Рішення № 81953642, 15.05.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8686/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Іваника Р.В.,

представників позивачів та третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача Кохан ОСОБА_3 І.,

представника третьої особи Турчин Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Товариство з обмеженою відповідальністю «СУВЕНІРГАЛ» про визнання протиправним та скасування наказу, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_5 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Товариство з обмеженою відповідальністю «СУВЕНІРГАЛ» про визнання протиправним та скасування наказу, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги – Громадського об`єднання «Екофорум Львів» до Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

позивачі звернулись до суду з позовами до Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Товариство з обмеженою відповідальністю «СУВЕНІРГАЛ», у яких просять визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради 26.12.2014 року № 445 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Сувеніргал» багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Липова Алея, 15 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель», із змінами внесеними наказом Департаменту містобудування ЛМР від 24.07.2015 р. № 222.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що будівництво на вул. Липова Алея, 15 у м. Львові здійснюється з порушенням законодавства, оскільки проводиться на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети, з грубим порушенням вимог містобудівного законодавства. Спірний житловий багатоквартирний будинок збудовано на земельній ділянці, що відноситься за цільовим призначенням до земель транспорту, до яких належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

Відповідач протиправно без зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, незважаючи на обмеження (обтяження) щодо режиму використання земельних ділянок, погоджених ГУAM і МУЗР, на функціональне призначення спірної земельної ділянки визначене у плані зонування території м. Львова, з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, ст.ст. 17,18,19,24,29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на підставі неправдивої інформації, щодо цільового призначення земельної ділянки протиправно видав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «СУВЕНІРГАЛ» багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 Алея, 15.

Вважають, що будівництво спірного будинку на не відведеній для цих цілей земельній ділянці у відповідності до генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою міської ради № 3924 від 30.09.2010 року порушує їх права та інтереси, зокрема безпечні умови для життя та здоров`я, тому просять позов задоволити, визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради 26.12.2014 р. № 445 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «СУВЕНІРГАЛ» багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Липова Алея, 15 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» із змінами внесеними наказом Департаменту містобудування ЛМР від 24.07.2015 р. № 222.

Представники позивачів та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, в судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні доводам, викладених у позовах. Просили позов задоволити, з підстав наведених у них.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовів заперечили та просили відмовити в задоволенні таких, з підстав необґрунтованості позовних вимог, наведених у відзиві та поясненнях.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «СУВЕНІРГАЛ», крім цього, пояснила, що усі квартири у будинку АДРЕСА_2 продано, у будинку підведено усі комунікації. Власники ведуть ремонтні роботи, підключено усі комунікації. Будинок передано на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку та взято на баланс комунальними підприємствами. Вказала, що позовні вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 дублюють позовні вимоги ОСОБА_4 Незважаючи на те, що ОСОБА_5 є власником квартири у будинку АДРЕСА_2 , який знаходиться на іншій земельній ділянці, поруч із будинком № 15 якого стосується оскаржуваний наказ, нею не вказано які саме права, свободи або законні інтереси, її, як позивача, порушено оскаржуваним нею наказом. Просила відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено наступне.

26 грудня 2014 року наказом №445 Департаменту містобудування Львівської міської ради затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «СУВЕНІРГАЛ» багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_2 Алея, АДРЕСА_3 Львові зі знесенням існуючих будівель» з внесеними змінами відповідно до наказу № 222 Департаменту містобудування Львівської міської ради до 24.07.2015 року

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з ч. 2 ст. 29 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Частиною 2 ст.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

У відповідності до пп. 9 п. «а» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад зокрема належить надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Так, на момент видачі оскаржуваного наказу був чинний порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109, який визначав процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, та стандарти адміністративних послуг затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 880 від 16.11.2012 року «Про затвердження переліку адміністративних, які надаються виконавчими органами Львівської міської ради (зі змінами).

Відповідно до п. 2.2. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Як видно з матеріалів справи, 03.09.2015 року між ОСОБА_4 та ПП «ЛИПОВА АЛЕЯ» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 . Предметом цього договору є згода сторін на укладення в майбутньому основного Договору купівлі-продажу квартири у строк не пізніше 30.03.2017 року. Квартира, яка є предметом вище вказаного договору знаходиться у будинку АДРЕСА_5 та на іншій земельній ділянці, поруч із будинком № 15 якого стосується оскаржуваний наказ.

Згідно ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Основний договір між сторонами не укладався, отже попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 втратив дію. Вказане свідчить, що спірний наказ жодним чином не порушує права, свободи та інтереси ОСОБА_4 , не заподіює їй шкоди, оскільки така фактично жодного відношення до будинків за №№ 13, 15 на вул. Липова Алея немає.

У відповідності до п. 8 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки – документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків та споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з ч. 2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно ч. 1-3 ст. 29 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Отже, отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки передбачається лише на етапі проектування будівництва та є складовою вихідних даних на будівництво.

Згідно ст. п. 8 ст. 29 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта.

Частиною 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Зі змісту листа Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України вих. № 19 від 03.04.2017 року вбачається, що офіційними даними Державного земельного кадастру інститут не володіє. Дані земельного кадастру і дані генерального плану міста Львова на даний час не співпадають. Окрім цього, у даному листі вказано, що до нього долучено додатки, які позивачами до матеріалів справи не додано. Тому, такий лист не доводить вимог позивачів.

Крім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю «СУВЕНІРГАЛ» при отриманні містобудівних умов та обмежень був поданий відповідачу Договір оренди землі від 25.04.2007 року № Г-390, згідно умов якого ТзОВ «Сувеніргал» отримало у користування терміном на 10 (десять) років земельну ділянку площею 0,2086 га по АДРЕСА_3 , із цільовим призначенням землі громадської та житлової забудови (функціональне призначення - землі комерційного використання).

У п.1 договору оренди землі від 25.04.2007 року № Г-390 зазначено, що орендодавець (Львівська міська рада) на підставі ухвали Львівської міської ради № 513 від 25.01.2007 року «Про користування ТзОВ «СУВЕНІРГАЛ»земельною ділянкою на АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 » передає, а орендар (ТзОВ «СУВЕНІРГАЛ») приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_3 для обслуговування існуючих будівель.

У відповідності до абзацу 3 Акту про передачу і показ меж земельної ділянки (арк. 5 договору), відведена земельна ділянка може бути використана тільки за прямим призначенням і до використання її приступати після отримання документів на право користування землею.

25.01.2007 року Львівською міською Радою винесено Ухвалу № 513 «Про користування ТзОВ «СУВЕНІРГАЛ» земельною ділянкою на АДРЕСА_3 ».

Згідно п. 1 даної ухвали, Львівська міська рада ухвалила передати ТзОВ «СУВЕНІРГАЛ» земельну ділянку площею 0,2086 га на АДРЕСА_3 в оренду терміном на 10 років, за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання – землі комерції для обслуговування існуючих будівель, у тому числі у межах червоних ліній земельну ділянку площею 0,037 га без права будівництва, реконструкції та посадки багаторічних насаджень.

Згідно витягу з робочої документації Філії «Львівського проектного інституту» Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут», а саме плану благоустрою території під будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_3 із знесенням існуючих будівель, будинок побудовано згідно діючих будівельних норм та поза межами червоних ліній.

Виходячи із наведеного, земельна ділянка на якій здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_3 зі знесенням існуючих будівель, використана за прямим призначенням і після отримання замовником ухвали Львівської міської Ради № 513 від 25.01.2007 року «Про користування ТзОВ «СУВЕНІРГАЛ» земельною ділянкою на АДРЕСА_3 Львові» на право користування землею.

Згідно матеріалів справи, будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями будинку громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_2 Алея АДРЕСА_3 зі знесенням існуючих будівель завершено, що підтверджується Сертифікатом серії ЛВ № 164163651236 від 28.12.2016 року, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта будівництва проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

У свою чергу на підставі ухвали Львівської міської ради № 513 від 25.01.2007 року «Про користування ТзОВ «СУВЕНІРГАЛ» земельною ділянкою на АДРЕСА_3 », земельну ділянку площею 0,2086 га на АДРЕСА_3 передано Товариству з обмеженою відповідальністю «СУВЕНІРГАЛ» в оренду терміном на 10 років за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції для обслуговування існуючих будівель.

Представник відповідача пояснив, що ТзОВ «СУВЕНІРГАЛ» при поданні заяви про отримання містобудівних умов та обмежень було подано передбачений законодавством повний пакет документів, який став підставою для підготовки наказу департаменту містобудування ЛМР від 26.12.2014 року № 445 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТзОВ «СУВЕНІРГАЛ»багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_3 зі знесенням існуючих будівель».

До вказаного пакету документів входили: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.11.2014 року № 29156875, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.12.2014 року № НВ-4601792622014, угода про співпрацю між ПП «Липова Алея» та ТзОВ «СУВЕНІРГАЛ» від 28.11.2014 року, лист ДП ДІПМ «Містопроект» від 08.12.2014 року № 761/12-1, технічні висновки, розроблені ПрАТ «Геотехнічний інститут», містобудівний розрахунок.

У відповідності до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа у випадку порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а тому суд повинен встановити, чи були порушені права, свободи чи інтереси позивача.

У постанові Пленуму ВС України № 21-1115во10 від 10.04.2012 року зазначено, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням».

Згідно абзацу 4 Рішення Конституційного суду України № 2зп від 23.06.1997 року у справі № 3/35-313 «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після їх реалізації вичерпують свою дію».

Вищенаведені факти підтверджують, що наказ № 445 від 26.12.2014 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та будівництво ТОВ «СУВЕНІРГАЛ» багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Липова Алея, 15 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель» із змінами, внесеними Наказом від 24.07.2015 року № 222, як акт індивідуальної дії, на час звернення позивача з позовом за своєю суттю вже реалізований, а відтак і вичерпав свою дію, жодним чином не порушує права, свободи та інтереси позивачів та не заподіює їм шкоди.

Також, щодо позовних вимог Громадського об`єднання «Екофорум Львів» слід зазначити, що оскільки позивач у зв`язку із здійсненням відповідних будівельних робіт не є учасником (суб`єктом) правовідносин, передбачених в оскаржуваному наказі, як акту індивідуальної дії, такий наказ не породжує для позивача жодних прав та обов`язків, а тому і не надає права на захист, тобто права на звернення до суду з цим позовом.

При цьому суд зазначає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів і така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.

Відповідно до п. 18 ч. 1 статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Також слід зауважити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийняті оспорюваного наказу не було порушено вимог законодавства, а тому у задоволенні кожного з позовів слід відмовити, з наведених вище підстав.

Крім цього, слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року у справі №461/8686/17.

Керуючись ст.ст. 241-246 КАС України, суд –

вирішив:

В задоволенні адміністративних позовів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Громадського об`єднання «Екофорум Львів» – відмовити.

Після набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2017 року у справі №461/8686/17.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення складено 24 травня 2019 року.