Рішення № 81948321, 13.05.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 р. Справа №480/1156/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення середньомісячної заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.03.2019 року звернувся до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року у справі № 818/449/18 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, визнано протиправним і скасовано наказ від 09.01.2018 №7 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Сумській області за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України; поновлено її на посаді, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 45094 грн. 42 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах стягнення за один місяць рішення суду звернуто до негайного виконання.

03.04.2018 року рішення суду в частині поновлення на посаді відповідачем виконано, в частині стягнення середнього заробітку у межах стягнення за один місяць в розмірі 16327,30 грн. виконане 12.04.2018 року. Рішення суду набрало законної сили 06.05.2018 року.

03.04.2018 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за угодою сторін.

Присуджений за рішенням суду середній заробіток у розмірі 45094,42грн. виплачений відповідачем 12.10.2018 року.

Позивач, посилаючись на положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, зазначає, що в день повторного звільнення з нею не був проведений остаточний розрахунок по всіх належних їй виплатах, просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при другому звільненні по день фактичного розрахунку, тобто з 03.04.2018 по 12.10.2018 року, у сумі 103406,17 грн., виходячи із розміру середньоденного заробітку 777,49 грн., який встановлений попереднім рішенням суду, та тривалості затримки розрахунку – 133 робочих днів.

25.04.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому він додатково посилається на вимоги ст.236 Кодексу законів про працю України, вказуючи на обов`язок відповідача здійснити виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ВПЗ ГУНП було виконано 03.04.2018 шляхом видання наказу ГУНП від 03.04.2018 № 177 «По особовому складу».

03.04.2018 ОСОБА_1 наказом ГУНП від 03.04.2018 № 178 «По особовому складу» було звільнено із займаної посади за угодою сторін.

Рішення суду в частині негайного виконання було виконано шляхом перерахунку на картковий рахунок позивача 16 327,30 грн. - 12.04.2018.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 по справі № 818/449/18 набрало законної сили 08.05.2018.

Платіжним дорученням від 11.10.2018 №4200 кошти в сумі 23157,53 грн. (за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору) виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1

Відповідач зазначає, що до даних правовідносин неможливо застосовувати норми ст. 117 КЗпП України, оскільки підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до статті 117 КЗпП України, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні і вину власника (підприємства). Водночас позивач вже не працювала у ГУНП на дату набрання законної сили рішенням суду, яким прийнято рішення про належність та виплату компенсаційних виплат та не зверталася з вимогою про розрахунок відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Відповідач вважає, що даним адміністративним позовом позивач намагається стягнути з ГУНП в Сумській області на свою користь не середньомісячну заробітну плату за затримку розрахунку за час вимушеного прогулу, а фактично грошову компенсацію за проміжок часу за який рішення суду від 02.04.2018 (набрало законної сили 08.05.2018) виконувалося.

Заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задовленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року у справі № 818/449/18 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, визнано протиправним і скасовано наказ від 09.01.2018 №7 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Сумській області за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України; поновлено її на посаді, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 45094 грн. 42 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах стягнення за один місяць рішення суду звернуто до негайного виконання ( а.с. 9-13).

03.04.2018 відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 03.04.2018 № 177 «По особовому складу» ОСОБА_1 поновлена на посаді ( а.с.14).

03.04.2018 ОСОБА_1 звільнена з посади на підставі п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України ( за угодою сторін) ( а.с.48,49).

12.04.2018 року позивачу з урахуванням утримань виплачені кошти у розмірі 13143,48 грн. за рішенням суду у межах стягнення за один місяць, звернутого до негайного виконання та 406,73 грн. – заробітна плата за 03.04.2018 року ( а.с.43,45,47).

Решта суми середнього заробітку, присудженого судом, перерахована відповідачем на рахунок позивачки 11.10.2018 та зарахована на її картковий рахунок 12.04.2018 ( а.с.16).

Вирішуючи питання щодо задоволення частини позовних вимог суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що необхідними складовими частинами настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є наявність належних звільненому працівникові сум при звільненні та вина роботодавця за невиплату (несвоєчасну виплату) працівникові цих сум. Тобто для застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтями 116-117 КЗпП України, необхідним є встановлення обставин невиплати працівникові на час звільнення всіх належних сум.

Як вже встановлено судом рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року у справі № 818/449/18 стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 45094 грн. 42 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тобто зазначена сума не була нарахована безпосередньо відповідачем, а встановлена рішенням суду, яке підлягає до виконання у встановленому законом порядку.

Суд вважає, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані норми ст.117 КЗпП України.

Так, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Також, у відповідності до статті 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713 (далі - Інструкція N 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції N 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції N 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Відтак, положення ст.117 Кодексу законів про працю України не можуть поширюватися на присуджений судом середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також відсутні підстави для застосування положень ст.236 Кодексу законів про працю України до даних правовідносин, оскільки ця норма передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Тобто даною нормою передбачена відповідальність за затримку виконання рішення лише про поновлення на роботі.

Разом з тим судом встановлено, що нарахована відповідачем заробітна плата за робочий день 03.04.2018 виплачена позивачу не в день звільнення 03.04.2018 , а відповідно до платіжного доручення №1226 від 10.04.2018 ( а.с.46) перерахована 11.04.2018 року, тобто із затримкою 8 днів. Тому у відповідності до ст.ст.116,117 Кодексу законів про працю України відповідач повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Визначаючи розмір середнього заробітку, суд виходить із положень абзацу 3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» , виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до розрахунку ( а.с.45) розмір заробітку позивача за один фактично відпрацьований день склав 505,26 грн. Враховуючи тривалість затримки розрахунку 8 днів, середній заробіток за цей час склав 4042,08 грн., зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача після утримання усіх обов`язкових платежів та зборів.

Згідно з ч. 1 статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Національної поліції в Сумській області 768,40 грн. в рахунок відшкодування судових витрат. ( а.с. 3)

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ід.н. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Сумській області ( код ЄДРПОУ 40108777, вул.Герасима Кондратьєва, 23 м.Суми, 40000) про стягнення середньомісячної заробітної плати – задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 4042 ( чотири тисячі сорок дві) грн.08 коп. без врахування податків та обов"язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 768, 40 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 20 травня 2019 року.

Суддя Л.М. Опімах