Рішення № 81948680, 16.05.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/929/19

РІШЕННЯ

іменем України

16 травня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Василевської К.В. позивача ОСОБА_1 представника відповідача Лісової Я.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію за віком, слідуючі періоди роботи: з 06.06.1989 року по 06.11.1992 року, з 16.11.1992 року по 31.07.1994 року, з 01.06.1995 року по 30.06.1995 року, з 01.12.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.06.1996 року по 30.09.1996 року, з 01.11.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.05.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.09.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.01.1998 року, з 01.04.1998 року по 30.04.1998 року, з 01.06.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 31.10.1998 року, з 01.02.1999 року по 30.04.1999 року, з 07.06.1999 року по 31.05.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.04.2018 року.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв`язку із досягненням 02.04.2018 року 60 років, звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Листом від 18.10.2018 року відповідач повідомив позивача про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №10 від 17.09.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Прийняття такого рішення відповідач обгрунтував відсутністю у позивача необхідного страхового стажу - 25 років. Страховий стаж позивача становить 14 років 04 місяці 07 днів.

У зв`язку із відсутністю відомостей про сплату страхових внесків, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи, а саме: з 06.06.1989 року по 06.11.1992 року, з 16.11.1992 року по 31.07.1994 року, з 01.06.1995 року по 30.06.1995 року, з 01.12.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.06.1996 року по 30.09.1996 року, з 01.11.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.05.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.09.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.01.1998 року, з 01.04.1998 року по 30.04.1998 року, з 01.06.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 31.10.1998 року, з 01.02.1999 року по 30.04.1999 року, з 07.06.1999 року по 31.05.2018 року.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, та надав суду пояснення за змістом даного адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, та надала суду пояснення згідно поданого відзиву на даний адміністративний позов.

В обґрунтування відзиву зазначила, що в призначенні пенсії за віком позивачу відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, згідно наданих позивачем документів страховий стаж позивача на дату звернення із заявою про призначення йому пенсії за віком складає 14 років 04 місяці 07 днів. До страхового стажу позивача зараховано періоди його роботи, зазначені в довідці №174 про сплату страхових внесків. У зв`язку із відсутністю інформації в реєстрі застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 , на дату звернення позивача до ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії, за період 2000-2018 роки такі періоди роботи позивача не зараховані до його страхового стажу для призначення пенсії за віком.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 02.04.2018 досягнув віку 60 років, а тому звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом №34555/03 від 18.10.2018 року відповідач повідомив позивача про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №10 від 17.09.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 25 років. Згідно поданих документів та довідки про сплату до Пенсійного фонду страхових внесків страховий стаж позивача становить 14 років 04 місяці 07 днів. У зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи, а саме: з 06.06.1989 року по 06.11.1992 року, з 16.11.1992 року по 31.07.1994 року, з 01.06.1995 року по 30.06.1995 року, з 01.12.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.06.1996 року по 30.09.1996 року, з 01.11.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.05.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.09.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.01.1998 року, з 01.04.1998 року по 30.04.1998 року, з 01.06.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 31.10.1998 року, з 01.02.1999 року по 30.04.1999 року, з 07.06.1999 року по 31.05.2018 року.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач 11.08.1976 року прийнятий на роботу шофером автопарку Тлумацького районного об`єднання “Сільгосптехніка”, 10.05.1977 року звільнений з зазначеної посади відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП УРСР у зв`язку з призовом до армії. Позивач 06.06.1989 року рукоположений у священичеський сан і призначений настоятелем храму села Зубринка Володар-Волинського району Житомирської області. 03.05.1990 року переведений настоятелем І.Богословського храму села Троща Чуднівського району. 06.11.1992 року звільнений від обов`язків настоятеля Свято-Іоанно-Богословського храму села Троща Чуднівського району за власним бажанням, з правом переходу в іншу єпархію. 16.11.1992 року призначений настоятелем Хресто-Воздвиженського храму села Ясенівка Ярмолинецького району. 30.04.1999 року звільнений від настоятельського служіння Хресто-Воздвиженського храму села Ясенівка, за власним бажанням. 07.06.1999 року призначений настоятелем Свято- Іоанно-Богословського храму села Митківці Летичівського району. 13.11.2000 року переведений настоятелем Свято Дмитрівського храму села Суслівці Летичівського району, де працює по цей час.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі – Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України № 1058-IV) порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі – Закон України № 1788-XII).

Згідно із статтею 62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що основним документом, для підтвердження трудового стажу позивача до дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" – 01.01.2004 року, є трудова книжка.

Згідно із статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі – Закон України №788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктом "а" частини 3 статті 56 Закону України №788-XII до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №21-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач у зв`язку із досягненням віку 60 років звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та надав копії документів, а саме: паспорту громадянина України; картки фізичної-особи платника податків; довідки про місце проживання видану Летичівською селищною радою; довідки інформаційного центру персоніфікованого обліку від 19.06.2018 року; трудової книжки серії НОМЕР_1 ; атестату СПТУ НОМЕР_2 457; військового квитка НОМЕР_3 ; довідки ТзОВ "Тлумачбудіндустрія" (підтвердження періоду роботи на даному підприємстві у період з 02.03.1982 року по 25.09.1985 року); архівної довідки Тлумацької РДА Івано-Франківської області (підтвердження стажу роботи у 1976-1977, 1979-1981, 1985-1986 роках); архівних довідок Тернопільської РДА (підтвердження стажу роботи за 1986-1988 роки); наказів Житомирської єпархії №400 від 06.06.1989 року про призначення настоятелем храму села Зубринка Володар-Волинського району Житомирської області та №815 від 06.11.1992 року про звільнення від обов`язків настоятеля Свято-Іоанно-Богословського храму села Троща Чуднівського району Житомирської області; довідки Хмельницької єпархії №98 від 05.06.2018 року про періоди роботи настоятелем храмів Хмельницької єпархії з 16.11.1992 року по 30.04.1999 року та з 07.06.1999 року по 13.11.2000 року; наказу №126 від 23.12.1993 року Кам`янець-Подільського єпархіального управління про призначення з 23.12.1993 року настоятелем храму села Ясенівка; наказу №142 від 13.11.2000 року про переведення з 14.11.2000 року настоятелем храму села Суслівці; довідки №174 від 14.09.2018 року про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України; довідки Летичівського відділу обслуговування громадян від 18.06.2018 року; довідки “Підсистеми відомості з реєстру страхувальників”.

Згідно із записами трудової книжки позивач у періоди з 06.06.1989 року по 06.11.1992, з 16.11.1992 року по 30.04.1999 року працював священнослужителем у храмах Житомирської та Кам`янець-Подільської єпархії, з 07.06.1999 року працює священнослужителем у храмах Хмельницької єпархії.

Оскільки основним документом, для підтвердження трудового стажу до дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" – 01.01.2004 року є трудова книжка, періоди робити позивача до 01.01.2004 року, а саме: з 06.06.1989 року по 06.11.1992 року, з 16.11.1992 року по 30.04.1999 року та з 07.06.1999 року по 31.12.2013 року, що підтверджені записами у трудовій книжці є такими, що не потребують додаткового підтвердження.

Однак позивач при зверненні до відповідача за призначенням пенсії крім копії трудової книжки надав також копії довідок та наказів Житомирської та Хмельницької єпархій, які підтверджують здійснення ним трудової діяльності у зазначені періоди та копію довідки №174 від 14.09.2018 року про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, за періоди з 01.08.1994 року по 31.05.1994 року, з 01.07.1995 року по 30.11.1995 року, з 01.01.1996 року по 31.05.1996 року, жовтень 1996 року, з 01.01.1997 року по 30.04.1997 року, з 01.07.1997 року по 31.08.1997 року, з 01.11.1997 року по 31.12.1997 року, з 01.02.1998 року по 31.03.1998 року, травень 1998 року, вересень 1998 року, з 01.11.1998 року по 31.01.1999 року, з 01.06.1999 року по 31.08.1999 року, з 01.10.1999 року по 30.11.1999 року. Згідно пояснень представника відповідача значені періоди були враховані позивачу при обрахунку стажу для призначення пенсії.

Позивач також надав суду квитанції про сплату ним внесків до пенсійного фонду за вересень-грудень 1995 року, січень-квітень, червень та листопад 1996 січень, травень 1997 року.

Відповідачем, в ході розгляду судової справи не надано до суду жодних документів на підтвердження правомірності не зарахування до трудового стажу позивача при призначенні пенсії періодів роботи позивача з 06.06.1989 року по 06.11.1992 року, з 16.11.1992 року по 30.04.1999 року та з 07.06.1999 року по 31.12.2013 року підтверджених записами в трудовій книжці ОСОБА_1

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до стажу, який дає право на пенсію за віком періоди роботи, а саме: з 06.06.1989 року по 06.11.1992 року, з 16.11.1992 року по 31.07.1994 року, з 01.06.1995 року по 30.06.1995 року, з 01.12.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.06.1996 року по 30.09.1996 року, з 01.11.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.05.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.09.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.01.1998 року, з 01.04.1998 року по 30.04.1998 року, з 01.06.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 31.10.1998 року, з 01.02.1999 року по 30.04.1999 року та з 07.06.1999 року по 31.12.2013 року.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Частиною 3 статті 24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

З огляду на вищевикладене, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду трудової діяльності є сплата за такий період щомісячно внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 11 Закону України № 1788-XII визначено осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, з поміж інших це:

- громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

Згідно із статтею Закону України № 1788-XII страхувальниками відповідно до цього Закону є:

- роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.

Відповідно до статті 15 Закону України № 1788-XII платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Отже, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, тобто роботодавці.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оподаткування.

Статтею 28 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлено, що громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, а також збір на обов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством.

Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства.

Оскільки платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, тобто роботодавці, відповідно обов`язок щодо сплати таких внесків покладено не на позивача, як на священнослужителя, а на релігійну організацію.

Згідно письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, позивач у період з 13.11.2000 року переведений настоятелем Свято Дмитрівського храму села Суслівці Летичівського району де працює по цей час. Крім того відповідно до посвідчення на відрядження №353 від 22.09.2000 року виданого канцелярією Хмельницького єпархіального управління протоієрей ОСОБА_1 з 22.09.2000 року здійснює службу в Свято-Успенському храмі села Новокостянтинів Летичівського району Хмельницької області. Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Успенського храму с.Новокостянтинів Летичівського району Хмельницької єпархій Української православної церкви» 16.10.1991 року зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується випискою із зазначеного реєстру від 23.11.2017 року. Оскільки платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники – роботодавці, обов`язок щодо сплати внесків в данному випадку покладено на релігійну громаду Свято-Успенського храму с.Новокостянтинів Летичівського району Хмельницької єпархій Української православної церкви.

Релігійною громадою Свято-Успенського храму села Новокостянтинів щомісячно подавався розрахунок суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 року по 30.09.2008 року з відображенням сум нарахованої заробітної плати в розмірі 50 грн., з якої нараховані та сплачені страхові внески в повному обсязі, що підтверджується довідкою ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №6552/05 від 04.03.2019 року та індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 від 14.03.2019 року.

Довідкою від 05.12.2018 року виданою настоятелем Свято-Іоанно Богословського храму с.Митківці підтверджується, що за ОСОБА_1 священнослужителя храмів с.Митківці, с.Суслівці та с.Новокостянтинів з 07.06.1999 року сплачувались внески до пенсійного фонду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що необхідно визнати протиправною відмову відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи позивача священнослужителем з 01.01.2004 року по 31.05.2018 року, за які релігійною громадаю сплачувались за позивача страхові внески.

Оскільки судом визнано протиправною відмову відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи, а саме: з 06.06.1989 року по 06.11.1992 року, з 16.11.1992 року по 31.07.1994 року, з 01.06.1995 року по 30.06.1995 року, з 01.12.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.06.1996 року по 30.09.1996 року, з 01.11.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.05.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.09.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.01.1998 року, з 01.04.1998 року по 30.04.1998 року, з 01.06.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 31.10.1998 року, з 01.02.1999 року по 30.04.1999 року, з 07.06.1999 року по 31.05.2018 року не зарахування яких до стажу позивача стало підставою для прийняття рішення №10 від 17.09.2018 року, суд вважає що дане рішення є протиправним, а тому його слід скасувати.

Оскільки судом визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком зазначених періодів та з врахуванням стажу роботи зарахованого самим відповідачем на підставі наданих позивачем документів, що становить 14 років 04 місця 07 днів, стаж роботи позивача на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії становить більше 25 років. Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.04.2018 року.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав на людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52,56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки відповідач не довів правомірність оскаржуваних дій, а встановлені обставини справи свідчать про їх протиправність, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача, а тому даний адміністративний позов необхідно задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на це, суд вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 768,40 грн., (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.09.2018 року № 10 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсію за віком, слідуючі періоди роботи: з 06.06.1989 року по 06.11.1992 року, з 16.11.1992 року по 31.07.1994 року, з 01.06.1995 року по 30.06.1995 року, з 01.12.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.06.1996 року по 30.09.1996 року, з 01.11.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.05.1997 року по 30.06.1997 року, з 01.09.1997 року по 31.10.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.01.1998 року, з 01.04.1998 року по 30.04.1998 року, з 01.06.1998 року по 31.08.1998 року, з 01.10.1998 року по 31.10.1998 року, з 01.02.1999 року по 30.04.1999 року, з 07.06.1999 року по 31.05.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.04.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 768,40 грн., (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 травня 2019 року.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський