Рішення № 81947242, 20.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.001926

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №1.380.2019.001926 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні і виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оформлену листами № 5361/156/П-20/07.05-06 від 26.11.2018 року та № 19/174/П-20/07.05.-06 від 02.01.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1536,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 13.04.2018 року позивач отримує пенсію за віком. Вважає, що у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особа, яка на день досягнення пенсійного віку працювала в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і має страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років) на тих посадах, а також, якщо вона до цього не отримувала будь яку пенсію, при призначенні пенсії за віком має право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Враховуючи вище зазначене позивач звернулася до відповідача зі заявою про виплату такої грошової допомоги, проте отримала відповідь від 26.11.2018 р. № 5361/156/П-Ю/07.05-06, якою відмовлено у такій виплаті. Відповідач обґрунтовуючи відмову зазначив, що посади лаборанта та методиста розділом 1 постанови № 909 не передбачені. Отже, періоди роботи на посадах лаборанта, методиста не можуть бути зараховані до стажу роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років і відповідно до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги. Без цього стажу спеціальний стаж позивача становить 27 років 16 днів. Оскільки відсутній необхідний страховий стаж 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає. 21.12.2018 року позивач повторно звернулася із заявою. Відповідач листом від 02.01.2019 року № 19/174/П-20/07.05-06 повідомив позивача, що періоди роботи за сумісництвом не можуть бути зараховані до спеціального стажу, оскільки робота за сумісництвом права на пенсію за вислугу років не дає. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася з позовною заявою до суду.

Ухвалою суду від 19 квітня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на адміністративний позов. У задоволенні позову просить відмовити з наступних підстав. Позивач звернулася до органу Пенсійного фонду без дотримання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, подавши заяву довільної форми, тому відповідачем не приймалося рішення щодо відмови у проведенні перерахунку відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058. Листами відповідача від 26.11.2018 р. № 5361/156/П-Ю/07.05-06 та від 02.01.2019 року № 19/174/П-20/07.05-06 позивачу надано відповідь щодо порушених ним питань в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». Таким чином, лист відповідача не є правовим актом індивідуальної дії в розумінні КАС України та не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків їх зміни чи припинення. В оскарженому листі позивачу повідомлено про необхідність дооформлення поданих документів та зазначено, що після подання необхідних документів органом Пенсійного фонду буде розглянуто питання щодо можливості призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. У період роботи за основним місцем праці на посаді методиста з 01.09.1989 по 14.11.1990 та з 01.10.2004 по 31.12.2004 позивач працювала на посаді вчителя у СШ № 55 м. Львова за сумісництвом. Періоди робити за сумісництвом не можуть бути зараховані до спеціального стажу, оскільки робота за сумісництвом не дає права на пенсію за вислугу років. Враховуючи зазначене, час роботи позивача на посаді лаборанта та методиста не зараховується до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги. Без цього стажу спеціальний стаж позивача складає 27 років 16 днів, який є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-ІV).

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно вищевказаних норм повинні бути дотримані наступні умови:

1) наявність пенсійного віку, передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2) праця в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

3) страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

4) неотримання до звернення за вказаною грошовою допомогою будь-якої пенсії.

Суд зазначає, що недотримання хоча б однієї із вказаних умов позбавляє особи права на отримання вказаної грошової допомоги.

За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІV, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.

Позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав відсутності у неї необхідного страхового стажу на момент виходу на пенсію.

У листі-відповіді від 26.11.2018 р. № 5361/156/П-Ю/07.05-06 відповідач зазначає, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 , остання працювала в закладах та установах державної та комунальної форми на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909:

- з 16.09.1976 по 01.09.1977 — на посаді лаборанта техніки сцени Львівського культурно-освітнього училища;

з 14.05.1982 по 14.11.1990 — на посаді методиста Львівської обласної станції юних туристів;

з 15.11.1990 по 29.08.1991 — на посаді виконуючого обов`язки директора Львівської дитячої турбази;

з 30.08.1991 по 19.08.1996 — на посаді директора Львівської обласної дитячої туристичної бази;

з 20.08.1996 по 24.02.1998 — на посаді директора Львівського обласного центру краєзнавства, екскурсій і туризму учнівської молоді за контрактом;

з 25.02.1998 по 29.09.2004 — на посаді директора Львівської обласної бази юних туристів;

з 01.10.2004 по 31.12.2004 — на посаді методиста ДКПЗО “Центр творчості дітей та юнацтва Галичини”;

з 01.01.2005 по 24.08.2005 — на посаді завідувача відділом дитячо-молодіжного туристично-екскурсійного центру;

з 25.08.2005 по 21.12.2010 — на посаді завідувача відділом міжнародних зв`язків та туризму;

з 01.01.2011 по 28.02.2018 — на посаді завідувача відділом організаційно-масової роботи.

Відповідно до пункту 5 Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Позивачу пенсія за віком призначена 13.04.2018. На момент призначення пенсії за віком позивач мала стаж роботи у закладах освіти 27 років 16 днів.

Спір між позивачем та відповідачем виник за період стажу позивача з 30.05.1983 року по 18.02.1985 року на посаді т.в.о. директора бюро подорожей та екскурсій Львівської обласної станції юних туристів (запис про даний факт відсутній у трудовій книжці), період з 01.09.1989 року по 05.06.1993 року та з 01.01.2004 року по 24.06.2005 року – за сумісництвом працювала на посаді вчителя географії СЗШ № 55 м. Львова. Також, відповідачем не зараховано до стажу роботи позивача періоди роботи на посадах лаборанта та методиста.

Щодо періоду роботи позивача з 30.05.1983 року по 18.02.1985 року на посаді т.в.о. директора бюро подорожей та екскурсій Львівської обласної станції юних туристів (запис про даний факт відсутній у трудовій книжці), судом встановлено, що відповідно до бухгалтерської карточки для нарахування заробітної плати за 1983 рік централізованої бухгалтерії № 1, ОСОБА_2 працювала в Бюро подорожей та екскурсій на посаді методиста, а з 30.05.1983 по 17.02.1985 року, на час декретної відпустки ОСОБА_3 , в.о. директора Бюро подорожей та екскурсій Львівської обласної станції юних туристів.

Щодо періоду роботи позивача з 01.09.1989 року по 05.06.1993 року та з 01.01.2004 року по 24.06.2005 року – за сумісництвом працювала на посаді вчителя географії СЗШ № 55 м. Львова, то суд зазначає наступне.

Сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245). Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.

У п. 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм, зарахування роботи позивача на посаді вчителя географії до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Згідно довідки № 62 від 25.02.2019 року, виданої за підписом директора середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 55, судом встановлено, що позивачка працювала за сумісництвом на посаді вчителя географії за період з 01.09.1989 року по 05.06.1993 року та з 01.09.2004 року по 24.06.2005 року. В періоди роботи за 1989-1990 н.р. позивачем вичитано 285 педагогічних годин, за 1990-1991 н.р. – 208 педагогічних годин, за 2004-2005 – 232 педагогічні годин.

Таким чином, періоди роботи позивача на посаді вчителя географії за період 1989-1990 н.р., 1990-1991 н.р. та за 2004-2005 можуть бути зараховані до спеціального стажу.

Щодо періоду роботи позивача на посаді лаборанта та методиста, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. В Переліку 909 відсутня посада методиста та лаборанта, яка дає право на пенсію за вислугу років. Відтак, відмова відповідача у цій частині правомірною.

Щодо періоду роботи позивача з 30.05.1983 року по 17.02.1985 року на посаді т.в.о. директора бюро подорожей та екскурсій Львівської обласної станції юних туристів (запис про даний факт відсутній у трудовій книжці), судом встановлено, що відповідно до бухгалтерської карточки справки для нарахування заробітної плати за 1983 рік централізованої бухгалтерії № 1, ОСОБА_2 працювала в Бюро подорожей та екскурсій на посаді методиста, а з 30.05.1983 по 17.02.1985 року, на час декретної відпустки ОСОБА_3 , в.о. директора Бюро подорожей та екскурсій Львівської обласної станції юних туристів. Також, позивачем долучено копію наказу № 26 від 18.02.1985 р., яким підтверджено роботу позивача на посаді в.о. директора Бюро подорожей та екскурсій Львівської обласної станції юних туристів.

Отже, до спеціального стажу може бути зараховано стаж роботи позивача з 30.05.1983 по 17.02.1985 року на посаді в.о. директора Бюро подорожей та екскурсій Львівської обласної станції юних туристів.

Таким чином, наявні підстави для зарахування до страхового стажу позивача час роботи на позивача на посаді вчителя географії за сумісництвом за період роботи 1989-1990 н.р., 1990-1991 н.р. та за 2004-2005, що складає 3 роки, період роботи з 30.05.1983 року по 17.02.1985 року на посаді т.в.о. директора бюро подорожей та екскурсій Львівської обласної станції юних туристів - 1 рік 8 місяців 19 днів. Таким чином, стаж позивача становить більше 30 років.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підставними, а позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії – задоволити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) у призначенні і виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оформлену листами № 5361/156/П-20/07.05-06 від 26.11.2018 року та № 19/174/П-20/07.05.-06 від 02.01.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Повне рішення складено 24.05.2019 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна