Рішення № 81955692, 02.04.2019, Вишгородський районний суд Київської області

02.04.2019 Справа № 363/1857/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря – Клименко В.В.,

представника позивача Алексенка В ОСОБА_1 Ю.,

представника відповідача Юрченко ОСОБА_2 І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою про визнання заповіту недійсним. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 Після смерті матері відкрилась спадщина до якої входить земельна ділянка з розташованим на ній житловим будинком та надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Для прийняття спадщини 08.04.2017 року ОСОБА_3 звернулась до Вишгородської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, у зв`язку із заведенням приватним нотаріусом Єременко Т.М. спадкової справи, заяву позивача скеровано за належністю до приватного нотаріуса про, що було повідомлено листом від 20.04.2017 року. Після звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто в день смерті її мати ОСОБА_5 за місцем свого проживання склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла ОСОБА_4 Позивач вважає, що заповіт складений від імені ОСОБА_5 є недійсним, таким, що не відповідає волевиявленню заповідача та вимогам законодавства щодо форми, змісту та порядку посвідчення заповіту.Крім того на думку позивача заповіт складено з порушенням чинного законодавства, а саме: заповіт не містить власноручного підпису ОСОБА_5 , посвідчений секретарем Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області в присутності двох свідків поза межами приміщення органу місцевого самоврядування. За таких підстав ОСОБА_3 вважає, що вона має право на спадкування за законом після смерті своєї матері, як спадкоємець першої черги.

Під час розгляду справи позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого 12.11.2016 року Лютізькою сільською радою Вишгородського району Київської області, зареєстрованого у реєстрі за №68 і застосувати наслідки недійсності заповіту; встановити наслідки нікчемності заповіту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого 12.11.2016 року Лютізькою сільською радою Вишгородського району Київської області, зареєстрованого у реєстрі за №68.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшенні розміру позовних вимог, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог, оскільки складений заповіт відповідає всім вимогам законодавства щодо форми заповіту. Крім того, позивачем не надано доказів, що при складанні ОСОБА_5 заповіту її волевиявлення не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, а також, що в момент складання заповіту вона не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними, а тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона підписувала заповіт від імені ОСОБА_5 , оскільки сама вона підписати не могла на руках був гіпс. Секретар сільської ради ОСОБА_7 роз`яснила їй, що це волевиявлення ОСОБА_5

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 , пояснили, що вона була присутня під час складання заповіту, ОСОБА_7 зачитала заповіт у голос перепитала заповідачку чи вона розуміє свої дії на, що ОСОБА_5 відповіла, що все розуміє і підтримує. після цього ОСОБА_8 підписалася в заповіті як свідок.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що 08.11.2016 року до неї зателефонувала ОСОБА_5 та сказала, що хоче поговорити відносно складання заповіту. Цього ж дня вона пішла до ОСОБА_5 дізналась її заповідальне волевиявлення та надрукувала заповіт. 12.11.2016 року ОСОБА_5 зателефонувала знову та запросила додому для підписання заповіту. Прийшовши до останньої додому викликала свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для підписання заповіту. Особисто підписати заповіт ОСОБА_5 не змогла бо була поломана рука, а тому від її імені заповіт підписала ОСОБА_6

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що у ОСОБА_5 був дуже складний характер, з донькою вона посварилась та вигнала її з дому, а тому ОСОБА_3 не їздила до матері.

Свідок ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилась, на адресу суду направила письмові пояснення з приводу справи, відповідно до яких, вона була присутня під час складання заповіту ОСОБА_5 , 12.11.2016 року, який посвідчувався секретарем виконавчого комітету Лютізької сільської ради ОСОБА_7 . Заповідач ОСОБА_5 проживала за адресою АДРЕСА_1 Заповіт посвідчувався за місцем проживання на дому ОСОБА_5 , посвідчувався в її присутності та ОСОБА_8 , як свідків. На прохання ОСОБА_5 замість неї заповіт підписувала ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_5 не могла самостійно підписати заповіт, тому що руки були у гіпсі. ОСОБА_5 під час посвідчення заповіту усвідомлювала значення своїх дій і дійсно бажала все своє майно залишити своїй хрещеній ОСОБА_4 , про що вона й говорила.

Допитаний в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що він являється головою адміністративної комісії. За декілька років до смерті ОСОБА_5 у неї виник конфлікт з дочкою, який закінчився тим, що за рішенням суду ОСОБА_5 виписала дочку з будинку без надання іншого житлового приміщення. 12.11.2016 року до нього зателефонували із сільської ради та повідомили, що ОСОБА_3 хоче провідати мати, ОСОБА_5 , телефонувала ОСОБА_4 та попросила, щоб прийшли з адміністративної комісії. Він прийшов до ОСОБА_5 та запитав чи може її провідати дочка на, що ОСОБА_5 погодилась за умови присутності свідків. Валя зайшла до матері стала на коліна та просила в неї пробачення. Після того як ОСОБА_3 пішла, ОСОБА_5 запитала у ОСОБА_7 про заповіт, ОСОБА_7 сказала, що сьогодні прийде. З виду ОСОБА_5 була в адекватному стані на могла усвідомлювати свої дії та їх значення.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, беручи до уваги пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 . ОСОБА_12 , дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 09.12.2016 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу, 16.10.1972 року розірвано шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Після розірвання шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_15 ».

Як вбачається з свідоцтва про народження ОСОБА_16 , серія НОМЕР_2 виданого 02.09.1970 року, батьками являються: батько ОСОБА_17 ОСОБА_14 , мати – ОСОБА_13

15.03.2002 року ОСОБА_16 уклала шлюб з ОСОБА_18 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 від 15.03.2002, та після одруження змінила прізвище на ОСОБА_19 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 від 16.02.2010 шлюб між ОСОБА_18 та ОСОБА_3 16.02.2010 року розірвано. Після розірвання шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_19 .

Згідно до заповіту складеного 12.11.2016 року, ОСОБА_5 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження, що все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла ОСОБА_4 Заповіт посвідчено секретарем Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області Крет С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №68.

З копії спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 вбачається, що 03.04.2017 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Єременко Т.М. Вишгородського районного нотаріального округу, із заявою зареєстрованою під №27 про прийняття спадщини по заповіту.

Крім того, з копії спадкової справи вбачається, що 08.04.2017 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чібісова Г.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5

Згідно до довідки від 07.02.2017 року №70 виданої Лютізькою сільською радою Вишгородського району Київської області про те, що ОСОБА_5 дійсно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.08.1964 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 актовий запис №48 від 15.11.2016 року. За даною адресою ОСОБА_5 проживала одна. Заповіт від імені ОСОБА_5 , Лютізькою сільською радою посвідчувався один раз за №68 від 12.11.2016 року.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, що визначено ст.1233 ЦК України.

Статтею 1234 Цивільного кодексу України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Крім того, ст.1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.1251 ЦК України визначено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 1257 Цивільного кодексу України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Крім того, у ст.41 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування; нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування.

Заповіт є одностороннім правочином а тому повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких ж необхідним для чинності правочину.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом МЮУ №3306/5 від 11.11.2011 року, перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначений ст.37 Закону України «Про нотаріат». Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України «Про нотаріат». У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247,1251 ЦК України.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №85 від 08.02.2019 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що ОСОБА_5 на момент складання заповіту від 12.11.2016 року будь-якими стійкими хронічними та тимчасовим психічним розладом не страждала, за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

Таким чином суд приходить до висновку, що заповіт який складений 12.11.2016 року відповідає вимогам статей 247, 1251 ЦК України, крім того позивачем та представником не доведено факту, що при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, а також, що в момент складання заповіту вона не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними, як на підставу визнання недійсним оскаржуваного заповіту посилалась сторона позивача, що в свою чергу спростовується висновком судово-психіатричної експертизи №85 від 08.02.2019 року, отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 1216, 1217, 1234, 1247, 1251 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 56, 57, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Д. Рудюк