Рішення № 81958768, 17.05.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/134/19

Провадження №2/524/1100/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого – судді – Нестеренка С.Г., при секретарі – Бельченко Н.Л., за участі представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника третьої особи - Автозаводського відділу ДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області – Коротких Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати коштів на утримання неповнолітньої дитини (аліментів) стягнутих за рішенням суду, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року до суду звернулася Стасюк ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати коштів на утримання неповнолітньої дитини (аліментів) стягнутих за рішенням суду.

В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31 травня 2018 року було стягнуто з ОСОБА_3 на її користь кошти (аліменти) на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 15 березня 2017 року і до 11 березня 2018 року включно.

У позові вказує, що станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_3 не сплатив будь-які кошти, чим допустив виникнення заборгованості по аліментам за її розрахунками за період з 20 вересня 2018 року по 30 грудня 2018 року на суму 9522,58 грн., які і просить стягнути як неустойку (пеню), тобто у розмірі 100 відсотків заборгованості.

Ухвалою суді від 01 лютого 2019 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху для усунення недоліків (а.с. 18).

13 лютого 2019 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді від 01 лютого 2019 року (а.с. 21).

Ухвалою судді від 18 лютого 2019 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху для усунення недоліків (а.с. 24).

11 березня 2019 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді від 18 лютого 2019 року (а.с. 27).

Ухвалою судді від 12 березня 2019 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, залучено сторони до участі у справі та третю особу (а.с. 30).

08 квітня 2019 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 40).

У своєму відзиві відповідач зазначає, що рішенням Автозаводського райсуду м. Кременчука від 31 травня 2018 року з нього на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з 15 березня 2017 року і до 11 березня 2018 року включно. Зазначене рішення суду набрало законної сили 19 вересня 2018 року.

Звертає увагу, що виконавчий лист позивач отримала лише 22 жовтня 2018 року. 28 листопада 2018 року Автозаводський ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області виніс постанову про примусове виконання виконавчого листа. Виконавчий лист було направлено державним виконавцем за місцем роботи до ТОВ «Епіцентр К» 06 грудня 2018 року. Так як заробітна плата за грудень місяць була вже нарахована, утримання аліментів почали здійснювати вже з січня 2019 року. На даний час ним вже сплачено майже повністю увесь борг 7749,40 по виконавчому провадженню.

Вважає, що його вини у несвоєчасній сплаті аліментів немає та просив відмовити у задоволенні позову.

10 квітня 2019 року до суду від позивача ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 (а.с. 48).

У своїй відповіді ОСОБА_1 зазначає, що пеня щодо прострочення сплати аліментів почала утворюватися ще з 15.04.2017 року і нарахування пені не залежить від дня отримання виконавчого листа чи винесення постанови про примусове виконання виконавчого листа.

Вказує, що відповідач сам зізнається, що почав сплачувати аліменти лише після надходження виконавчого листа до бухгалтерії підприємства. Вважає його заперечення безпідставними та необґрунтованими і потребують відхилення.

Звертає увагу на постанови Верховного Суду України, в яких зазначено, що відповідно до ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за ой місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

11 квітня 2019 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про витребування з Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУД у Полтавській області матеріалів виконавчого провадження про стягнення аліментів (а.с. 51).

Ухвалою суду від 11 квітня 2019 року до справи було залучено третьою особою без самостійних вимог ОСОБА_5 та відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про оголошення явки ОСОБА_5 обов`язковою у судове засідання. Витребувано від Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ в Полтавській області копії матеріалів виконавчого провадження № 57772810 та довідки про наявність або відсутність боргу ОСОБА_3 (а.с. 50).

11 квітня 2019 року до суду від Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ в Полтавській області надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 57772810 (а.с. 62-69).

16 квітня 2019 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с. 70-71).

У своїй заяві про уточнення позовних вимог позивач ОСОБА_1 привела розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду.

Просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь неустойку (пеню) в розмірі 9 522,58 грн.

У судовому засіданні представник позивача Стасюк В.М. – Стасюк ОСОБА_6 П ОСОБА_7 позов з урахуванням поданого уточнення та розрахунку підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені у позовній заяві та уточненій позовній заяві. Підтвердив факт належного виклику в судове засідання позивача та третьої особи Комар ОСОБА_8 . ОСОБА_8 . (онука).

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував, посилаючись на поданий відзив на позов. Просив у задоволенні позову відмовити, оскільки борг по аліментам виник не з його вини, підприємство на якому він працює утримало кошти з його заробітної плати, аліменти сплачені у повному обсязі.

Представник третьої особи Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Коротких Д.Г. при розгляді справи покладався на розсуд суду. Надав копії матеріалів виконавчого провадження та повідомив, що на даний час виконавче провадження закінчено внаслідок повного виконання.

Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не прибули, повідомлялися судом про час, дату та місце розгляду справи належним чином, що підтвердив у судовому засіданні представник позивача.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом достовірно встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31 травня 2018 року у справі № 524/1677/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, яке набрало законної сили 19 вересня 2018 року, були стягнуті кошти (аліменти) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина (третьої особи) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з 15 березня 2017 року і до 11 березня 2018 року (а.с. 4).

ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення суду наприкінці жовтня 2018 року і отримала 22 жовтня 2018 року виконавчий лист за № 524/1677/17, який із заявою щодо примусового виконання рішення суду та відкриття виконавчого провадження подала до Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області лише 22 листопада 2018 року (а.с.69).

Постановою головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Коротких Д.Г. від 26 листопада 2018 року на підставі вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження № 5777281 з примусового виконання рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів (аліментів) на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання (а.с. 68).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів розмір середньої заробітної плати ОСОБА_3 становив у березні-квітні 2017 року - 5218 грн., у травні 2017 року – 5914 грн., у червні-серпні 2017 року – 6340 грн., у вересні 2017 року – 6914 грн., у жовтні-грудні 2017 року – 7556 грн., у січні-березні 2018 року - 8230 грн. Розмір заборгованості по аліментам за обчисленнями державного виконавця, який не було оскаржено сторонами виконавчого провадження, станом на 11 березня 2018 року було визначено як 9522,57 грн. (а.с. 67).

Крім того, постановою головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Коротких Д.Г. від 26 листопада 2018 року з врахуванням обчисленого розміру боргу по аліментам в 9532,03 грн. було звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_3 , яку останній отримував в ТОВ «Епіцентр К», шляхом здійснення відрахувань із доходів починаючи з 01 грудня 2018 року після відрахування податків в розмірі 20% до погашення вказаного розміру боргу шляхом перерахування коштів від підприємства на депозитний рахунок ВДВС (а.с.66).

ТОВ «Епіцентр К» після отримання копії постанови державного виконавця здійснювало відрахування із заробітної плати відповідача та впродовж січня – квітня 2019 року перерахувало кошти на рахунок ВДВС, який перерахував кошти стягувачу, що підтверджується наданими ВДВС копіями платіжних доручень за № 318 від 09 січня 2019 року платіжним дорученням № 318 у розмірі -3 031,00 грн., № 2043 від 11 лютого 2019 року -2287,40 грн., № 3217 від 06 березня 2019 року – 2362 грн., № 4895 від 08 квітня 2019 року – 1782,63 грн. (а.с. а.с. 64, 65).

Постановою головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Коротких Д.Г. від 08 квітня 2019 року було закінчене виконавче провадження у зв`язку із фактичним повним його виконанням (а.с. 63).

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 , як на підставу для його задоволення, посилається на наявність у відповідача заборгованості по виплаті аліментів станом на 01 січня 2019 року у розмірі 9522, 58 грн.

Відповідно ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Із ч. ч. 1 та 2 ст. 196 СК України постає, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання.

Одночасно слід зазначити, що вина є одним з елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів Великої Палати у постановах від 25 квітня 2018 року по справі за № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі за № 333/6020/16 (14-616цс18) висловив та встановив правову позицію щодо того, що у статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Суд констатує, що позивач та її представник зробили обчислення неустойки за прострочення сплати аліментів при поданні позову всупереч вимогам ст. 196 СК України та вказаній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, а саме здійснили розрахунок пені за прострочення сплати аліментів хоча і на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, однак обмежилися тільки тим місяцем, у якому не проводилося виплата аліментів. При цьому, посилання позивача та її представника на ст. 196 СК України є абсурдними та не узгоджуються з вказаною нормою та висновками ВП ВС.

Розрахунок пені у відповідності до ст. 196 СК України позивачем було здійснено лише у квітні 2019 року (а.с.70-72).

Разом з тим, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Крім того, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Як встановлено під час розгляду справи, враховуючи та співставляючи обставини виникнення боргу по аліментам, суд констатує, що вина відповідача у розумінні ст. 196 СК України у виникненні боргу по аліментам – відсутня, оскільки відповідач ОСОБА_3 не вчиняв будь-які умисні дії з метою ухилення від сплати аліментів, а тому, за висновком суду відповідач ОСОБА_3 за даних обставин не зобов`язаний згідно ч.1 ст. 196 СК України сплатити неустойку на користь позивача у зв`язку з несвоєчасною сплатою аліментів внаслідок відсутності його вини у виникненні заборгованості по аліментам.

У свою чергу, будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла саме з вини відповідача позивач та її представник до суду не подали.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за їх безпідставністю.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує, що позивач не сплатила судовий збір при поданні даного позову, оскільки відповідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі по такій категорії справ є звільненими від сплати судового збору, що позов не підлягає задоволенню. Сторони у справі не заявляли щодо відшкодування коштів у відповідних розмірах внаслідок понесення та здійснення ними оплати ними будь-яких інших судових витрат. За таких обставин, судові витрати відносяться за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 14, 18, 196 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76- 83, 89, 142, 258, 259, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати коштів на утримання неповнолітньої дитини (аліментів) стягнутих за рішенням суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , Полтавська АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи: - Автозаводський відділ ДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Полтавська область, м. Кременчук, вул АДРЕСА_4 Академіка АДРЕСА_5 15/4; - ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 ).

Повне рішення виготовлено 24 травня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти діб з дня виготовлення повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: