Рішення № 81948389, 24.05.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/993/19

24 травня 2019 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Шумськ Хліб" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Шумськ Хліб" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 46165,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) відповідач не забезпечив у 2018 році встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі встановленому чинним законодавством на загальну суму 46165,48 грн.

Ухвалою суду від 26.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 24.05.2019.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву від 24.05.2019, в якій просить розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи судом. Про причини неявки суд не повідомив. Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що дії позивача щодо нарахування відповідачу адміністративно - господарських санкцій та пені за 2018 рік за те, що ПП "Шумськ Хліб" не забезпечило у 2018 році, встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів є неправомірними, оскільки відповідач створив у 2018 році робочі місця для працевлаштування інвалідів та в 2018 році подав 3 вакансії для осіб з інвалідністю для прибиральників виробничих приміщень. При цьому, з січня по грудень 2018 року відповідач своєчасно подавав форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" до Шумської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості. Також звернув увагу на те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця, а лише законодавець зобов`язує підприємства подавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною п`ятою статті 19 Закону № 875-XII визначено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина третя статті 18-1 Закону № 875-XII).

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що на суб`єктів господарювання покладено обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов`язує підприємства подавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (пункт 2 в редакції, який діяв на момент виникнення правовідносин) звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з даними наданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми № 10 - ПІ за 2018 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2018 рік у відповідача складає 97 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 3. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до статті 19 Закону № 875-XII становить - 4 особи (арк. справи 8).

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 № 1476), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Водночас, пунктом 4 частиною третьою статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI визначено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду та є єдиним документом, визначеним чинним законодавством, що підтверджує відповідну інформацію.

Як слідує з матеріалів справи, в тому числі з листа № 30-02/480 від 18.04.2019, що ПП "Шумськ Хліб" у 2018 році подало 3 вакансії для осіб з інвалідністю для прибиральників виробничих приміщень, а саме: 04.01.2018, 04.01.2018 та 05.07.2018, в тому числі з січня по грудень 2018 року відповідач щомісячно подавав форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" до Шумської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості, які містять відомості про наявність вільних робочих місць для інвалідів. Водночас, як слідує із зазначеного листа, що протягом 2018 році центром зайнятості на ПП "Шумськ Хліб" направлялися 12 осіб з інвалідністю, двох з яких було відмовлено в працевлаштуванні з поважних причин (не відповідність вимогам), а 10 самостійно відмовилися від працевлаштування (арк. справи 10-48).

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання.

Так, адміністративно-господарська відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875-XII, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач у 2018 році створив робочі місця для працевлаштування інвалідів та упродовж 2018 року своєчасно подавав форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" до Шумської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості та підтверджувало актуальність вакансій, суд дійшов висновку, що відповідач обов`язки, визначені частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII, виконав у повному обсязі, а не зайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з його вини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно нарахував відповідачу адміністративно - господарські санкції та пеню за 2018 рік у розмірі 46165,48 грн., як за не забезпечення ПП "Шумськ Хліб" у 2018 році встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними й задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 14032334) до приватного підприємства "Шумськ Хліб" (місцезнаходження: вул. Заводська, 2А, м. Шумське, Тернопільська область, 47100, код ЄДРПОУ 38043889) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 46165,48 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.05.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.