Рішення № 81949439, 14.05.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/4812/17

2/215/100/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Конопліної С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників: позивача Кузьмичова С.Г.,

відповідача ОСОБА_2 Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №5 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу в режимі відеоконференції з Солом`янським районним судом м. Києва цивільну справу №215/4812/17 за позовною заявою ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якої: АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг», ЄДРПОУ 34093721, місце знаходження: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Нахімова, 116-А, про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2017 р. позивач звернулась до суду із вказаною позовною заявою, в якій просила визнати незаконним та скасувати наказ №307к від 25.09.2017 року ТОВ «Метінвест Холдинг» про звільнення з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; поновити її на роботі на посаді фахівця інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки Структурного підрозділу ТОВ «Метінвест Холдинг» у м. Києві, а також стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.09.2017 року по 24.10.2017 року у сумі 50 390,57 грн. та моральну шкоду 50 000 грн..

В обґрунтування заявлених вимог вказала, що з 12.05.2015 року працювала на посаді фахівця управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки Структурного підрозділу ТОВ «Метінвест Холдинг» у м. Києві. Відповідно до наказу №307к від 25.09.2015 року її було звільнено на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв`язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Вказаний наказ позивач вважає незаконним, оскільки з наказом про зміну істотних умов праці її ознайомлено не було, їй не були відомі відповідно й положення прийнятого наказу, а також які саме зміни умов праці мали бути введені на підприємстві та з якого строку. 24.07.2017 року її викликали на нараду на якій були присутні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , - особи які, на думку позивача, були зацікавленні у її звільненні. На цій нараді їй було повідомлено про прийняття наказу про зміни істотних умов праці позивача та нової посадової інструкції з урахуванням відповідних істотних змін в організації праці. Позивач відмовилася від підписання вказаних документів з мотивів необхідності ознайомлення з їх змістом, але своєї відмови від зміни істотних умов праці вона не надавала. За два місяці, що минули від 24.07.2017 року та вищевказаної наради позивачу не пропонували будь-яких вакансій на підприємстві, додаткових зустрічей не було, копії документів їй не були надані, як і не було надано і жодного повідомлення про зміну істотних умов праці. Також зазначила, що незаконними діями відповідача їй була спричинена моральна шкода, тому що вона була позбавлена гарантованого Конституцією України права на працю, залишилася без коштів для існування та зазнала значних душевних страждань, порушився її звичайний спосіб життя, через необхідність шукати нову роботу. Просила стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

У подальшому позивач уточнювала та збільшувала позовні вимоги 21.12.2017 року, 12.03.2018 року, 03.05.2018 року, 29.08.2018 року, 05.12.2018 року, 15.01.2019 року, 14.02.2019 року, 26.02.2019 року, 14.03.2019 року, 04.04.2019 р. та 03.05.2019 р.. В останній заяві про збільшення позовних вимог від 03.05.2019 року позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №307к від 25.09.2017 року по ТОВ «Метінвест Холдинг» про звільнення з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України із-за відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; поновити на роботі на посаді фахівця інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки Структурного підрозділу ТОВ «Метінвест Холдинг» у м. Києві; стягнути з ТОВ «Метінвест Холдинг» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.09.2017 року по 14.05.2019 року у сумі 736 419 грн. 70 коп., а також моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі і стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць.

Відповідач у відзиві на позов та доповненнях до нього проти заявлених позовних вимог заперечує, вважаючи, що порушень чинного законодавства про працю при звільненні позивача допущено не було, в зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому зазначає, що від початку 2017 року у діяльності ТОВ «Метінвест Холдинг» відбулися зміни в організації виробництва та праці, пов`язані із аутсорсінгом функції безпеки. Виконання даної функції було передано зовнішньому підприємству – ТОВ «Бізнес Сек`юріті груп». Починаючи із 03.04.2017 року функція безпеки відповідача здійснюється ТОВ «Бізнес Сек`юріті груп» (ТОВ «БСГ») на підставі договору №554560. Структурний підрозділ ТОВ «Метінвест Холдинг», до функцій якого було віднесено забезпечення безпеки діяльності підприємства і у якому обліковувалась позивач (Дирекція з безпеки), було виключено (крім трьох штатних одиниць, однією з яких була посада, яку займала позивач ОСОБА_1 ) із організаційної структури відповідача 16.06.2017 року на підставі наказу №01-13 від 14.03.2017 року. Враховуючи вказані зміни, що відбулися в організації виробництва та праці, 14.07.2017 року відповідачем було прийнято наказ №220К «Про зміну істотних умов праці», згідно з умовами якого було змінено істотні умови праці позивача через два місяці з дати ознайомлення останньої із наказом шляхом вилучення із функціональних обов`язків позивача деяких функцій, посадових обов`язків, а також зменшення посадового окладу та зміни місцезнаходження робочого місця позивача на місто Кривий Ріг. 14.07.2017 року відповідачем з урахуванням наказу №220К було розроблено та затверджено посадову інструкцію спеціаліста управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки із зміненим переліком завдань та функцій. 24.07.2017 року відповідачем було підготовлено повідомлення про зміну істотних умов праці, відповідно до якого, до відома позивача було доведено інформацію щодо зміни з 25.09.2017 року її функціональних обов`язків, посадового окладу та місцезнаходження робочого місця. Із вказаним повідомленням, наказом №220К «Про зміну істотних умов праці» та новою посадовою інструкцією позивача було ознайомлено у присутності декількох посадових осіб відповідача. Однак позивач відмовилася ставити свій підпис на вказаних документах, усно повідомивши про своє не бажання продовжувати трудові відносини на нових умовах (вх.№4258 від 23.03.2018 р., вх.№6631 від 10.05.2018 р.).

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що була ознайомлена із листом ТОВ «БСГ» №13 щодо звільнення працівників відповідача відповідно до переліку і зобов`язання працевлаштування у своїй структурі позивача на посаді спеціаліста управління економічної безпеки, на якому зробила власноручний підпис про ознайомлення з ним та відмову від подання заяви про звільнення у зв`язку з переведенням до ТОВ «БСГ» 29.05.2017 р.. Крім того вказує на нетотожність переведення працівників на роботу на інше підприємство із змінами в організації виробництва та праці. Наголошує, що дійсно відмовилась ставити власний підпис на повідомленні про зміну істотних умов праці, оскільки не мала можливості ознайомитись з ним та новою посадовою інструкцією, а звідси і прийняти рішення про подальшу трудову діяльність у відповідача. Проте протягом двох місяців, починаючи з 24.07.2017 р. їй не пропонувалось будь-яких вакансій на підприємстві, копій документів не надано, як і не було жодних повідомлень про зміну істотних умов праці, з яких би вона могла дізнатись їх суть і прийняти рішення про згоду чи відмову від роботи при змінених істотних умовах праці. При цьому, починаючи з 20.09.2017 р. на її робочу електронну адресу надходили листи з проханням оформити та підписати у відповідальних осіб обхідний лист та запитаннями, на яку адресу їй вислати трудову книжку. Пропозицію, викладену у листі від 22.09.2017 р., про роздрукування і підписання наказу про звільнення (який їй буде надано згодом), вона не виконала, що свідчить про її бажання продовжити трудові відносини з підприємством відповідача. Коли ж їй надали наказ про звільнення, останній не був належним чином оформлений, про що вона зазначила на ньому з вказівкою дати і часу. Все зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що її звільнення відбулось без законних підстав; відповідач фактично сам за неї прийняв рішення про відмову від продовження роботи у змінених умовах праці, тоді як позивач мала намір продовжувати трудові відносини з відповідачем та лише намагалась дізнатись про які саме нові умови йде мова. Звідси відповідач повинен поновити її на роботі та відшкодувати моральну шкоду (вх.№6578 від 08.05.2018 р.).

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що зміни в організації виробництва та праці відбулись через передачу на супроводження зовнішньому суб`єкту господарювання функції безпеки відповідача – ТОВ «БСГ». В зв`язку з чим структурний підрозділ, у якому обліковувалась позивач (Дирекція з безпеки), було виключено із організаційної структури відповідача на підставі відповідного наказу Генерального директора. Пропонуючи позивачу переведення на ТОВ «БСГ» відповідач намагався зберегти умови праці, заробітну плату та функції, що виконувала позивач. Але в зв`язку з відмовою позивача від переведення в ТОВ «БСГ» та фактичну передачу на адресу іншого підприємства функції безпеки, відповідач змушений був змінити істотні умови праці позивача шляхом вилучення із функціональних обов`язків деяких функцій та зменшити посадовий оклад. Відсутність наміру позивача звільнятись з роботи не підтверджено жодним доказом. Навіть при отриманні електронних листів від 20-22.09.2017 р. бажання продовжити трудові відносини з відповідачем не висловила, під час ознайомлення з наказом про зміну істотних умов праці висловила небажання працювати із відповідачем і 25.09.2017 р. під час фактичної процедури звільнення отримала свою трудову книжку, копії наказу про звільнення та розрахунок при звільненні (вх.№8376 від 08.06.2018 р.).

У поясненнях відповідача від 25.09.2018 р. наведено середньоденний заробіток позивача із розрахунку середньоденної заробітної плати (вх.№11472 від 25.09.2018 р.).

У заяві про уточнення позовних вимог та додаткових письмових поясненнях позивач вказує, що листами від 20.09.2017 р. та від 22.09.2017 р., якими їй повідомлено про наступне звільнення та пропонувалось оформити і підписати у відповідальних осіб обхідний лист, відповідач до спливу двомісячного строку на надання відповіді працівника щодо продовження роботи при нових умовах праці, фактично вирішив питання про її звільнення. Дані листи свідчать про фактичну відсутність наміру відповідача змінити істотні праці позивачу та її незаконного звільнення. Крім того, позивач зазначила обґрунтування обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період більше одного року (вх.№19153 від 06.12.2018 р., вх.№19480 від 11.12.2018 р.).

Ухвалою від 08.12.2017 р. зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Копію вказаної ухвали 13.12.2017 р. направлено відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України для виконання позивачу на адресу її проживання, вказану у позовній заяві.

З 15.12.2017 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», відповідно до якого ЦПК України був викладений у новій редакції.

У підпункті 11 пункту 1 розділу XІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального Кодексу України зазначено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією ЦПК України, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції ЦПК України. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

26.12.2017 р. на адресу суду надійшла заява № 1 представника позивача про виправлення недоліків позовної заяви, в якій зазначено, що 21.12.2017 р. представник позивача самостійно ознайомився з текстом зазначеної ухвали на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, до заяви долучено, зокрема, позовну заяву (у новій редакції).

11.01.2018 р. до суду повернулось повідомлення про вручення позивачу вказаної ухвали від 08.12.2017 р.,

Ухвалою від 22.01.2018 р. позовну заяву (у новій редакції) залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

05.02.2018 р. до суду надійшла заява № 3 від представника позивача про виправлення недоліків уточненої позовної заяви, в якій він повідомив про відсутність у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та відсутності рішення цих органів з такого спору.

Ухвалою від 06.02.2018 року прийнято до розгляду за відкрито провадження у даній справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 14.03.2018 р. в зв`язку з запереченнями відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотанням позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції, визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції з Солом`янським районним судом м. Києва. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів у відповідача та відкладено розгляд справи на 11.04.2018 р..

У судовому засіданні 11.04.2018 р. було оголошено перерву до 10.05.2018 р. для надання можливості представнику позивача ознайомитись із матеріалами справи.

Ухвалою від 10.05.2018 р. було закрито підготовче засідання і призначено справу до розгляду по суті на 12.06.2018 р..

В зв`язку з зайнятістю судді в іншому провадженні справа 12.06.2018 р. не розглядалась.

У судовому засіданні 06.07.2018 р. розпочався розгляд справи по суті: заслухані вступні слова учасників справи, надана їм можливість поставити питання один одному та в зв`язку з неможливістю закінчити розгляд справи в даному судовому засіданні було оголошено перерву до 31.08.2018 р..

В зв`язку з відсутністю у суді Інтернету 31.08.2018 р. та неможливістю проведення відеоконференції, про що складено акт від 31.08.2018 р., судове засідання у цей день не відбулося, розгляд справи призначено на 11.09.2018 р..

У судовому засіданні 11.09.2018 р. було оголошено перерву до 25.09.2018 р. у зв`язку з неявкою у позивача та її представника.

У судовому засіданні 25.09.2019 р. продовжено розгляд справи по суті та в зв`язку з неможливістю закінчити розгляд справи в даному судовому засіданні було оголошено перерву до 05.10.2018 р..

У судовому засіданні 05.10.2018 р. в зв`язку з залученням до матеріалів справи доказів, наданих відповідачем та задоволенням клопотання представника позивача про виклик свідків, у справі оголошена перерва до 24.10.2018 р..

В зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання 24.10.2018 р. відповідно до поданих ними заяв, судом оголошено перерву у розгляді справи до 06.12.2018 р..

Розгляд справи 06.12.2018 р. не відбувся через з зайнятість залів судових засідань для проведення відеоконференції у Солом`янському районному суді міста Києва, в зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 22.01.2019 р..

У судовому засіданні 22.01.2019 р. заслухано на вирішені клопотання позивача та його представника, допитано свідка ОСОБА_5 та для виклику та допиту іншого свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2019 р..

В зв`язку з відрядженням судді Науменко Я.О. відповідно до наказу №43-к від 11.02.2019 р. розгляд справи 19.02.2019 р. не відбувся і судом повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання - 04.03.2019 р..

Ухвалою від 20.02.2019 р. визнано необґрунтованою заяву ТОВ «Метінвест Холдинг» про відвід судді Науменко Я.О., заяву про відвід передано для визначення судді в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України для вирішення питання про відвід судді Науменко Я.О..

Ухвалою судді Демиденка Ю.Ю. від 22.02.2019 р. відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» про відвід судді Науменко Я.О..

В зв`язку з неможливістю 04.03.2019 р. проводити розгляд в режимі відеоконференції розгляд справи було відкладено на 20.03.2019 р..

У судовому засіданні 20.03.2019 р. було допитано свідка ОСОБА_6 та вирішено перейти до дослідження письмових доказів, у зв`язку з чим оголошено перерву до 10.04.2019 р..

У судовому засіданні 10.04.2019 р. розпочато дослідження письмових доказів, та у зв`язку з неможливістю закінчити розгляд справи було оголошено перерву до 14.05.2019 р..

У судовому засіданні 14.05.2019 р. було закінчено дослідження письмових доказів, заслухано сторін у судових дебатах, після чого оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши обставини справи в їх сукупності, зібрані у справі докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 згідно з наказом №78к від 21.06.2006 року прийнята на посаду спеціаліста інформаційно-аналітичного відділу служби безпеки ТОВ «Метінвест Холдинг». З 03.11.2011 року переведена до управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки ТОВ «Метінвест Холдинг» на посаду фахівця згідно наказу №494/1к. Наказом №352к від 01.10.2014 року переведена на посаду фахівця управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки Структурного підрозділу ТОВ «Метінвест Холдинг» у м. Запоріжжя. З 12.05.2015 року згідно з наказом №147/1к і до моменту звільнення працювала фахівцем управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки Структурного підрозділу ТОВ «Метінвест Холдинг» у м. Києві (а.с.38-40 том.1).

Згідно зі Штатним розкладом ТОВ «Метінвест Холдинг» на 2017 рік, затвердженого наказом №05ш від 28.02.2017 року, та введеного в дію з 01.03.2017 року, загальна чисельність штату Дирекції з безпеки, в якій обліковується посада позивача - фахівець управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу, складає 40 одиниць (а.с.205-206 том 1).

Наказом від 14.03.2017 року №01-13 «Щодо зміни організаційної структури ТОВ «Метінвест Холдинг», з урахуванням наказу №01-26/1 від 16.06.2017 року «Про внесення змін до наказу №01-13 від 14.04.2017 року «Щодо зміни організаційної структури ТОВ «Метінвест Холдинг», з метою підвищення управління ризиками внутрішньої та економічної безпеки підприємства, а також враховуючи зміни в організації праці Дирекції з безпеки ТОВ «Метінвест Холдинг», обумовлені передачею в ТОВ «Бізнес Сек`юріті груп» частини функцій даного підрозділу, було виключено із організаційної структури ТОВ «Метінвест Холдинг» Дирекцію з безпеки, крім наступних штатних одиниць – Директора з безпеки, начальника управління внутрішньої безпеки, фахівця управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу (а.с.178-180 том 1, а.с.21 том 2).

Право юридичної особи на власний розсуд, самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у ст. 64 Господарського кодексу України.

При цьому, накази ТОВ «Метінвест Холдинг» від 14.03.2017 року №01-13 «Щодо зміни організаційної структури ТОВ «Метінвест Холдинг» та №01-26/1 від 16.06.2017 року «Про внесення змін до наказу №01-13 від 14.04.2017 року «Щодо зміни організаційної структури ТОВ «Метінвест Холдинг» не оскаржені у судовому порядку, тому є чинними.

03.04.2017 року між ТОВ «Метінвест Холдинг» (Замовник) та ТОВ «Бізнес Сек`юріті груп» (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг №554560, відповідно до положень п.1.1. якого Виконавець за дорученням Замовника приймає на себе зобов`язання з надання протягом терміну дії цього договору комплексу послуг, пов`язаних з виконанням функції безпеки Замовника, перелік, зона відповідальності сторін та ключові показники ефективності яких викладені в Додатку №1 до цього договору, а замовник зобов`язується приймати результати наданих послуг та сплачувати їх в порядку і на умовах, передбачених договором. Відповідно до п.8.1. договору він вступає в силу з 01.04.2017 року та діє до 01.04.2018 року. Виходячи з Додатку №1 до договору вбачається, що ТОВ «Бізнес Сек`юріті груп» доручено виконання наступних послуг: проведення службових перевірок/розслідувань по лінії «Довіри», моніторинг ризиків зовнішнього та внутрішнього середовища, конкурентного аналізу, складання аналітичних висновків по контрагентам, стейкхолдерам, проведення планових та позапланових перевірок бізнес-процесів з метою виявлення внутрішнього та зовнішнього шахрайства, предкваліфікація, участь в закупівельній діяльності при участі Замовника, погодження договірної документації, що укладається при участі Замовника, участь в прийманні ТМЦ/робіт/послуг, що закуповуються Замовником, участь в реалізації товарів при участі Замовника, кадрова безпека (а.с.192-203 том 1).

У зв`язку зі вказаними змінами в організації виробництва та праці в ТОВ «Метінвест Холдинг», 14.07.2017 року було видано наказ №210к «Про зміну істотних умов праці», згідно з п.1 якого вирішено змінити істотні умови праці фахівцю управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки Структурного підрозділу ТОВ «Метінвест Холдинг» у м. Києві Карчевській ОСОБА_7 через два місяці з дати ознайомлення працівника з наказом, шляхом зменшення функціональних обов`язків, встановлення посадового окладу в розмірі 7 391 грн. щомісяця та визначення місцезнаходження робочого місця фахівця управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки в Структурному підрозділі ТОВ «Метінвест Холдинг» у м. Кривий Ріг (а.с.183-184 том 1).

14.07.2017 року відповідачем з урахуванням п.п.1.1.,1.2. наказу №220К від 14.07.2017 року «Про зміну істотних умов праці», було розроблено та затверджено посадову інструкцію фахівця управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки в новій редакції (дата введення в дію - 25.09.2017 року) із зменшеним переліком функцій (а.с.186-188 том 1).

Наказом №37ш від 17.07.2017 року «Про внесення змін до штатного розкладу ТОВ «Метінвест Холдинг» на виконання п.1.4. наказу №220К від 14.07.2017 року «Про зміну істотних умов праці» до штатного розкладу структурного підрозділу ТОВ «Метінвест Холдинг» у м. Кривий Ріг було введено штатну одиницю фахівця управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу, тобто аналогічну посаду тій, що займала позивач (а.с.209 том 1).

24.07.2017 року ТОВ «Метінвест Холдинг» в особі директора з персоналу та соціальної політики Стрелкової Н.В. було підготовлено повідомлення про зміну істотних умов праці, відповідно до якого, адміністрація ТОВ «Метінвест Холдинг» відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України та наказу від 14.07.2017 року №220К «Про зміну істотних умов праці» попереджає ОСОБА_1 про зміну з 25.09.2017 року істотних умов праці, а саме: зменшення функціональних обов`язків, встановлення посадового окладу в розмірі 7 391 грн. щомісяця та визначення місцезнаходження робочого місця фахівця управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки в Структурному підрозділі ТОВ «Метінвест Холдинг» у м. Кривий Ріг. У разі відмови від роботи на нових умовах трудовий договір буде припинено за пунктом 6 статті 36 КЗпП України з виплатою згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.185 том 1).

Виходячи зі змісту повідомлення про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 від 24.07.2017 року, із вказаним повідомленням, наказом №220К від 14.07.2017 року «Про зміну істотних умов праці» та новою посадовою інструкцією позивача було ознайомлено 24.07.2017 року на нараді (зустрічі) у присутності комісії у складі посадових осіб ТОВ «Метінвест Холдинг» - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , що підтверджується підписами вказаних осіб на повідомленні від 24.07.2017 року. При цьому позивач відмовилася ставити власний підпис на підтвердження факту ознайомлення зі вказаними документами, а також ставити підпис під згодою або не згодою із продовженням роботи зі зміненими умовами праці.

У матеріалах справи наявна доповідна записка від 25.09.2017 року члена комісії ТОВ «Метінвест Холдинг», яка здійснювала ознайомлення позивача з істотними змінами з умовами праці 24.07.2017 року, а саме: ОСОБА_4 , менеджера з персоналу Дирекції з персоналу ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ». Із вказаної доповідної записки вбачається, що 24.07.2017р. ОСОБА_4 було підготовлено повідомлення, відповідно до якого до відома позивача було доведено інформацію щодо зміни з 25.09.2017р. її функціональних обов`язків, зменшення розміру її заробітної плати та розташування робочого місця. Із вказаним повідомленням, а також з наказом «Про зміну істотних умов праці» № 220К від 14.07.2017р., ОСОБА_4 та іншими членами комісії ( ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ) Позивача було ознайомлено 24.07.2017р., що підтверджується відповідними підписами членів комісії, проставленими у повідомленні. Позивач відмовилася поставити власний підпис на повідомленні. Підписувати нову посадову інструкцію із зміненим переліком функцій та посадових обов`язків позивач також відмовилася. Усно вона вказала на своє небажання продовжувати трудові відносини із ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» на нових умовах (а.с.189 том 1).

Оскільки у встановлений законом строк до 25.09.2017 року позивач ОСОБА_1 не скористалася своїм правом надати позивачу однозначну згоду на продовження працювати в нових умовах у зв`язку з істотною зміною умов праці, лише повідомивши усно про своє небажання продовжувати роботу 24.07.2017 року, такі дії позивача обґрунтовано розцінені відповідачем як відмова від продовження працювати в нових умовах у зв`язку з істотною зміною умов праці та, відповідно, наказом №307к від 25.09.2017 року позивача звільнено із займаної посади у зв`язку з її відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці за п.6 ст. 36 КЗпП України (а.с.190 том 1).

Із змісту розписки про отримання трудової книжки від 25.09.2017 року (а.с.191 том.1) та копії наказу №307к від 25.09.2017 року про звільнення вбачається, що позивач 25.09.2017 року як не зазначила жодних зауважень чи скарг стосовно її звільнення за п.6 ст.36 КЗпП України, так і не виразила своє волевиявлення на згоду на продовження роботи зі зміненими умовами праці.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що починаючи з 2017 р. він обіймав посаду начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Департаменту з аналізу і управління ризиками безпеки Дирекції аналізу управління ризиками ТОВ «Метінвест Холдинг», а позивач перебувала у його безпосередньому підпорядкуванні. У період 2016-2017 р.р. відбувалась процедура виводу з компанії функцій безпеки, де працювало приблизно 400 працівників. У березні 2017 року всім працівникам Дирекції з безпеки було повідомлено про виведенням в аутсорсинг (до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Секьюріті Груп») більшості функцій, які раніше виконувала дирекцією. Усім працівникам Дирекції з безпеки було запропоновано перейти до ТОВ «БСГ», яке надіслало відповідного листа, яким підтвердило можливість працевлаштування приблизно 350 працівників дирекції. Позивач неодноразово висловлювала свою незгоду з переведенням до ТОВ «БСГ», заяву на переведення не написала. У липні 2017 року відбулася нарада за участю свідка, Директора департаменту з аналізу і управлінню ризиками ТОВ «Метінвест Холдинг» ОСОБА_3 та менеджера з персоналу ОСОБА_4 . На ній обговорювали строки та умови переведення працівників дирекції до ТОВ «БСГ» та налагодження контролю за виконанням цією спеціалізованою фірмою послуг, обумовлених договором. Запрошеній на нараду ОСОБА_1 запропонували ознайомитися із її умовами подальшої роботи в компанії після спливу двомісячного строку з дати попередження (зачитали наказ про зміну умов праці, нову посадову інструкцію та повідомлення про зміну істотних умов праці). Потім вона забрала у ОСОБА_4 . всі документі для копіювання і вивчення. Ніякого тиску на позивача з боку адміністрації ТОВ «Метінвест Холдинг» не здійснювалося. Жодних звернень до свідка, як до керівника позивача щодо детального роз`яснення їй умов подальшої роботи, до нього не надходило. У свідка відсутня інформація щодо того, що від позивача надходили письмові чи усні заяви про зміну її рішення або згода працювати в ТОВ «Метінвест Холдинг» на запропонованих їй умовах або перейти до ТОВ «БСГ». На теперішній час жоден із робітників ТОВ «Метінвест Холдинг» не виконує конкретно тих саме функції, які виконувала раніше позивач. При цьому зазначив, що починаючи з липня 2017 року позивач не приймала участі у виробничому процесі, займалась пошуками роботи. Також вказав, що ОСОБА_6 не мав жодного відношення до роботи позивача.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що у позивача були неприязні стосунки з ОСОБА_5 .. В 2017 році було поставлено завдання щодо реорганізації Дирекції, де працювала позивач. В зв`язку з цим її повідомили про зміну умов праці. Свідку відомо, що позивача викликали на нараду для ознайомлення з документами, це тривало близько п`яти хвилин. З її слів свідку відомо, що позивачу не дали можливості з документами. Свідок чув як позивач просила ОСОБА_8 роз`яснити питання про зміну істотних умов праці, проте остання цього не зробила. Позивач зверталася у відділ кадрів для ознайомлення з можливими вакансіями на підприємстві, але їй офіційно ніяких вакансій, незважаючи на їх наявність, не пропонували. Протягом липня-вересня позивач працювала разом із свідком ОСОБА_6 і претензій у нього щодо якості виконуваної позивачем роботи не було. Знає, що позивач зверталась до Генерального директора з приводу ситуації, яка виникла, в зв`язку з неналежним її ознайомленням про зміну істотних умов праці, проте відповіді не отримала.

Відповідно до ч.1, 6, 7 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту норм п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до роз`яснень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

У пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП у межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці допускається, якщо це викликано змінами в організації виробництва і праці і працівник був повідомлений про ці зміни не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що істотні умови трудового договору було змінено не у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Отже, зі змісту зазначених норм вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 4 липня 2012 року у справі № 6-59цс12 і відповідно до ч.4 ст.363 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З досліджених судом документів, суд приходить до висновку, що в діяльності ТОВ «Метінвест Холдинг» дійсно мали місце зміни в організації виробництва та праці, які обумовлені аутсорсінгом функції безпеки, тобто передачею виконання даної функції зовнішньому підприємству – ТОВ «Бізнес Сек`юріті груп» на договірних засадах. Також мали місце зміни в організаційній структурі підприємства, зокрема, виключенні Дирекції з безпеки як структурного підрозділу зі штатного розкладу та скороченні 37 штатних одиниць із 40. Тобто, зміни в організації виробництва та праці викликані економічною необхідністю введенням нових форм організації праці, раціонального використання праці фахівців, що залишилися працювати у штаті відповідача (раціоналізацією робочих місць), забезпечення їх зайнятістю в процесі виконання свої трудових обов`язків та функцій з забезпечення безпеки підприємства, а також досягнення операційного контролю за наданням послуг та контролю за належною якістю та кількості послуг, що надаються Замовнику, а також для оптимального розподілу навантаження між штатними працівниками відповідача.

При цьому доводи позивача стосовно того, що їй нічого не було відомо про жодні зміни в організації виробництва та праці ТОВ «Метінвест Холдинг» спростовуються листом-клопотанням ТОВ «Бізнес Сек`юріті груп» до ТОВ «Метінвест Холдинг» №13 від 27.03.2017 року, в якому містилося прохання відносно звільнення з роботи працівників відповідача згідно доданого переліку (в якому посада позивача була в наявності) з 31.03.2017 року за п.5 ст.36 КЗпП України у поряду їх переведення до ТОВ «Бізнес Сек`юріті груп» з гарантування працевлаштування всіх працівників у відповідності до вимог ч.5 ст.24 КЗпП України. Позивач була особисто ознайомлена з даним листом 29.05.2017 року, що підтверджуються її власноручним записом на цьому листі, що й не спростовувалося нею у заявах по суті та у судових засіданнях, а тому суд приходить до висновку щодо обізнаності позивача про зміни в організації виробництва та праці ТОВ «Метінвест Холдинг».

Суд зазначає, що зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, на ТОВ «Метінвест Холдинг» дійсно було проведено зміну істотних умов праці позивача у відповідності до ст.32 КЗпП України, - фахівця управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки. Зокрема, зменшено функціональні обов`язки, встановлено посадовий оклад в розмірі 7 391 грн. щомісяця та визначено місцезнаходження робочого місця фахівця управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки в Структурному підрозділі ТОВ «Метінвест Холдинг» у м. Кривий Ріг. При цьому відповідачем в повній мірі було дотримано вимоги ст.32 КЗпП України в частині збереження за працівником можливості працювати за тією ж спеціальністю, кваліфікацією, посадою, тобто на посаді фахівця управління інформаційно-аналітичного забезпечення та конкурентного аналізу Дирекції з безпеки.

В той же час, позивач в заявах по суті та в судових засіданнях не спростовувала факту проведення 24.07.2017 року наради (зустрічі) у присутності комісії у складі посадових осіб ТОВ «Метінвест Холдинг» - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та повідомлення їй комісією про наявність та зміст повідомлення про зміну істотних умов праці від 24.07.2017 року, наказу №220К від 14.07.2017 року «Про зміну істотних умов праці» та нової посадовою інструкції.

Фактично заперечення позивача зводяться до того, що комісія квапила її з підписом, не надавала можливості детально прочитати та ознайомитися зі вказаними документами, на її уточнюючі питання їй грубо відповідали, копій вказаних документів не надавали та в подальшому грубо наказали вийти з кабінету.

Посилання позивача та її представника на те, що 18.09.2017 року позивачем направлено особисте звернення до Генерального директора ТОВ «Метінвест Холдинг» з проханням надати допомогу у з`ясуванні виниклої ситуації, надати копії документів для ознайомлення, не може бути прийнята як належний та допустимий доказ в підтвердження обставин, на які посилається позивач. Так, із змісту наданого позивачем звернення вбачається, що нею було направлено генеральному директору ТОВ «Метінвест Холдинг» пакет документів про внутрішнє порушення Кодексу етики щодо працівників з проханням розібратися в цій ситуації, однак жодної інформації щодо самої ОСОБА_1 , прохання надати копії документів про зміну її істотних умов праці або про свій намір продовжити працювати на підприємстві тощо, вказана заява не містить (а.с.69 том 1).

Позивач як у позовній заяві, так і у судовому засіданні зазначила, що 20.09.2017 року на її електронну адресу надійшов лист ОСОБА_9 , фахівця відділу кадрів, щодо наступного звільнення з 25.09.2017 року з пропозицією оформити та підписати у відповідальних осіб обхідний лист та запитанням, на яку адресу висилати трудову книжку, а 22.09.2017 року на електронну адресу позивача було направлено проект наказу про її звільнення (а.с.13-18 том 2).

Проте, позивач, достеменно знаючи про правові підстави та дату звільнення, не скористалася своїм правом на вираження згоди на прийняття змінених істотних умов праці та про своє бажання залишитися працювати в ТОВ «Метінвест Холдинг» шляхом направлення на адресу посадових осіб ТОВ «Метінвест Холдинг» відповідних листів, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано процедури ознайомлення та отримання згоди позивача згідно з вимогами ст.32 КЗпП України, відповідно до якої у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці, а звільнення позивача проведено з дотриманням вимог закону про працю, оскільки згідно п.6 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача викладених у заявах по суті та в судових засіданнях стосовно того, що відповідачем в порушення вимог закону при її звільнені не було надано їй переліку можливих вакансій для її подальшого працевлаштування та не видано їй належним чином завірену копії наказу про звільнення у відповідності до вимог ст.47 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а згідно до норм ч.2 ст.47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

В той же час, підстави припинення трудового договору визначені у ст.36 КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі види:

- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст.36, ст. 45 КЗпП України та інші).

При цьому пункт 6 ст.36 КЗпП України містить самостійну (виключну) підставу для припинення трудового договору - припинення договору у разі відмови працівника від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, яка ґрунтується на нормах ч.4 ст.32 КЗпП України, - якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (до якого віднесено і звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці за ч.1 ст.40 КЗпП України), а тому застосування в даному випадку положень ст.ст.47, 49-2 КЗпП України при припиненні трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України є безпідставним, а норма ст.47 КЗпП України не містить вимоги про видачу належним чином завіреної копії наказу про звільнення. Водночас, в матеріалах справи наявна копія наказу від 25.09.2017 року №307к з власноручним записом позивача про отримання копії даного наказу.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому суд не бере до уваги подані відповідачем заяви-пояснення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та подану позивачем заяву ОСОБА_6 , завірені нотаріально, оскільки вони подані та складені всупереч положенням статті 93 ЦПК України.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача, - ОСОБА_1 дії ТОВ «Метінвест Холдинг» є законними, останнім дотримано вимоги ст.32 КЗпП України, підстав для визнання незаконним наказу №307к від 25.09.2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України немає.

У зв`язку з цим, вимоги позивача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволенню також не підлягають.

На підставі вищевикладеного, ст.43 Конституції України, ст.ст. 32, 36, 43, 233, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 24.05.2019 р..

Суддя