрачав то не на тривалий час. У потерпілого на обличчі була кров – текла з носа і рота і біля очей були червоні круги. Якби він побачив би звичайну бійку між ними, як буває часто, то напевно і не зупинився б, але це була не бійка а побиття потерпілого обвинуваченим, який не реагував на його зауваження і продовжував бити потерпілого і зупинився тільки після того, як свідок відтягнув обвинуваченого силою. Початок бійки він не бачив. У обвинуваченого видимих тілесних ушкоджень він не бачив.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що потерпілий є її сусідом по під`їзду з 1-го поверху, вона проживає на 9-му поверсі, стосунки сусідські, обвинуваченого не знає. Вдень восени 2018 року вона була на кухні і почувши гавкіт собаки потерпілого з вулиці вийшла на балкон. З балкону побачила як обвинувачений б`є потерпілого руками по обличчю як «боксерську грушу», після чого потерпілий, посунувся і впав на землю. Коли потерпілий підвівся обвинувачений продовжив його бити, після чого той знову впав на землю і в цей час підійшов свідок і відтягнув обвинуваченого від потерпілого. Обвинувачений наніс потерпілому близько 5-6 ударів руками, останній при цьому ніяких ударів обвинуваченому не наносив. Коли потерпілому допомоги піднятися він стояв і хитався і його повели додому. Це тривало до 5 хвилин. Потерпілого може охарактеризувати як нормальну , неконфліктну людину. Початок бійки вона не бачила. Чи бив обвинувачений потерпілого головою об капот авто вона не бачила.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що потерпілий є його сусідом по під`їзду, стосунки сусідські, обвинуваченого раніше знав візуально як особу, проживаючу в сусідньому будинку АДРЕСА_2 , як взнав в подальшому той є головою ОСББ даного будинку, стосунків не підтримує. По суті показав, що восени 2018 року, дати та місяця не пам`ятає, близько 12 години перебував вдома в квартирі АДРЕСА_3 цього в районі їх будинку та сусіднього будинку № 80 комунальні служби проводили ремонт - розкопували землю, ремонтували трубу та в подальшому закопували і при цьому жінки – працівники служби розрівнювали грунт і попрохали потерпілого переставити його машину в інше місце, що він і зробив, переставивши ближче до будинку № 80 на відстань близько 5-7 метрів від будинку, поставивши авто на траву, але не на зелену зону , де вирощують квіти та рослини і яка не була огороджена і доглянута. Після цього вийшов з будинку обвинувачений, підійшов до авто потерпілого і почав бити ногою по колесу, щоб спрацювала сигналізація, при цьому потерпілий повертався з прогулянки з собакою. Обвинувачений, побачивши потерпілого почав висловлюватися в його адресу нецензурними словами та брутальною лайкою з вимогою прибрати авто з трави. Потерпілий спочатку не реагував на лайку обвинуваченого і продовжував рухатися в сторону свого під`їзду, а обвинувачений продовжував свою лайку і образи в його бік, всіляко провокуючи потерпілого. Обвинувачений на вигляд приблизно на 10 років молодший потерпілого та фізично сильніший. Після цього, потерпілий не витримав і підійшовши до обвинуваченого обличчям до обличчя на відстань близько метра замахнувшись вдарив обвинуваченого собачим повідком, який тримав у правій руці зверху вниз – збоку один раз точно, а можливо і два рази, удар прийшовся по спині обвинуваченого, так як в подальшому обвинувачений показував поліції один точно червоний слід. В момент удару потерпілий стояв спиною до свідка, а обвинувачений відповідно обличчям. Якою частиною повідка був нанесений удар сказати не може. Цей удар можливо міг бути болячим, але нецензурні слова і лайка обвинуваченого в бік потерпілого була дуже образлива і це спровокувало останнього на удар повідком, хоча спочатку він не реагував на лайку і образи. Після цього обвинувачений почав наносити удари кулаками в голову потерпілого, якою рукою та скільки ударів сказати не може, він бачив тільки два удари і пішов одягатися, так як ця бійка проходила біля його службового авто «Форд», яке стояло також на землі з травою , яка не була огороджена і доглянута. Це все він бачив з вікна своєї квартири на 2-му поверсі з відстані близько 10 метрів. Коли одягався жінка сказала йому швидше, так як потерпілий з її слів під «градом ударів» відходить до їх авто. Коди він вийшов, то бійка завершилась завдяки чоловіку, який вийшов з проїжджаючого авто і розборонив їх. Потерпілий та обвинувачений стояли біля його авто, у потерпілого було все обличчя побите з крововиливами, на авто він побачив вм`ятини на передньому правому крилі діаметром близько 30-50 см та на передній правій двері діаметром близько 10 см. Обвинувачений вів себе агресивно та лаявся нецензурно на всіх присутніх. Потерпілий хитався та був не в зовсім адекватному стані від побиття, його підвели до лавочки і він сів, чи втрачав він свідомість при побитті сказати не може. Свідок взяв у нього його анкетні дані та викликав поліцію з метою зафіксувати механічні пошкодження на авто, після цього обвинувачений пішов в бік свого будинку. Поліція прибула на місце через 20 хвилин, відібрала пояснення від учасників і складала документи.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що незважаючи на повне не визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, його вина повністю підтверджується показаннями як обвинуваченого, так і потерпілого, свідків та іншими доказами по справі.

Суд приймаючи дане рішення виходив з наступного:

Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному , повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності , допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно показань потерпілого ОСОБА_2 останній в судовому засіданні вказав на обставини вчинення обвинуваченим відносно нього злочину, його показання є категоричними, наданими суду без будь яких сумнівів та суперечностей, що суд сприймає як беззаперечний, належний та допустимий доказ вини обвинуваченого у вчиненні даного злочину.

Приймаючи таке рішення, суд також враховує, що обставини вчинення злочину потерпілий вказує послідовно, логічно, його показання стосовно нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим повністю співпадають з показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 При цьому, свідок ОСОБА_13 показав, що конфліктну ситуацію та бійку спровокував саме обвинувачений, який перший почав висловлюватися нецензурними словами в бік потерпілого та ображати потерпілого брутальною лайкою. Свідок стверджував, що спочатку потерпілий не реагував на лайку і образи, але нецензурні слова і лайка обвинуваченого в бік потерпілого була дуже образлива і саме це, на його думку, спровокувало останнього на удар повідком.

Наявність за показаннями свідка ОСОБА_13 аналогічних конфліктних ситуацій раніше між обвинуваченим та потерпілим, не виправдовує образ обвинуваченим потерпілого при спілкуванні, приймаючи до уваги, що потерпілий намагався спочатку не реагувати на них, але в подальшому, на думку свідка ОСОБА_13 , не міг не відреагувати на це, так як нецензурні слова і лайка обвинуваченого в бік потерпілого була дуже образлива. Обвинуваченим та захистом при судовому розгляді не спростовано належними доказами факт висловлювання останнім в бік потерпілого нецензурної лайки та образ, тому суд приходить до висновку, що обвинувачений спровокував потерпілого на дії у виді удару обвинуваченого повідком по тулубу.

При цьому, суд критично відносить до посилань сторони захисту, що нанесення обвинуваченим ударів потерпілому було буцімто з метою самооборони від нападу останнього, так як потерпілий першим наніс один чи два удари повідком по тулубу обвинуваченого, що спростовується як показаннями потерпілого, так і свідків по справі, так як обвинувачений після нанесення кількох ударів кулаками в голову потерпілому, від яких останній впав на землю не зупинився і продовжував наносити удари після підняття потерпілого з землі, внаслідок чого той знову впав на землю, і перебуваючи лежачим на землі обвинувачений продовжував наносити удари руками та ногами по голові та тілу потерпілого, не реагуючи на слова свідка ОСОБА_10 і припинив наносити удари тільки після застосування фізичної сили з боку останнього шляхом відтягування обвинуваченого від потерпілого.

При цьому, суд звертає увагу, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказували, що потерпілий не наносив будь яких ударів обвинуваченому, а тільки відмахувався від останнього з метою самозахисту.

Вказані обставини підтверджуються відсутністю будь яких видимих тілесних ушкоджень у обвинуваченого після бійки, крім червоної полоси на спині від удару повідком.

Таким чином, активні дії обвинуваченого, які виразилися в нанесенні численних ударів потерпілому при відсутності будь яких, крім удару повідком, активних дій з боку останнього, з об`єктивної сторони суд не може вважати самообороною та самозахистом від потерпілого.

Враховуючи викладене, в сукупності з іншими обставинами вчинення злочину дають обґрунтовані підстави вважати показання потерпілого ОСОБА_2 правдивими та достовірними і відсутності причини вважати його показання надуманими чи необґрунтованими.

При цьому, суду не доведено, що ОСОБА_2 мав будь-які особисті мотиви чи мету оговорити обвинуваченого у вчиненні ним інкримінованого йому злочину. Та обставина, що потерпілий і обвинувачений мали раніше між собою аналогічні конфлікти з приводу стоянки автомобіля потерпілого в забороненому місці, на думку обвинуваченого, не дають достатніх підстав вважати, що у останнього були причини оговорювати обвинуваченого у вчиненні даного злочину.

При цьому, потерпілий при дачі показань попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, показання давав добровільно і у суду відсутні будь - які сумніви з їх правдивості та об`єктивності.

Також, суд бере до уваги, що обвинувачений, вказуючи на неправомірну поведінку потерпілого при спілкуванні з ним, будь яких скарг до правоохоронних органів на неправомірні дії останньої не писав, при цьому, будь якої причини не подання такої скарги не пояснив, вказавши, що вважав це для себе неприйнятним, що суд не може взяти до уваги.

Також, при допиті свідків обвинувачений не задавав свідкам будь яких питань стосовно їх показань про обставини конфлікту між ним та потерпілим, не спростовував обставини образ і лайки та нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому та їх кількість, локалізацію, що суд розцінює, як не бажання спростовувати їх у передбаченому процесуальним законом порядку.

Згідно висновку експерта № 788 тілесні ушкодження потерпілого утворились від ударної дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею контактування, можливо у вказаний строк та при вказаних обставинах, про що свідчить їх характер і вони не характерні утворенню в результаті падіння з висоти власного росту, як з приданням тілу прискорення, так і без такого, про що свідчить їх механізм утворення.

Згідно висновків експерта № 894,895 на основі даних представленого слідчого експерименту покази потерпілого та свідка ОСОБА_10 відповідають об`єктивним даним отриманим при судово - медичній експертизі потерпілого.

Таким чином, судовим розглядом та дослідженими доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена належними та допустимими доказами.

Суд враховує, що перед допитом вказаних свідків, суд попереджав останніх про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань за ст.ст.384, 385 КК України, дані показання свідки давали добровільно без будь якого примусу, дані свідки не є зацікавленими особами, не перебувають у будь - яких стосунках з обвинуваченим чи потерпілим, крім сусідських, а тому у суду відсутні підстави вважати їх показання недостовірними, або даними ними під примусом чи іншим впливом.

Крім цього, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину , передбаченого ч.2 ст.125 КК України також повністю підтверджується іншими доказами по справі, що безпосередньо досліджені судом:

- витягом з ЄРДР за номером № 12018170080001014 від 19.09.2018 , дата реєстрації провадження 20.09.2018 за письмовою заявою ОСОБА_2 про спричинення обвинуваченим йому тілесних ушкоджень 19.09.2018;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.09.2018 , згідно якого потерпілий ОСОБА_2 вказав про обставини вчинення відносно нього злочину обвинуваченим 19.09.2018 близько 13 години 30 хвилин;

- рапортом ст. інспектора – чергового ВП № 2 Кременчуцького ВП від 20.09.2018 , згідно якого останній отримав заяву від потерпілого про вчинення відносно нього злочину обвинуваченим о 19.09.2018 о 15 годині 40 хвилин;

- висновком експерта № 788 від 30.10.2018 , згідно якого у потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження : закритої черепно-мозкової травми у вигляді синців , рани слизової оболонки нижньої губи , струсу головного мозку, яка по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; синця тулуба , який за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вище описані тілесні ушкодження утворились від ударної дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею контактування, можливо у вказаний строк та при вказаних обставинах, про що свідчить їх характер. Вищеописані тілесні ушкодження не характерні утворенню в результаті падіння з висоти власного росту, як з приданням тілу прискорення, так і без такого, про що свідчить їх механізм утворення;

- проведеним слідчим експериментом від 10.11.2018 та фото таблицею до нього, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 показав про обставини нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим;

- висновком експерта № 894 від 26.11.2018 року, згідно якого на основі даних представленого слідчого експерименту покази потерпілого ОСОБА_2 можуть відповідати об`єктивним судово - медичним даним отриманим при його судово - медичній експертизі;

- проведеним слідчим експериментом від 10.11.2018 та фото таблицею до нього, згідно якого свідок ОСОБА_10 показав про обставини нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 ;

- висновком експерта № 895 від 26.11.2018, згідно якого на основі даних представленого слідчого експерименту покази свідка ОСОБА_10 відповідають об`єктивним судово - медичним даним отриманим при судово - медичній експертизі Володіна В ОСОБА_14 .;

- речовим доказом - копією виписки із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 , згідно якої встановлений діагноз потерпілого, час проведення стаціонарного лікування останнього з 24.09.2018 по 02.11.2018 , проведене лікування, призначення ліків, тощо, наданою потерпілим слідчому;

- довідкою № 1636 від 22.11.2018 про перебування на лікуванні потерпілого та вартості лікування;

- реєстром наданої медичної допомоги № 1042 від 02.10.2018, згідно якого наданий перелік послуг та матеріальних послуг наданий ОСОБА_2 з 24.09.2018 по 02.10.2018;

- довідкою № 482 від 19.09.2018 про звернення ОСОБА_2 до лікаря – травматолога Горішньоплавської поліклініки міської лікарні, дані огляду, діагноз та лікування;

- фото, зроблені ОСОБА_2 на місці пригоди 19.09.2018 року , з місцем нанесення йому тілесних ушкоджень, розташуванням авто та механічними ушкодженнями на правому передньому крилі авто від ударів головою потерпілого , розташування місця парковки авто потерпілого біля будинку, наданими потерпілим слідчому;

- протоколом огляду від 28.11.2018 , згідно якого був оглянутий собачий поводок, яким потерпілий ОСОБА_2 наніс удар обвинуваченому 19.09.2018 року;

- речовим доказом - собачим повідком, визнаним речовим доказом за постановою слідчого від 28.11.2018 року і переданий на зберігання під розписку потерпілому 28.11.2018;

- речовим доказом – фото особи, яка наносила тілесну ушкодження потерпілому ОСОБА_2 19.09.2018 року і яку зняв на камеру свого мобільного телефону свідок ОСОБА_10 і заяву останнього про приєднання до справи і який визнаний речовим доказом за постановою слідчого від 29.11.2018 року;

- протоколом огляду фотознімку від 29.11.2018 року, згідно якого оглянутий даний знімок, на якому видно обвинуваченого ОСОБА_1 ;

При цьому, суд критично відноситься до показань обвинуваченого та захисника стосовно захисту обвинуваченого в межах необхідної оборони шляхом нанесення останнім тілесних ушкоджень потерпілому, що не є доказом того, що останній мав на меті тільки захист від протиправних посягань потерпілого. Судом встановлено, що потерпілий, крім удару повідком не вчиняв будь яких активних дій відносно обвинуваченого, тоді як останній наносив численні удари потерпілому, який об`єктивно своїми діями не вчинював напад. Удари обвинувачений наносив як до, так і після того, як потерпілий кілька разів падав на землю, не зупинив своїх дій на прохання потерпілого та вимогу свідка, а тільки після відтягування його від потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідна оборона – це правомірний захист інтересів особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Тобто, перевищення меж необхідної оборони має місце там, де заподіяна посягаючому тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) лише за наявності умислу до заподіяння такої шкоди. Водночас сторона захисту стверджувала, що обвинувачений не мав на меті спричинювати як легкі чи середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, а тільки захищався від посягань потерпілого.

Таким чином, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 як необхідної оборони так і перевищення меж необхідної оборони, що спростовується як показаннями самого потерпілого, так і показаннями свідків, висновками експерта та даним слідчих експериментів.

Отже, в даному кримінальному провадженні суд знаходить, що стороною обвинувачення доведено подію кримінального правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, також, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що можливо встановити із показань обвинуваченого, який не спростовуючи факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, однак стверджував що захищався від посягань останнього, потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , висновку експерта № 788 від 30.10.2018, згідно якого тілесні ушкодження у потерпілого утворились від ударної дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею контактування, можливо у вказаний строк та при вказаних обставинах, про що свідчить їх характер, протоколу прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення від 19.09.2018 року, протоколів проведення слідчого експерименту від 10.11.2018 з потерпілим та свідком ОСОБА_10 та висновком експерта № 894 та 895 від 26.11.2018, згідно якого покази потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_10 відповідають об`єктивним судово - медичним даним отриманим при судово - медичній експертизі ОСОБА_2 , іншими належними та допустимими письмовими доказами.

Всі докази на підтвердження вказаних обставин оцінені судом, як кожен окремо, так і в своїй сукупності. Вказані докази передбачені як джерела доказування у КПК України , зібрані у відповідності з чинним кримінально процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ «суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Оцінка доказів, в розумінні практики Європейського суду з прав людини, суд керується критерієм “поза розумним сумнівом”. Таке доведення випливає із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою («Кобець проти України», № 16437/08, п. 43, рішення від 14 лютого 2008).

Суд визнає докази обвинувачення належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Отже, дослідивши під час судового розгляду надані сторонами та іншими учасниками кримінального провадження докази на предмет їх належності, достовірності, допустимості і достатності відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.2 ст.125 КК України, так як він спричинив умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вина ОСОБА_1 , виходячи з критерію “поза розумним сумнівом”, доведена повністю.

Призначаючи покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, те, що ОСОБА_1 , згідно вимоги МВС України раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра Горішньоплавнівської міської лікарні не перебуває; працездатний, по місцю проживання характеризується позитивно, згідно характеристики ГО « Комсомольська міська спілка ветеранів Афганістану « Учасників бойових дій» характеризується позитивно.

Згідно досудової доповіді Кременчуцького РВ філії Державної установи « Центр пробації» в Полтавській області відносно ОСОБА_1 № 25/13-648 від 18.03.2019 року ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній .На думку органу пробації виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства за умови нагляду та застосування соціально – виховних заходів, а саме застосування контролю з боку органів пробації, проведження індивідуально- профілактичних бесід , тощо.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст.66 КК України судом не встановлено.

При цьому, суд вважає за можливе визнати такою обставиною те , що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи та учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується посвідченням , серія НОМЕР_1 , виданим 26.06.2017 року Управлінням соціального захисту населення Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області.

Суд не може визнати обставиною, що пом`якшує покарання вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого на тій підставі, що дана обставина може визнаватися за наявності таких умов: у момент вчинення злочину винний перебував у стані сильного душевного хвилювання і цей стан був викликаний ( спровокований) неправомірними ( протиправними) або аморальними ( такими, що суперечать загальновизнаним нормам моралі ) діями самого потерпілого; стан сильного душевного хвилювання виник у винного раптово, а вчинений ним злочин був відповідною і негайною реакцією на неправомірну поведінку потерпілого; злочин вчинений щодо саме тієї особи , неправомірні чи аморальні дії якої викликали у винного стан афекту. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість визнання розглянутої обставини такою, що пом`якшує покарання.

В даному випадку обвинувачений сам спровокував конфлікт між ним і потерпілим шляхом тривалого висловлювання в бік потерпілого нецензурної лайки та образ , які, як встановлено судовим розглядом мали дуже образливий та лайливий характер, що і спровокувало нанесення потерпілим удару обвинуваченого собачим повідком, при цьому, як встановлено потерпілий спочатку намагався не реагувати на ці образи і хоча сам факт нанесення удару по тулубу міг бути болісним для останнього, однак ці дії були спровоковані саме неправомірними діями обвинуваченого, тому суд не вбачає , що дії обвинуваченого були вчинені під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно ст.67 КК України судом не встановлено. Суд не визнає такою обставиною вчинення злочину щодо особи похилого віку, враховуючи, що судовим розглядом не було встановлено, що ОСОБА_1 достеменно знав, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент вчинення злочину - 19.09.2018 виповнилося 70 років.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст.125 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, яка обтяжує покарання.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Враховуючи викладене та особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, а саме не визнання ним вини у вчиненому злочині, думку потерпілого, прокурора щодо призначення покарання вважає за можливе застосувати до обвинуваченого покарання у виді штрафу , що буде необхідним і достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів. Суд враховує, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи ,тобто є непрацездатною особою, суд, враховуючи норми ст.ст.58,59 КК України вважає за неможливе обрати ОСОБА_1 покарання у виді громадських чи виправних робіт.

Прокурор заявив цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення і просхав стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Горішньоплавської міської ради кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в розмірі 1581,14 грн., при цьому подав документально підтверджені витрати на вказану суму, згідно реєстру наданої медичної допомоги № 1042 від 02.10.2018 , згідно якого наданий перелік послуг та матеріальних послуг наданий ОСОБА_2 з 24.09.2018 по 02.10.2018 .

Однак, суд приходить до висновку , що в задоволенні даного позову слід відмовити та тій підставі, що прокурором в ході судового розгляду не було обґрунтовано правомірність звернення прокурора про відшкодування даних витрат на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Горішньоплавської міської ради, яка є органом місцевого самоврядування і не навів належних доказів завдання державі даних витрат , враховуючи, що потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні в Горішньоплавській міській лікарні, яка є комунальним закладом охорони здоров`я, при цьому не довівши , що даний медичний заклад утримується з державного бюджету, з якого і були проведені відповідні витрати на лікування потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_2 заявив цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної вчиненим ним злочином. Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальні витрати на лікування в розмірі 5137,92 грн., при цьому подав документально підтверджені витрати на вказану суму .Також ОСОБА_2 прохав стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду, яку він зазнав внаслідок спричинення йому останнім тілесних ушкоджень в розмірі 3000 грн., а всього 8 137,92 грн..

Відповідно до ст.127 КПК України, шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

В ст.129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст.ст.1166, 1167, 1177 ЦК України, роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суд України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

В матеріалах справи мається цивільний позов потерпілого до обвинуваченого, згідно якого останній прохає стягнути з обвинуваченого на його користь завдану моральну шкоду в сумі 3000 грн., який обгрунтовує перенесеними фізичними та моральними стражданнями внаслідок спричинення останнім тілесних ушкоджень, емоційних та душевних стражданнях, від переживань, пов`язаних з неправомірними діями обвинуваченого, в нього тривалий час порушився нормальний життєвий уклад, тощо.

Судом встановлено, що вчиненим злочином потерпілому завдано моральну шкоду , яка виразилась у перенесеними останнім фізичними та моральними стражданнями внаслідок спричинення тілесних ушкоджень, у емоційних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з неправомірними діями обвинуваченого та перенесеного нервового потрясіння, в нього порушився нормальний життєвий уклад, тощо.

Виходячи зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суд України від 31 березня 1995 року № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” моральна шкода може полягати , зокрема : у приниженні честі , гідності, порушенні стосунків з оточуючими людьми, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя, тощо. Враховуючи вищевикладені обставини, а саме: тривалість моральних страждань потерпілого, їх характер ,протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, що завдало потерпілому моральних страждань, суд приходить до висновку, що вимога потерпілого щодо виплати йому моральної шкоди в сумі 3000 грн. належним чином обґрунтовані , а тому слід стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Долю речових доказів визначити згідно ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України , ст.ст. 66, 67 КК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у виді 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1700 грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в розмірі 5137,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 3000 грн.

В задоволенні цивільного позову прокурора до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Горішньоплавської міської ради кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого – відмовити .

Речові докази по справі - копію виписки із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 , копію довідки № 482 від 19.09.2018 про звернення ОСОБА_2 до лікаря – травматолога Горішньоплавської поліклініки міської лікарні , які визнані речовим доказом за постановою слідчого від 28.11.2018, фото особи, яка наносила тілесну ушкодження потерпілому ОСОБА_2 19.09.2018 року, яке визнано речовим доказом за постановою слідчого від 29.11.2018 року – залишити в матеріалах кримінального провадження; собачий повідок, який визнаним речовим доказом за постановою слідчого від 28.11.2018 року і переданий на зберігання під розписку потерпілому 28.11.2018 – повернути власнику – ОСОБА_2 .

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: В.І.Хіневич