Ухвала суду № 81951781, 24.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.05.2019Справа № 910/6420/19

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

позовну заяву Головного сервісного центру МВС (04071, місто Київ, вулиця Лук`янівська, будинок 62)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Плюс!» (04205, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 21, Н/П №3)

про стягнення 14 395, 08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Головний сервісний центр МВС (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Плюс!» (далі - відповідач) про стягнення 14 395, 08 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 144 від 31.07.2018, всупереч умов якого відповідач поставив позивачу товар з порушенням встановлених строків, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафних санкцій. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Подана позовна заява не відповідає вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з частиною 5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в сумі свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Частинами 1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє (частина 1 статті 240 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статей 248, 249 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Згідно з частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина 3 статті 60 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складових представництва, а саме факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та обсяг таких повноважень, зокрема право на звернення з відповідним процесуальним документом до суду у конкретний момент часу.

Судом встановлено, що заяву підписано представником Головного сервісного центру МВС ОСОБА_1 , на підтвердження повноважень якого надано довіреність № 31/780 від 25.02.2019.

Дослідивши зміст означеної довіреності судом встановлено, що ОСОБА_1 уповноважується представляти інтереси Головного сервісного центру МВС перед третіми особами, в органах державної влади та управління, органах місцевого самоврядування, інших суб`єктах при здійсненні ними владних управлінських функцій, органах державного та приватного нотаріату, в органах державної виконавчої служби України, в усіх судах загальної юрисдикції України та третейських судах з наданими чинним законодавством правами учасникам судового процесу - позивачу (заявнику, скаржнику, кредитору), відповідачу (боржнику) та третій особі, правами осіб у кримінальному провадженні та правами сторін у виконавчому провадженні.

Положеннями статей 124, 125 Конституції України (в редакції до 30.09.2016) було передбачено, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Аналогічні положення містила частина 3 статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року, згідно з якою судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Згідно з приписами статті 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року, суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року було визначено систему судів загальної юрисдикції.

Так, частини 1 та 2 вищевказаної норми матеріального права передбачали, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України.

Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року).

30 вересня 2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким положення статті 124 Конституції України викладено у новій редакції, якою передбачено, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду.

Одночасно із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" набув чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року.

Частиною 3 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року передбачено, що систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

Згідно з частинами 1-3 статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах). Місцевими господарськими судами є окружні господарські суди. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію. Господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя продовжують здійснювати свої повноваження без обмеження строком до утворення та початку діяльності окружних господарських судів, юрисдикція яких розповсюджується на відповідну територію.

Положеннями статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.

Разом з тим, як зазначалось вище, відповідно до наданої до позовної заяви довіреності № 31/780 від 25.02.2019 ОСОБА_1 надано право представляти інтереси позивача в усіх судах загальної юрисдикції, тоді як наразі положеннями діючого законодавства не визначено поняття «суди загальної юрисдикції».

Таким чином, суд позбавлений можливості дійти однозначного та беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 має право представляти інтереси позивача саме в господарських судах, зокрема в господарському суді міста Києва, а надана довіреність не може бути належним доказом на підтвердження наявності у нього достатнього обсягу повноважень на підписання та подання позовної заяви від імені позивача в господарському судочинстві.

За таких обставин, з метою усунення наявності будь-яких сумнівів щодо обсягу повноважень у особи, яка підписала означену заяву, позивачу слід усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом надання доказів, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 повноважень на представництво інтересів позивача в господарських судах, зокрема в господарському суді міста Києва.

Крім того, пунктом 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За приписами частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасниками справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Згідно з пунктом 61 Правил поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії позовної заяви з доданими до неї документами може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.

Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, позивачем на підтвердження надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу надано копію фіскального чека відділення поштового зв`язку від 16.05.2019, однак, опис вкладення у направлений лист відсутній, що не узгоджується з вимогами статті 172 Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює перевірку судом факту надіслання відповідачу саме копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відтак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом не дотримано вимог статей 164, 172 Господарського процесуального кодексу України щодо надання належних доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами листом з описом вкладення.

При цьому, суд зазначає, що неповідомлення відповідача про звернення з позовною заявою порушує його процесуальні права, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, стаття 164 Господарського процесуального кодексу України встановлює вимоги до документів, що додаються до позовної заяви, частиною 2 якої передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Разом з цим, як вбачається з додатків до позову, в якості «доказів» заявником до позову додано ксерокопії документів, які не містять всіх належних відміток про засвідчення копій, передбачених п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, а саме: дати засвідчення копій.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 164, 174 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити Головному сервісному центру МВС строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Головному сервісному центру МВС спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду належних доказів (опису вкладення та фіскального чеку, накладної тощо) на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами;

- надання доказів, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 повноважень на представництво інтересів Головного сервісного центру МВС в господарських судах, зокрема: в господарському суді міста Києва;

- подання документів (доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги) в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, згідно з п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003 р).

4. Роз`яснити Головному сервісному центру МВС, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5. Згідно з частиною 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://ki.arbitr.gov.ua.

Суддя В.С. Ломака