Рішення № 81957888, 20.05.2019, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/5051/18

Номер провадження 2/585/202/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Яковця О.Ф.

секретаря – Шемчук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги мотивував тим, що з 03.01.2000 р. він був призначений на роботу на посаду охоронника відділення, відділу касових операцій, схоронності коштів, техукріпленості та інкасації Роменського відділення № 147 ВАТ «Державний ощадний банк України», 03.08.2009 – переведений на посаду охоронника служби з питань безпеки, з 01.06.2010 р. – переведений на посаду охоронника сектору банківської безпеки філії – Роменське відділення № 147 ВАТ «Ощадбанк», 29.07.2011 р. – звільнений з посади у зв`язку з реорганізацією філії Роменське відділення № 147 АТ «Ощадбанк» в порядку переведення до територіального відокремленого без балансового відділення № 10011/0121 філії – Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк», а 30.07.2011 р. – прийнятий на посаду охоронника сектору банківської безпеки територіального відокремленого без балансового відділення № 10011/0121 філії – Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк», та 24..04.2016 – переведений на посаду охоронника сектору банківської безпеки та охорони № 10 відділу банківської безпеки філії облуправління. 01.11.2018 року він звільнений за угодою сторін. Згідно Журналу прийому здачі діжурств ним в 2011 р. в надурочний час відпрацьовано 286 год., в 2012 р. – 374 год, в 2013 р. – 290 год., в 2014р.- 322 год, в 2015 р. – 235 год., в 2016 р. - 242 год., в 2017 р.- 276 год, з 01.01.2018 р. по 31.10.2018 р. – 269 год., а всього за період з 2011 по 31.10.2018 в надурочний час відпрацьовано 225 годин. При звільненні з роботи в порушення вимог Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України відповідач виплату за надурочну роботу не провів. 19.11.2018 він звернувся до відповідача з заявою про виплату заробітної плати за відпрацьовані 2025 год в надурочний час, проте відповідач повідомив, що при звільнені з ним проведено повний розрахунок належних сум. Вважає, що його права на отримання виплати при звільнені за виконану роботу в надурочний час в розмірі, встановленому ст. 106 КЗпП України, порушуються, йому має бути виплачено 97929 грн, враховуючи середній заробіток за 1 год – 24,18 грн; а також відповідно до ст. 117 КЗпП України – середній заробіток за весь час затримки, враховуючи середньоденний заробіток 193,49 грн, за період з 02.11.2018 по 11.12.2018 р. (день звернення з позовом до суду).

Просив стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати за виконану роботу в надурочний час в розмірі 97929 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3457 грн 72 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважав позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, заперечення мотивував тим, що обставини виконання роботи в надурочний час мають бути підтверджені певними засобами доказування, а саме табелем обліку робочого часу та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, зокрема, наданим позивачем копіями «Журнал обліку приймання-здавання поста і перевірок несення служби з охорони Ощадбанку України»; зазначає, що такий Журнал не є належним, допустимим і достатнім доказом у розумінні вимог ст. 77,79 ЦПК України. Крім того вважає, що долучивши до позовної заяви копію вказаного Журналу позивач розголосив комерційну таємницю, і він не може бути взятий до уваги як доказ, оскільки одержаний з порушенням порядку , встановленого законом. Зазначав, що оскільки обставини виконання позивачем надурочної роботи не доведені, то і підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні. Просив в позові відмовити.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказав, що викладені відповідачем у відзиві доводи про необґрунтованість позовних вимог суперечать фактичним обставинам справи та вимогам ст. ст. 94,106 КЗпП України, ст. 1, 21 ЗУ «Про оплату праці»; щодо норм закону, що регулюють банківську та комерційну таємницю, зазначив, що Журнал прийому здачі діжурств не є і не може бути банківською таємницею , як не може бути і комерційною таємницею.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, суду пояснили обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечення мотивував тим, що робочий час підтверджується табелями, а журнал чергувань не призначений для нарахування заробітної плати, він вівся лише для обліку чергувань і здачі зброї.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши докази по справі, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у відповідача охоронником з 3 січня 2000 року по 29 липня 2011 р. та з 30 липня 2011 р. по 1 листопада 2018 р. , що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 6-7)

Обставина роботи ОСОБА_1 у відповідача, та його звільнення 1 листопада 2018 р. підтверджується також довідкою філії- Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк» № 283 від 29.11.2018 р. та копією розрахункового листа за листопада 2018 р. (а.с. 95, 96)

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що працював охоронником в «Ощадбанку» , з позивачем працював з 2000 р по 2012 р., вони одну добу (з 8 год до 8 год наступного ранку) - чергували, а потім три доби - вдома; коли хтось із охоронників був на лікарняному чи у відпустці – то чергували добу, а дома були дві доби; при звільненні він звертався в область і керівник служби безпеки банку говорив, що буде виплачена компенсація, бо були переработки, і йому заплатили грошову винагороду за три роки. Як саме їм, як охоронникам, ставили відпрацьовані години, йому не відомо, бо відомостей, зокрема табелів він не бачив.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з 1999р. по 2013 р. він займав посаду завідуючого відділення банку, охоронники працювали з таким графіком: добу – на роботі, троє – вдома., У той час коли він був керуючим, охоронники в разі переробітку брали відгули. Під час, коли хтось був у відгулах, працював ОСОБА_4 , а пізніше – працівники служби безпеки. Журнал прийому-здачі чергувань він перевіряв, і робив відповідні відмітки. Він також складав графік чергувань. У ОСОБА_1 претензій щодо переробітку не було.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що працює керуючим відділення ощадного банку в м. Ромни та Роменському районі; ОСОБА_1 працював на посаді охоронника, сектор охорони по м. Ромни та Роменському району їй, як керуючому, не підпорядковується; щодо табелів обліку робочого часу пояснила, що вона підписувала табеля лише щодо підлеглих їй працівників по відділенню м. Ромни, тоді як охоронники , в т.ч. і ОСОБА_1 , перебувають в штаті обласного управління, тому їх табеля вона не вела, а отже відповідно і дати пояснення з цього приводу не може; щодо годин роботи охоронників пояснила, що у них були денні і нічні години роботи; координував роботу охоронників завідуючий сектором безпеки; щодо журналу здачі чергувань пояснила, що про наявність певних журналів (щодо зброї, щодо відвідувань тощо) в роботі охоронників їй відомо, проте їх ведення та підписування не входило до її, як керуючого відділення, компетенції за час перебування на цій посаді.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що працює заступником керуючого відділення «Ощадбанку», ОСОБА_1 працював також в банку, проте перебував не в їхньому штаті, він працював позмінно, журнал здачі чергувань нею не вівся , тому про його наявність відповіді дати не може , хто вів табеля обліку робочого часу за період роботи ОСОБА_1 , їй не відомо.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що працює завідуючим сектором «Ощадбанку», на час звільнення ОСОБА_1 той перебував в його підпорядкуванні. Щодо режиму роботи ОСОБА_1 , пояснив, що той працював добу через троє (чи двоє), при заступанні на роботу вівся журнал прийому-здачі чергувань, але в цьому журналі відображався не час роботи охоронника, а час перевірки; він вів табеля обліку робочого часу в період, коли охоронники вже перебували в підпорядкуванні обласного управління; по сукупності в охоронників могла бути переработка, тоді охоронників, на їх прохання за необхідності, він відпускав, тобто ОСОБА_1 міг бути записаний, але вдень певний час міг не бути на роботі; робочий час підтверджується табелями обліку робочого часу.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що займає посаду охоронника, разом з ОСОБА_1 працював з 2009 р. по 2018 р., чергували в основному цілодобово, а коли було небагато клієнтів, то виходили на 14-16 год, при цьому їх підміняв начальник, хоча графік був добу через троє (при відпустках – добу через двоє).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що працює головним фахівцем сектору безпеки, раніше працював охоронником, всього було чотири охоронника, графік роботи був : добу працювали - три доби вдома, проте коли хтось перебував у відпустці – то працювали добу через дві, при цьому вдень могли бути не на робочому місці, а вночі обов`язково були присутні; давали відгули проте офіційно не оформляли.; в журналі здачі чергувань ставили лише час здачі-прийому – 8 –му годину.

Приймаючи рішення про відмову в позові суд враховує такі норми закону.

Відповідно до ст. 62 КЗпП України надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня та роботодавець може застосувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, які наведені у ч. 3 зазначеної норми.

За ст. 64 КЗпП України для проведення надурочних робіт роботодавець повинен одержати дозвіл виборного профспілкового органу, ст. 65 КЗпП України передбачено граничну річну норму застосування надурочних робіт 120 год. Облік часу, який відпрацьовано надурочно та оплата роботи в надурочний час врегульовано Наказом Мінстату України № 253 від 09 жовтня 1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку».

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів притягнення позивача до надурочних робіт відповідно до зазначених норм КЗпП України та Наказу Мінстату України не було надано. Відповідач стверджує, що не залучав позивача до надурочних робіт.

Як на доказ своїх вимог позивач посилався на копію журналу прийому-здачі діжурств (а.с.8-90). Оригінал цього журналу суду не надано. Журнал заповнювався самими працівниками, при цьому він містить відмітки відповідального працівника лише щодо часу перевірки несення служби, натомість часу початку та закінчення роботи працівників цей журнал не містить.

Заперечуючи доводи позивача щодо роботи у надурочний час відповідач надав суду табеля обліку робочого часу за період 2011-2018 р.р. (а.с. 130-226) , які не містять даних про надурочну роботу позивача. Ці дані позивачем не спростовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином як доказ, на підтвердження своїх вимог, позивач надав суду лише журнал прийому-здачі чергувань .

Але вказаний журнал не є документом, на підставі якого бухгалтерія може здійснити нарахування оплати праці, тобто не є належним, допустимим і достатнім доказом у розумінні вимог ст. 77,79 ЦПК України.

Будь-яких доказів на підтвердження обставини відпрацювання надурочних робіт в установленому порядку (наказу, згоди профспілкового органу), чи то обставин відпрацювання надурочних робіт, в разі їх виконання без додержання умов і порядку залучення до них, позивачем не надано.

Посилання позивача про надурочні роботи під час відсутності одного з охоронників під час лікарняного чи відпустки спростовуються: поясненнями свідка ОСОБА_3 щодо надання охоронникам відгулів за такі дні, поясненнями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 щодо надання їм відгулів та вільного від роботи часу в разі меншого обсягу клієнтів, а також поясненнями свідка ОСОБА_7 щодо підтвердження робочого часу табелями обліку робочого часу.

Здійснюючи оцінку кожного аргументу сторін, суд вважає аргументи відповідача щодо порушення банківської таємниці та заперечення позивача з цього приводу, такими, що очевидно не відноситься до предмету спору – стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку.

За таких обставин, виходячи із наданих позивачем доказів, дослідивши їх, та надавши оцінку доказам вцілому і кожному доказу окремо, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не обґрунтовані належними і допустимими доказами.

За таких обставин, оскільки позивач всупереч ч. 3 ст. 12 та ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України не довів факту залучення до надурочних робіт, підстави для задоволення вимог про стягнення оплати за надурочні роботи та, відповідно, і середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні.

Тому в позові слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.. 5 Закону України « Про судовий збір» у справах про стягнення заробітної плати позивачі звільнені від сплати судового збору.

Враховуючи, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, тому витрати слід віднести за рахунок держави, а судовий збір, що був сплачений за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки, зважаючи на відсутність підстав для задоволення позову, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 18, 77, 78, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 62,64,65 КЗпП України, суд

у х в а л и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 24 травня 2019 року.

Суддя - підпис-

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. Ф. Яковець