Рішення № 81959187, 24.05.2019, Київський районний суд м. Полтави

Справа №552/1046/19

Провадження № 2/552/596/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2019 року Київський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Антонова А.В.,

секретаря Алексєєва М.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бобрицького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м.Полтаві у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

25.02.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулось до Київського районного суду м.Полтави із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором № 642-КТ від 25.06.2011 року в загальному розмірі 112095,14 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування свого позову позивач посилався на те, що 25 червня 2011 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та фізична особа ОСОБА_2 уклали кредитний договір №642-КТ. Відповідно до вказаного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 198000 грн. строком до 24.06.2018 року. Відповідно до умов договору за користування кредитними коштами, процентна ставка встановлюється у розмірі 18,5% річних.

25 червня 2011 року, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №642-КТ від 25.06.2011 року, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №642-КТ. Банк перед відповідачем ОСОБА_2 зобов`язання щодо надання грошових коштів виконав, але відповідач умови зазначеного кредитного договору щодо повернення грошових коштів порушив, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати пені. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 12.02.2019 року заборгованість відповідача складає 112095,14 грн.

03 жовтня 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив на користь ТОВ «Вердикт Капітал» своє право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором.

Ухвалою суду від 07 березня 2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату,час і місце судового засідання.

08.04.2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, де останній не заперечував, що він отримав від Банку кредит в сумі 198 000,00 грн., зі сплатою 18 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, однак протягом 2017 року він здійснював дострокове погашення кредиту, останній платіж по кредиту ним було зроблено 06.11.2017 року, а тому у даний час позивач не має права вимоги за зазначеним кредитним договором.

У своєму відзиві на позовну заяву від 05.04.2019 року відповідач просить суд застосувати позовну давність, оскільки він, на його думку сплив у листопаді 2018 року, а позивач із позовом до суду звернувся лише у лютому 2019 року.

Позивач у відповіді на відзив, просив відхилити дане клопотання, вважаючи що строк позовної давності слід відліковувати з 24 червня 2018 року з кінцевої дати повернення кредиту, обумовленої кредитним договором.

Представник позивача ТОВ «Вердикт Капітал» в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно заборгованість по пені в сумі 112095,14 грн .

Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, надавши право представляти свої інтереси в суді представнику.

Представник відповідача ОСОБА_5 А.В. також просив розглядати справу у відсутність відповідачів, заперечував проти задоволення позову, просив застосувати позовну давність. .

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду, відзив на позов не подавав.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

25 червня 2011 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та фізична особа ОСОБА_2 уклали кредитний договір №642-КТ. Відповідно до вказаного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 198000 грн. строком до 24.06.2018 року. Відповідно до умов договору за користування кредитними коштами, процентна ставка встановлюється у розмірі 18,5% річних.

25 червня 2011 року, в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №642-КТ від 25.06.2011 року, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №642-КТ.

Згідно з графіком зниження розміру заборгованості (додаток №1 до кредитного договору), відповідач мав здійснювати платежі щомісяця починаючи з 25.06.2011 року по 25.06.2018 року.

Відповідно до договору поруки №642-КТ від 25.06.2008 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 , останній зобов`язався перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов`язань перед банком, що виникли з кредитного договору №642-КТ. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» свої зобов`язання за договором виконав, надавши у розпорядження ОСОБА_2 кредитні кошти за договором.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

03.10.2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого останньому передано право вимоги за кредитами, в тому числі і за кредитним договором № 642-КТ від 25.06.2011 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) відповідно до ст. 610 ЦК України.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст.530,631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз`яснено, що зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст.599-601,604-609 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно поданих позивачем розрахунків та наданих відповідачем доказів, відповідач ОСОБА_2 не має заборгованості зі сплати основної суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій.

Відповідач ОСОБА_2 достроково погасив кредитну заборгованість, остаточний платіж здійснений 06.11.2017 року.

Таким чином, в зв`язку з достроковим погашенням кредиту, зобов`язання відповідача ОСОБА_2 по кредитному договору №642-КТ від 25.06.2011 р. припинилися 06.11.2017 року.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Проте, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості по пені, позивачем не обґрунтовано підстав нарахування пені, не надано розрахунку її розміру та періоду нарахування.

Разом з тим, суд погоджується із позицією представника відповідача Бобрицького А.В. про те, що позивачем пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав та відхиляє позицію позивача про те, що строк позовної давності ним пропущено не було з наступних підстав.

Так, статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Однак, стаття 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України , яка викладена у справі № 6-1138цс15 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до наданих квитанцій відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором, доданих до відзиву, вбачається, що останньою датою фактичного погашення заборгованості за наданим кредитом є 06.11.2017 року .

Датою звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» є 25.02.2019 року, тобто після спливу строку спеціальної позовної давності, при цьому суду не надано належних та допустимих доказів того, що між сторонами у справі наявна домовленість, оформлена у встановленому законом порядку, про збільшення строку позовної давності.

Так, Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

Доводи позивача про те, що позичальник зобов`язаний повернути кредит до 25.06.2018 року і кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, тому позовна давність не порушена, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються правовою позицією Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12. Зокрема, в даному випадку позичальник був зобов`язаний повернути борг частинами відповідно до графіку платежів, тому незалежно від визначення у договорі строку кредитування, право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

За таких обставин суду вважає, що ТОВ «Вердикт Капітал» пропущений строк, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а в задоволенні позову слід відмовити через пропуск строку звернення до суду. З таких самих підстав, з урахуванням положень ст.266 ЦК України, не підлягають задоволенню і вимоги до поручителя ОСОБА_3

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,141,255,259,263-265,268 ЦПК України,суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б.

Відповідач : ОСОБА_2 , місце проживання : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Відповідач : ОСОБА_3 , місце проживання : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий Антонов А.В.