Рішення № 81948734, 24.05.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1306/19

РІШЕННЯ

іменем України

24 травня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зі зниженням пенсійного віку на 8 років, з дати звернення за призначенням пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа громадян, які евакуйовані із зони відчуження, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , виданого 03 лютого 2011 року Хмельницькою обласною державною адміністрацію та має права та пільги в тому числі, що стосуються пенсійного забезпечення, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач вказує, що в грудні 2019 року, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Проте, 10 січня 2019 року позивач отримала лист в якому повідомлялось, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відмова вмотивована тим, що у відповідності до ст. 55 ЗЗакону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали (проживають) чи постійно працювали (працюють) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років мають право на зниження пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на 4 роки та додатково на 1 рік за кожний рік проживання але не більше 9 років. Оскільки, станом на 01 січня 1993 року позивач не проживала в зоні безумовного (обов`язкового) відселення 2 роки, права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку не має.

Позивач вважає рішення відповідача, про відмову у призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону № 796-ХІІ протиправним, тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що відповідно до п.2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення ( перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Позивачкою, із заявою про призначення пенсії надано копію посвідчення громадянки, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році на ім`я ОСОБА_1 та довідку, видану виконкомом Новозибковської міської ради Брянської області від 18 листопада 1991 року № 2100 на ім`я колишнього чоловіка позивачки про проживання разом з сім`єю з 30 листопада 1981 року по 24 червня 1988 року у м. Новозибково Брянської області, яка відноситься до зони відселення.

При цьому, відповідач вказує, що довідку про період ії проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) на ім`я ОСОБА_1 позивачкою не надано, а відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 в період з 11 квітня 1983 року по 05 листопада 1987 року працювала в м. Новозибково Брянської області та з 31 березня 1988 року в Хмельницькій житлово-експлуатаційній конторі № 1, тобто у період з 31 березня 1988 року по 24 червня 1988 року виявлено невідповідність даним довідки та трудової книжки позивачки.

Виходячи з наданих, позивачкою документів, станом на 01 січня 1993 року ОСОБА_1 , на переконання відповідача, не проживала в зоні безумовного (обов`язкового) відселення 2 роки, тому права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років позивачка не має.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд зазначає, що частинами п`ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи в судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що 29 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 10 січня 2019 року за № 783/03 ОСОБА_1 повідомлено, що підстав для призначення пенсії за віком з врахуванням вимог статті 55 Закону № 796-ХІІ немає.

Відмова вмотивована тим, що у відповідності до ст. 55 Закону № 796-ХІІ особи, які постійно проживали (проживають) чи постійно працювали (працюють) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років мають право на зниження пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на 4 роки та додатково на 1 рік за кожний рік проживання але не більше 9 років. Оскільки, станом на 01 січня 1993 року позивач не проживала в зоні безумовного (обов`язкового) відселення 2 роки, права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку не має.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є зокрема: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 11 Закону 796-ХІІ, визначено осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 1 цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років мають право на зниження пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на 4 роки та додатково на 1 рік за кожний рік проживання, але не більше 9 років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком виникає після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше п`ятнадцяти років.

Згідно ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року.

Відповідно до п.2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення ( перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) па територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону № 796-XII та пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-XII.

З огляду на вищезазначені норми Закону, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Слід зазначити, що стаття 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пов`язує право особи на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку з фактом постійного проживання або роботи на відповідній забрудненій території.

Належність позивача до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 2 категорії ніким не оспорювалась, а тому посвідчення є чинним.

Пунктом 29 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, позивачка, із заявою до відповідача про призначення пенсії надала копію посвідчення громадянки, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році та довідку, видану виконкомом Новозибковської міської ради Брянської області від 18 листопада 1991 року № 2100 на ім`я колишнього чоловіка позивачки про проживання разом з сім`єю з 30 листопада 1981 року по 24 червня 1988 року у м. Новозибково Брянської області, яка відноситься до зони відселення, при цьому, довідку про період проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) саме на ім`я ОСОБА_1 надано не було.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивачка у період з 11 квітня 1983 року по 05 листопада 1987 року працювала в м. Новозибково Брянської області та була звільнена за власним бажанням у зв`язку із зміною місця проживання, а вже з 31 березня 1988 року позивачка прийнята на роботу в Хмельницьку житлово-експлуатаційну контору № 1.

Зазначені записи трудової книжки свідчать про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 1988 року ОСОБА_1 змінила місце проживання з м. Новозибково, Брянської області на м АДРЕСА_1 Хмельницький АДРЕСА_2 Хмельницької області, а тому з наданих позивачкою документів, станом на 01 січня 1993 року ОСОБА_1 не проживала в зоні безумовного (обов`язкового) відселення 2 роки, оскільки ще з 05 листопада 1987 року була звільнена за власним бажанням, у зв`язку із зміною місця проживання, з заводу "Індуктор", що знаходився в м. Новозибково Брянської області.

Отже, суд ставить під сумнів надану позивачем довідку на ім`я її колишнього чоловіка, як і саме проживання позивачки в зоні безумовного (обов`язкового) відселення 2 роки, оскільки відсутній належно встановлений факт (довідка на ім`я позивачки, судове рішення, тощо), до того ж, записи у трудовій книжці позивачки вказують на розбіжність періоду проживання в зоні відселення із періодом зазначеним у довідці на ім`я колишнього чоловіка позивачки, тому на думку суду, зважаючи на встановлені обставини, у позивача відсутнє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років

Таким чином, наявність посвідчення без довідки, що підтверджує проживання або роботу на забрудненій території не є достатньою підставою для визначення права на призначення пенсії за зменшенням віку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 липня 2018 року у справі № 129/3151/16-а.

Суд також не може погодитися із доводами позивача про те, що сама по собі видача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (категорія 2) підтверджує той факт, що позивач є громадянкою, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році, а тому має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років у відповідності до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, як і з посиланням позивача на частину 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ, відповідно до якої особам, евакуйованим з інших територій зони відчуження у 1986 році пенсійний вік зменшується на 8 років.

Так, відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 до 05 листопада 1987 року працювала в м. Новозибково Брянської області, зазначене свідчить про те, що станом на 05 листопада 1987 року ОСОБА_1 ще перебувала у м. Новозибково Брянської області, що у свою чергу повністю виключає можливість її евакуації з інших територій зони відчуження у 1986 році, а тому застосування до позивачки положень частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ також не виявляється можливим.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ, відтак на переконання суду, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та похідної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, оскільки позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ, тому суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (Терлівка, Летичівський район, Хмельницька область АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк