Рішення № 81948807, 23.05.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/4249/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Бедьо В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Пазяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Шкорка Ігор Михайлович, до Чопського міського голови Самардака Валерія Володимировича та Чопської міської ради Закарпатської області про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Шкорка І.М.,звернулася в суд з позовом до Чопського міського голови ОСОБА_2 та Чопської міської ради Закарпатської області про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

В позовній заяві зазначає, що 22.03.2016 року позивач по пошті отримала рекомендований лист, в якому знаходився супровідний лист Чопської міської ради за вихідним № 03-15/094 від 14.03.2016 року та копія розпорядження № 90-ос Чопського міського голови «Про припинення трудового договору (контракту)» від 10.03.2016 року. Відтак, позивач тільки 22.03.2016 року ознайомилася та отримала спірне розпорядження. Однак, з даним розпорядження позивач не згідна та бажає його оскаржити.

Вказує, що 08.12.2015 року Чопський міський голова видав розпорядження від 08.12.2015 року за № 75-ос «Про відсторонення директора КПП «Чоппроект». Дане розпорядження позивач вважає також незаконним, що в сукупності з іншими фактами може свідчити про її переслідування.

Незаконність розпорядження обґрунтовує тим, що підставою для винесення оскаржуваного розпорядження зазначена ліквідація міського комунального проектного підприємства «Чоппроект» та вказано п. 1 ст.40 КЗпП України. Однак, саме рішення Чопської міської ради «Про ліквідацію міського комунального проектного підприємства «Чоппроект» від 24.12.2015 року № 28 позивач вважає незаконним. Крім того, Чопський міський голова не повідомив її про звільнення за два місяці, як того вимагає законодавство. Чопський міський голова є посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Крім того, зауважує, що враховуючи вищенаведене та те, що з вини відповідача позивача було незаконно звільнена від роботи керуючись ст. 235 КЗпП України їй гарантується виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу з вини роботодавця. У зв`язку з незаконним звільненням її від займаної посади, позивач понесла моральні страждання. Вона тимчасово втратила нормальні життєві зв`язки і їх відновлення потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя. З таких незаконних дій відповідача вбачається неоднозначне ставлення до неї. Здоров`ю позивача через хвилювання її трудовим правам, гідності та діловій репутації завдано немайнової шкоди. Позивач дуже сильно хвилюється відносно безпідставного звільнення з посади, її авторитет серед колег та знайомих був заплямований. А тому, відповідачем завдана позивачеві моральна шкода через порушення її законних прав. Позивач оцінює завдану їй моральну шкоду відповідачем у розмірі не менше 5000 грн., хоча реально вона є значно більшою.

На підставі викладеного позивач просить суд: скасувати розпорядження № 90-ос «Про припинення трудового договору (контракту)» Чопського міського голови ОСОБА_2 від 10.03.2016 року; поновити на посаді директора міського комунального проектного підприємства «Чоппроект» ОСОБА_1 ; стягнути з Чопської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з вини роботодавця починаючи з 11.03.2016 року; стягнути з Чопської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; стягнути на користь ОСОБА_1 . всі документально підтверджені судові витрати.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2018 року відкрито спрощене провадження у даній цивільній справі з викликом сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач у дане судове засідання не з`явилася, при цьому її представник – адвокат Шкорка І.М. подав до суду клопотання, згідно з яким у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання просить справу розглянути без їх участі, зазначивши, що позов підтримують повністю.

Відповідач та його представник у дане судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомлено та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

11.03.2019 року представником відповідача Чопської міської ради до суду подано відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що не погоджується з позовними вимогами позивача. 08.12.2015 року Чопський міський голова в порядку передбаченому ст. 46 КЗпП України виніс розпорядження «Про відсторонення директора КПП «Чоппроект» (позивача) від роботи» № 75-ос. Відповідно до п. 1 розпорядження Чопського міського голови «Про відсторонення директора КПП «Чоппроект» від роботи» № 75-ос було відсторонено директора комунального проектного підприємства «Чоппроект» ОСОБА_1 до моменту проходження інструктажу з охорони праці та проходження перевірки знань з питань охорони праці. Пунктом 2 вищезазначеного розпорядження було передбачено прибуття директора КПП «Чоппроект» ОСОБА_1 не пізніше 30 днів з дня винесення цього розпорядження до Чопської міської ради (м. Чоп, вул. Берег, 2) для проходження у встановленому законодавством порядку інструктажу та перевірки знань з питань охорони праці, про що розпорядження було доведене до осіб, яких воно стосується. На це розпорядження позивач не відреагувала. 08.12.2015 року Чопський міський голова виніс розпорядження Чопського міського голови № 76-ос про прийняття на посаду КПП «Чоппроект» ОСОБА_3 Зазначене розпорядження було оскаржено в судовому порядку. 20.12.2016 року апеляційним судом Закарпатської області розглядалася апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.09.2016 року у справі № 308/14443/15-ц. У межах цієї справи досліджувалися докази законності відсторонення позивача від роботи у відповідності до розпорядження Чопського міського голови від 08.12.2015 року № 75-ос. За наслідками розгляду зазначеної апеляційної скарги суд прийшов до висновку, що позивача було правомірно відсторонено від роботи, тому немає підстав для скасування розпорядження Чопського міського голови від 08.12.2015 року № 76-ос про прийняття на посаду ОСОБА_3 , оскільки питання подальшої організації роботи підприємства «Чоппроект» (в тому числі, питання керівництва цим підприємством) належало до компетенції його власника – Чопської міської ради. Колегія суддів вважала, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову позивача був правильним. Апеляційну скаргу відхилено, а рішення суду залишено без змін. Рішення суду першої та другої інстанції у справі № 308/14443/15-ц залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05.07.2017 року. 24.12.2015 року Чопська міська рада прийняла рішення № 24 «Про ліквідацію міського комунального проектного підприємства «Чоппроект», про що було повідомлено директора МКПП «Чоппроект» шляхом надсилання відповідного витягу з рішення, вихідний лист № 2472/03-15 від 28.12.2015 року. 30.12.2015 року Чопським міським головою винесено розпорядження № 88-ос «Про прийняття на посаду директора МКП ЖКГ «Тиса», за яким ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора міського комунального підприємства житлово-комунального господарства «Тиса» з 11.03.2016 року за умови виконання п. 2 цього розпорядження. Відповідно до розпорядження Чопського міського голови «Про попередження працівників щодо наступного вивільнення» № 89-ос від 30.12.2015 року директора МКПП «Чоппроект» ОСОБА_1 було попереджено про її наступне звільнення з 10.03.2016 року та повідомлено про її працевлаштування з 11.03.2016 року відповідно до розпорядження Чопського міського голови № 88-ос від 30.12.2015 року. На зазначене розпорядження позивач також не відреагувала. 10.03.2016 року Чопським міським головою винесено розпорядження № 90-ос про припинення трудового договору (контракту). 14.03.2016 року Чопською міською радою на адресу позивача надіслано лист за № 03-15/694 про отримання трудової книжки та розпорядження від 10.03.2016 року № 90-ос. 16.04.2016 року міське комунальне проектного підприємства «Чоппроект» припинено шляхом ліквідації, про що свідчить повідомлення про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Адвокат позивача зазначає, що позивачу також було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 5000 грн., проте у позові не зазначає жодного доказу на підтвердження зазначених обставин, а також не обґрунтовує чому саме така сума коштів, на думку позивача, підлягає відшкодуванню. Чопська міська рада вважає, що діяла у межах компетенції визначеної ст. ст. 25, 26, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того, Чопська міська рада та Чопський міський голова виконали свій обов`язок по працевлаштуванню працівника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Вважають такі дії правомірними, які вчинені з додержанням трудового законодавства України.

Позивачем та її представником відповідь на відзив до суду не подано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен громадянин має прав на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 5-1 КЗпП України закріплено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.12.2015 року Чопським міським головою ОСОБА_4 винесено розпорядження № 75-ос «Про відсторонення директора КПП «Чоппроект» від роботи», згідно з яким відсторонено з 08.12.2015 року від роботи без збереження заробітної плати директора комунального проектного підприємства «Чоппроект» ОСОБА_1 до моменту проходження інструктажу з охорони праці та проходження перевірки знань з питань охорони праці, директору комунального проектного підприємства «Чоппроект» ОСОБА_1 не пізніше 30 днів з дня винесення цього розпорядження прибути до Чопської міської ради (м. Чоп, вул. Берег, 2) для проходження у встановленому законодавством порядку інструктажу та перевірки знань з питань охорони праці, розпорядження довести до осіб, яких воно стосується.

08.12.2015 року Чопським міським головою ОСОБА_4 винесено розпорядження № 76-ос «Про прийняття на посаду КПП «Чоппроект» за строковим трудовим договором», відповідно до якого прийнято ОСОБА_3 з 08.12.2015 року на посаду директора комунального проектного підприємства «Чоппроект» за строковим трудовим договором на період тимчасового відсторонення від роботи основного працівника ОСОБА_1 до дня проходження у встановленому законодавством порядку основним працівником інструктажу та перевірки знань з питань охорони праці.

Згідно з витягом із рішення другої сесії сьомого скликання другого засідання Чопської міської ради Закарпатської області від 24.12.2015 року № 28 «Про ліквідацію міського комунального проектного підприємства «Чоппроект» вирішено припинити шляхом ліквідації міське комунальне проектне підприємство «Чоппроект» та створити ліквідаційну комісію з ліквідації міського комунального проектного підприємства «Чоппроект».

Витяг з вказаного рішення надіслано директору МКПП «Чоппроект» ОСОБА_1 листом від 28.12.2015 року № 03-15/2472.

Відповідно до розпорядження Чопського міського голови Самардак В. від 30.12.2015 року № 88-ос «Про прийняття на посаду директора МКП ЖКГ «Тиса» прийнято ОСОБА_1 з 11.03.2016 року на посаду директора міського комунального підприємства житлово-комунального господарства «Тиса». Пункт 1 цього розпорядження набирає чинності з моменту подання ОСОБА_1 паспорту або іншого документа, що посвідчує її особу, заяви про згоду на прийняття на посаду директора МКП ЖКГ «Тиса» та укладення відповідного договору (контракту). Директору МКП ЖКГ «Тиса» ОСОБА_1 пройти навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці та протипожежної охорони, для чого прибути 11.03.2016 року не пізніше 9.00 за київським часом до приміщення Чопської міської ради за адресою: м. Чоп, вул. Берег, 2. Допустити ОСОБА_1 до фактичного виконання обов`язків на посаді директора МКП ЖКГ «Тиса» після проходження навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці. Розпорядження довести до осіб, яких воно стосується.

Згідно з розпорядженням Чопського міського голови Самардак В. від 30.12.2015 року № 89-ос «Про попередження працівників щодо наступного вивільнення» відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, в зв`язку з ліквідацією МКПП «Чоппроект», наказано: попередити директора міського комунального проектного підприємства «Чоппроект» ОСОБА_1 про її наступне звільнення з 10.03.2016 року; повідомити ОСОБА_1 про її працевлаштування з 11.03.2016 року на посаді директора міського комунального підприємства житлово-комунального господарства «Тиса» відповідно до розпорядження Чопського міського голови від 30.12.2015 року № 88-ос; вивільнюваному працівнику, до моменту фактичного звільнення, подати роботодавцю відомості та підтверджуючі документи, що унеможливлюють звільнення або забезпечують додаткові гарантії конкретного працівника при звільненні; наказ довести до осіб, яких він стосується.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13.04.2016 року внесено запис № 13241110031008172 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи МКПП «Чоппроект», 32942048, що підтверджується повідомленням державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Розпорядженням Чопського міського голови Самардак В. № 90-ос про припинення трудового договору (контракту) від 10.03.2016 року вирішено директора МКПП «Чоппроект» ОСОБА_1 звільнити 10.03.2016 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

14.03.2016 року Чопською міською радою на адресу ОСОБА_1 надіслано лист за № 03-15/694, згідно з яким на виконання ст. 47 КЗпП України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці країни, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, просили з`явитися до Чопської міської ради за адресою: м. Чоп, вул. Берег, 2, для отримання трудової книжки. Наголошено, що позивач має право одержати трудову книжку поштою, для цього їй необхідно надати письмову згоду. В якості додатку позивачеві надіслано копію розпорядження Чопського міського голови № 90-ос від 10.03.2016 року.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про скасування розпорядження Чопського міського голови Закарпатської області від 08.12.2015 року № 75-ос та № 76-ос, стягнення на її користь 10000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.09.2016 року (справа № 308/14443/15-ц), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 20.12.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 року, у задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування розпорядження Чопського міського голови Закарпатської області від 08.12.2015 року № 75-ос та № 76-ос, суд виходив з того, що твердження ОСОБА_1 про те, що директор МКПП «Чоппроект» не повинен проходити інструктаж і перевірку знань з охорони праці є голослівним, її посилання на те, що вона пройшла інструктаж і перевірку знань безпосередньо на МКПП «Чоппроект» є необґрунтованим, оскільки відповідну перевірку знань здійснює комісія, створена наказом вищого органу – Чопської міської ради, що є засновником цього підприємства. Належних і допустимих доказів проходження у встановленому порядку інструктажу і перевірки знань з охорони праці на момент винесення розпорядження Чопського міського голови від 08.12.2015 року № 75-ос позивачем не надано, а тому підстав для скасування цього розпорядження та, відповідно, для відшкодування моральної шкоди – немає. Оскільки ОСОБА_1 було правомірно відсторонено від роботи, тому також немає підстав для скасування розпорядження Чопського міського голови від 08.12.2015 року № 76-ос про прийняття на посаду ОСОБА_3 , оскільки питання подальшої організації роботи підприємства «Чоппроект» (в тому числі, питання керівництва цим підприємством) належало до компетенції його власника – Чопської міської ради.

Під час розгляду даної справи представником позивача до суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 308/4249/16-ц до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області – справа № 308/3138/16-а про визнання неправомірним та скасування рішення, до набрання законної сили даним судовим рішенням.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Чопської міської ради, згідно з яким просив визнати неправомірним та скасувати рішення № 28 2 засідання 2 сесії 7 скликання Чопської міської ради від 24.12.2015 року «Про ліквідацію міського комунального проектного підприємства «Чоппроект» шляхом його ліквідації та щодо створення ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2017 року (справа № 308/3138/16-а), що набрала законної сили, у задоволенні вказаного позову відмовлено з тих мотивів, що рішення № 28 2 засідання 2 сесії 7 скликання Чопської міської ради від 24.12.2015 року «Про ліквідацію міського комунального проектного підприємства «Чоппроект» прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб Конституцією та законами України, є правовим актом індивідуальної дії, а позивач не є особою, у якої у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення виникають права чи обов`язки.

В силу ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про поновлення на роботі працівника, звільненого з ініціативи роботодавця, саме на останнього покладається тягар доведення законності такого звільнення. Будь-які сумніви в законності такого звільнення повинні тлумачитися в користь працівника.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строків його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до положень ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як роз`яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Обґрунтовуючи пред`явлений позов позивач посилається на те, що підставою для винесення оскаржуваного розпорядження зазначена ліквідація МКПП «Чоппроект» та вказано п. 1 ст. 40 КЗпП України, рішення Чопської міської ради «Про ліквідацію міського комунального проектного підприємства «Чоппроект» від 24.12.2015 року № 28 вважає незаконним, а також Чопський міський голова не повідомив її про звільнення за два місяці, як того вимагає законодавство.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Доводи позивача про те, що розпорядження Чопської міської ради від 24.12.2015 року № 28 «Про ліквідацію міського комунального проектного підприємства «Чоппроект» є незаконним не заслуговують на увагу, оскільки постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2017 року (справа № 308/3138/16-а), що набрала законної сили, встановлено, що вказане розпорядження прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначеними Конституцією та законами України.

Судом також встановлено, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, що підтверджується надісланням ОСОБА_1 витягу з рішення Чопської міської ради «Про ліквідацію міського комунального проектного підприємства «Чоппроект» від 24.12.2015 року № 28 листом від 28.12.2015 року № 03-15/2472, а також винесенням розпорядження Чопського міського голови від 30.12.2015 року № 89-ос «Про попередження працівників щодо наступного вивільнення» відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, в зв`язку з ліквідацією МКПП «Чоппроект». Разом з тим, відповідачем було виконано обов`язок щодо працевлаштування працівника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Враховуючи наведені обставини справи, суд вважає, що при винесенні оскаржуваного розпорядження та звільненні позивача відповідачем було дотримано вимоги трудового законодавства.

Інших належних і допустимих доказів факту порушення трудових прав позивачем не наведено.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

За змістом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 78, ст. ст. 79, 80, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Обов`язок доказування і подання доказів кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від позовної вимоги про поновлення на роботі, то вони також до задоволення не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Враховуючи конкретні обставини справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі наведені докази та узагальнюючи викладене суд констатує, що приймаючи оскаржуване розпорядження відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та трудовим законодавством, а тому в задоволенні пред`явленого позову ОСОБА_1 слід відмовити через недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 19, 43 Конституції України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 89, 223, 258, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 5-1, 40, 49-2 КЗпП України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Шкорка Ігор Михайлович, до Чопського міського голови Самардака Валерія Володимировича та Чопської міської ради Закарпатської області про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди– відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , Закарпатська область.

Відповідачі: Чопський міський голова ОСОБА_2 та Чопська міська рада Закарпатської області, що знаходиться за адресою: вул. Берег, 2, м. Чоп, Ужгородський район, Закарпатська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення – 23 травня 2019 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В.І. Бедьо