Рішення № 81948467, 23.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 р. Справа № 520/3841/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова (41247819) щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з моменту призначення пенсії, а саме з 28.08.2017 року з урахуванням заробітної плати, отриманої у період роботи з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік на ПАТ "Донбаскабель";

- зобов`язати Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з моменту призначення пенсії, а саме з 28.08.2017 року з урахуванням заробітної плати, отриманої у період роботи з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік на ПАТ "Донбаскабель".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в управління та отримує пенсію за віком з 28.08.2017 року як внутрішньо переміщена особа. Ознайомившись зі своєю пенсійною справою позивач дізнався, що під час призначення йому пенсії пенсійний орган не врахував розмір заробітної плати згідно довідки від 29.06.2017 року № 00/037 за період роботи з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік на ПАТ "Донбаскабель". Вказані дії позивач вважає протиправними, тому за захистом своїх порушених прав на належне пенсійне забезпечення звернувся до суду. Просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по даній справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія вказаної ухвали була надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

16.05.2019 року (Вх. №01-26/28746/19) від представника відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що відповідно до постанови КМУ від 07.11.2014 р. № 595, з 01.12.2014 р. на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, не функціонують, тому будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані після 01.12.2014 р. підприємствами, установами, організаціями з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають виконанню. До заяви про призначення (перерахунок) пенсії позивач додав довідку про заробітну плату №00/037 від 29.06.2017 року за період роботи позивача на підприємстві з січня 1985 р. по грудень 1989 р., яку видано ПАТ «Донбаскабель» (83007, м. Донецьк, вул. Заварзіна, буд.1). Оскільки м. Донецьк розташований на території, яка тимчасово непідконтрольна українській владі, провести перевірку обґрунтованості видачі довідки та відповідність сум заробітної плати, зазначених у довідці, первинним документам станом на момент призначення пенсії та сьогоднішній день не вбачається можливим, проводити розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії з урахуванням даної довідки законні підстави відсутні.

Відповідач також зазначив, що позивач пропустив встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Позивач, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є пенсіонером, що підтверджено копією пенсійного посвідчення НОМЕР_2 (а.с. 10).

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.08.2017 №0000297128 позивач перебуває на обліку, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Адресою фактичного місця проживання як ВПО є: АДРЕСА_2 (а.с. 9).

Київським ОУПФУ м. Харкова призначено ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 28.08.2017 року як внутрішньо переміщеній особі. Пенсію обчислено як непрацюючій особі із заробітної плати за період з 02.10.2000 року по 02.10.2001 року, з 27.11,2002 року по 21.12.2002 року, з 19.02.2003 року по 18.10.2008 року з 23.05.2012 року по 21.01.2013 року, з 16.09.2013 року по 11.10.2013 року при стажі роботи 29 років 9 місяців 00 днів.

В позовній заяві позивач зазначив, що ознайомившись зі своєю пенсійною справою дізнався, що під час призначення йому пенсії пенсійний орган не врахував розмір заробітної плати згідно довідки від 29.06.2017 року № 00/037 за період роботи з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік на ПАТ "Донбаскабель".

У зв`язку із вказаними обставинами, 23.04.2018 року позивач звернувся до Київського ОУПФУ м. Харкова із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії із врахуванням довідки про розмір заробітної плати № 00/037 від 29.06.2017 року, яку видано ПАТ "Донбаскабель".

Листом Київського ОУПФУ м. Харкова від 21.05.2018 № 52/М-7-27 повідомлено ОСОБА_1 , зокрема, про те, що у вищезазначеній довідці № 00/037 від 29.06.2017 року, виданій ПАТ "Донбаскабель" «довідка видана на підставі особистих рахунків, за роки 1985-1989 р.р., основ, ос/р 5412, які зберігаються в архіві ПАТ «Донбаскабель» (83007, м. Донецьк, вул. Заварзіна, буд.1). Крім того, довідка не містить згоди підприємства на проведення перевірки первинних документів за період, зазначений у довідці. Станом на сьогоднішній день відсутні будь-які законодавчі акти, що регулюють взаємовідносини (у тому числі з питання проведення зустрічних перевірок) органів Пенсійного фонду України з підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на території, непідконтрольній українській владі. Оскільки згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р. місто Донецьк розташований на території, яка тимчасово непідконтрольна українській владі, провести перевірку обґрунтованості видачі довідки та відповідність сум заробітної плати, зазначених у довідці, первинним документам станом на момент призначення пенсії та сьогоднішній день не вбачається можливим, проводити розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії з урахуванням даної довідки законні підстави відсутні (а.с. 15 - 17).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії протиправними, позивач вернувся з даним позовом до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно положень п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон України № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно абз.5 ч.1 ст. 40 Закону України № 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

До заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір). - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Згідно п.2.1 Порядку №22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач разом із заявою про призначення пенсії надав до Київського УПФУ м. Харкова довідку від 29.06.2017 року № 00/037 за період роботи ОСОБА_1 на підприємстві з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік, виданої ПАТ "Донбаскабель". В довідці вказано, що на базі Донецкого кабельного завода "Донбаскабель" створено ВАТ "Донбаскабель" по рішенню виконавчого комітету Донецької міської ради 24.02.1994 р. ВАТ "Донбаскабель", 29.04.2011 р. перейменоване в ПАТ "Донбаскабель", підстава: протокол чергових загальних зборів акціонерів від 28.04.2011 року. Довідка видана на підставі особистих рахунків за період 1985 - 1989 роки, які зберігаються в архіві ПАТ "Донбаскабель" за адресою: 83077, м. Донецьк, вул. Заварзіна, буд. 1 (а.с. 11).

Київським ОУПФУ м. Харкова призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з 28.08.2017 року. Проте, під час призначення позивачу пенсії з 28.08.2017 року як внутрішньо переміщеній особі пенсійним органом не було враховано дані вказаної довідки від 29.06.2017 року №00/037, виданої ПАТ "Донбаскабель".

Як причину такого неврахування довідки пенсійний орган в листі від 21.05.2018 року №52/М-7-27 зазначив, що довідка видана підприємством, розташованим на непідконтрольній українській владі території (м. Донецьк). Провести перевірку обґрунтованості видачі довідки та відповідність сум заробітної плати, зазначених у довідці, неможливо з огляду на відсутність законодавчих актів про регулювання взаємовідносин пенсійного органу з підприємствами, що знаходяться на непідконтрольній території. Крім того, довідка не містить згоди підприємства на проведення перевірки первинних документів за зазначений у довідці період. Отже, на думку пенсійного органу, відсутні законні підстави проводити розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії з урахуванням даних довідки (а.с. 15 - 17).

Суд не погоджується з такою позицією пенсійного органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно зі статтею 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Проте, відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки обґрунтованості видачі ПАТ "Донбаскабель" позивачу довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 29.06.2017 року № 00/037 за період роботи ОСОБА_1 на підприємстві з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік, яка підтверджує, що позивач працював на ПАТ "Донбаскабель" (до перейменування - ВАТ "Донбаскабель") з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік, отримував у вказаний період заробітну плату, має трудовий стаж, який повинен бути врахований для призначення (перерахунку) йому пенсії.

Тобто, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення” та Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” для з`ясування обставин наявності у позивача стажу для призначення (перерахунку) пенсії.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Отже, за приписами вимог чинного законодавства України, довідки про розмір заробітної плати (доходу) видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Судом встановлено, що подана ОСОБА_1 до відповідача довідка від 29.06.2017 року №00/037 про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи позивача на підприємстві на відповідній посаді з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік засвідчена печаткою ПАТ "Донбаскабель" та підписами посадових осіб, містить обов`язкові відомості про розмір заробітної плати позивача за вказаний період і дефектів не має. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ "Донбаскабель" (до перейменування - "Донбаскабель") не перебуває в стані припинення, є діючим підприємством.

Таким чином, довідка від 29.06.2017 року №00/037 про заробітну плату для обчислення пенсії є такою, що відповідає вимогам Порядку №22-1 та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки Законом не передбачено іншого порядку встановлення та підтвердження вказаного факту, виходячи з тих життєвих обставин, що склалися.

Отже, перебуваючи в статусі внутрішньо переміщеної особи, позивач подав до пенсійного органу разом із заявою про призначення (перерахунок) йому пенсії зокрема, довідку від 29.06.2017 року №00/037, видану ПАТ "Донбаскабель", яке є діючим підприємством, має право на її видачу та яка містить всі встановлені законодавством реквізити та відомості, підписи та печатки, довідка не містить відміток непідконтрольних територій. В свою чергу, вказане не спростовано відповідачем.

Оскільки позивачем вчинено усі можливі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії, у відповідача були відсутні підстави при призначенні (перерахунку) пенсії неврахування даних довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 29.06.2017 року №00/037 за період роботи ОСОБА_1 на підприємстві з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік, яку видано ПАТ "Донбаскабель".

Суд зауважує, що твердження пенсійного органу щодо того, що дані довідки викликали у відповідача сумнів через те, що видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території (місто Донецьк), та як наслідок проведення перевірки наданих довідок не має можливості, не можуть впливати на право особи на отримання пенсії у належному розмірі, перебуваючи при цьому в статусі внутрішньо переміщеної особи.

Те, що Київське ОУПФУ м. Харкова позбавлене можливості провести перевірку відповідності запису довідки від 29.06.2017 року №00/037 первинним документам, також не покладає відповідного обов`язку на позивача, оскільки зазначена довідка видана належним органом та містить усі необхідні відомості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.01.2018 року по справі № 583/392/17 (провадження № К/800/25549/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною ОСОБА_2 , недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі "Лоізіду проти Туреччини".

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною ОСОБА_2 міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території".

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території Донецької області.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів".

Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах "Кіпр проти Туреччини" та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіями.

Згідно з ч.2 та 3 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідок, виданих ОСОБА_3 . підприємством, що знаходиться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням даних довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 29.06.2017 року №00/037 за період роботи ОСОБА_1 на підприємстві з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік, яку видано ПАТ "Донбаскабель", діяв протиправно, порушуючи права та законні інтереси позивача у призначені (перерахунку) йому пенсії за віком.

З приводу клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та тверджень відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України, суд зазначає наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).\Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Вказане повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22 січня 2019 року по справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017) (адміністративне провадження №К/9901/43645/18).

Таким чином, порушене право особи на належне пенсійне забезпечення підлягає відновленню за весь час протиправної бездіяльності пенсійного органу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат відповідно до положень сти. 139 КАС України не здійснюється, оскільки ухвалою суду від 22.04.2019 року позивача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання як ВПО: АДРЕСА_2 ) до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41247819, адреса: майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Київського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з моменту призначення пенсії, а саме з 28.08.2017 року з урахуванням заробітної плати, отриманої у період роботи з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік у публічному акціонерному товаристві "Донбаскабель" згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 29.06.2017 року №00/037, виданої публічним акціонерним товариством " ОСОБА_6 ".

Зобов`язати Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту призначення пенсії, а саме з 28.08.2017 року з урахуванням заробітної плати, отриманої у період роботи з 01.01.1985 року по 31.12.1989 рік у публічному акціонерному товаристві "Донбаскабель" згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 29.06.2017 року №00/037, виданої публічним акціонерним товариством " ОСОБА_6 ".

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.